Постанова № 141379488 у справі № 260/4385/26 від 04.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/4385/26 пров. № А/857/40065/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року (суддя Гаврилко С.Є., ухвалену в м. Ужгороді) у справі №260/4385/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило суд: " 1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової служби України Рішення від 17.06.2026р. №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" про припинення дії ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171, виданої ТОВ "Закарпатський ферментаційний завод". 2. Зобов`язати Державну податкову службу України відновити дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу підакцизних товарів. 3.Стягнути з Державної податкової служби України на користь позивача понесені судові витрати".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В подальшому, 30 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод", із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просило суд: "1. Доповнити заходи забезпечення позову, застосовані Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року у справі №260/4385/26. 2. В якості додаткових заходів забезпечення позову заборонити Державній податковій службі України, її територіальним органам, структурним підрозділам, посадовим та службовим особам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17.06.2026р. №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", у тому числі, але не виключно: вносити будь-які зміни до державних реєстрів, інформаційних систем або баз даних, що ґрунтуються на зазначеному рішенні; анулювати, припиняти або змінювати відомості щодо ліцензії позивача; виключати або припиняти реєстрацію акцизних складів позивача; приймати будь-які індивідуальні адміністративні акти чи інші рішення, похідні від зазначеного рішення; -направляти будь-які документи, доручення, повідомлення або вимоги, спрямовані на реалізацію наслідків зазначеного рішення; вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, правовою підставою яких є рішення ДПС України від 17.06.2026р. №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" про забезпечення позову задоволено. Заборонено Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/4385/26, а саме: вносити будь-які зміни до державних реєстрів, інформаційних систем або баз даних, що ґрунтуються на зазначеному рішенні; анулювати, припиняти або змінювати відомості щодо ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод"; виключати або припиняти реєстрацію акцизних складів Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод"; приймати будь-які індивідуальні адміністративні акти чи інші рішення, що є похідними від оскаржуваного рішення; направляти будь-які документи, доручення, повідомлення або вимоги, спрямовані на реалізацію наслідків зазначеного рішення; вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, правовою підставою яких є рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач- Державна податкова служби України, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм процесуального права при його прийнятті, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 260/4385/26. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції заборонено вчинення дії, яка на момент винесення ухвали суду про забезпечення позову вже була реалізована в силу вимог Закону № 3817 . Так, рішення ДПС за №1457-р/лєр про припинення дії ліцензії прийнято 17.06.2026, а станом на 18.06.2026 ліцензія на провадження певного виду діяльності вже мала статус анульованої в Єдиному реєстрі ліцензіатів, на підтвердження чого надано Витяг. Також зазначає, що ані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, ані в ухвалі суду першої інстанції про її задоволення, відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, який за своїм змістом є тотожним позовній вимозі, заявленій в позові. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що саме позивач допустив порушення законодавчо встановленого обов`язку щодо своєчасного внесення чергового платежу за ліцензію . За таких обставин, вважає, що посилання суду першої інстанції на необхідність підтримки виробничої діяльності та економіки держави не може підміняти встановлені законом умови застосування заходів забезпечення позову та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися імперативних вимог спеціального законодавства. Крім того, зазначає, що в даному випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 260/4385/26 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Здійснивши аналіз вищенаведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Відтак, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Разом з тим, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції вірно вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (відповідає правовій позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що рішенням Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року № 1457-р/ лєр припинено дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, реєстраційний номер 990111202500171, виданої ТОВ "Закарпатський ферментаційний завод".

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Так, вирішуючи попередню заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову в ухвалі від 19 червня 2026 року було зазначено, що: "…такий захід забезпечення позову, як заборона Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ "Закарпатський ферментаційний завод" у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, не підлягає задоволенню з огляду на необґрунтованість заявником підстав для застосування такого заходу.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що вчинення відповідних дій, зокрема Державною податковою службою України та її територіальними органами, зокрема щодо дій спрямованих на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ "Закарпатський ферментаційний завод" у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, є можливим лише у випадку, коли дія відповідного рішення є чинною. Тобто зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили судовим рішенням у справі - позбавляє відповідні органи (Державну податкову службу України та її територіальні органи) здійснювати відповідні дії спрямовані на реалізацію зупиненого судовим рішенням індивідуального акту".

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції з витягу з електронного кабінету позивача, ДПС України після постановлення ухвали суду виключила відомості про чинність ліцензії позивача з Єдиного державного реєстру ліцензіатів, фактично реалізувавши саме ті правові наслідки, застосування яких було заборонено судом.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем було повністю проігноровано судове рішення з приводу забезпечення позову, яке відповідачем було отримано 19 червня 2026 року.

Слід зазначити, що виключення відомостей про ліцензію з державного реєстру не є самостійною технічною дією, а є безпосереднім наслідком припинення дії ліцензії. Тому здійснення такої дії після зупинення рішення судом означає фактичне виконання рішення, дію якого суд заборонив реалізовувати. Таким чином, відповідач своїми діями фактично нівелював застосований судом захід забезпечення позову.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в статті 150 частині 2 пункті 1 КАС України.

Відтак, аналізуючи вищенаведену поведінку відповідача, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, знаючи про постановлення ухвали про забезпечення позову та зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", умисно вчинив дії спрямовані на обхід встановлених ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року заходів забезпечення позову, шляхом виключення відомостей про чинність ліцензії позивача з Єдиного державного реєстру ліцензіатів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що припинення вказаної ліцензії суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: фактично блокує діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" в частині ферментації тютюнової сировини, зберігання сировини тощо. Як наслідок, неможливість провадження господарської діяльності зумовить невиконання договірних зобов`язань перед добросовісними контрагентами, що призведе до розриву відповідних господарських зав`язків, втрати очікуваного прибутку, що очевидно вплине на результати господарської діяльності підприємства, заблокує формування доходу та виплати заробітної плати працівникам, а надалі і вивільнення працівників, що значно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод".

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа №440/6755/21), 13.07.2022 (справа №240/26736/21), від 11.01.2023 (справа №640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24), від 27.01.2026 (справа №500/453/25), від 28.01.2026 (справа №420/24135/25).

Вирішуючи питання забезпечення позову суд першої інстанції вірно виходив також і з того, що положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб`єктів економічної системи.

Разом з тим, у разі задоволення позову у справі щодо оскарження рішення Державної податкової служби України, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що забезпечення даного позову шляхом заборони Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності", безпосередньо пов`язаний з предметом спору. Правовим наслідком зупинення дії індивідуального акта є тимчасове припинення можливості породження ним будь-яких юридичних наслідків. Після постановлення ухвали про забезпечення позову відповідач був зобов`язаний утриматися від будь-яких дій, спрямованих на реалізацію оскаржуваного рішення. Натомість ДПС України фактично продовжує реалізовувати зазначене рішення.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Обрання такого способу забезпечення позову є логічним, відповідає негативній поведінці відповідача щодо ігнорування попередніх заходів вжитих судом в якості забезпечення позову, не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову. При цьому зміст таких заходів забезпечення позову свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" до вирішення судом спору по суті і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладенню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності підприємства у разі ухвалення рішення на його користь.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення позову.

Зважаючи на все наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про забезпечення позову підлягає задоволенню у спосіб заборони Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" до набрання законної сили рішенням суду у справі № 260/4385/26, а саме: вносити будь-які зміни до державних реєстрів, інформаційних систем або баз даних, що ґрунтуються на зазначеному рішенні; анулювати, припиняти або змінювати відомості щодо ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод"; виключати або припиняти реєстрацію акцизних складів Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод"; приймати будь-які індивідуальні адміністративні акти чи інші рішення, що є похідними від оскаржуваного рішення; направляти будь-які документи, доручення, повідомлення або вимоги, спрямовані на реалізацію наслідків зазначеного рішення; вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, правовою підставою яких є рішення ДПС України від 17 червня 2026 року № 1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності".

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі №260/4385/26 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.11.2026