Ухвала № 141380245 у справі № 160/10473/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 160/10473/26

адміністративне провадження № К/990/50818/26

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року

у справі №160/10473/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26 січня 2026 року № [номер приховано] та № [номер приховано].

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 5 листопада 2026 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

За пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі має бути викладено передбачену статтею 328 цього Кодексу підставу касаційного оскарження. Для обґрунтування підстави за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник має вказати норму права, яку застосував апеляційний суд, висновок Верховного Суду щодо цієї норми в подібних правовідносинах та пояснити, у чому саме застосування норми апеляційним судом розходиться із цим висновком.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що апеляційний суд застосував, зокрема, пункти 44.1, 198.1, 198.3, 198.6, підпункт 134.1.1 Податкового кодексу України та статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків Верховного Суду. На підтвердження цього скаржник наводить постанови від 9 жовтня 2025 року у справі № 640/17317/20 та від 5 травня 2023 року у справі № 1340/5998/18, зіставляє мотиви судових рішень і вказує на спільне для цих справ питання реальності господарських операцій.

Щодо первинних документів та фактичного виконання поставок.

У справі № 640/17317/20 Верховний Суд виходив із того, що належно оформлені первинні документи мають підтверджувати фактично здійснені операції. За наявності доводів, які ставлять під сумнів можливість поставки, судам необхідно дослідити виконання договорів за конкретними операціями та оцінити відповідні докази в сукупності. У тій справі Верховний Суд направив справу на новий розгляд, оскільки суди обмежилися загальним посиланням на первинні документи без аналізу підтвердження ними конкретних операцій.

Скаржник наводить фрагмент постанови апеляційного суду про достатність видаткових, податкових накладних і розрахункових документів. Водночас у цій самій постанові апеляційний суд пов`язав право на податковий кредит із фактичним здійсненням операцій, що спричинили рух активів, та погодився з висновками першої інстанції про виконання договорів і використання товарів у господарській діяльності позивача. У рішенні першої інстанції, мотиви якого підтримав апеляційний суд, наведено умови договорів та документи щодо їх виконання в розрізі постачальників. Зокрема, щодо ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» суд першої інстанції розглянув умови договорів поставки, комісії та купівлі-продажу основних засобів, а також відомості щодо задекларованих постачальником офісів і складів.

У касаційній скарзі із зазначеного фрагмента апеляційної постанови зроблено висновок, що апеляційний суд визнав достатньою саму формальну відповідність документів. Проте скаржник не пояснив, у чому полягає розбіжність у застосуванні норми права з урахуванням наведених мотивів постанови в цілому. Твердження про те, що досліджені документи та встановлені судами обставини не підтверджують виконання поставок, спрямовані на зміну висновку про фактичне здійснення операцій.

Щодо транспортних документів і податкової інформації.

У справі № 1340/5998/18 Верховний Суд зазначив, що товарно-транспортна накладна має доказове значення для встановлення переміщення товару. Її відсутність або істотні недоліки можуть поставити під сумнів поставку в сукупності з іншими обставинами. У тій справі суд першої інстанції, рішення якого Верховний Суд залишив у силі, оцінив, зокрема, розбіжності щодо часу перевезення та кількості товару і відомості щодо транспортних засобів разом з іншими доказами.

У справі № 160/10473/26 апеляційний суд визнав, що дефекти транспортних документів самі по собі не є безумовною підставою для висновку про безтоварність, і врахував установлені судом першої інстанції обставини виконання поставок. Щодо окремих операцій із ТОВ «ЕЛЕМЕНТ УКРАЇНА» суд першої інстанції врахував умови додаткових угод про відсутність фактичного транспортування. Щодо ТОВ «ПРОМЛОГО» суд навів конкретні видаткові й товарно-транспортні накладні та платіжну інструкцію. Відхиляючи доводи про ланцюги постачання і ресурси контрагентів, апеляційний суд оцінив, чи підтверджують наведені контролюючим органом відомості безтоварність саме спірних операцій, та зіставив їх із висновками першої інстанції щодо документального підтвердження поставок.

Скаржник вказує, що недоліки ТТН, відомості з Єдиного реєстру податкових накладних і дані про ресурси постачальників слід оцінювати сукупно. Водночас, обґрунтовуючи неврахування висновку Верховного Суду, скаржник ототожнює висновок апеляційного суду про недостатність конкретних відомостей у цій справі з виключенням транспортних документів і податкової інформації з числа доказів, які можуть свідчити про характер поставки. Такого загального висновку з мотивів апеляційної постанови не випливає. Зміст доводів скарги в цій частині зводиться до того, що наявним у справі відомостям слід надати іншу доказову вагу та встановити відсутність поставок.

Інші посилання на постанови Верховного Суду наведені на підтвердження загальних вимог до первинних документів та необхідності фактичного виконання господарських операцій. Стосовно цих постанов скаржник не визначив окремої розбіжності між застосованим апеляційним судом правилом і висновком Верховного Суду. Доводи про неповне дослідження доказів викладено в межах заявленого пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, мотивуючи касаційну скаргу порушеннями судами норм процесуального права, скаржник не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до Кодексу адміністративного судочинства України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року у справі №160/10473/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙНТ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова