Постанова № 141381993 у справі № 278/1248/26 від 09.11.2026

Справа № 278/1248/26 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф.

Доповідач Миколайчук П.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Миколайчука П.В.,

суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.,

при секретарі судового засідання Нестерчук М.Д,

за участю представника заявниці - адвоката Янчука М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Янчука Максима Олександровича

на рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лотуги В.Ф.,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У 2026 році ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Янчука М.О. звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Червоноармійського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в м. Кіріші Ленінградської області.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є рідним племінником заявниці. Єдиним наявним у неї документом про смерть є фотокопія довідки органу реєстрації актів цивільного стану російської федерації, яка не може бути використана для державної реєстрації смерті в Україні, оскільки не отримана у встановленому порядку та не має необхідних реквізитів. В свою чергу, отримати належним чином оформлені документи від компетентних органів іноземної держави заявниця не має можливості.

На адвокатський запит представника заявниці Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України листом від 24 лютого 2026 року повідомив перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація смерті, зокрема рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Підтвердження факту смерті необхідне для державної реєстрації смерті в Україні, одержання свідоцтва про смерть державного зразка та подальшого прийняття спадщини.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Пулинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що смерть ОСОБА_2 зареєстрована відповідно до законодавства держави, на території якої він помер (актовий запис про смерть № 38/6157 від 03 березня 2025 року), а тому підстави для повторного встановлення цього факту в судовому порядку відсутні. Відсутність у заявниці належним чином засвідченої копії свідоцтва про смерть не є підставою для встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави, де такий факт зафіксований. Крім того, суд зазначив, що заявницею не підтверджено мети встановлення факту, оскільки доказів подання заяви про прийняття спадщини та наявності спадкового майна не надано, спадкова справа не заводилась.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник заявниці - адвокат Янчук М.О. 15 вересня 2026 року подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд безпідставно ототожнив наявність актового запису про смерть в іноземній державі з наявністю у заявниці належного документа про смерть; свідоцтва про смерть у матеріалах справи немає, а висновок суду про його видачу ґрунтується на припущенні. оскільки заявниця має лише фотографію довідки, отриману від знайомих померлого.

Зазначає, що за п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України юридично значущою є реальна можливість державної реєстрації смерті в Україні, а не існування запису в іноземному реєстрі; постанова Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 вирішує лише питання форми посвідчення належного іноземного документа і не прирівнює фотокопію довідки до свідоцтва про смерть.

Вважає, що суд застосував висновки Верховного Суду без урахування відмінності фактичних обставин, оскільки в тих справах у заявників були свідоцтва про смерть, та посилається на судову практику інших судів.

Зазначає, що мета встановлення факту була визначена у заяві та заяві про усунення недоліків, а відсутність спадкової справи не спростовує юридичного інтересу заявниці як спадкоємиці третьої черги. Крім того, ст. 318 ЦПК України не вимагає доводити склад спадкового майна.

Вважає, що факт смерті, її дата та місце підтверджені сукупністю доказів і фактично визнані судом, рішення суду за ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» є самостійною підставою для державної реєстрації смерті, а оскаржуване рішення позбавляє заявницю ефективного способу захисту прав, що суперечить ст. 2 ЦПК України.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив від Відділу ДРАЦС на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 23.09.2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Позиції учасників у судовому засіданні

Представник заявниці - адвокат Янчук М.О. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив скаргу задовольнити. Пояснив, що заявниця фактично не має змоги отримати свідоцтво про смерть в країні-агресорі, іншим шляхом зареєструвати факт смерті племінника не має змоги, що порушує її права на оформлення спадщини. Незвернення заявниці до нотаріуса щодо прийняття спадщини пояснюється відсутністю документа про смерть спадкодавця.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, в заяві до суду представник заінтересованої особи просив розглядати справу без його участі.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 від 11 березня 1969 року та серії НОМЕР_3 від 10 травня 1961 року батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 14 зворот, 15).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 25 серпня 1979 року після реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 14 зворот).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 19 листопада 2015 року батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 15 зворот), які померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ; брат померлого ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 8 зворот, 9 зворот).

ОСОБА_2 14 жовтня 2009 року видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 (а.с. 13).

З копії довідки про смерть № 6157 від 13 березня 2025 року, виданої відділом РАЦС м. Кіріші Ленінградської області російської федерації, вбачається, що в архіві відділу наявний запис акта про смерть ОСОБА_2 № 38/6157 від 03 березня 2025 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Кірішській лікарні (а.с. 16-17).

22 лютого 2026 року адвокат Янчук М.О. звернувся до Відділу ДРАЦС із запитом № 200226-1 щодо можливості державної реєстрації смерті ОСОБА_2 в позасудовому порядку (а.с. 6). Листом Відділу ДРАЦС № 165/21/23.16-60 від 24 лютого 2026 року роз`яснено порядок та підстави державної реєстрації смерті (а.с. 7).

За повідомленням Пулинської державної нотаріальної контори Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07 липня 2026 року № 284/01-16 спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заводилась.

Застосоване законодавство та мотиви, з яких виходив апеляційний суд

Згідно з ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Чинне цивільне процесуальне законодавство передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану може видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (ст. 305-309 ЦПК України).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Ці правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації, яка провадиться відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, документи, виготовлені або засвідчені установою однієї з Договірних Сторін в межах її компетенції, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального посвідчення. Законом України № 2783-IX, який набрав чинності 23 грудня 2022 року, дію цієї Конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, у зв`язку з чим до документів, виданих на території цих держав, застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року.

Водночас відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Встановивши, що смерть ОСОБА_2 зареєстрована компетентним органом іноземної держави, на території якої настала смерть, - відділом РАЦС м. Кіріші Ленінградської області складено актовий запис про смерть № 38/6157 від 03 березня 2025 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення цього факту в судовому порядку, оскільки повторного встановлення такий юридичний факт не потребує.

Щодо доводу про ототожнення актового запису з наявністю свідоцтва про смерть

Апеляційний суд відхиляє цей довід, оскільки юридичне значення для вирішення питання про наявність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку має саме державна реєстрація смерті компетентним органом іноземної держави (складення актового запису), а не наявність у заявника примірника свідоцтва про смерть. Факт такої реєстрації підтверджується довідкою про смерть № 6157 від 13 березня 2025 року, на яку посилалася сама заявниця і зміст якої вона не заперечує.

Зазначення в оскаржуваному рішенні про те, що на підставі актового запису «видано і свідоцтво про смерть», не впливає на правильність висновку суду по суті справи, оскільки вирішальним є не видача свідоцтва конкретній особі, а державна реєстрація смерті, яка відбулася на території цієї держави. Відсутність у заявниці оригіналу чи належним чином засвідченої копії документа, виданого на підставі цього актового запису, сама по собі не свідчить про неможливість реєстрації факту смерті у розумінні п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107, то суд першої інстанції не прирівнював фотокопію довідки до офіційного документа, а посилався на цю постанову на підтвердження того, що документи компетентних органів іноземної держави про державну реєстрацію смерті під час воєнного стану приймаються на території України без спеціального посвідчення. Отже, законодавством передбачено позасудовий механізм використання таких документів. Те, що заявниця на цей час не володіє належним чином оформленим примірником такого документа, не змінює правової природи спірних відносин і не створює підстав для повторного встановлення факту смерті в судовому порядку. Доказів звернення заявниці до компетентних органів іноземної держави за отриманням повторного свідоцтва про смерть або іншого документа про смерть та відмови у їх видачі матеріали справи не містять.

Щодо доводів про мету встановлення факту та юридичний інтерес заявниці

Заявницею зазначалася мета встановлення факту - державна реєстрація смерті в Україні та подальше оформлення спадкових прав. Водночас, підпункти 1.3-1.5 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, на які посилається апелянт, для випадків, коли смерть особи зареєстрована на території іншої держави, передбачають подання нотаріусу документа, виданого компетентними органами іноземної держави та дійсного на території України. Таким чином, законодавством передбачено позасудовий порядок підтвердження смерті спадкодавця, смерть якого зареєстрована за кордоном, що за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/948/18 виключає встановлення такого факту в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 375 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому доводи апелянта щодо наявності мети встановлення факту і за відсутності спадкової справи не спростовують правильності висновку суду про відсутність підстав для задоволення заяви по суті та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо доводів про доведеність факту смерті та позбавлення заявниці ефективного способу захисту

Суд першої інстанції дійсно не ставив під сумнів саму подію смерті ОСОБА_2 , однак саме та обставина, що ця подія вже зареєстрована компетентним органом іноземної держави, виключає її повторне встановлення в судовому порядку. Рішення суду про встановлення факту смерті є підставою для державної реєстрації смерті лише тоді, коли такий факт підлягає встановленню судом за правилами ст. 315, 317 ЦПК України.

Чинне законодавство України не передбачає можливості повторного встановлення в судовому порядку факту, який уже був зареєстрований органами реєстрації актів цивільного стану, у тому числі іноземними. Судовий порядок встановлення факту смерті є винятковим і застосовується лише тоді, коли реєстрація взагалі не проводилась або її проведення неможливе. Ускладнення в отриманні документів з території держави-агресора не скасовують вчиненої там державної реєстрації смерті та не надають суду повноважень на повторне встановлення цього факту, а тому доводи про порушення права заявниці на ефективний судовий захист (ст. 2 ЦПК України) є необґрунтованими.

Щодо застосування практики Верховного Суду та посилання на постанову Херсонського апеляційного суду

Посилання апелянта на нетотожність обставин цієї справи та справ, у яких Верховним Судом висловлені наведені вище правові висновки, апеляційний суд відхиляє, оскільки спільною для цих справ є визначальна обставина - державна реєстрація смерті компетентним органом іноземної держави, на території якої настала смерть. Форма документа, яким ця реєстрація підтверджується в матеріалах справи (свідоцтво чи довідка органу РАЦС про наявність актового запису), не змінює суті правовідносин і не виключає застосування цих висновків, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Посилання апелянта на постанову Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2026 року у справі № 766/2830/26 апеляційний суд також відхиляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанови апеляційних судів такого значення не мають.

Оскільки суд першої інстанції, врахувавши, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджено документом, виданим компетентним органом відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть особи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті в судовому порядку. Наведене узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема висновками, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23, від 04 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц, від 23 грудня 2025 року у справі № 165/894/25, від 04 серпня 2026 року у справі № 635/4475/25, від 02 вересня 2026 року у справі № 357/17180/25, які суд застосовує на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив, що смерть ОСОБА_2 зареєстрована компетентним органом іноземної держави, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повторного встановлення цього факту в судовому порядку.

Враховуючи вказане та оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України немає. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, залишається за заявницею.

Керуючись статтями 141, 259, 268, 294, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Янчука Максима Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Пулинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2026 року у справі № 278/1248/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.11.2026

Суддя-доповідач П.В. Миколайчук

Судді В.А. Панкеєва

О.М. Галацевич