Постанова № 141382157 у справі № 707/2236/26 від 10.11.2026

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2332/26 Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/2236/26 Категорія: 304090000 Морозов В. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т. Л.

судді Сіренко Ю. В., Новіков О. М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2026 (повний текст складено 18.08.2026, суддя в суді першої інстанції Морозов В. В.) у цивільній справі за позовом ТОВ ««УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

у травні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1527-9495 від 19.03.2025 у розмірі 18 270,29 грн (за кредитом 5 814,51 грн, за відсотками 9 315,95 грн, за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3 139,83 грн) та судові витрати, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконала належним чином свої зобов`язання по договору щодо повернення отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2026 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 15 130,46 грн. Суд першої інстанції керувався тим, що позивачем доведено невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Водночас суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку із наявністю законодавчих заборон щодо цих нарахувань на період воєнного стану за приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідач подала на вказане рішення суду 01.09.2026 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.

В обґрунтування вказано на те, що позивачем не доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка кредитного договору створювалася у порядку, визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом.

Відповідач не укладала кредитний договір. Жоден поданий позивачем доказ не доводить, що відповідач підписала кожну сторінку цього договору або договір у цілому, погодивши процентну ставку, згідно якої позивач визначив суму заборгованості до стягнення. Якби я дійсно укладала саме такий договір, то в обов`язковому порядку мала би здійснити набір у відповідній електронній формі певної комбінації алфавітно-цифрової послідовності, вказана комбінація мала б відобразитись у вказаній електронній формі та зберегтись на сервері кредитора для подальшого долучення до кредитних договорів, і позивач міг би надати такі докази, які відсутні.

У матеріалах справи відсутні докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, довідки про ідентифікацію клієнта, хронології вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

У разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладення підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК), що в даному випадку неможливо.

Позивачем не доведено, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.

Суду надано паперові копії електронних доказів, а оригінали цифрового файлу надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу.

Оскільки позивачем не надано оригінал кредитного договору 19.03.2025 №1527-9495, а відповідачем ставиться під сумнів його укладення наявна потреба у витребуванні оригіналк електронного доказу: Кредитний договір від 19.03.2025 №1527-9495 (з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її аргументів заперечив, вважаючи їх необґрунтованими, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 19.03.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1527-9495 продукту «CREDOS» в електронній формі (далі Кредитний договір).

Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7536.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 1000 грн; строк кредитування 365 календарних днів; базовий період 28 днів; пільгова (знижена). Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою:- 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою - 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Дата отримання кредиту 19.03.2025. Дата повернення кредиту 18.03.2026.

Згідно п.п. 4.15-4.18 Кредитного договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3307.57 процентів.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення цього Договору (за весь Строк кредитування) складає: 4 349.23 грн та включає в себе: суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), проценти за користування Кредитом та комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0.918% (нуль цілих, дев`ятсот вісімнадцять тисячних процентів.

Загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають: 3349.23 грн та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), а також комісійну винагороду, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет. Загальні витрати за споживчим кредитом розраховані з урахуванням передбаченого у п. 4.12 Договору максимально можливого розміру комісійної винагороди, яка стягується з Позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за Договором через вебсайт Кредитодавця або через Особистий кабінет.

Згідно п.п. 5.1.-5.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця. Позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий Кредит. Якщо Позичальник має намір повністю достроково повернути Кредит, тобто до закінчення Строку кредитування, Позичальник сплачує у повному обсязі всю суму неповерненого Кредиту, комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та залишок несплачених процентів за фактичний строк користування Кредитом за ставкою визначеною умовами цього Договору, тобто за строк з моменту отримання Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. З дати зарахування коштів на банківський рахунок Кредитодавця у сумі, достатній для повної оплати вказаних вище зобов`язань, Кредит вважається погашеним у повному обсязі, зобов`язання Позичальника за цим Договором припиняються.

Також, відповідачем ОСОБА_1 19.03.2025 підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом за допомогою одноразового електронного ідентифікатора А5957, який містить усі істотні умови кредитування. Зокрема, сума кредитного ліміту 1000 грн, строк кредитування 365 днів, базовий період сплати відсотків 28 днів, мета отримання кредиту задоволення особистих потреб, процентна ставка річних 365 %, 1,00 % в день. Реальна річна процентна ставка 3 307.57% річних. У випадку кредитування на суму 1000 гривень протягом всього строку кредитування із розрахунку застосування Стандартної ставки, загальні витрати за кредитом становитимуть не більше 3 349,23 гривень.

Додатковою угодою №1 від 22.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 23.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 27.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 200,00 грн.

Додатковою угодою №4 від 28.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 200,00 грн.

Також Додатковою угодою №5 від 29.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №6 від 30.03.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №7 від 01.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Також Додатковою угодою №8 від 04.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №9 від 07.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Додатковою угодою №10 від 09.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.

Додатковою угодою №11 від 25.07.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 від 19.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2 300,00 грн.

На підтвердження перерахування вищезазначених коштів за договором 15279495, 20250319 та одинадцятьма додатковими угодами позивачем долучено до позовної заяви повідомлення ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» про успішне перерахування коштів відповідачу на картку НОМЕР_1 на загальну суму 12 200 грн.

Згідно наданої позивачем інформації по Договору про відкриття кредитної лінії №1527-9495 відповідач з моменту отримання кредитних коштів належним чином не виконувала своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до розрахунку від 02.03.2025 станом на день його складення загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним договором склав 18 270,29 грн, з яких: прострочена заборгованість за договором 5 814,51 грн, прострочена заборгованість за процентами 9315,95 грн, заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 3139,83 грн.

Зазначені обставини обумовили звернення до суду кредитора відповідача з вимогами про стягнення наявної кредитної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Ураховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитним договором та 11 додатковими угодами до нього та не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки по кредиту, отже має заборгованість перед позивачем.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, отже, регламентує зміст наявних між сторонами правовідносин щодо отримання відповідачем, як позичальником, кредитних коштів із зобов`язанням їх повернути, сплативши відсотки за користування кредитом у погодженому розмірі.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши обставини невиконання позичальником взятих на себе договірних зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованим відсоткам, вірно вказав про те, що позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи та задовольнив їх.

Так апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, відсутність оригіналу вказаного електронного правочину, неналежне засвідчення його копій, відсутність доказів цілісності та незмінюваності документа, з урахуванням такого.

З долученої до матеріалів справи копії кредитного договору від 19.03.2025 вбачається, що відповідач в електронній формі уклала вказаний правочин, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7536.

Як вбачається з правового висновку ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене ЗУ «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

ВС наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Зважаючи на вказане правозастосування касаційного суду, апеляційний суд констатує відсутність у даному випадку технічної можливості перевірити достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом (кредитного договору) через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси з причин ненадання сторонами оригіналу електронного файлу з відповідними документами.

Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

За обставин даної справи позивачем було надано копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, кредитний договір від 19.03.2025 та 11 додаткових угод до нього, укладені між сторонами, підписані відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Позивачем надано разом з відзивом на апеляційну скаргу довідку про ідентифікацію клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, моніторинг дій відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Апеляційний суд приймає до уваги, що у матеріалах справи наявні довідки про перерахунок клієнту на банківську картку у день укладення кредитного договору 19.03.2025 погодженої суми кредиту.

Слід враховувати, що позивач об`єктивно підтвердив виконання зобов`язань кредитора за кредитним договором щодо надання в користування позичальнику кредитних коштів, а позичальник по суті такі обставини не спростовує, а саме не надає доказів того, що банківська картка, на які такі кошти було перераховано, йому не належить, або стосовно того, що на таку картку фактично кошти в погодженій у кредитному договорі сумі не надходили.

При цьому, зважаючи на законодавчу охорону банківської таємниці, саме позичальник вправі безперешкодно надавати відомості про власні банківські рахунки з метою спростування тверджень кредитора про надходження кредитних коштів, у підтвердження яких надано інші докази.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Відтак відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин за якими стягується заборгованість у справі.

За наявності усіх достовірних персональних даних позичальника у договорі, повідомлених кредитору, та фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору у спосіб введення одноразового ідентифікатора, апеляційний суд вважає, що посилання скаржника про те, що позивач не надав доказів того, що договір дійсно був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у тому, що саме відповідач є стороною позичальника за вказаним договором.

Отже, позивачем, на думку апеляційного суду, переконливо доведено наданими доказами існування стверджуваних обставин щодо укладення кредитного договору з відповідачем, його змісту, а також факту перерахунку кредитних коштів позичальнику та такі висновки є більш вірогідними ніж твердження скаржника про те, що відповідний договір фактично укладено не було попри підтвердження матеріалами справи перерахунку обраного відповідачем розміру кредиту на вказану нею ж банківську картку у день укладення договору від 19.03.2025.

За правовим висновком ВС у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

З урахуванням викладеного вище, скаржником не доведено існування обставин, які б у суду апеляційної інстанції викликали обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперових копій кредитних договорів, укладених між сторонами справи, оригіналам.

Апеляційний суд додатково враховує, що за правовим висновком ВС у постанові від 08.04.2026 у справі №705/1938/25 кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Додатково слід враховувати, що відповідач, як позичальник, неодноразово, а саме 11 разів, укладала додаткові угоди до кредитного договору від 19.03.2025, що додатково підтверджує факт обізнаності про наявні між сторонами договірні правовідносини на підставі кредитного договору.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2026 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням вимог апеляційної скарги судові витрати відповідача у вигляді судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 376, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18.08.2026 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10.11. 2026.

Суддя-доповідач

Судді