Постанова № 141381929 у справі № 272/1349/25 від 09.11.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/1349/25 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 42 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №272/1349/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чуб І.А. в м. Андрушівка Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024 у розмірі 27 782,58 грн.

В обґрунтування позову зазначало, що 12.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09.06.2024-100002014 (оферта), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком на 210 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом. Вказує, що ОСОБА_1 31.05.2025 електронним цифровим підписом підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, що підтверджує укладення кредитного договору та отримання на свій картковий рахунок 5168-74хх-хххх-0456 кошти у розмірі 10 000,00 грн., а отже акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим у неї станом на дату подання позову утворилась заборгованість в розмірі 27 782,58 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 492,74 грн., заборгованості по процентам в розмірі 13 289,84 грн та заборгованості по неустойці в розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» 22 782,58 грн заборгованості за кредитним договором №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024 в сумі 22 782,58 грн., з них: 9 492,74 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 289,84 грн - сума заборгованості за процентами. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 986,44 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, що не підтверджена належними та допустимими доказами.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що під час виконання кредитного договору відповідачкою здійснювалися платежі на користь позивача. Сам позивач у позовній заяві зазначав, що розрахунок боргу здійснений з урахуванням проведених оплат. Однак, матеріали справи не містять деталізованого розрахунку, який би дозволяв перевірити, яким чином були враховані ці платежі, як саме вони розподілилися між тілом кредиту та процентами, а також чи правильно визначено остаточний розмір заборгованості. Зазначає, що вона не оспорює сам факт існування кредитних правовідносин, однак вважає, що розмір стягнутої заборгованості не підтверджений належними та достатніми доказами, а тому рішення суду у цій частині підлягає зміні. Вказує, що місцевий суд визнав, що поданий розрахунок не дає можливості перевірити правильність визначення заборгованості, а тому даний доказ не міг бути достатньою підставою для стягнення саме тієї суми процентів, яка зазначена у рішенні. Крім того, матеріали справи не містять детального розрахунку руху коштів за кредитним договором із зазначенням дат нарахування процентів, сум здійснених платежів, порядку їх зарахування та залишку заборгованості після кожної оплати. Стверджує, що позивач надав лише кінцевий результат розрахунку без можливості перевірити правильність його формування. Зазначає, що судом не було надано належної оцінки тій обставині, що відповідачкою здійснювалися платежі на виконання кредитного договору, однак у матеріалах справи відсутній документ, який би дозволяв встановити, як саме ці платежі були враховані при визначенні остаточної суми боргу. Разом з цим зазначає, що вона не заперечує свого обов`язку виконати кредитний договір та повернути отримані кошти. Вважає, що позивач повинен був довести не лише факт існування зобов`язання, а й правильність визначення кожної суми, заявленої до стягнення. Додатково повідомляє суд, що під час розгляду справи судом першої інстанції вона не мала можливості надати документи, які підтверджують здійснення нею платежів за кредитним договором. Після припинення АТ КБ «ПриватБанк» обслуговування її рахунків (розірвання договору банківського обслуговування), вона не мала можливості отримати банківську виписку та інші документи, необхідні для підтвердження здійснення платежів, у зв`язку з чим зазначені докази не були подані до суду першої інстанції.

30 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Споживчий центр» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Вказує, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених позовних вимог, а тому в іншій частині не перевіряється судом апеляційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12 червня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі №09.06.2024-100002014.

У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача НОМЕР_1 хх-хххх-0456.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 09.06.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 09.06.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -12.06.2024; сума кредиту 10 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 210 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 07.01.2025; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.

Зазначений договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е-561.

До матеріалів справи приєднано квитанцію «Liqpay» №[номер приховано] від 12.06.2024 про електронний переказ коштів у сумі 10 000,00 грн., з призначенням платежу - видача за договором кредиту №09.06.2024-100002014, платник назва: швидкий кредит, сайт платника sgroshi.com.ua, отримувач картка/рахунок: НОМЕР_2 .

Також, 09.06.2024 сторонами було підписано і паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі.

Зазначені вище електронні документи підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А561.

Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 27 782,58 грн., з яких: 9 492,74 грн - основний борг; 13 289,84 грн - проценти, 5 000,00 грн - неустойка.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, наявними у справі доказами доведено, що ТОВ «Споживчий центр» покладені на нього зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Факт отримання відповідачем грошових коштів та наявність боргу за тілом кредиту та відсотками підтверджується квитанцією та довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором. Разом з цим місцевий суд дійшов висновку, що відповідач порушила умови договору, має заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 782,58 грн., з яких: 9 492,74 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 289,84 грн сума заборгованості за процентами. Обов`язку відповідача сплачувати позивачу суму неустойки судом першої інстанції не було встановлено відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів враховує наступне.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У справі, що переглядається встановлено, що 12.06.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі №09.06.2024-100002014.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 09.06.2024, яка є невід`ємною частиною договору №09.06.202-100002014 від 12.06.2024, остання ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).

Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №09.06.202-100002014 від 12.06.2024, з яким попередньо уважно ознайомився.

Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче.

Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 09.06.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 09.06.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 12.06.2024; сума кредиту 10 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 210 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 07.01.2025; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.

Враховуючи наведене ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.

Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-0456.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора

Заявка ОСОБА_1 №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-74хх-хххх-0456.

До матеріалів справи приєднано квитанцію «Liqpay» №[номер приховано] від 12.06.2024 про електронний переказ коштів у сумі 10 000,00 грн., з призначенням платежу - видача за договором кредиту №09.06.2024-100002014, платник назва: швидкий кредит, сайт платника sgroshi.com.ua, отримувач картка/рахунок: НОМЕР_2 .

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 10 000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 хх-хххх-0456, зазначений ОСОБА_1 у договорі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що на підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 09.06.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 09.06.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту -12.06.2024; сума кредиту 10 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 210 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 07.01.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 2 000,00 грн.

Відтак, розмір заборгованості за процентами складає 21 000,00 грн., із розрахунку 10 000,00 грн (тіло кредиту) х 1% х 210 днів.

Таким чином, нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.06.2024-100002014, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить 27 782,58 грн., з яких: 9492,74 грн - основний борг; 13 289,84 грн - проценти, 5 000 грн - неустойка.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

Апеляційний суд вважає обґрунтованим прийняття доданого до апеляційної скарги документа - скріншоту з особистого кабінету відповідачки, оскільки такий доказ виник після ухвалення рішення судом першої інстанції, а отже, об`єктивно не міг бути поданий до суду першої інстанції.

Разом з тим зазначений доказ підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами та сам по собі не має наперед встановленої доказової сили.

Із даного скріншоту вбачається, що відповідачкою було здійснено платіж 16.07.2024 у розмірі 4 753,63 грн та 20.08.2024 у розмірі 4 753,63 грн., що разом становить 9 507,26 грн., що і не заперечується сторонами по справі і підтверджується наявними у справі доказами.

Зі змісту заявки ОСОБА_1 №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) передбачено п.5 Графік платежів. Із даного графіка убачається, що відповідачка перший платіж мала зробити 16.07.2024 року, що було і виконано та внесено суму 4 753,63 грн., з яких як передбачено графіком було зараховано 3 500,00 грн на проценти та 1 253,63 грн на комісію. В подальшому згідно графіку ОСОБА_1 було 20.08.2024 внесено платіж у сумі 4 753,63 грн., з яких 3 500,00 грн зарахована на проценти, 507,26 грн на тіло кредиту та 746,37 грн на комісію. Таким чином відповідачка погасила відсотки за користування кредитом в розмірі 7 000,00 грн та частину тіла кредиту в розмірі 507,26 грн.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості у розмірі 22 782,58 грн., з яких: 9 492,74 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 13 289,84 грн - сума заборгованості за процентами за відсотками.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору в частині нарахування відсотків. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Відтак, доводи апеляційної скарги у вказаній частині не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи скарги про те, що розмір стягнутих процентів є неспівмірним та надмірним спростовується підписаними ОСОБА_1 умовами договору та графіком платежів, згідно яких фіксована незмінна процентна ставка складає 1% за день користування кредитом в день; денна процентна ставка, тобто витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку, на який він видається 0,88%, а проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом (залишку всієї суми кредиту на процентну ставку у відповідному періоді), орієнтовна річна процентна ставка за кредитом становить 3834,77 , орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28 521,74 грн., загальні витрати за кредитом - 18 521,74 грн.

Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення відсотків в розмірі 13 289,84 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про стягнення заборгованості за відсотками, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №09.06.2024-100002014 від 12.06.2024 у розмірі 22 782,58 грн., з них: 9 492,74 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу, 13 289,84 грн - суми заборгованості за процентами залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.