Постанова № 141379611 у справі № 260/1805/24 від 04.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/1805/24 пров. № А/857/44124/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

Шинкар Т.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю:

представник позивача Радь І.І.

представник відповідача Кравець В.І.

представник ДП «Ліси України Левицький А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №260/1805/24 за адміністративним позовом Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюк Олександр Володимирович, державний реєстратор Колочавської сільської ради Закарпатської області Галай Віталія Василівна, державний реєстратор Міжгірської селищної ради Юрик Лілія Михайлівна, державний реєстратор Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Лойф Олена Григоріївна, Комунальне підприємство «Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство «Ліси Міжгірщини» Міжгірської селищної ради, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання протиправним та скасування наказу, (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м. Ужгород, проголошено 01.06.2026, повне судове рішення складено 17.07.2026),-

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2024 року Міжгірська селищна рада (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 23.11.2023 № 4019/5 «Про задоволення скарги» в частині визнання прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) та анулювання рішень державного реєстратора Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області Вознюка Олександра Володимировича (далі - державний реєстратор Вознюк О.В.) від 27 червня 2023 року № 68190200, № 68189544, № 68192282, № 68191222, № 68190745, № 68188759, № 68189367, № 68191936, № 68191557; від 28 червня 2023 року № 68218766, № 68216088, № 68219133, № 68209378, № 68217103, № 68216499, № 68226457, № 68216920, № 68217337, № 68210811, № 68218189, № 68211904,№ 68216308; від 29 червня 2023 року № 68239911, № 68240155; від 30 червня 2023 року № 68266076, № 68265970, № 68261360, № 68263328, № 68262932, № 68265549, № 68261872, № 68265443, № 68265300, № 68266338, № 68264457, № 68261541, № 68265846; від 03 липня 2023 року № 68280070, № 68271867, № 68271856, № 68285048, № 68271885, № 68271950, № 68271846, № 68284922; від 04 липня 2023 року № 68293127, № 68298761, № 68299384, № 68294666, № 68299164, № 68295453, № 68295958, № 68294144, № 68298624, № 68294567, № 68293369, № 68291285, № 68291519, № 68293777, № 68293548, № 68294290, № 68294495, № 68296253; від 05 липня 2023 року № 68308451, № 68312144, № 68309049, № 68308890, № 68312372, № 68316482; від 04 серпня 2023 року № 68736717.

В обґрунтування позовних вимог Міжгірська селищна рада зазначала, що підставою для прийняття спірного наказу став висновок Центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - Центральна Колегія Мін`юсту з розгляду скарг) від 31 жовтня 2023 року, в якому вказано, що державний реєстратор ОСОБА_1 зареєстрував речові права селищної ради на земельні ділянки, орієнтовною площею 9000 га, які перебували у постійному користуванні Державного спеціального господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України») та не могли бути передані у комунальну власність відповідно до закону. Позивач вважав, що Центральна Колегія Мін`юсту з розгляду скарг не мала повноважень формулювати висновки на підставі обставин, не відображених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), а Мін`юст фактично розглянув спір про право.

Позивач зазначав, що у висновку Центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг не наведено покликання на порушення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), чи невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Під час вчинення державним реєстратором оспорюваних дій заявник надав державному реєстратору ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою, зокрема відповідь відділу № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про відсутність архівних чи інших даних про речові права будь-яких осіб на земельні ділянки, що були предметом реєстрації, та про їх належність до земель запасу лісогосподарського призначення. ДП «Ліси України», як заявник скарги, надало до Мін`юсту розпорядження Голови Закарпатської обласної військової адміністрації від 10 жовтня 2022 року № 648 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», яке не надає скаржнику будь-яких речових прав на спірні земельні ділянки.

Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2022 року № 9-р(II)/2022 визнав неконституційним окремий припис статті 37 Закону № 1952-ІV, який надає Мін`юсту повноваження позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок державного реєстратора.

29 квітня 2024 року позивач уточнив позовні вимоги, згідно з якими просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року №4019/5 «Про задоволення скарги».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23 листопада 2023 року за №4019/5 «Про задоволення скарги».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі №260/1805/24 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» задоволено частково - рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року скасовано, а справу №260/1805/24 направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції зводяться до того, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують правомірність висновків відповідача щодо прийняття державними реєстраторами рішень з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав.

Також, суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023 №3103-ІХ (далі - Закон № 3103-ІХ) було внесено зміни зокрема до Закону № 1952-IV- пункт 1 частини сьомої викладено в такій редакції: « 1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України».

Спірні у даній справі правовідносини між сторонами виникли після набрання чинності Закону № 3103-ІХ. Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 №9-р(11)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки враховуючи Закон № 3103-IX оскаржувані рішення «визнано прийнятими з порушенням Закону № 1952-IV та анульовано рішення державного реєстратора» не суперечать Конституції України та ґрунтуються на чинному законодавстві. Отже, Міністерство юстиції України здійснювало розгляд скарги відповідно до вимог статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону № 3103-IX, а не в редакції, яка була чинна до 16.05.2023, яку визнано неконституційною, а тому наказ № 4019/5 прийнятий відповідно до норм чинного законодавства та не суперечить їм.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міжгірська селищна рада подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Мотиви скарги полягають у наступному: у Мін`юсту відсутні повноваження розглядати скаргу за наявності судового спору щодо маи?на - на момент розгляду скарги Державного підприємства «Ліси Украі?ни» Колегією Мін`юсту (31.10.2023) у провадженні Господарського суду Закарпатськоі? області перебували судові справи №907/277/23, №907/148/23 та №907/974/22 стосовно права власності та порядку розпорядження спірними землями між тими ж сторонами. Міжгірська селищна рада письмово повідомляла Колегію про наявність цих судових проваджень, однак Мін`юст, перевищуючи власні повноваження, не залишив скаргу без розгляду і не відмовив у і?і? задоволенні, а перебрав на себе функціі? суду та вирішив спір про право, що є грубим порушенням ст. 19 Конституціі? Украі?ни. Наголошує на тому, що відповідно до правовоі? позиціі? Великоі? Палати Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21, з урахуванням системного аналізу ч. 2, 8 ст. 37 Закону № 1952-IV та п. 5 Порядку № 1128, у випадку, коли щодо нерухомого маи?на наявнии? судовии?? спір, можливість розгляду Міністерством юстиціі? Украі?ни скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав стосовно цього нерухомого маи?на виключається; відсутність будь-яких зареєстрованих речових прав у Державного підприємства «Ліси Украі?ни» та законність набуття земель комунальноі? власності за Законом № 1423-IX, яким визначено, що з 27 травня 2021 року всі землі державноі? власності за межами населених пунктів переходять у комунальну власність територіальних громад. Винятком є землі, які використовуються державними підприємствами на праві постіи?ного користування. Проте державним лісогосподарським підприємствам було надано додатковий час до 01 січня 2023 року для оформлення у встановленому законом порядку права постіи?ного користування. Державне підприємство «Міжгірське лісове господарство» (правопопередник ДП «Ліси Украі?ни») до 01.01.2023 не оформило право постіи?ного користування та не внесло відомостеи? до Державного реєстру речових права. Відтак, вважає, що з 01.01.2023 вказані землі, в силу прямоі? вказівки Закону, переи?шли у комунальну власність Міжгірськоі? селищноі? ради. Водночас зазначає, що відповідно до п. 5 розд. VIII Перехідних положень Лісового кодексу Украі?ни право постіи?ного користування лісовими ділянками підтверджується планово- картографічними матеріалами лісовпорядкування виключно якщо вони надані до набрання чинності Земельним кодексом Украі?ни. Позивач зазначає, що при перинному розгляді цієї справи суди встановили, що правопопередник скаржника - Державне підприємство «Закарпатагроліс» був створении? лише згідно з наказом Міністерства аграрноі? політики Украі?ни № 57 від 07.03.2003 (тобто після набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року). Тому, вважає, що Державне підприємство «Ліси Украі?ни» взагалі не мало підстав покликатись на планово-картографічні матеріали як на доказ наявності речового права. В цьому контексті скаржник також покликається на преюдиціи?не значення судового рішення у справі № 907/484/24. Так, Рішенням Господарського суду Закарпатськоі? області від 30.01.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляціи?ного господарського суду від 02.09.2025 у справі №907/484/24 (за позовом прокуратури в інтересах держави до Міжгірськоі? селищноі? ради та ДП «Ліси Украі?ни»), повністю відмовлено у витребуванні зазначених земельних ділянок. Господарські суди встановили, що держава та ДП «Ліси Украі?ни» не надали жодних доказів наявності у них права державноі? власності чи права постіи?ного користування спірними землями, а Міжгірська селищна рада законно здіи?снила інвентаризацію та реєстрацію прав комунальноі?? власності.; відсутність порушень з боку державних реєстраторів під час вчинення реєстраціи?них діи?. Анулюючи рішення державних реєстраторів, Мін`юст у своєму спірному наказі взагалі не зазначив, які саме процедурні норми Закону №1952-IV або Порядку № 1127 були порушені реєстраторами ОСОБА_1 , Галаи? В.В., ОСОБА_2 та Юрик Л.М. Вважає, що державні реєстратори діяли у суворіи? відповідності до ст.10, 18 Закону №1952-IV, а саме : перевірили відомості Державного реєстру речових права та Державному земельному кадастрі, встановили відсутність будь-яких зареєстрованих речових прав чи обтяжень інших осіб на спірні ділянки, отримали офіціи?ні відомості органів Держгеокадастру (лист відділу № 3 Управління надання адмінпослуг Головного управління У Держгеокадастру у Закарпатськіи? області) про відсутність архівних чи інших даних про речові права будь-яких осіб на ці землі. Переконаний, що суд першоі? інстанціі? у рішенні від 07.07.2026 безпідставно поклав на державних реєстраторів обов`язок «подавати додаткові запити» про права до 2013 року, хоча жодна норма Закону №1952-IV не зобов`язує реєстратора шукати вигадані права за відсутності будь-яких записів у державних реєстрах.

На апеляційну скаргу Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси Украі?ни» подало відзив, в якій проти вимог скаржника заперечує, просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін.

Узагальнено доводи відзиву зводяться до покликань на те, що апеляціи?на скарга фактично повторює позицію, яка була предметом попереднього розгляду, однак не спростовує тих обставин, які були додатково встановлені судом після направлення справи на новии? розгляд. Зазначає, що постанова Верховного Суду від 19 грудня 2025 року не містить висновку про незаконність наказу Мін`юсту та не встановлює права комунальноі? власності Міжгірськоі? селищноі? ради на спірні землі. Навпаки, Верховнии? Суд прямо визнав необхідним додатково дослідити право постіи?ного користування, документи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси Украі?ни», діі? державних реєстраторів та процедуру розгляду скарги. Ці питання були досліджені судом першоі? інстанціі? під час нового розгляду. Відсутність державноі? реєстраціі? права постіи?ного користування не є тотожною відсутності самого права. Поряд з цим, Верховнии? Суд прямо зазначив про можливість існування такого права до 01 січня 2027 року на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Державні реєстратори під час спірних реєстраціи?них діи? не здіи?снили повноі? перевірки відомостеи? щодо раніше виниклих прав, що було встановлено під час нового розгляду після дослідження матеріалів реєстраціи?них справ.

Також на апеляційну скаргу подало відзив Міністерство юстиції України, яке просить суд відмовити у задоволенні скарги та залишити оскаржене рішення без змін.

В контексті висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги узагальнено доводи Мін?юсту зводяться до того, що керуючись нормами Закону № 1952-IV у відповідніи? редакціі? відповідач правомірно розглянув скаргу та прии?няв законний наказ. Також стверджує, що законодавством чітко передбачено, що підставою для відмови у задоволенні скарги є саме судове провадження між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієі?? самоі? підстави.

У судовому засіданні представник Міжгірської селищної ради вимоги апеляційної скарги підтримує з мотивів вказаних у ній.

Натомість представники Мін?юсту та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси Украі?ни» проти вимог скарги заперечують, просять суд відмовити у задоволенні вимог скаржника та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи, їх представники, в судове засідання не з?явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, ознайомившись із доводами апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

З обставин справи суд з?ясував, що 23 травня 2016 року Голова Закарпатської обласної державної адміністрації видав розпорядження № 254 «Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів», яким передав у користування Державного підприємства «Верхньогірське лісове господарство» з причини ліквідації Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств».

21 жовтня 2021 року Держлісагентство наказом № 675 «Про припинення державного підприємства «Верхньогірське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинило ДП «Верхньогірське лісове господарство» шляхом реорганізації через приєднання до Державного підприємства «Міжгірське лісове господарство».

07 вересня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання реформування управління лісової галузі», у пункті 5 якої постановив, що ДП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, що реорганізуються.

Надалі, 10 жовтня 2022 року, Закарпатська обласна військова адміністрація прийняла розпорядження №648 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», яким надала Державному підприєству «Міжгірське лісове господарство» дозвіл на розроблення технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною площею 14444 га.

28 жовтня 2022 року Держлісагентство, наказом № 848 «Про припинення державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», реорганізувало Державне підприємство «Міжгірське лісове господарство» шляхом приєднання до Державного підприємства «Ліси України».

18 січня 2023 року Держлісагентство наказом № 158 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» затвердило передавальний акт про передачу майна, прав та обов`язків від Державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» до Державного підприємства «Ліси України», яке цього ж дня прийняло наказ № 325 «Про закріплення майна за філією «Міжгірське лісове господарство».

04 квітня 2023 року державний реєстратор Галай В.В. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №67060276, №67060557, №67060938, №67060015, №67059754).

06 квітня 2023 року державний реєстратор Галай В.В. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №67088748, №67096436, №67096080, №67090915, №67091817, №67091484, №67087625, №67088269).

07 квітня 2023 року державний реєстратор Галай В.В. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №67113792, №67108122, №67118244).

27 червня 2023 року державний реєстратор Вознюк О.В. зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68190200, №68189544, №68192282, №68191222, №68190745, №68188759, №68189367, №68191936, №68191557).

28 червня 2023 року державний реєстратор Вознюк О.В. зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68218766, №68216088, №68219133, №68209378, №68217103, №68216499, №68226457, №68216920, №68217337, №68210811, №68218189, №68211904, №68216308).

29 червня 2023 року державний реєстратор Вознюк О.В. зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення № 68239911, № 68240155).

30 червня 2023 року державний реєстратор Вознюк О.В. зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68266076, №68265970, №68261360, №68263328, №68262932, №68265549, №68261872, №68265443, №68265300, №68266338, №68264457, №68261541, №68265846).

03 липня 2023 року державний реєстратор Вознюк О.В. зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68280070, №68271867, №68271856, №68285048, №68271885, №68271950, №68271846, №68284922).

04 липня 2023 року державний реєстратор Лойф О.Г. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68294423, №68294671, №68295610, №68296250, №68296055, №68295731, №68294821). Цього ж дня державний реєстратор ОСОБА_1 зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68293127, №68298761, №68299384, №68294666, №68299164, №68295453, №68295958, №68294144, №68298624, №68294567, №68293369, №68291285, №68291519, №68293777, №68293548, №68294290, №68294495, №68296253).

05 липня 2023 року державний реєстратор Лойф О.Г. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68310620, №68310757, №68315277, №68314705, №68314238, №68310266, №68311054). Цього ж дня державний реєстратор ОСОБА_1 зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68308451, №68312144, №68309049, №68308890, №68312372, №68316482).

07 липня 2023 року державний реєстратор Лойф О.Г. зареєструвала право власності за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №68354779, №68350597, №68349987, №68349485, №68348386, №68348315, №68354186, №68350504, №68349381, №68354420, №68350371, №68351439, №68353174, №68355802).

04 серпня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_1 зареєстрував право власності за Міжгірською селищною радою на земельну ділянку (рішення № 68736717).

24 серпня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельну ділянку (рішення № 69010437).

25 серпня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69021405, №69029196, № 69030194, №69030618, №69029444, №69030830).

06 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення № 69169541, №69169734, №69170630, №69170310, №69169388, №69168702, №69168347, №69170104, №69168919, №69168548, №69170947, №69170469, №69168113, №69172359).

07 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69191596, №69194469, №69195102, №69194770, №69191090, №69192862, №69192258, №69191935, №69187386, №69194622, №69193130, №69193411, №69187584, №69186810, №69185726, №69186045, №69184327, №69186234, №69186620, №69186421, №69189097, №69188216, №69195501, №69184922, №69188694, №69195660, №69187022, №69195347, №69185890, №69195238).

08 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69218459, №69214680, №69214378, №69214845, №69214553, №69215366, №69215944, №69215811, №69215008, №69215625, №69218013, №69218108, №69218208, №69217861, №69218359, №69217739, №69213885, №69214126, №69214238).

11 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69231083, №69230680, №69229842, №69230929, №69231386, №69231217, №69228909, №69229406, №69228749, №69229157, №69226203, №69231598, №69226708, №69230479, №69232083, №69233554, №69233430, №69233290, №69233145, №69231744).

14 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69293379, №69293276, №69293518, №69287068, №69285830, №69287596, №69285442, №69285227, №69289845, №69286876, №69289676, №69288891, №69285671, №69290057, №69293179, №69289146, №69293051, №69290227, №69285977).

15 вересня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельні ділянки (рішення №69314015, №69315513, №69315388, №69315019).

19 вересня 2023 року державний реєстратор Міжгірської селищної ради ОСОБА_3 зареєструвала право постійного користування за Міжгірською селищною радою на земельну ділянку (рішення №69352462).

09 жовтня 2023 року на зазначені рішення державних реєстраторів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . Державне підприємство «Ліси України» подало до Мін?юсту скаргу № 8125/2-2023, в якій покликалось на неправомірну державну реєстрацію земельних ділянок за межами населеного пункту для ведення лісового господарства за Міжгірською селищною радою. Підприємство вважало, що згадані рішення прийняті з порушенням процедури державної реєстрації, та безпосередньо порушують права скаржника.

11 жовтня 2023 року Мін`юст зареєстрував скаргу Державного підприємства «Ліси України» за № СК-4068-23.

У скарзі зазначено, що скаржник є користувачем земельних ділянок площею 14444,00 га. Разом з тим, державні реєстратори ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зареєстрували право власності на земельні ділянки за Міжгірською селищною радою Закарпатської області щодо частини згаданих земельних ділянок орієнтованою площею 9000,00 га, які знаходиться в межах земельних ділянок з кадастровими номерами:

[номер приховано]:05:002:0080, [номер приховано]:05:002:0006, [номер приховано]:02:001:0247, [номер приховано]:02:001:0263, [номер приховано]:02:001:0267, [номер приховано]:02:001:0270, [номер приховано]:02:001:0264, [номер приховано]:02:001:0275, [номер приховано]:02:001:0278, [номер приховано]:02:001:0252, [номер приховано]:02:001:0255, [номер приховано]:02:001:0274, [номер приховано]:02:002:0010, [номер приховано]:03:002:0002, [номер приховано]:03:002:0004, [номер приховано]:02:001:0251, [номер приховано]:03:003:0021, [номер приховано]:03:002:0003, [номер приховано]:02:001:0224, [номер приховано]:02:001:0272, [номер приховано]:02:001:1263, [номер приховано]:03:005:0004, [номер приховано]:03:002:0005, [номер приховано]:03:001:0024, [номер приховано]:02:003:0005, [номер приховано]:03:001:0017, [номер приховано]:03:001:0004, [номер приховано]:02:001:0221, [номер приховано]:03:001:0003, [номер приховано]:02:001:0025, [номер приховано]:05:001:0119, [номер приховано]:02:001:0245, [номер приховано]:04:001:0015, [номер приховано]:02:003:0008, [номер приховано]:03:001:0007, [номер приховано]:03:001:0023, [номер приховано]:03:002:0006, [номер приховано]:02:005:0006, [номер приховано]:03:003:0034, [номер приховано]:02:005:0003, [номер приховано]:02:003:0006, [номер приховано]:04:002:0004, [номер приховано]:02:005:0004, [номер приховано]:03:003:0043, [номер приховано]:02:001:0253, [номер приховано]:04:004:0001, [номер приховано]:04:002:0010, [номер приховано]:02:005:0007, [номер приховано]:02:001:0271, [номер приховано]:04:002:0009, [номер приховано]:02:005:0002, [номер приховано]:02:005:0005, [номер приховано]:02:011:0003, [номер приховано]:04:002:0008, [номер приховано]:02:001:0219, [номер приховано]:02:001:0282, [номер приховано]:02:001:0223, [номер приховано]:03:001:0002, [номер приховано]:02:001:0250, [номер приховано]:02:001:0280, [номер приховано]:02:001:0279, [номер приховано]:02:001:0222, [номер приховано]:02:001:0215, [номер приховано]:02:001:0254, [номер приховано]:02:001:0217, [номер приховано]:02:001:0216, [номер приховано]:02:011:0002, [номер приховано]:03:005:0003, [номер приховано]:02:001:0225, [номер приховано]:02:006:0011, [номер приховано]:02:001:0003, [номер приховано]:02:001:0005, [номер приховано]:03:004:0001, [номер приховано]:02:001:0004, [номер приховано]:02:001:0244, [номер приховано]:03:004:0002, [номер приховано]:02:001:0262, [номер приховано]:02:001:0218, [номер приховано]:02:001:0248, [номер приховано]:01:004:0011, [номер приховано]:02:001:0012, [номер приховано]:02:001:0268, [номер приховано]:02:001:0006, [номер приховано]:02:001:0220, [номер приховано]:02:001:0260, [номер приховано]:02:004:0006, [номер приховано]:02:001:0265, [номер приховано]:02:002:0009, [номер приховано]:04:002:0011, [номер приховано]:04:002:0006, [номер приховано]:04:002:0005, [номер приховано]:02:005:0012, [номер приховано]:02:003:0007, [номер приховано]:02:005:0014, [номер приховано]:01:005:0001, [номер приховано]:01:003:0001, [номер приховано]:02:004:0005, [номер приховано]:05:002:0081, [номер приховано]:02:006:0012, [номер приховано]:02:003:0001, [номер приховано]:01:006:2002, [номер приховано]:02:001:0014, [номер приховано]:02:001:0008, [номер приховано]:02:001:0261, [номер приховано]:04:003:0013, [номер приховано]:02:001:0015, [номер приховано]:02:001:0010, [номер приховано]:02:001:0011, [номер приховано]:02:001:0249, [номер приховано]:02:001:0013, [номер приховано]:02:001:0783, [номер приховано]:03:005:0005, [номер приховано]:03:005:0001, [номер приховано]:02:001:0277.

Державне підприємство «Ліси України» наголошувало на тому, що оскаржені рішення державних реєстраторів є протиправними, оскільки зареєстровані ними земельні ділянки за Міжгірською селищною радою є державною власністю, перебувають у нього на праві постійного користування та не можуть бути передані у комунальну власність відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021 року (далі - Закон № 1423-IX) та пункту 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, та використовуються державним підприємством.

31 жовтня 2023 року Центральна Колегія Мін`юсту з розгляду скарг розглянула скаргу та зазначила, що з документів, які були подані разом зі скаргою встановлено, що Управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовлено ДП «Міжгірське лісове господарство» (правонаступником якого є скаржник) у внесенні відомостей (змін до них) щодо земельних ділянок до Державного земельного кадастру, з тієї причини, що земельні ділянки ДП «Ліси України» знаходяться в межах земельних ділянок, які зареєстровані за Міжгірською селищною радою.

Отже, земельні ділянки Державного підприємства «Ліси України», які перебувають у користуванні скаржника, є частиною земельних ділянок Міжгірської селищної ради, які зареєстровані на підставі оскаржених рішень.

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру прав Колегією з`ясовано, що на підставі рішень:

· від 24.08.2023 - № 69010437;

· від 25.08.2023 - за № 69021405, 69029196, 69030194, 69030618, 69029444, 69030830;

· від 06.09.2023 - за № 69169541, 69169734, 69170630, 69170310, 69169388, 69168702, 69168347, 69170104, 69168919, 69168548, 69170947, 69170469, 69168113, 69172359;

· від 07.09.2023 - за № 69191596, 69194469, 69195102, 69194770, 69191090, 69192862, 69192258, 69191935, 69187386, 69194622, 69193130, 69193411, 69187584, 69186810, 69185726, 69186045, 69184327, 69186234, 69186620, 69186421, 69189097, 69188216, 69195501, 69184922, 69188694, 69195660. 69187022, 69195347, 69185890, 69195238;

· від 08.09.2023 - за № 69218459, 69214680, 69214378, 69214845, 69214553, 69215366, 69215944, 69215811, 69215008, 69215625. 69218013, 69218108, 69218208, 69217861, 69218359, 69217739, 69213885, 69214126. 6921423;

· від 11.09.2023 - за № 69231083, 69230680, 69229842, 69230929, 69231386. 69231217, 69228909, 69229406, 69228749, 69229157, 69226203, 69231598, 69226708, 69230479, 69232083, 69233554, 69233430, 69233290, 69233145, 69231744;

· від 14.09.2023 - за № 69293379, 69293276, 69293518, 69287068, 69285830,69287596, 69285442, 69285227, 69289845, 69286876, 69289676, 69288891, 69285671, 69290057, 69293179, 69289146, 69293051, 69290227, 69285977,

· від 15.09.2023 - за № 69314015, 69315513, 69315388, 69315019;

· від 19.09.2023 - за № 69352462,

зареєстровано право постійного користування земельними ділянками Міжгірської селищної ради за КП «СКЛП «Ліси Міжгірщини» Міжгірської селищної ради. Оскільки земельні ділянки Міжгірської селищної ради, які є частиною земельних ділянок, що знаходяться у користуванні скаржника, належать до державної власності та перебувають в постійному користуванні державного підприємства, оскаржені рішення прийняті з порушенням Закону № 1952-IV та підлягають анулюванню.

Крім того, рішення, прийняті державним реєстратором Юрик Л.М., підлягають анулюванню як такі, що випливають з факту прийнятих з порушенням оскаржених рішень, оскільки також призвели до внесення недостовірної інформації до Державного реєстру прав.

23 листопада 2023 року Мін`юст, на підставі висновку Центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг, видав наказ № 4019/5 «Про задоволення скарги».

Не погоджуючись із наказом відповідача Міжгірська селищна рада подала позов до суду.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд застосовує правила ст.308 КАС України та враховує наступне.

Згідно із пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Згідно з підпунктом 83-10 пункту 4 Положення № 228, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань розглядає відповідно до закону скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав. територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення.

Пунктом 10 Положення № 228 визначено, що Міністерство юстиції України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Правові засади та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України Закон № 1952-IV.

Порядок та процедура розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону № 1952- IV та Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок №1128).

Частиною першою статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Частиною другою статті 37 Закону № 1952-IV встановлено, що Міністерство юстиції України розглядає: 1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України; 3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно пункту 2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом у межах компетенції, визначеної законом, зокрема на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора.

Згідно з пунктом 9 Порядку №1128 визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

З наведеного вище зумовлюється висновок про те, що Колегією розглядається лише правильність здійснення реєстраційних дій державним реєстратором (нотаріусом) при їх вчиненні.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Також під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав, передбачає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.

Відповідно до статті 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав, публічність державної реєстрації прав, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом, відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Колегія встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав та у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства Юстиції України; чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України прийнято, вчинено на законних підставах; чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Отже, перевірка Мін`юстом оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного реєстратора, зокрема включає:

- встановлення фактичних обставин, якими обґрунтовано скаргу, шляхом аналізу відомостей, що містяться у відповідних державних реєстрах, та у разі необхідності витребування додаткових документів і інформації;

- з`ясування дотримання державним реєстратором своїх обов`язків щодо встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами;

- дотримання процедури державної реєстрації (строки, порядок подання документів).

Згідно з пунктом 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

У контексті доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Щодо застосування припису статті 37 Закону № 1952-IV апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

16 листопада 2022 року на пленарному засіданні Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Одестеплокомуненерго» щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого припису статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідним Рішенням № 9-р(II)/2022 КСУ оспорюваний припис Закону визнав таким, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні № 9-р(II)/2022 зазначив, що оспорюваний припис статті 37 Закону № 1952-IV, в редакції чинній до 16 травня 2023 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023 року № 3103-ІХ було внесено зміни, зокрема до Закону № 1952-IV - пункт 1 частини сьомої викладено в такій редакції: « 1) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора (про державну реєстрацію прав, про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав), анулювання рішення територіального органу Міністерства юстиції України».

Також, спірні у даній справі правовідносини між сторонами виникли після набрання чинності Закону № 3103-ІХ. Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 року №9-р(11)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки враховуючи Закон № 3103-IX оскаржувані рішення «визнано прийнятими з порушенням Закону № 1952-IV та анульовано рішення державного реєстратора» не суперечать Конституції України та ґрунтуються на чинному законодавстві.

Отже, Міністерство юстиції України здійснювало розгляд скарги відповідно до вимог статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону № 3103-IX, а не в редакції, яка була чинна до 16 травня 2023 року, яку визнано неконституційною, а тому наказ № 4019/5 прийнятий відповідно до норм чинного законодавства та не суперечить їм.

В постанові Верховного Суду від 19 грудня 2025 року у цій справі касаційний суд зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення) - це можливість прийняття судом як беззаперечними тих обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

У справі № 907/277/23 Державне підприємство «Ліси України» оскаржувало до суду рішення позачергової сесії VIII скликання Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 05 січня 2023 року № 1026 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель»; дії Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області щодо проведення процедури закупівлі відкритих торгів № ИА-2023-01-11-008470-а на закупівлю послуг з розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Міжгірської селищної ради та щодо укладення договору про надання послуг від 13 лютого 2023 року № 7/1-02. Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 30 червня 2023 року залишив позов ДП «Ліси України» до Міжгірської селищної ради у справі № 907/277/23 без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (повторна неявка позивача без поважних причин у підготовче засідання чи у судове засідання).

Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 28 лютого 2023 року у справі № 907/148/23 відмовив ДП «Міжгірське лісове господарство» у вжитті заходів забезпечення позову до відкриття провадження у справі, а Західний апеляційний господарський суд постановою від 21 лютого 2023 року у справі № 907/974/22 скасував ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20 грудня 2022 року та відмовив Міжгірській селищній раді у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Процесуальні ухвали про залишення позову без розгляду, відмову у вжитті заходів забезпечення позову чи скасування таких заходів не встановлюють обставин, які стосуються матеріально-правових підстав виникнення, зміни чи припинення прав на нерухоме майно, тобто, не мають преюдиційного значення під час розгляду інших справ.

Тобто, судові рішення у справах № 907/277/23, № 907/148/23 та № 907/974/22 не підтверджують право комунальної власності Міжгірської селищної ради на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, оскільки мають виключно процесуальний характер. Тому мотиви судів першої та апеляційної інстанцій про встановлення таких обставин на підставі зазначених судових рішень є необґрунтованими.

Щодо покликання Міжгірської селищної ради на справу № 907/484/24, в якій рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2025 року, відмовлено Хустській окружній прокуратурі в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) у витребуванні у Міжгірської селищної ради та Комунального підприємства «Спеціалізоване комунальне лісогосподарське підприємство» Ліси Міжгірщини» Міжгірської селищної ради земельних ділянок лісогосподарського призначення, слід зазначити, що таке судове рішення не набрало законної сили на момент апеляційного перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у цій справі та, відповідно, не оцінювалося судом апеляційної інстанції.

Між тим суд касаційної інстанції підкреслює, що преюдиціальність надає стороні у справі право не доводити повторно обставини (юридичні факти), які вже були встановлені судом. Водночас інша сторона має можливість оскаржувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти), надаючи належні та допустимі докази. Суд, у свою чергу, зобов`язаний обґрунтувати причини прийняття або відхилення цих заперечень. Відхиляючи заперечення, суд має чітко пояснити, що обставини (юридичні факти), встановлені іншим судом, мають преюдиційний характер і не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту) (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі №140/6115/21 та від 08 квітня 2025 року у справі № 802/52/18-а).

Пунктом 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу Украі?ни та Законом No 1423-IX визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальноі? власності територіальних громад вважаються всі землі державноі? власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державноі? влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постіи?ного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постіи?ному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постіи?ному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організаціи?, Національноі? академіі? наук Украі?ни, національних галузевих академіи? наук).

Пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України визначає, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Тобто до 01 січня 2027 року державні лісогосподарські підприємства мають дійсне право постійного користування лісовими ділянками навіть без державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав, а достатньою правовою підставою такого права є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Постановою касаційного суду, на підставі якої цю справу направлено на новий розгляд передбачено, що для правильного вирішення спору суду необхідно додатково з?ясувати: чи були обґрунтованими доводи Державного підприємства «Ліси України» у скарзі до Мін`юсту про перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та про неможливість їх віднесення до комунальної власності відповідно до підпункту «в» пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України та перехідних положень Лісового кодексу України; чи встановила Центральна Колегія Мін`юсту з розгляду скарг порушення державними реєстраторами загальних засад державної реєстрації, передбачених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV (гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей Державного реєстру прав), та чи є ці порушення суттєвими (неформальними); чи дотримано Мін`юстом процедури розгляду скарги, визначеної Порядком № 1128, зокрема: перевірено відомості, що містилися в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі на момент вчинення спірних реєстраційних дій; встановлено наявність обставин, якими Державне підприємство «Ліси України» обґрунтовувало скаргу, витребувано всі необхідні документи та інформацію для повного з`ясування фактичних обставин та належно мотивовано висновок про те, що оскаржувані рішення державних реєстраторів прийняті з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав та підлягають анулюванню (пункт 9 Порядку № 1128).

Ухвалами Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 та 26 березня 2026 року витребувано від Виконавчого комітету Хустської міської ради належним чином, відповідно до вимог Порядку формування та зберігання реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 №3267/5, засвідчені копії матеріалів, доданих до заяв, що містяться в електронній формі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та на підставі яких державним реєстратором Лойф О.Г., Галай В.В. та ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію прав.

Отже, в контексті висновків касаційного суду необхідно зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо: 1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; 2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні; 3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав; 4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено; 5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень; 6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду; 7) набрало законної сили судове рішення, яким оскаржуване рішення скасовано або оскаржувані дії, бездіяльність у сфері державної реєстрації прав визнані вчиненими з порушенням цього Закону та анульовані; 8) скаргу подано на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, що прийняті, вчинені до 1 січня 2016 року.

За змістом скарги Державного підприємства «Ліси України» поданої до Мін?юсту Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовило ДП «Міжгірське лісове господарство», правонаступником якого є скаржник, у внесенні відомостей (змін до них) щодо земельних ділянок до Державного земельного кадастру, з тієї причини, що земельні ділянки Державного підприємства «Ліси України» знаходяться в межах земельних ділянок, які зареєстровані за Міжгірською селищною радою. Тобто земельні ділянки Державного підприємства «Ліси України», які перебувають у користуванні скаржника, є частиною земельних ділянок Міжгірської селищної ради, які зареєстровані на підставі оскаржених рішень.

На спростування такої позиції, та на підтвердження порушення власних прав Державне підприємство «Ліси України» надало відомості про земельні ділянки, розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.05.2016 № 254 «Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів», наказ Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23.05.2016 № 37 «Про передавання лісових ділянок філії Міжгірського лісогосподарського агропромислового господарства Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств », витяг з проекту організації та розвитку лісового господарства державного підприємства «Верхньогірське лісове господарство» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 №675 «Про припинення державного підприємства «Верхньогірське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення», розпорядження Закарпатської обласної військової адміністрації від 10.10.2022 №648 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №848 «Про припинення Державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 18.01.2023 №158 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Міжгірське лісове господарство», наказ Державного підприємства «Ліси України» від 18.01.2023 № 325 «Про закріплення майна за філією «Міжгірське лісове господарство».

Пунктом 24 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу Украі?ни та Законом No 1423-IX визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальноі? власності територіальних громад вважаються всі землі державноі? власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державноі? влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постіи?ного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постіи?ному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постіи?ному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організаціи?, Національноі? академіі? наук Украі?ни, національних галузевих академіи? наук).

Згадані вище та долучені до скарги документи, є безпосередньою підставою для перевірки правильності рішень державних реєстраторів, оскільки такі можуть/могли підтверджувати и?ого право постіи?ного користування спірними земельними ділянками.

Міністерство юстиції України цілком обґрунтовано дійшло висновку, що скаргу слід розглянути відповідно до вимог законодавства.

Поряд з цим слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Також під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Отже, законодавством покладено на державних реєстраторів обов`язок здійснення перевірки відомостей у повному обсязі саме для уникнення проведення державної реєстрації прав без належних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 18 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав, передбачає, зокрема, перевірку документів та/або відомостей Державний реєстр прав відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону № 1952-IV передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Згідно відомостей Державного реєстру прав встановлено, щодо державні реєстратори під час проведення державної реєстрації прав не подавали запити в Державний земельний кадастр для встановлення зареєстрованих речових прав щодо відповідних земельних ділянок до 1 січня 2013 року відповідно до вимог Закону № 1952-IV.

Також згідно відомостей Державного земельного кадастру цільове призначення земельних ділянок, які були предметом реєстраційних дій державних реєстраторів Лойф О.Г., Вознюка О.В., Галай В.В., та Юрик Л.І. «код згідно КВЦПЗ - 09.01» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Крім того, відомості з Державного земельного кадастру, сформовані під час державної реєстрації, не містили інформації до 2013 року.

Згадані вище відомості мали б бути запитані, шляхом надсилання запитів до Державного земельного кадастру, що не зроблено під час державної реєстрації прав на земельні ділянки. Протилежного позивач не довів та тверджень відповідача не спростував. Водночас згаданий позивачем лист за №32-7-0.36.3-76/227-23 від 01.03.2023, а лист адресований ТзОВ «МОЯ ЗЕМЛЯ», а не державному реєстратору на його запит під час здійснення реєстраційних дій, а саме державної реєстрації земельних ділянок. Крім того, в листі зазначено про відсутність у архівів даних, що не може слугувати підтвердженням відсутності прав Державного підприємства «Ліси України» на зазначені земельні ділянки. Касаційний суд у своїй постанові у цій справі від 19 грудня 2025 року резюмував, що посилання на відповідь Держгеокадастру про «відсутність архівних даних» не звільняє суд від обов`язку всебічної перевірки обставин справи, оскільки спеціальний режим земель лісогосподарського призначення регулюється Лісовим кодексом України.

Таким чином, з урахуванням висновків Верхового Суду викладених у постанові від 19 грудня 2025 року у цій справі та позиції відповідача апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Міністерство юстиції України розглянуло скаргу Державного підприємства «Ліси України» відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень, у зв`язку з тим, що подання скарги спрямовано на захист своїх майнових прав і запобігання переходу майна до інших власників з суттєвими порушеннями норм законодавства про державну реєстрацію прав.

Водночас, правильним є висновок, що рішення державних реєстраторів прийняті з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV, а саме щодо гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, то допущені при їх прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливають на об`єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав.

З огляду на вказане вище, апеляційний суд вважає, що апеляціи?на скарга фактично не спростовує мотивів рішення суду першоі? інстанціі?, а зводиться до переоцінки обставин справи всупереч висновкам Верховного Суду викладеним у постанові касаційного суду від 19 грудня 2025 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно приписів статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міжгірської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №260/1805/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.11.26