Ухвала № 141379912 у справі № 320/44666/25 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №320/44666/25

адміністративне провадження №К/990/47609/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/44666/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМАТО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАМАТО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.08.2025 №0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 200 065,00 грн; від 21.08.2025 №0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 445 401,00 грн; від 20.08.2025 №[номер приховано], яким до позивача застосовано штраф у сумі 71 832,99 грн; від 21.08.2025 №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штраф у сумі 54 034,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 000,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/44666/25 залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 та на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі №320/44666/25 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2026 року первісно подану у цій справі касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/44666/25 було повернуто скаржнику, внаслідок не викладення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 статті 328 КАС України.

До Верховного Суду 19.10.2026 вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/44666/25. В касаційній скарзі наголошено, що повторне звернення до суду здійснено без зволікань, після повернення первісно поданої касаційної скарги з усуненням попередніх помилок, а також надано докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Однак скаржник, посилаючись в касаційній скарзі на те, що повторне звернення до суду здійснено без зволікань після повернення первісно поданої касаційної скарги, відповідне клопотання про поновлення строку звернення з касаційною скаргою не заявив.

Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.

До того ж, переходячи до заявлених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України з посиланням на застосування судом апеляційної інстанції пункт 9 НП(С)БО 9 «Запаси» та пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №820/2417/17 та від 25.06.2024 у справі №806/1899/18.

Крім цього, скаржником зазначено про порушення норм процесуального права, а саме: ст. 90, ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України в частині безпідставного прийняття доказу висновку судової економічної експертизи №26/01-2026 від 26.01.2026, який містить правові висновки та підміняє собою судову оцінку доказів, що прямо суперечить сталій практиці Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №820/2257/17.

До того ж, скаржником зауважено про те, що судами попередній інстанцій залишено поза увагою факт методологічної суперечності в обліку платника. Відповідно до матеріалів справи та зафіксованих порушень, ТОВ «НАМАТО» відобразило операції на рахунку «Витрати на збут», проте у Звіті про фінансові результати за 2023 рік включило суму 5 334 511,00 грн. до рядка 2180 «Інші операційні витрати». Таке переміщення сум суперечить інструкції №291 та НП(С)БО 16 «Витрати», оскільки кожна стаття витрат має своє призначення.

Однак як вказувалось скаржнику під час звернення з касаційною скаргою вперше та встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, суди попередніх інстанцій враховали правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, викладені в постановах від 23.05.2018 у справі №822/1571/17 та від 22.04.2021 у справі №520/11812/18, згідно з якими самого лише зіставлення узагальнених даних бухгалтерських рахунків без дослідження первинних документів недостатньо для достовірного встановлення заниження бази оподаткування податком на додану вартість, а перевищення ціни придбання над ціною постачання має встановлюватися не узагальнено, а за кожною окремою операцією постачання товару.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, звернув увагу і на те, що суд першої інстанції не переклав на експерта вирішення питання права, а врахував висновок експерта лише у частині суто економічного (облікового) дослідження відповідності перевізних документів адресам поставки товару, оцінивши цей висновок у сукупності з іншими доказами (договорами поставки, перевізними документами, повідомленнями за формою 20-ОПП), що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.05.2021 у справі №820/2257/17. Крім того, за результатами дослідження долученого позивачем висновку судової економічної експертизи судом встановлено, що зіставлення видаткових накладних, складених позивачем на адресу покупців, з видатковими накладними постачальників, на підставі яких позивачем придбавався товар, не підтвердило викладених у додатках до акта перевірки даних про перевищення ціни придбання над ціною реалізації.

Вирішуючи питання щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій за не реєстрацію податкових накладних, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок контролюючого органу про те, що позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 356 321 грн ґрунтується виключно на зіставленні узагальнених показників рахунків бухгалтерського обліку 702 «Дохід від реалізації товару» та 902 «Собівартість реалізованих товарів», відображеному в додатках № 13_1, 13_2, 13_3 до акта перевірки, без наведення в акті перевірки посилань на конкретні видаткові накладні, договори чи інші первинні документи, які б підтверджували перевищення ціни придбання над ціною реалізації за кожною окремою операцією, без розкриття методології такого розрахунку та без урахування комерційних умов, що впливають на формування договірної ціни.

Однак скаржник не обґрунтував помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій, враховуючи застосовані судами попередніх інстанцій висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим не доведено необхідність врахування інших висновків Верховного Суду. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до частини другої статті 341 КАС знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Аргументації щодо незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу касаційна скарга не містить.

Отже перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не обґрунтовані передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, касаційну скарг слід залишити без руху для усунення скаржником недоліків касаційної скарги, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також викласти належним чином підстави касаційного оскарження.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2026, на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі №320/44666/25 залишити без руху.

Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також викласти належним чином підстави касаційного оскарження.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.А. Васильєва

М.М. Яковенко

О.О. Шишов ,

Судді Верховного Суду