Ухвала № 141382034 у справі № 296/4055/22 від 24.09.2026

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4055/22 Головуючий у 1-й інст. Петровська М.В.

Категорія 8 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

24 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

розглянувши у письмовому провадже24 вересня 2026 рокунні без повідомлення учасників справи

клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бардошевської Тетяни Ігорівни про ухвалення додаткового судового рішення

у цивільній справі №296/4055/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, треті особи: Інститут сільського господарства Полісся, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним та скасування державного акта про право власності на землю, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації речового права та припинення права власності на земельну ділянку

в с т а н о в и в:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бардошевська Тетяна Ігорівна звернулася до суду з клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат. Просить поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3 305,40 грн.

Заява обґрунтована тим, що 09 липня 2026 року Житомирським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове про відмову в задоволенні позову. Оскільки станом на 27 липня 2026 року відсутній повний текст постанови Житомирського апеляційного суду, вважає за необхідне звернутися з заявою про розподіл судових витрат.

Розглянувши клопотання про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту третього частини першої ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За реченням другим частин третьої ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За положеннями частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами п.1 частини третьої ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом із (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».

Згідно з ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У постанові від 18 березня 2024 року в справі №459/2350/23 Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування ст.134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, указавши, що аналіз положень ст.134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку в суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною восьмою ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою ст.141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями ст.ст.134,141 ЦПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року в справі №910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року в справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині восьмій ст.141 ЦПК України. У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року в справі №921/221/21, від 31 травня 2022 року в справі №917/304/21, від 24 січня 2023 року в справі №922/4022/20).

Із урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої ст.141 та частини першої ст.246 ЦПК України є усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження або із заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення в розумінні частини восьмої ст.141 та частини першої ст.246 ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року в справі №401/1086/23.

Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі №910/216/23.

Із поданого представником ОСОБА_1 адвокатом Бардошевською Т.І. клопотання про стягнення судових витрат вбачається, що заявником заявлені витрати у розмірі 20 000 грн на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 3 305,40 грн - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Разом із тим, при поданні апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 не було зазначено про розподіл судових витрат на правничу допомогу.

Також представником ОСОБА_1 адвокатом Бардошевською Т.І. до закінчення судових дебатів не було зроблено усної чи письмової заяви про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Окрім того, у матеріалах справи відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи, як і відсутня його заява про стягнення таких витрат.

Лише після ухвалення апеляційним судом постанови від 09 липня 2025 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бардошевська Т.І. подала клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та надала докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу і просила поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (зі змісту частини першої та другої ст.2 ЦПК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі №209/3085/20).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що незаявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу судових витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови в ухваленні додаткового судового рішення.

Разом із тим, представник ОСОБА_1 адвокат Бардошевська Т.І. просить поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.120 ЦПК України, строки в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої та сьомої ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причину його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, згідно із положеннями ст.126, частини восьмої ст.141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою ст.141 ЦПК України п`ятиденного строку, заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм ст.ст.126,137,141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (окрім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.

У цій справі представник відповідача несвоєчасно подала заяву про відшкодування судових витрат, заявила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання такої заяви, але не вказала обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення з такою заявою, а тому колегія суддів відмовляє в ухваленні додаткового судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що у цьому конкретному випадку саме сторона відповідача, яка не зазначила в апеляційній скарзі (або в інших поданих до прийняття апеляційним судом постанови по суті спору процесуальних документах) про її намір стягнути з іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу і не надала попередній (орієнтовний) розрахунок суми цих витрат, які відповідач поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а в подальшому також несвоєчасно подала заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення з такою заявою, - несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Питання щодо стягнення судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 305,40 грн вирішено апеляційним судом під час ухвалення постанови Житомирського апеляційного суду від 09 липня 2026 року, а тому повторному вирішенню не підлягає.

Враховуючи викладене вище, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бардошевської Тетяни Ігорівни про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст.137,141,270,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Бардошевській Тетяні Ігорівні у поновленні строку для подання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Бардошевської Тетяни Ігорівни про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення ухвали - 10 листопада 2026 року.

Головуюча Судді: