Постанова № 141381933 у справі № 295/13492/21 від 09.11.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/13492/21 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 9 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шевчук А.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/13492/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови в приватизації житла та зобов?язання провести дії щодо приватизації житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2026 року, постановлену під головуванням судді Зосименко О.М. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 28.09.2022 у справі №295/13492/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій щодо відмови в приватизації житла та зобов`язання провести дії щодо приватизації житла.

В обґрунтування заяви зазначав, що на момент звернення до суду з позовом (жовтень 2021 року) квартира АДРЕСА_1 фізично існувала, а руйнування об`єкту не припиняє правовідносин найму та приватизації. Оскільки офіційне волевиявлення позивача відбулося задовго до форс-мажорних обставин (подача позову у жовтні 2021 року), факт подальшого фізичного руйнування будинку ворогом є обставиною, яка не припиняє самого матеріального спору про законність дій Житомирської міської ради щодо первинної відмови у приватизації. Знищення конструкцій будівлі агресором не може анулювати правовідносини, які вже виникли між наймачем та органом приватизації. Зазначав, що заява його представника від 2022 року про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України базувалася на передчасному та хибному тлумаченні норм матеріального права під впливом важких стресових факторів воєнного стану. Вказував, що закривши провадження у справі, суд першої інстанції передчасно припинив захист порушеного права позивача. Він позбавлений можливості зафіксувати статус власника, що унеможливило реалізацію його права на отримання грошової компенсації, оскільки автоматичний алгоритм програми вимагає наявності титулу власності на момент руйнування. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції застосував надмірний формалізм та не врахував існування законного його майнового права, офіційного визнання відповідачем його правового статусу та нововиявлений характер правових наслідків закриття справи. Зазначає, що вселення відбулося на законних підставах згідно з розпорядженням начальника корпусу, місце проживання було офіційно зареєстроване. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що Житомирська міська рада офіційно визнала його особою, яка законно проживала у квартирі АДРЕСА_1 та втратила її внаслідок збройних сил рф, зарахувавши його до черги на отримання тимчасового житла. Зазначає, що з прийняттям ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» з`ясувалося, що автоматичний алгоритм державної програми «єВідновлення» повністю блокує видачу житлових сертифікатів особам, які не встигли завершити приватизацію через дії агресора якщо провадження у суді закрито. Відтак, процесуальне закриття справи судом у 2022 році стало самостійною перешкодою для реалізації конституційного права на житло. Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати дії Житомирської міської ради щодо відмови у приватизації житла неправомірними;

- зобов`язати Житомирську міську раду провести дії щодо приватизації кв. АДРЕСА_2 без ордеру на його ім`я.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2022 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі судом першої інстанції враховано заяву представника позивача про закриття провадження у справі, а також той факт, що квартира АДРЕСА_2 , стосовно якої позивач звернувся до суду з метою її приватизації, зруйнована згідно акту №1 огляду житлових багатоквартирних будинків, які зазнали повного руйнування внаслідок ракетного авіаудару нанесенного терористичними окупаційними силами російської федерації від 07.04.2022, складеного комісією, до якої входили працівники управління житлового господарства Житомирської міської ради, управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Житомирської міської ради.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 28.09.2022 у справі №295/13492/21 за нововиявленими обставинами, заявник вказував, що з прийняттям ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» з`ясувалося, що автоматичний алгоритм державної програми «єВідновлення» повністю блокує видачу житлових сертифікатів особам, які не встигли завершити приватизацію через дії агресора якщо провадження у суді закрито. Відтак, процесуальне закриття справи судом у 2022 році стало самостійною перешкодою для реалізації конституційного права на житло.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено істотних обставин для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження №61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі №2-1210/11 (провадження №61-1537св21), від 08 червня 2021 року у справі №2-1207/2011 (провадження №61-1546св21) зазначено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У пунктах 3, 4, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої ст. 361 ЦПК (на даний час ст. 423 ЦПК України), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 частини другої ст. 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи.

У справі, що переглядається встановлено, що 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати дії Житомирської міської ради щодо відмови у приватизації житла неправомірними;

- зобов`язати Житомирську міську раду провести дії щодо приватизації кв. АДРЕСА_2 без ордеру на його ім`я.

28 вересня 2022 року ОСОБА_2 , що діяв на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №78 від 28.01.2022 в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, оскільки квартира позивача є знищеною. Одночасно просив вирішити питання повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 вересня 2022 року закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про перегляд ухвали про закриття провадження у справі за нововиявленими обставинами суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказані заявником обставини, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Саме по собі прийняття ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» не є нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №450/2286/16-ц (провадження №61-2032св19).

Таким чином, враховуючи той факт, що провадження у справі було закрито за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і заявником не доведено наявності підстав для перегляду ухвали за нововиявленими обставинами, що обумовлені обставинами важливого та вимушеного характеру, які не були та не могли бути відомі під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не можуть вважатися нововиявленими.

Колегією суддів також враховано те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, §40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є тотожними доводам заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки не ґрунтуються на доказах та зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 09 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2026 року.

Головуючий Павицька Т. М.

Судді Бондар О. О.

Шевчук А. М.