Ухвала № 141379937 у справі № 480/7534/24 від 09.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа №480/7534/24

адміністративне провадження № К/990/50343/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила:

- визнати неправомірним рішення дії, бездіяльність Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання заяви позивачці ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні, оформлене протоколом 15/с від 21.06.2024 та скасувати його;

- зобов`язати Міністерство оборони України у визначений законом термін призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ;

- зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2015 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями та прийняти відповідне вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2026 рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення, та прийнято в цій частині постанову, якою позов задоволено:

- визнано неправомірним та скасовано рішення, оформлене протоколом №15/с від 21.06.2024, про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

У порушення вимог частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не навів виключних підстав, які допускають касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Таким чином, подана скарга не відповідає процесуальним вимогам, встановленим законом, що виключає можливість відкриття касаційного провадження у цій справі.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на підстави незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук