Ухвала № 141380310 у справі № 855/2/26 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа №855/2/26

адміністративне провадження № А/990/9/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Кашпур О.В.,

Суддів: Дашутіна І.В., Загороднюка А.Г., Смоковича М.І., Соколова В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пушенко О.І.,

представника позивача - Муханова А.І.,

представника відповідача - Бернацького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі №855/2/26 (провадження А/990/9/26) за позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" про припинення релігійної організації,

за апеляційною скаргою Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кузьмишиної О.М.,

УСТАНОВИВ:

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті в порядку статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, з позовом до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ», у якому просила:

- припинити релігійну організацію «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 13993497), зареєстровану 23 грудня 2003 року за адресою: Україна, 34700, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Корець, вул. Київська, будинок 56, в результаті ліквідації.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі №855/2/26 за позовом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації.

Релігійною організацією «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» 11 березня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду подано зустрічний позов, в якому вона просила суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті та оформлені відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 24 липня 2025 року №H-114/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КОРЕЦЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», а саме: результати дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості КОРЕЦЬКОГО СВЯТО-ТРОЇЦЬКОГО ЖІНОЧОГО СТАВРОПІГІЙНОГО МОНАСТИРЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена №118 від 17 жовтня 2025 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення, прийняті та оформлені відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 21 жовтня 2025 року №H-163/11 «Про виявлення ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату» за підписом Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ:43571959) ЄЛЕНСЬКОГО ВІКТОРА ЄВГЕНОВИЧА, а саме:

1. Затвердити такі ознаки афілійованості, виявлені за результатами дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена, розпочатого 28 липня 2025 року відповідно до наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 24 липня 2025 року №Н-114/11 «Про проведення дослідження щодо питання наявності ознак афілійованості Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена», та завершеного 17 жовтня 2025 року:

1) Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату безпосередньо входить до структури (є частиною) Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»;

2) у статуті Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату наявні ознаки входження до структури Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»;

3) у рішеннях патріарха Московського і всієї Русі, Священного Синоду Російської православної церкви та у статуті Російської православної церкви, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», наявні ознаки щодо входження до її структури Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату та положення щодо права прийняття статутними органами управління Російської православної церкви рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов?язальними для Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

4) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», через підлеглість у канонічних та організаційних питаннях має можливість впливати на прийняття управлінських рішень та на діяльність Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

5) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», здійснює призначення керівниці Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату;

6) Російська православна церква, діяльність якої в Україні заборонена відповідно до статті 3 Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій», затверджує статут Корецького Свято-Троїцького жіночого ставропігійного монастиря Московського патріархату.

2.Відділу юридичного забезпечення та правової аналітики (Котилко Я. М.) вжити відповідно до законодавства заходів щодо припинення релігійної організації Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського патріархату як такої, керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснювала або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України.

3. Організаційно-комунікаційному відділу (Гнаповський А. О.) протягом трьох днів забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови (Войналович В. А.).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року зустрічну позовну заяву Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до первісного позову Державної служби України з етнополітики та свободи совісті до Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» про припинення релігійної організації, повернуто. Роз`яснено, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає зверненню до суду з позовною заявою в загальному порядку.

Не погоджуючись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Релігійна організація «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» звернулася до Верховного Суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 03 червня 2026 року апеляційну скаргу Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" залишено без задоволення, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №855/2/26 залишено без змін.

Релігійна організація "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" звернулась до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року.

На обґрунтування заяви зазначає про те, що Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, залишив без змін ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №855/2/26, яка ухвалена із посиланням на те, що у даному випадку, на позовні вимоги за зустрічним позовом Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО- ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії не розповсюджується дія правових положень статтею 289-9 КАС України. Водночас Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року зазначає, що подана відповідачем зустрічна позовна заява містить вимоги, розгляд яких у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України, законодавством не передбачений». Отже, висновки Шостого апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 16 березня 2026 року та висновки Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 червня 2026 року щодо подання відповідачем зустрічної позовної заяви із вимогами у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України, суттєво різняться між собою. Тому є необхідність щодо роз`яснення постанови Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2026 року , а саме: розгляд яких вимог зустрічної позовної заяви у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України, законодавством не передбачений; чи розповсюджується дія правових положень статтею 289-9 КАС України на усі позовні вимоги за зустрічним позовом Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО- ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті; якою нормою закону встановлено обмеження на позовні вимоги за зустрічним позовом Релігійної організації «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України.

Також Релігійна організація «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» у своїй заяві посилається на необхідність роз`яснення постанови апеляційного суду: яким чином сумісний розгляд даного зустрічного позову з первісним утруднить вирішення спору та не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів та яким конкретно вимогам статей 160, 161, 172 КАС України не відповідає подана зустрічна позовна заява.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2026 року призначено заяву Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі №855/2/26 (провадження А/990/9/26) до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2026 року об 11:00 год в приміщенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5.

22 вересня 2026 року Релігійна організація «КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ» надіслала до Суду заяву про уточнення та доповнення питань до заяви про роз`яснення судового рішення, в якій просить Суд роз`яснити постанову Верховного Суду від 03 червня 2026 року, а саме: чи розповсюджується дія та обмеження правових положень, встановлених статтею 289-9 КАС України, на вимоги за зустрічним позовом відповідача до Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, чи дана спеціальна процедура регулює виключно розгляд первісного позову; якою саме нормою закону встановлено обмеження на позовні вимоги за зустрічним позовом в межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України; яким конкретно чином сумісний розгляд даного зустрічного позову з первісним ускладнить вирішення спору та не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню справ; чи означає висновок суду про неможливість об`єднання вимог в одне провадження, що відповідач позбавлений права захищатися від первісного позову саме шляхом подання зустрічного позову в межах справи №855/2/26; чи означають висновки суду в постанові від 03.06.2026, що правова позиція Верховного Суду від 19.05.2026 у справі №855/11/25 не може бути застосована як орієнтир та правова підстава при повторному поданні зустрічного позову в межах цієї справи, яким конкретно вимогам статей 160, 161, 172 КАС України не відповідає подана зустрічна позовна заява і які саме недоліки підлягають усуненню, чи має право Релігійна організація після усунення процесуальних недоліків, на які вказав суд, повторно звернутися з аналогічним за змістом зустрічним позовом у справі № 855/2/26; чи право на подання зустрічного позову в межах цього провадження є остаточно вичерпаним; в який процесуальний строк та за якими саме правилами (загальними чи скороченими за ст. 289-9 КАСУ) відповідач має право повторно подати зустрічний позов (зустрічний позов із змінами) у справі № 855/2/26 з метою дотримання гарантованого Конституцією України права на судовий захист.

10 листопада 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання адвоката Бернацького Павла Васильовича, який діє в інтересах Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ", про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення подання до Конституційного Суду України та зупинення провадження у справі №855/2/26 (провадження А/990/9/26), в якому він просить Суд: 1) звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині, яка: обмежує право відповідача на ефективний судовий захист; унеможливлює реалізацію права на пред`явлення зустрічного позову; порушує принцип рівності сторін та змагальності адміністративного процесу; створює привілейоване процесуальне становище суб`єкта владних повноважень; 2) зупинити провадження у справі №855/2/26 (адміністративне провадження №А/990/9/26) до вирішення питання щодо застосування механізму, передбаченого частиною четвертою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2026 року клопотання адвоката Бернацького Павла Васильовича, який діє в інтересах Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ", про зупинення провадження у справі №855/2/26 (провадження А/990/9/26) залишено без задоволення.

Розглянувши заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 855/2/26 (адміністративне провадження № А/990/9/26), заслухавши пояснення сторін, Суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин першою та другою 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.

Отже в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 03 червня 2026 року, щодо якої порушено питання про роз`яснення, є зрозумілою за змістом.

Доводи заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року фактично зводяться до необхідності додаткового тлумачення мотивів, наведених Верховним Судом у постанові та уточнення правового обґрунтування висновку щодо застосування статті 289-9 КАС України. Проте надання такого додаткового мотивування не є предметом роз`яснення судового рішення в розумінні статті 254 КАС України, оскільки неясності самого судового рішення, яка перешкоджає його розумінню чи виконанню, заявником не доведено.

При цьому роз`яснення судового рішення не може бути використане як спосіб отримання нового судового рішення з питань, які вже були предметом судового розгляду, або як засіб доповнення мотивувальної частини постанови новими правовими висновками. Інше означало б зміну змісту постанови суду, що прямо суперечить частині першій статті 254 КАС України.

Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, повертаючи зустрічну позовну заяву, виходив із того, що на заявлені за зустрічним позовом вимоги не поширюється дія статті 289-9 КАС України. Верховний Суд, як суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, конкретизував цей висновок, зазначивши, що подана зустрічна позовна заява містить вимоги, розгляд яких у межах спеціальної процедури, визначеної статтею 289-9 КАС України, законом не передбачений. Такі формулювання не є взаємовиключними та не створюють невизначеності щодо суті висновку Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що постанова Верховного Суду від 03 червня 2026 року є чіткою та зрозумілою, її мотивувальна і резолютивна частини є взаємоузгодженими, а наведені в ній висновки дають можливість однозначно встановити як підстави ухваленого судового рішення, так і його правові наслідки.

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 09.07.2018 у справі № 911/2050/16 сформулювала висновок щодо застосування аналогічних норм статті 254 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими роз`ясненню підлягають лише ті судові рішення, що підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Верховний Суд нового судового рішення у цій справі не ухвалював, а лише, здійснивши перегляд ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви, встановив, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції законна та обґрунтована, висновки суду відповідають нормам процесуального права, відповідно залишив її без змін. Таким чином, постанова Верховного Суду від 03 червня 2026 року не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, не містить приписів щодо вчинення будь-яких дій, які підлягають примусовому виконанню, та не є виконавчим документом у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість роз`яснення такого судового рішення.

Крім того як убачається зі змісту заяви про уточнення та доповнення питань до заяви про роз`яснення судового рішення, заявник порушує питання щодо застосування статті 289-9 КАС України до зустрічних позовних вимог, правових підстав обмеження їх заявлення, обґрунтованості висновків суду про неможливість спільного розгляду позовів, а також можливості застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 травня 2026 року у справі № 855/11/25.

Водночас такі питання за своїм змістом спрямовані на отримання додаткового правового обґрунтування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року, та повторне з`ясування мотивів, покладених в основу ухваленого судового рішення, що не охоплюється предметом його роз`яснення.

Так само не належать до предмета роз`яснення питання про можливість повторного подання зустрічного позову, вичерпання права на його пред`явлення, процесуальні строки та порядок такого звернення, а також конкретні вимоги процесуального закону, яким мала відповідати зустрічна позовна заява. Їх вирішення стосується реалізації заявником процесуальних прав у подальшому перебігу справи та залежить від конкретного змісту відповідного процесуального звернення й обставин його подання.

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що порушені заявником питання не стосуються усунення неясності постанови від 03 червня 2026 року, а тому не підлягають вирішенню в порядку її роз`яснення.

Таким чином, передбачені статтею 254 КАС України підстави для роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про її роз`яснення слід відмовити.

Вирішуючи клопотання заявника про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень статті 289-9 КАС України, Суд виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності відповідного акта.

Отже, передумовою для ініціювання зазначеної процедури є наявність у суду обґрунтованого висновку про невідповідність певного законодавчого положення Конституції України, а не висловлення учасником справи сумнівів щодо його конституційності. У цій справі заявник обґрунтовує необхідність звернення до Конституційного Суду України тим, що положення статті 289-9 КАС України, на його думку, обмежують право відповідача на ефективний судовий захист, унеможливлюють пред`явлення зустрічного позову та порушують принципи рівності сторін і змагальності судового процесу.

Водночас наведені доводи не свідчать про наявність обґрунтованих підстав уважати, що таке законодавче регулювання суперечить Конституції України. Фактично заявник висловлює незгоду з установленими законодавцем особливостями судового розгляду відповідної категорії адміністративних справ та їх застосуванням до спірних процесуальних правовідносин.

При цьому питання щодо застосування статті 289-9 КАС України до заявлених зустрічних позовних вимог уже було предметом судового розгляду, за результатами якого Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду.

Водночас Суд зазначає, що порушене заявником питання щодо конституційності положень статті 289-9 КАС України не належить до предмета розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, оскільки в межах процедури, передбаченої статтею 254 КАС України, суд уповноважений лише усунути неясність судового рішення, не змінюючи його змісту, а не переглядати питання конституційності законодавчого регулювання, яке було застосоване під час ухвалення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року.

Відтак наведені доводи не можуть бути підставою для задоволення заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду, а порушення заявником питання про конституційність відповідних положень не зумовлює необхідності ініціювання процедури, передбаченої частиною четвертою статті 7 КАС України.

Отже, клопотання заявника про звернення до Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання про конституційність положень статті 289-9 КАС України задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 254, 289-9, 310, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні заяви Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ" про роз`яснення постанови Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі №855/2/26 (провадження А/990/9/26).

2. Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Бернацького Павла Васильовича, який діє в інтересах Релігійної організації "КОРЕЦЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ ЖІНОЧИЙ СТАВРОПІГІЙНИЙ МОНАСТИР МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ", про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення подання до Конституційного Суду України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: І. В. Дашутін

А. Г. Загороднюк

М. І. Смокович

В. М. Соколов