Ухвала № 141380197 у справі № 320/49045/25 від 10.11.2026

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №320/49045/25

адміністративне провадження №К/990/42589/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року

у справі №320/49045/25

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер»

про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер», у якому просило:

- стягнути з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» (вул. Первомайського Л., 11, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 31306940) заборгованість на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з червня 2025 року по серпень 2025 року у сумі 5160,84 грн на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) № НОМЕР_1 , відкритий у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (МФО 322669).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» 15 вересня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2026 року касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.

У межах встановленого Судом строку Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» звернулося із заявою про усунення недоліків касаційної скарги та надало платіжну інструкцію від 10 жовтня 2026 року №9 на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Таким чином, Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» усунуто недоліки, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) та порушив вимоги статей 6, 13, 44, 121, 295, 299, 242 КАС України.

Скаржник вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року.

На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на доставлення рішення суду першої інстанції до його електронного кабінету 13 січня 2026 року, не надавши належної оцінки іншим обставинам, на які він посилався у заяві про поновлення строку.

Зокрема, скаржник зазначає, що 15 лютого 2026 року його представник звернувся із заявою про надання доступу до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд», однак такого доступу не отримав, а ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо у приміщенні суду зміг лише 14 травня 2026 року.

Скаржник наголошує, що апеляційну скаргу подано 03 червня 2026 року, тобто невдовзі після фактичного ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, скаржник стверджує, що не отримував копію позовної заяви з доданими до неї документами, яку Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за його твердженням, надіслало поштовим відправленням №0505372547280, а відомості про вручення цього відправлення відсутні.

На думку скаржника, наведені обставини свідчать про неможливість своєчасного ознайомлення зі змістом позову та матеріалами справи і, відповідно, обґрунтовують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам щодо відсутності доступу до електронної справи та доказів вручення позовної заяви, що призвело до передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення строку.

На підтвердження наведених доводів скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 листопада 2025 року у справі №320/55616/24, щодо необхідності дослідження та оцінки обставин і доказів, якими учасник справи обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржник просить Верховний Суд скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, яким передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 14 Закону №1402-VIII, перевірки дотримання вимог статей 6, 13, 44, 121, 295, 299, 242 КАС України, а також перевірки доводів скаржника щодо необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 листопада 2025 року у справі №320/55616/24.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Суд також звертає увагу учасників справи на обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами та належно виконувати процесуальні обов`язки відповідно до статей 44, 45 КАС України.

Верховний Суд уже звертав увагу на особливості використання технологій штучного інтелекту під час підготовки процесуальних документів, зокрема в ухвалах від 15 січня 2026 року у справі №240/14153/24 та від 03 лютого 2026 року у справі №340/2365/25.

Застосування сучасних цифрових технологій, зокрема інструментів генеративного штучного інтелекту, під час підготовки процесуальних документів саме по собі не суперечить вимогам процесуального закону та може використовуватися як допоміжний засіб. Водночас таке використання передбачає збереження фахового людського контролю (human-in-the-loop) і не звільняє учасника справи та його представника від відповідальності за зміст поданого документа, достовірність наведених у ньому відомостей та коректність посилань на законодавство, судові рішення й інші джерела.

Інформація, отримана за допомогою технологій штучного інтелекту, зокрема відомості про зміст нормативно-правових актів і судових рішень, підлягає перевірці за офіційними джерелами.

Подання неперевірених чи недостовірних відомостей, зокрема посилань на неіснуючі судові рішення або правові висновки, яких такі рішення не містять, незалежно від способу підготовки відповідного документа, може бути оцінене Судом як недобросовісне користування процесуальними правами, а за наявності передбачених законом підстав - як зловживання процесуальними правами відповідно до статті 45 КАС України із застосуванням установлених процесуальним законом наслідків.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року у справі №320/49045/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інтер» про стягнення заборгованості.

2. Витребувати із Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/49045/25.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Звернути увагу учасників справи на необхідність перевірки за офіційними джерелами достовірності наведених у процесуальних документах відомостей про нормативно-правові акти, судові рішення та правові висновки Верховного Суду незалежно від способу підготовки таких документів.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статей 144, 145 Кодексу адміністративного судочинства України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.М. Чиркін

В.М. Шарапа