Ухвала № 141380181 у справі № 620/6581/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №620/6581/25

адміністративне провадження № К/990/48875/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року

у справі №620/6581/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №254150033395 від 07 лютого 2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01 липня 2000 року по 07 лютого 2006 року та з 21 січня 2008 року по 31 травня 2016 року та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) з фактичної дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 31 січня 2025 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області №254150033395 від 07 лютого 2025 року про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 01 липня 2000 року по 07 лютого 2006 року та з 21 січня 2008 року по 31 травня 2016 року та призначити дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV з фактичної дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 31 січня 2025 року.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 26 жовтня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Предмет спору у цій справі стосується правомірності відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у призначенні позивачці дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV у зв`язку з незарахуванням до її страхового стажу періодів проходження військової служби з 01 липня 2000 року до 07 лютого 2006 року та з 21 січня 2008 року до 31 травня 2016 року, тому відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України ця справа є справою незначної складності.

За пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім установлених цією нормою випадків.

Отже, для касаційного перегляду таких судових рішень недостатньо лише послатися на одну з підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України: скаржник має також належно обґрунтувати наявність принаймні одного з винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18.

Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України).

Оцінюючи наведені доводи, Суд зазначає таке.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі №263/14242/17, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18, оскільки такі висновки сформульовані за правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Так, у справі №752/20012/16-а спір стосувався правомірності відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні пенсії за віком та визначення належного способу судового захисту з урахуванням повноважень пенсійного органу.

У справі №263/14242/17 Верховний Суд вирішував питання щодо умов виникнення права на дострокове призначення пенсії за віком особі, яка має статус учасника бойових дій, відповідно до абзацу шостого пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

У справі №1840/2970/18 предметом судового розгляду була правомірність розпорядження сільського голови про преміювання працівників органу місцевого самоврядування. Верховний Суд досліджував межі дискреційних повноважень роботодавця під час вирішення питань установлення премій і надбавок працівникам.

Натомість у справі №620/6581/25 спір виник у зв`язку з відмовою пенсійного органу у призначенні позивачці дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу. Вирішальним для розгляду цієї справи є питання щодо правомірності незарахування до страхового стажу періодів проходження військової служби з 01 липня 2000 року до 07 лютого 2006 року та з 21 січня 2008 року до 31 травня 2016 року за відсутності відомостей про сплату страхових внесків і неможливості подання відповідних документів у зв`язку із втратою архівних матеріалів.

За таких обставин наведені скаржником висновки Верховного Суду сформульовані за інших фактичних обставин, предмета спору та правового регулювання, а тому не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи фундаментальне значення питання права для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник зазначає, що касаційний перегляд цієї справи сприятиме забезпеченню однакового застосування судами норм матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. На переконання скаржника, відсутність відповідного правового висновку Верховного Суду створює можливість неоднакового застосування судами законодавства та порушення прав учасників спірних правовідносин.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що скаржник не конкретизував питання права, яке потребує вирішення Верховним Судом для забезпечення єдності правозастосовчої практики, та не обґрунтував необхідності формування нового правового висновку або відступу від раніше сформованого. Зокрема, у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів щодо існування правової невизначеності у питанні зарахування до страхового стажу періодів військової служби за відсутності відомостей про сплату страхових внесків, зокрема в разі втрати відповідних архівних документів.

При цьому доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду та втручання у дискреційні повноваження пенсійного органу спрямовані на обґрунтування незгоди з результатом вирішення конкретного спору, однак не розкривають фундаментального значення відповідного питання права для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінка наявності винятків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, належить до повноважень Верховного Суду з огляду на особливу функцію суду касаційної інстанції щодо забезпечення сталості та єдності судової практики і розвитку права.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж умови апеляційного перегляду, а встановлені законом критерії доступу до верховного суду можуть бути виправдані його функцією розглядати справи належного рівня значущості (Levages Prestations Services v. France, №21920/93, §§44- 45; Brualla Gуmez de la Torre v. Spain, №26737/95, §§37- 38; Zubac v. Croatia [GC], №40160/12, §§80- 86; Azyukovska v. Ukraine (dec.), №26293/18, §§20- 27).

Європейський суд з прав людини також визнає допустимим покладення на скаржника обов`язку належно визначити та обґрунтувати передбачене законом питання права або іншу умову доступу до касаційного суду (Papaioannou v. Greece, №18880/15, §§39- 50; Trevisanato v. Italy, №32610/07, §§32- 47; Mireniж-Huzjak and Jerkoviж v. Croatia (dec.), №72996/16, §§38- 42).

Водночас касаційні фільтри мають застосовуватися передбачувано, послідовно та без надмірного формалізму (Zakarpattya Regional Union of Consumer Cooperatives and Others v. Ukraine, №№65719/10, 42520/10, 54581/10, §§48- 60), а істотні доводи скаржника, релевантні для вирішення питання про касаційний перегляд, мають отримати достатню відповідь (Samanyuk v. Ukraine, №65686/17, §§25- 30; Popov v. Ukraine, №20817/24, §§4- 8).

Порівняльно-правове підтвердження допустимості встановлення процесуальних умов доступу до касаційного перегляду міститься також у практиці Суду Європейського Союзу (KUBERA, C-144/23, ECLI:EU:C:2024:881; Randstad Italia, C-497/20, ECLI:EU:C:2021:1037, §59; Bensada Benallal, C-161/15, ECLI:EU:C:2016:175, §27; EUIPO v The KaiKai Company Jaeger Wichmann, C-382/21 P, ECLI:EU:C:2021:1050, §§20- 22). У цій практиці визнається допустимість установлення умов касаційного перегляду та, у відповідних випадках, покладення на скаржника обов`язку обґрунтувати значущість порушеного питання для єдності, узгодженості або розвитку права за умови дотримання відповідних процесуальних гарантій.

З огляду на наведене передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України винятку, який би підтверджував наявність підстави для здійснення касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, скаржником не обґрунтовано.

Характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло його учасників, а також відсутність ознак, які б вирізняли цю справу серед інших справ цієї категорії, дають підстави вважати, що судові рішення, ухвалені у справі №620/6581/25, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі наведеного та з урахуванням того, що наведені скаржником доводи не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та ним не обґрунтовано наявності виняткового випадку, визначеного підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої цієї статті, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція щодо віднесення цієї категорії справ до справ незначної складності висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 27 липня 2026 року у справі №460/23990/25, від 31 серпня 2026 року у справі №560/20022/25, від 28 жовтня 2026 року у справі №420/9177/25.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі №620/6581/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Копію ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа