Ухвала № 141381757 у справі № 473/3726/26 від 10.11.2026

Справа № 473/3726/26

УХВАЛА

"10" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Булкат М.С.,

за участі секретаря судового засідання, Соколенко Д. К.,

позивача, ОСОБА_1 ,

представника відповідача, Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 ,

представника відповідача, ОСББ «Мрія Вознесенська», Чередніченко І. Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

10 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від представника ОСББ «Мрія Вознесенська», ОСОБА_3 , в якому просили відмовити в задоволенні позову.

11 серпня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, ОСОБА_1 , та клопотання про витребування доказів від ОСББ ««Мрія Вознесенська».

12 серпня 2026 року позивач надав заяву про письмове опитування учасників справи, як свідків.

12 серпня 2026 року представник Вознесенської міської ради надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог та надав клопотання про витребування інформації від Державної прикордонної служби України.

12 серпня 2026 року в підготовчому судовому засіданні сторони окреслили свої загальні позиції щодо усіх заявлених на момент підготовчого засідання клопотань, заяв та погодили дату наступного підготовчого засідання.

18 серпня 2026 року надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника Вознесенської міської ради.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року клопотання позивача про витребування доказів від 11 серпня 2026 року задоволено частково, клопотання представника Вознесенської міської ради про витребування інформації від Державної прикордонної служби України -задоволено.

12 жовтня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь від Державної прикордонної служби України про перетин кордону позивачем.

27 жовтня 2026 року на адресу суду (зареєстровано в Електронному Суді 26 жовтня 2026 року) від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме від приватного нотаріуса належним чином засвідчених копій матеріалів нотаріальних справ.

27 жовтня 2026 року через підсистему Електронний Суд надійшло клопотання від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., про визнання доказу недопустимим, постановлення ухвали про порушення діями ОСОБА_1 ЗУ «Про захист персональних даних» та направлення її до органів Національної поліції України.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про застосування до керівника ОСББ «Мрія Вознесенська», ОСОБА_4 , заходів примусу та стягнення в дохід держави штраф та визнання доказів за ч. 10 ст. 84 ЦПК України.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., а саме копія листа Виконавчого комітету ВМР від 08.07.2010 року, плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 24.06.1996 року, плану-схеми прилеглої території по АДРЕСА_1 .

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про застосування до керівника ОСББ «Мрія Вознесенська», ОСОБА_4 , заходів примусу від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про витребування від нотаріуса документів від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача, ОСОБА_1 , про витребування доказів, а саме технічної документації від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про витребування від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області документів від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., про визнання зловживання процесуальним правом ОСОБА_5 та залишення позову без розгляду.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача, ОСОБА_1 , про долучення доказів, а саме матеріалів цивільних справ під головуванням суддів Вознесенського міськрайонного суду.

10 листопада 2026 року на адресу суду надійшло клопотання Вознесенської міської ради про залучення третіх осіб у справі.

10 листопада 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на вищевказане клопотання від позивача ОСОБА_1 .

Дослідивши зазначені клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна; власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

27 жовтня 2026 року (зареєстровано в Електронному Суді 26 жовтня 2026 року) від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме від приватного нотаріуса належним чином засвідчених копій матеріалів нотаріальних справ. Щодо витребування від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчук Кирила Борисовича (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) належних чином засвідчених копій матеріалів нотаріальних справ (нарядів), включно з внутрішнім описом, щодо посвідчення наступних правочинів:

1. від 05.02.2026 (реєстровий № 5) - договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0717 га (кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0051, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСББ «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ 36434246) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 );

2. від 05.02.2026 (реєстровий № 6) - договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0468 га (кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0049, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСББ «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ 36434246) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 );

3. від 06.02.2026 (реєстровий № 8) - договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0359 га (кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0050), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ділянки укладений між ОСББ «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ 36434246) та ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом. При цьому у такому клопотанні повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується, які обставини він може підтвердити або спростувати, підстави, з яких випливає, що відповідний доказ має відповідна особа, а також заходи, вжиті особою для самостійного отримання доказу, або причини неможливості його самостійного отримання.

Таким чином, обов`язковою умовою для задоволення клопотання про витребування доказів є не лише зазначення особи, у володінні якої перебуває відповідний доказ, а й належне обґрунтування його значення для предмета доказування у конкретній справі.

Суд звертає увагу, що у правових позиціях Верховного Суду, які стосуються розгляду цієї категорії справ, окреслено аспекти, що потребують дослідження під час розгляду справ щодо оскарження рішень міської ради, зокрема у межах цивільного судочинства, щодо порушення цивільних прав конкретної особи.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальні способи судового захисту цивільних прав особи визначено ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із таких способів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Додатковою характеристикою правовідносин щодо захисту цивільних прав та інтересів особи у спосіб визнання незаконними рішень органу державної влади, органу місцевого самоврядування є зміст оскаржуваного рішення, наприклад, із земельних питань та забудови.

Тож загальні засади розгляду спорів щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень із земельних питань та забудови, як способу захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України, в межах цивільного судочинства:

- правовідносини в основі цієї категорії спорів мають дуальну природу. Вони складаються на тлі наслідків прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення щодо земельних питань та забудови, виникли в результаті його реалізації, є похідними від правовідносин щодо ухвалення рішення. Вочевидь рішення суду щодо незаконності, протиправності рішення суб`єкта владних повноважень із земельних питань та забудови має преюдиційне значення для встановлення порушення цим рішенням особистих цивільних прав за статтею 16 ЦК України. Однак конструкція статті 16 ЦК України дозволяє захистити своє порушене право в судовому порядку без вказівки на необхідність попереднього встановлення незаконності, протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас фіксація публічно-правової або приватноправової природи правовідносин особи позивача і суб`єкта владних повноважень щодо ухвалення оспорюваного рішення не є визначальною саме для цієї категорії спорів, в ній завжди є приватноправовий складник щодо порушення особистого цивільного права;

- предметом позову щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень в будь-якій юрисдикції є конкретне рішення суб`єкта владних повноважень. В адміністративній юрисдикції підлягають вивченню публічно-правові правовідносини щодо законності ухвалення рішення суб`єктом владних повноважень тощо. Натомість у цивільній юрисдикції, в цій категорії спорів - завжди наявний приватноправовий складник. Так, ухвалюючи рішення, суб`єкт владних повноважень регулював публічно-правові відносини, міг перебувати або не перебувати із позивачем у приватноправових відносинах, приймаючи рішення безпосередньо щодо нього. Водночас наслідками реалізації ухваленого рішення є порушення особистих цивільних прав та/або інтересів позивача, які підпадають під захист за ст. 16 ЦК України. Такі відносини є приватноправовими;

- підставами позовів в межах цивільного судочинства, в цій категорії спорів, за статтею 16 ЦК України, є результати реалізації конкретного рішення суб`єкта владних повноважень - порушення конкретного особистого цивільного права конкретної особи.

Аналізуючи підстави позову, поданого за ст. 16 ЦК України, суд має враховувати: чи визначено позивачем конкретне особисте право, яке порушено, а також специфіку внутрішньої будови і механізмів захисту цього права, чи стосується воно оскаржуваного рішення тощо.

В кожному випадку суди самостійно аналізують цивільне право (зазначене позивачем як порушене) у кореляції з обраним способом захисту;

- позивачем, враховуючи особисту природу права, яке захищається, є фізична особа або група фізичних осіб, особисті права яких порушено. Одним із конкретизованих аспектів, які характеризують особу позивача в цій категорії спорів, можна визначити приналежність до територіальної громади. Характеристики особи позивача відносно визначеного ним порушеного особистого права потребують детального аналізу;

- характеристика особи відповідача у цій категорії спорів нерозривно пов`язана з предметом спору, а саме: зі змістом оскаржуваного рішення (із земельних питань та забудови) та повноваженнями щодо його ухвалення. Відповідачем у цій категорії спорів є орган місцевого самоврядування або інший суб`єкт владних повноважень, який ухвалив рішення із земельних питань та забудови, що оскаржується. Обов`язковим співвідповідачем у цій категорії спорів є особа, у якої виникли певні права та обов`язки внаслідок видачі оскаржуваного рішення (акта індивідуальної дії) суб`єктом владних повноважень;

- однією з характерних особливостей структури спорів щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень із земельних питань та забудови, як способу захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України, є доказування. Оскільки характер спору передбачає предметом - оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, а підставою - порушення особистих цивільних прав, доказуванню підлягають обидва аспекти:

- оскарження рішення суб`єкта владних повноважень;

- порушення цим рішенням конкретного особистого цивільного права;

- доказування аспекту щодо порушення конкретного особистого цивільного права завжди індивідуалізоване і залежить від конкретного особистого цивільного права, яке, на думку позивача, порушене. Доказування покликане відобразити як реалізація конкретного рішення суб`єкта владних повноважень спричинила порушення конкретного цивільного права особи. При цьому визнання рішення суб`єкта владних повноважень незаконним (чи його скасування) не детермінує констатацію порушення особистого цивільного права конкретної особи. Відсутність (недоведеність в межах судового розгляду) порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Тож ухвалою від 15 вересня 2026 року у задоволенні аналогічного клопотання позивача вже було відмовлено з огляду на відсутність належного обґрунтування зв`язку запитуваних документів із предметом доказування у справі.

Разом із тим, у повторно поданому клопотанні позивач зазначає, що витребувані матеріали нотаріальних справ є прямим та єдиним доказом того, що земельна ділянка, передана у власність ОСББ «Мрія Вознесенська», значно перевищувала межі, необхідні для обслуговування багатоквартирного будинку.

Позивач посилається на те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок від 05 та 06 лютого 2026 року були укладені у «закритому режимі, без публічного сповіщення». Водночас позивач не пояснює, що саме він розуміє під таким способом укладення правочинів, якими нормами чинного законодавства передбачено обов`язок публічного сповіщення про укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, та яким чином відсутність такого сповіщення пов`язана з предметом доказування у даній справі.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду є порушення конкретних особистих прав (права) позивача рішенням Вознесенської міської ради від 19 липня 2024 року № 49. Договори купівлі-продажу, матеріали нотаріальних справ, які просить витребувати позивач, були укладені у лютому 2026 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені позивачем додаткові пояснення не впливають на обставини, установлені судом в ухвалі від 15 вересня 2026 року, оскільки не входять до предмета доказування у даній справі.

При цьому суд зауважує, що відмова у витребуванні зазначених матеріалів нотаріальних справ не є вирішенням питання щодо правомірності договорів купівлі-продажу земельних ділянок або законності їх подальшого відчуження, оскільки такі питання не становлять предмета розгляду у даній справі.

Отже, з урахуванням предмета спору, змісту заявлених позовних вимог, характеру запитуваних документів та наведених позивачем пояснень, суд доходить висновку, що підстави для витребування від приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Нехимчука Кирила Борисовича належним чином засвідчених копій матеріалів нотаріальних справ щодо посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 05 та 06 лютого 2026 року - відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні повторно заявленого клопотання позивача слід відмовити.

27 жовтня 2026 року через підсистему Електронний Суд надійшло клопотання від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., про визнання доказу недопустимим, постановлення ухвали про порушення діями ОСОБА_1 ЗУ «Про захист персональних даних» та направлення її до органів Національної поліції України. Щодо постановлення окремої ухвали на підставі статті 262 ЦПК України та направлення її до органів Національної поліції України для вжиття заходів реагування, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 262 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення законодавства, постановляє окрему ухвалу незалежно від того, чи є такі порушення предметом розгляду у справі.

Разом із тим, постановлення окремої ухвали є правом суду, яке реалізується за наявності встановлених під час судового розгляду обставин, що свідчать про порушення закону, а не наслідком припущення учасника справи про можливу протиправність дій іншої особи.

Обґрунтовуючи необхідність постановлення окремої ухвали, заявник посилається на те, що в діях позивача вбачаються ознаки порушення Закону України «Про захист персональних даних» та статті 182 КК України, зокрема незаконного збирання та використання конфіденційної інформації про особу.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки заявником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про незаконне збирання, зберігання, використання або поширення позивачем персональних даних. Не зазначено, які саме відомості були отримані чи використані з порушенням вимог законодавства, а також не наведено доказів на підтвердження відповідних обставин.

Факт звернення позивача до суду з клопотанням про витребування матеріалів нотаріальних справ в даному випадку не обов`язково свідчить про незаконне збирання чи використання персональних даних. Питання обґрунтованості та задоволення відповідного клопотання вирішується судом у порядку, встановленому процесуальним законом.

При цьому суд звертає увагу, що позивач, заявляючи відповідне клопотання, не позбавляє інших учасників справи права на захист своїх прав та законних інтересів, а суд, вирішуючи питання про витребування доказів, зобов`язаний перевірити їх належність, необхідність та зв`язок із предметом доказування у справі.

Суд також зазначає, що питання про наявність у діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 182 КК України, належить до компетенції уповноважених органів та не може вирішуватися судом шляхом констатації вини особи в межах розгляду цього процесуального питання.

Отже, з огляду на відсутність належних та достатніх даних, які б свідчили про виявлення судом порушення законодавства з боку позивача, суд не вбачає передбачених статтею 262 ЦПК України підстав для постановлення окремої ухвали та направлення її до органів Національної поліції України.

За таких обставин у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про застосування до керівника ОСББ «Мрія Вознесенська», ОСОБА_4 , заходів примусу та стягнення в дохід держави штраф та визнання доказів за ч. 10 ст. 84 ЦПК України. Щодо клопотання позивача, Прутяна О.А., про застосування до керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», ОСОБА_4 , заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, визнання обставин встановленими (доведеними) відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України, суд зазначає таке.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на умисне та злісне приховування відповідачем доказів, а також невиконання в повному обсязі ухвали суду від 15 вересня 2026 року, якою було витребувано відповідні документи.

Водночас 27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання про долучення письмових доказів від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., а саме копія листа Виконавчого комітету ВМР від 08.07.2010 року, плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 24.06.1996 року, плану-схеми прилеглої території по АДРЕСА_1 . У клопотання вказано про долучення усіх наявних у відповідача документів.

При цьому позивачем у клопотанні не наведено належних доказів того, що керівник ОСББ «Мрія Вознесенська» умисно приховав документи, які фактично перебувають у його розпорядженні, знищив їх, відмовився надати суду або вчинив інші дії, спрямовані на перешкоджання встановленню обставин справи.

Саме лише неповне, на думку позивача, виконання ухвали суду не є достатньою підставою для висновку про наявність умисного та злісного приховування доказів, особливо за відсутності підтвердження факту перебування конкретних документів у володінні відповідача та умисного їх ненадання.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 143 ЦПК України заходи процесуального примусу є процесуальними діями, які застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню судочинства.

Відповідно до статті 144 ЦПК України одним із видів заходів процесуального примусу є штраф.

Щодо вимоги позивача про визнання обставин встановленими (доведеними) на підставі частини десятої статті 84 ЦПК України суд зазначає, що така процесуальна можливість пов`язана з наявністю встановлених законом передумов, зокрема неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або неповідомлення суду про неможливість їх подання.

Однак у даному випадку судом встановлено, що відповідачем надано наявні в його розпорядженні документи та відомості, а позивачем не доведено, що конкретні документи, про які йдеться у клопотанні, фактично перебувають у володінні відповідача та були умисно приховані від суду.

Крім того, позивач просить визнати доведеними такі обставини, як відсутність повідомлень співвласників про проведення зборів, відсутність законного кворуму на зборах та відсутність підписів у реєстрах щодо надання згоди на поділ і продаж земельної ділянки під комерційну забудову. Такі обставини потребують належного дослідження та оцінки судом з урахуванням інших доказів, поданих учасниками справи, а також заперечень сторін.

Водночас предметом розгляду даної цивільної справи залишається вирішення заявлених позивачем позовних вимог та встановлення того, чи порушено оскаржуваними рішеннями, діями або бездіяльністю відповідачів права та законні інтереси позивача, які саме права порушено та в чому полягає таке порушення.

Отже, з огляду на те, що відповідачем надано наявні у нього документи та відомості, позивачем не доведено умисного приховування відповідачем доказів або протиправного перешкоджання здійсненню судочинства, а обставини, які позивач просить визнати доведеними, можуть бути встановлені за результатами розгляду судової справи по суті, суд не вбачає передбачених законом підстав для застосування до керівника ОСББ «Мрія Вознесенська» заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та для визнання зазначених позивачем обставин встановленими відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України.

За таких обставин у задоволенні клопотання позивача, ОСОБА_1 , слід відмовити.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача, ОСОБА_1 , про витребування доказів, а саме технічної документації від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області. Щодо клопотання про витребування від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з централізованого архіву та/або електронної бази даних Державного земельного кадастру належним чином засвідчених копій технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСББ «Мрія Вознесенська», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами першою та другою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом. У такому клопотанні повинно бути зазначено, який саме доказ витребовується, які обставини він може підтвердити або спростувати, підстави, з яких випливає, що доказ має відповідна особа, а також заходи, вжиті для самостійного отримання доказу, або причини неможливості його самостійного отримання.

Предметом розгляду у даній цивільній справі є вплив рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність на особисті цивільні права позивача.

Запитувана технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на думку позивача, стосується зазначених правовідносин, оскільки саме на її підставі здійснювалося формування нових земельних ділянок із присвоєнням їм окремих кадастрових номерів та внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Крім того, витребувані документи, на думку позивача, можуть містити відомості щодо наявності письмової згоди власника земельної ділянки на її поділ, документів, які підтверджують волевиявлення відповідного органу управління ОСББ, а також протоколів зборів співвласників, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

Суд також бере до уваги, що запитувана документація перебуває у володінні відповідного органу Державного земельного кадастру, а самостійне отримання позивачем її повного обсягу може бути ускладнене з огляду на особливості доступу до архівних та кадастрових матеріалів.

За таких обставин суд вважає, що витребувані документи можуть містити інформацію щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому клопотання в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому суд наголошує, що витребування зазначених доказів не означає наперед встановленої оцінки їх змісту, достовірності чи достатності для підтвердження позовних вимог. Оцінка таких доказів буде здійснена судом під час розгляду справи по суті в сукупності з іншими наявними у справі доказами.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для витребування зазначених документів у порядку статті 84 ЦПК України.

27 жовтня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від представниці відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська», адвоката Чередніченко І. Б., про визнання зловживання процесуальним правом ОСОБА_5 та залишення позову без розгляду. Щодо клопотання представниці відповідача, Чередніченко І.Б., про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позовних вимог без розгляду, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Касаційний цивільний суд роз`яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих складників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18 зазначив, що підстави позову у вже розглянутій справі та у справі, яка перебуває на розгляді, не є ідентичними, якщо спір між сторонами виник із різних підстав.

Із позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами щодо захисту особистих цивільних прав, обгрунтовуючи цивільну юрисдикцію, зокрема правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 лютого 2026 року у справі № 308/17484/23 - на підставі статті 16 ЦК України (розділ ІІІ позовної заяви).

Перелік порушених, на думку позивача, особистих цивільних прав, сформульований ним наступним чином:

«цивільне право на безпечне житлове середовище в межах мікрорайону та законного інтересу щодо незмінності містобудівного блага» (п. 3.1 позовної заяви);

«інфраструктурне право та законний інтерес щодо безперебійного й безпечного комунального забезпечення» (п. 3.2 позовної заяви);

«право на безпечне довкілля, чисту питну воду та гарантовану екологічну безпеку мікрорайону» (п. 3.3 позовної заяви);

«засади планування розвитку та обов`язків з охорони довкілля» (п. 3.4 позовної заяви);

«статутне та процесуальне право на участь у прийнятті містобудівних рішень та громадський контроль» (п. 3.5. позовної заяви);

«законний інтерес у превентивному захисті особистого життєвого простору від комунальних та інфраструктурних загроз» (п. 3.6. позовної заяви);

«законний інтерес у раціональному, цільовому та ефективному використанні фінансових ресурсів, сформованих за рахунок моїх податкових надходжень» (п. 3.7 позовної заяви).

Суд констатує, що деякі з вказаних формулювань за своєю правової природою потенційно відповідають поняттю «особисте цивільне право (інтерес)». Їх порушення чи не порушення можна встановити в межах стадії розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, суд презюмує за загальними ознаками, які дотримано позивачем, що заявлений позивачем спір спрямовано на захист його особистих цивільних прав та законних інтересів за статтею 16 ЦК України. Підстави позову за формальними ознаками, які суд має право аналізувати на цій стадії розгляду, в цілому відповідають предметові в цій категорії спорів. Суб`єктний склад позову також за формальними ознаками відповідає складу спорів цієї категорії.

Суд звертає увагу, що реалізація особою права на звернення до суду, подання позовних заяв, заяв і клопотань, а також участь у судових справах як представника інших осіб є процесуальними правами, гарантованими законодавством України.

Законодавство України не встановлює заборони особі самостійно звертатися до суду за захистом власних прав та законних інтересів, а також представляти інтереси інших осіб у випадках та порядку, передбачених законом.

Суд зазначає, що право на судовий захист не може обмежуватися лише з тих підстав, що особа активно користується передбаченими процесуальним законом способами захисту своїх прав або бере участь у декількох судових провадженнях.

Водночас відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Для визнання дій особи зловживанням процесуальними правами суд повинен встановити конкретні дії, які свідчать про недобросовісне використання процесуальних прав, їх спрямованість на перешкоджання належному здійсненню судочинства або досягнення мети, що суперечить завданням цивільного судочинства.

Звернення особи до суду з вимогами про захист прав або участь у справах, пов`язаних з одними й тими самими правовідносинами, не є безумовною підставою для висновку про зловживання процесуальними правами.

Суд також зазначає, що залишення позову без розгляду допускається виключно з підстав, передбачених статтею 257 ЦПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що представницею відповідача не наведено достатніх та належних доказів недобросовісного використання позивачем процесуальних прав, а тому підстави для визнання його дій зловживанням процесуальними правами наразі відсутні, як і щодо залишення позовних вимог без розгляду.

У зв`язку з викладеним у задоволенні клопотання представниці відповідача, ОСОБА_3 , слід відмовити.

10 листопада 2026 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача Вознесенської міської ради про залучення третіх осіб у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як та підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Згідно ч. 3 ст. 53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Необхідність залучення до участі у справі третіх осіб обумовлена тим, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, у подальшому була поділена на окремі земельні ділянки, право власності на які на даний час належить іншим особам.

Оскільки предметом розгляду даної справи є позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення щодо затвердження проєкту землеустрою стосовно відведення земельної ділянки та передачі її у власність, а також стягнення моральної шкоди, судове рішення у цій справі може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси нинішніх власників земельних ділянок, утворених у результаті поділу спірної земельної ділянки.

Зокрема, у разі задоволення позовних вимог можуть виникнути правові наслідки, які стосуватимуться підстав набуття, обсягу та реалізації права власності зазначених осіб на належні їм земельні ділянки.

Таким чином, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, дотримання принципу змагальності сторін, а також недопущення ухвалення судового рішення, яке може вплинути на права та законні інтереси осіб, які не залучені до участі у справі, вважаємо за необхідне залучити нинішніх власників земельних ділянок до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Щодо доводів позивача, ОСОБА_1 , суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 ЦПК України вказано, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Такий самий обов`язок покладається на позивача у разі залучення судом до участі у справі іншого відповідача, заміни неналежного відповідача, залучення або вступу у справу третьої особи.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне покласти на позивача обов`язок протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали надіслати залученим до участі у справі третім особам копію позовної заяви з усіма доданими до неї документами листом з описом вкладення, а також надати суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 76, 77, 81, 84 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - задовольнити.

Витребувати від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області належним чином засвідчені копії документів із централізованого архіву та/або електронної бази даних Державного земельного кадастру, а саме:

-технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ОСББ «Мрія Вознесенська» (ЄДРПОУ 36434246), розташованих за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Героїв України, 9, яка стала підставою для припинення права власності на земельну ділянку площею 0,8318 га, кадастровий номер [номер приховано]:04:006:0045, та формування чотирьох нових земельних ділянок із кадастровими номерами [номер приховано]:04:006:0048, [номер приховано]:04:006:0049, [номер приховано]:04:006:0050 та [номер приховано]:04:006:0051;

-документів, які стали підставою для державної реєстрації поділу зазначеної земельної ділянки та містяться у відповідних матеріалах Державного земельного кадастру, зокрема письмової згоди на поділ земельної ділянки, посвідченої нотаріально, а також протоколів зборів ОСББ «Мрія Вознесенська», що подавалися для проведення відповідних реєстраційних дій.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надати витребувані документи безпосередньо до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі неможливості подати витребувані докази або неможливості подати їх у встановлений строк повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що відповідно до частин сьомої-дев`ятої статті 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, а також неподання таких доказів без поважних причин суд застосовує заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Копію ухвали направити до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області для виконання.

Клопотання позивача та представник відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська» про долучення доказів - задовольнити.

Клопотання відповідача Вознесенської міської ради про залучення третіх осіб - задовольнити.

Залучити у справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, стягнення моральної шкоди в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ), АДРЕСА_3 ;

2) ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_4 ;

3) ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_4 );

4) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_5 );

5) ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_6 ), АДРЕСА_5 ;

6) ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_7 ), АДРЕСА_6 ;

7) ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_8 ), АДРЕСА_7 ;

8) ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_9 ), АДРЕСА_8 .

Підготовче засідання у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мрія Вознесенська», про визнання незаконним та скасування рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність, стягнення моральної шкоди відкласти.

Призначити наступну дату підготовчого судового засідання на 15:30 год. 01 грудня 2026 року.

Про час та місце судового засідання повідомити учасників справи.

Зобов`язати позивача надіслати третім особам копії позовної заяви з додатками.

Визначити третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору строк на подання пояснень щодо позову п`ятнадцять днів з дня одержання копії цієї ухвали.

Роз`яснити третім особам положення статті 181 ЦПК України, відповідно до яких у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Пояснення третьої особи підписуються третьою особою або її представником. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою, шостою статті 178 цього Кодексу. Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом.

У задоволенні інших клопотань позивача та представника відповідача ОСББ «Мрія Вознесенська» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: М. С. Булкат