Ухвала № 141380351 у справі № 160/36011/26 від 09.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2026 року Справа № 160/36011/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач):

№0886954-2414-0423-UA1210011[телефон приховано] від 10.11.2023 року про нарахування податкового зобов`язання у розмірі 81' 152грн. 50коп.;

№0[телефон приховано]-0423-UA1210011[телефон приховано] від 06.03.2024 року про нарахування податкового зобов`язання у розмірі 83' 649грн. 50коп.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №79324830, яке перебуває на виконанні у Самарівському відділі державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 34893684, де стягувачем є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області ЄДРПОУ 44118658, боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені з істотним порушенням норм Податкового кодексу України (зокрема, пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України), оскільки спірне майно належить до будівель сільськогосподарського призначення, безпосередньо використовується співвласником - ФОП ОСОБА_2 у безперервному технологічному циклі сільськогосподарського виробництва (підтверджується Витягом з ДАР № 2025-220459 та Висновком СЕС № 2/3-71 від 02.10.2008) і ніколи не передавалось у користування чи оренду третім особам, у зв`язку з чим вказуваний об`єкт взагалі не є об`єктом оподаткування. Окрім того, позивач наполягає, що відповідачем повністю порушено процедуру вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що виключає факт узгодженості нарахованих грошових зобов`язань. А тому, наявність відкритого виконавчого провадження № ВП 79324830, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувачем - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зокрема, накладення арешту на банківські рахунки позивача, списування коштів, звернення стягнення на майно позивача, істотно ускладнить та унеможливить ефективний захист і поновлення майнових прав останньої, у разі вжиття заходів примусового стягнення до ухвалення остаточного судового рішення по справі.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який можливо застосувати, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а також інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Тобто, з даної норми слідує, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Зі змісту доданих до позовної заяви та заяви про забезпечення позову додатків встановлено, що предметом заявленого позивачем позову є оскарження податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 56.1 ст.56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів (постанова Великої Палати Верховного суду від 4 жовтня 2018 року у справі № 800/304/17 (ЄДРСРУ № 77286410).

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

А відтак, при оскарженні податкового повідомлення-рішення, визначена у ньому сума неузгоджена і не може бути стягнута до її узгодження.

Суд не залишає поза увагою заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню №79324830, яке перебуває на виконанні у Самарівському відділі державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, але звертає увагу, що виконавче провадження №79324830 відкрите на підставі виконавчого листа, виданого по адміністративній справі № 160/15092/25.

Як встановлено з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 по справі № 160/15092/25 оскаржено в апеляційному порядку.

Відтак, саме суд апеляційної інстанції має повноваження на вирішення питання щодо зупинення стягнення по виконавчому провадженню №79324830, яке перебуває на виконанні у Самарівському відділі державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу та його представнику до електронного кабінету.

Відповідно до ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська