Постанова № 141382576 у справі № 591/2102/25 від 10.11.2026

Справа №591/2102/25

Номер провадження 22-ц/816/2955/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Щербаченко М.В., Воронкова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2026 року, ухвалене у м. Суми, у складі судді Клименко А.Я.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 446,14 грн, з яких 12 938 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 18 858,14 грн - заборгованість за процентами, 1 650 грн - заборгованість за комісією, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101085242 в електронній формі шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідачу надано кредит у сумі 15 000 грн строком на 30 днів шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію на умовах, визначених договором. Унаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість.

16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, на підставі якого, за твердженням позивача, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Відповідно до витягу з реєстру боржників загальна сума переданої заборгованості становила 33 446,14 грн. Позивач зазначав, що після відступлення права вимоги відповідач не здійснював платежів на погашення заборгованості ні на його рахунки, ні на рахунки первісного кредитора, у зв`язку із чим просив стягнути зазначену суму в судовому порядку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101085242 від 08 листопада 2021 року в розмірі 33 446,14 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі, яка прирівнюється до письмової, надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000 грн строком на 30 днів та неналежного виконання ним зобов`язань за договором. Суд визнав підтвердженим перехід до позивача права грошової вимоги на підставі договору факторингу від 16 липня 2024 року № 16072024 та врахував визначений у реєстрі боржників розмір заборгованості. Зазначивши, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості, а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку її погашення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої позивачем суми.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2026 року, ОСОБА_1 08 вересня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Якщо апеляційний суд визнає основне зобов`язання доведеним, просить змінити рішення, відмовивши у стягненні комісії та процентів, нарахованих після закінчення 08 грудня 2021 року первісного строку кредитування, зменшити загальну суму заборгованості до 13 851 грн і здійснити відповідний перерозподіл судових витрат.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та вирішальним запереченням відповідача щодо укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, переходу права вимоги й розміру заборгованості. Апелянт звертає увагу на внутрішні суперечності рішення, зокрема помилкове зазначення дати договору та наведення розміру і складових заборгованості, які не відповідають заявленим позовним вимогам.

Зазначає, що суд без належних підстав задовольнив подані позивачем 23 липня 2026 року клопотання та прийняв докази після спливу встановленого процесуального строку, хоча позивач не обґрунтував неможливості їх своєчасного подання з причин, що від нього не залежали. Водночас суд не розглянув клопотання відповідача від 26 серпня 2026 року про витребування первинних електронних і платіжних даних та не відклав розгляд справи, чим, на думку апелянта, порушив принципи рівності та змагальності сторін. У зв`язку із цим просить урахувати заперечення на ухвалу від 27 липня 2026 року та не брати до уваги документи, вперше подані позивачем 23 липня 2026 року, і докази, одержані на виконання цієї ухвали. У разі їх урахування просить витребувати первинні докази, необхідні для перевірки достовірності відповідних матеріалів.

Апелянт вважає, що надані ТОВ «Мілоан» документи, сформовані у 2026 році, не підтверджують прийняття ним саме поданої до суду редакції електронного договору, використання одноразового ідентифікатора для її підписання, незмінності змісту договору та передання йому примірника укладеного договору. Посилається на відсутність первинних електронних даних, які дозволяли б перевірити походження й цілісність відомостей про ідентифікацію через BankID НБУ, надсилання та застосування одноразового ідентифікатора, а також на неузгодженість даних у наданій кредитодавцем хронології оформлення кредиту.

Також зазначає, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує належність йому банківської картки, однак не дозволяє ідентифікувати зарахування коштів як надання кредиту саме ТОВ «Мілоан» за спірним договором, оскільки виписка не містить відомостей про платника, призначення платежу та інших реквізитів, необхідних для зіставлення операції з платіжним дорученням кредитодавця. Щодо переходу права вимоги наголошує, що первісно поданий пакет факторингових документів був неповним, а документи, покликані усунути цей недолік, подано несвоєчасно.

Заперечуючи стягнення 18 858,14 грн процентів, апелянт посилається на закінчення строку кредитування 08 грудня 2021 року та недоведеність факту, способу, періодів і умов його продовження. Звертає увагу на відсутність оновлених графіків платежів, посилання у відомості нарахувань на пункт 1.5.3, якого немає в поданому тексті договору, та застосування ставки 1 % на день без підтвердження її погодження. Вважає, що позивач не розмежував проценти за користування кредитом і проценти як міру відповідальності за прострочення грошового зобов`язання та не надав належного розрахунку відповідних сум, а суд цих обставин не перевірив.

Крім того, апелянт вважає безпідставним стягнення 1 650 грн комісії за надання кредиту, оскільки договором не визначено конкретної додаткової чи супутньої послуги, за яку встановлено таку плату, а доказів її фактичного надання позивач не подав. За наведеним у скарзі контррозрахунком, з урахуванням суми кредиту 15 000 грн, процентів за первісний строк кредитування в сумі 5 625 грн та врахованих позивачем платежів у сумі 6 774 грн загальна заборгованість не може перевищувати 13 851 грн.

ОСОБА_1 подав додаткові письмові пояснення від 05 та 14 жовтня 2026 року, які за своїм змістом є доповненнями до апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Оскільки зазначені пояснення подано після закінчення цього строку, їх оформлення як окремих процесуальних документів не змінює суті доповнень до апеляційної скарги. З огляду на викладене колегія суддів залишає ці доповнення без розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві від 06 жовтня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розгляд справи просить здійснювати за відсутності представника товариства.

Позивач вважає доведеним укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 101085242 від 08 листопада 2021 року в електронній формі шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором L11175. Посилається на надані первісним кредитором відомості про ідентифікацію позичальника через систему BankID НБУ, застосування коду підписання, надсилання СМС-повідомлення та хронологію оформлення кредиту.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач посилається на платіжне доручення № 34892117 та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» із випискою за рахунком відповідача, які, на його думку, підтверджують перерахування 15 000 грн за спірним договором. Часткові платежі, відображені у розрахунку заборгованості, розцінює як підтвердження отримання відповідачем кредиту та визнання ним зобов`язань за договором.

Звернення з клопотаннями про витребування доказів позивач пояснює відсутністю доступу до інформаційної системи первісного кредитора та первинних банківських документів, що містять банківську таємницю. Зазначає, що надані первісним кредитором розрахунки не суперечать розрахункам, доданим до позову, а доповнюють і деталізують їх. Вважає, що відповідач належними доказами розрахунок не спростував, власного розрахунку не надав та клопотання про проведення експертизи не заявляв.

Позивач наполягає на правомірності нарахування процентів відповідно до погоджених сторонами умов договору, зокрема положень про продовження строку кредитування. Водночас зазначає, що проценти заявлено за понадстрокове користування кредитом, а відсутність у позові посилання на статтю 625 ЦК України сама по собі не означає відсутності відповідної вимоги. Наголошує, що після набуття права вимоги додаткових нарахувань не здійснював, а штраф і пеня до стягнення не заявлені.

Комісію в розмірі 1 650 грн позивач вважає погодженою сторонами платою за супровідні послуги кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Посилається на передбачену Законом України «Про споживче кредитування» можливість установлення відповідних комісій та на здійснення відповідачем платежів за договором.

На підтвердження переходу права вимоги позивач посилається на повний текст договору факторингу № 16072024, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг із цього реєстру та платіжну інструкцію № 366 від 19 липня 2024 року. Зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від виконання зобов`язання.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 08 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101085242 в електронній формі, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором L11175 (а.с.4-8).

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник - повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування кредитом у строк і на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становила 15 000 грн. Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надавався строком на 30 днів, починаючи з 08 листопада 2021 року. За пунктом 1.4 договору датою повернення кредиту та сплати комісії за його надання і процентів за користування кредитом визначено 08 грудня 2021 року.

Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включали проценти за користування кредитом та комісію за його надання, становили 7 275 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 22 275 грн.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становила 1 650 грн та нараховувалася одноразово за ставкою 11,00 % від суми кредиту. За пунктом 1.5.2 договору проценти за користування кредитом протягом первісного строку кредитування нараховувалися за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка становила 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За пунктом 1.7 договору тип процентної ставки визначено як фіксований, а особливості її нарахування передбачено пунктами 2.2.2 - 2.2.3 договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 2.2.1 договору на позичальника покладено обов`язок сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у розмірах, визначених пунктами 1.5.1 - 1.5.2 договору, у строк, установлений пунктом 1.4 договору, а в разі продовження строку кредитування - не пізніше дати закінчення відповідного періоду продовження.

Пунктом 2.2.2 договору визначено порядок нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитними коштами до закінчення строку кредитування з урахуванням передбачених договором особливостей. Пунктом 2.2.3 договору передбачено застосування стандартної (базової) процентної ставки, визначеної пунктом 1.6 договору, у випадках, передбачених його умовами. Цим пунктом також передбачено припинення нарахування процентів за користування кредитом після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій.

Договором передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових або стандартних умовах. Згідно з пунктом 2.3.1.1 договору продовження строку кредитування на пільгових умовах допускалося за наявності відповідної можливості, наданої кредитодавцем, та за умови виконання позичальником установлених для цього вимог, зокрема сплати комісії за управління та обслуговування кредиту й певної частини заборгованості. Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору продовження строку кредитування на стандартних умовах передбачалося шляхом продовження користування кредитними коштами після закінчення встановленого строку кредитування, при цьому загальний період такого продовження не міг перевищувати 60 днів. За пунктом 2.4.1 договору позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за його надання та проценти за користування ним у визначений договором строк, а в разі пролонгації - не пізніше дати завершення відповідного періоду продовження.

Відповідно до пункту 6.1 договору його укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. За пунктом 6.2 договору прийняття позичальником пропозиції про укладення кредитного договору здійснювалося шляхом направлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на мобільний номер телефону позичальника. Згідно з пунктом 6.3 договору позичальник, приймаючи пропозицію кредитодавця, погоджувався з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, зокрема Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів. Пунктами 6.4-6.5 договору передбачено юридичну еквівалентність укладеного в електронній формі договору договору, підписаному власноручним підписом позичальника, та його прирівнювання до договору, укладеного в письмовій формі.

Додатком № 1 до договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит № 101085242 від 08 листопада 2021 року, у якому відображено суму кредиту, комісію за його надання, проценти за користування кредитом, дати платежів та загальну суму, що підлягала сплаті позичальником відповідно до погоджених умов кредитування. З графіка вбачається, що на дату повернення кредиту - 08 грудня 2021 року - загальна сума платежу становила 22 275,00 грн, у тому числі 15 000 грн основної суми кредиту, 1 650 грн комісії та 5 625 грн процентів (а.с.8 зв.ст.).

Додатком № 2 до договору є Паспорт споживчого креди[приховано], у якому наведено інформацію про кредитодавця, основні умови кредитування, суму та строк кредиту, процентну ставку, порядок і періодичність платежів, загальні витрати за кредитом та наслідки прострочення виконання зобов`язань (а.с.9 зв.ст.).

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 34892117 від 08 листопада 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 15 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . У призначенні платежу зазначено: «Кошти згідно договору 101085242» (а.с.10).

До матеріалів справи долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101085242, у якій відображено операції з видачі кредиту, нарахування комісії та процентів, платежі позичальника, а також подальші зміни розміру заборгованості. Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Мілоан», станом на 16 липня 2024 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 33 446,14 грн, з яких 12 938,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 18 858,14 грн - заборгованість за процентами та 1 650,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.16-17).

16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» як фактором укладено договір факторингу № 16072024 (а.с.12-13).

За умовами договору факторингу клієнт зобов`язався передати фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, а фактор - прийняти такі права вимоги та сплатити за них грошові кошти на умовах і в порядку, передбачених договором. Предметом відступлення визначено права грошової вимоги щодо погашення заборгованості боржників, яка виникла на підставі кредитних договорів, у тому числі вимоги щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів, комісій, а також інших платежів, передбачених відповідними кредитними договорами, за наявності.

Договором передбачено передачу прав вимоги на підставі реєстру боржників, який формується в електронному вигляді та передається клієнтом фактору за актом приймання-передачі. Відповідно до пункту 1.6 договору права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Клієнт також гарантував фактору дійсність грошових вимог, права за якими відступаються.

На виконання договору факторингу 16 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підписали акт приймання-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді. В акті зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в електронному вигляді, наданий на флеш-носії. Сторони підтвердили передачу та прийняття реєстру відповідно до умов договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року (а.с.14).

Згідно з витягом із реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року до реєстру включено ОСОБА_1 за кредитним договором № 101085242. У витягу визначено заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 12 938 грн, за процентами - 18 858,14 грн, за комісією - 1 650 грн, за пенею - 0,00 грн, а загальну суму заборгованості - 33 446,14 грн (а.с.15).

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 20 серпня 2026 року на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Із доданої до відповіді виписки за період із 08 до 12 листопада 2021 року вбачається, що 08 листопада 2021 року за цією карткою проведено операцію з надходження переказу на суму 15 000 грн. Сума зарахування після утримання банківської комісії у розмірі 75 грн становила 14 925 грн. (а.с. 178-179).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У цій справі судом встановлено, що 08 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 101085242, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 15 000 грн строком на 30 днів, а позичальник - повернути отримані кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним. Матеріали справи містять текст зазначеного договору, який визначає його істотні умови, права та обов`язки сторін, порядок надання кредиту, його повернення, нарахування процентів, а також умови продовження строку кредитування.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Наведене дає підстави для висновку, що кредитний договір є обов`язковим для виконання його сторонами з моменту досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов та належного оформлення такого договору. При цьому позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у розмірі, порядку і на умовах, визначених договором, а кредитодавець має право вимагати належного виконання відповідних зобов`язань. Розмір процентів, порядок їх нарахування та сплати визначаються за домовленістю сторін і є складовою змісту кредитного договору.

У цій справі відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом їх переказу на картковий рахунок позичальника у сумі 15 000 грн строком на 30 днів, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався не пізніше 08 грудня 2021 року повернути кредит, сплатити комісію за його надання у розмірі 1650 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 5625 грн, які протягом первісного строку кредитування нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 Договору стандартна (базова) процентна ставка за договором становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.

Договором також передбачено можливість продовження строку кредитування як на пільгових умовах, так і на стандартних (базових) умовах. При цьому у разі пролонгації на пільгових умовах проценти продовжують нараховуватися за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору, тоді як при пролонгації на стандартних (базових) умовах - за стандартною (базовою) процентною ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору. Після спливу строку кредитування з урахуванням усіх пролонгацій нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Отже, умовами кредитного договору сторони визначили як розмір основного грошового зобов`язання позичальника, так і порядок, строки та умови нарахування процентів за користування кредитом залежно від строку користування кредитними коштами та способу продовження строку кредитування.

За змістом статей 526, 629 ЦК України укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання, а кожна із сторін зобов`язана належним чином виконувати прийняті на себе договірні зобов`язання відповідно до його умов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності укладення 08 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 101085242, отримання відповідачем кредиту в розмірі 15 000 грн та неналежного виконання ним зобов`язань щодо його повернення і сплати процентів. З огляду на відступлення 16 липня 2024 року права вимоги за договором № 101085242 до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 12 938 грн заборгованості за тілом кредиту, 18 858,14 грн процентів та 1650 грн комісії за надання кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо укладення між сторонами кредитного договору, підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу та виникнення у нього обов`язку повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, за цим стандартом висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Аналогічний підхід до допустимості стандарту «балансу ймовірностей» у цивільних справах визнає і Європейський суд з прав людини (рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02).

У даному контексті підлягає застосуванню концепція «негативного доказу»: певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує, оскільки інакше принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

Крім того, за приписами частин першої-другої статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить саме особа, яка його порушила. Відповідач, не надавши доказів повернення коштів, не спростував презумпцію своєї вини у виникненні заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі №368/1257/21 зазначено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (стаття 1051 ЦК України). Разом із цим, поряд із вимогою в правовідношенні існує й заперечення. Заперечення - це своєрідна субправомочність особи, яка бере участь у відповідному правовідношенні, заявити про те, що така особа з певної причини не є зобов`язана перед суб`єктом вимоги. Щонайменше можна вести мову про кілька видів заперечення: заперечення ipso iure та ексцепцію. Заперечення ipso iure стосується необґрунтованості вимоги іншої особи (наприклад, заперечення про нікчемність правочину) і таке заперечення може застосуватися навіть без посилання сторони. Ексцепція ж стосується обґрунтованої вимоги іншої особи (зокрема, заперечення про позовну давність). У такому разі потрібна заява особи, щоб застосувати ексцепцію. Стаття 1051 ЦК України хоча й має назву про оспорювання договору позики, проте про жодне оспорювання в традиційному його розумінні як оспорюваного правочину не йдеться. Заперечення позичальника, що грошові кошти насправді

не були одержані ним від позикодавця відбувається в порядку обґрунтованого заперечення іншої сторони правочину. Заперечення про те, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця не піддається позовній давності, як і більшість інших заперечень. Це означає, що коли б позикодавець не подав позов до позичальника, останній завжди може заперечити про відсутність боргу. Тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Колегія суддів вважає, що ця правова позиція застосовна до правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі.

У справі, що переглядається, ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 , кредитні кошти у сумі 15 000 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 34892117 від 08 листопада 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 15 000 грн на банківську картку № НОМЕР_1 . У призначенні платежу зазначено: «Кошти згідно договору 101085242».

Водночас відповідач не довів належними та допустимими доказами, що кредитні кошти ним фактично не отримувалися, або що вони були отримані у меншому розмірі, ніж зазначено у кредитному договорі та платіжному дорученні. Так само матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до кредитодавця із запереченнями щодо неперерахування кредитних коштів, використання його персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без його волевиявлення.

Заперечення відповідача щодо неотримання кредитних коштів спростовуються також відомостями, наданими АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду. Банк підтвердив належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 , а надана ним виписка відображає надходження 08 листопада 2021 року переказу на суму 15 000 грн із зарахуванням 14 925 грн після утримання банківської комісії у розмірі 75 грн. Дата та сума цієї операції, а також відкриті цифри номера картки узгоджуються з відомостями платіжного доручення № 34892117 від 08 листопада 2021 року, у якому платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 , а призначенням платежу - надання коштів за договором № 101085242. Оцінені у сукупності, ці докази підтверджують перерахування кредитодавцем кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. Різниця між сумою переказу та сумою зарахування пояснюється відображеним у виписці утриманням банківської комісії та не свідчить про перерахування кредитодавцем меншої суми кредиту.

За таких обставин надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми та більш вірогідними, ніж протилежне твердження про невиконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено належне виконання ТОВ «Мілоан» свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000 грн, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність цієї обставини відповідає встановленим у справі фактичним обставинам та наявним доказам.

Також із наданих позивачем відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що на виконання умов кредитного договору від 08 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» 08 листопада 2021 року надало відповідачу кредитні кошти у сумі 15 000 грн та одноразово нарахувало комісію за надання кредиту у розмірі 1650 грн. Водночас проценти за користування кредитом нараховувалися щоденно відповідно до умов кредитного договору: за процентною ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а також у зв`язку з продовженням строку користування кредитом на стандартних (базових) умовах, - за процентною ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів здійснювалося до 24 лютого 2022 року включно. Пеня та штрафні санкції не нараховувались.

Із матеріалів справи також вбачається, що 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) укладено договір факторингу № 16072024, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників за укладеними з ними кредитними договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав або настане в майбутньому, включаючи вимоги щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених кредитними договорами, за наявності. Унаслідок відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами, включеними до реєстру боржників, Новий кредитор набув право вимагати від боржників належного виконання грошових зобов`язань за такими договорами.

Пунктом 1.2 договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року передбачено, що право грошової вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників за формою, визначеною Додатком № 2 до договору.

На підтвердження переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано акт приймання-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, витяг із Реєстру боржників від 16 липня 2024 року, який містить відомості щодо ОСОБА_1 , а також платіжну інструкцію від 19 липня 2024 року №366.

Отже, оскільки умовами укладеного договору факторингу момент переходу права грошової вимоги пов`язано з підписанням сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників, а не зі здійсненням оплати ціни факторингу, відсутність у матеріалах справи доказів такої оплати сама по собі не свідчить про неперехід права вимоги до фактора. За встановлених обставин підписання сторонами відповідного акта та наявності витягу з Реєстру боржників, що містить відомості про ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги про непідтвердження переходу права вимоги з огляду на відсутність доказів оплати ціни факторингу спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У цій справі наданими позивачем доказами підтверджується перехід до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 101085242 від 08 листопада 2021 року, у зв`язку з чим саме позивач набув статусу кредитора у спірному зобов`язанні та права на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

При цьому відповідач не подав суду жодних належних і допустимих доказів на спростування факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, правильності здійсненого позивачем розрахунку або погашення заборгованості у розмірі понад урахованої позивачем у розрахунку. Самі лише заперечення щодо достатності поданих позивачем доказів за встановлених у справі обставин не спростовують доведеності заявлених позовних вимог.

Отже, матеріалами справи підтверджуються як факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 101085242 від 08 листопада 2021 року, так і факт належного виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15 000 грн. Також наданими доказами підтверджується перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору факторингу №16072024.

Разом із тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1650 грн, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» допускає можливість встановлення кредитодавцем у договорі комісії за надання, обслуговування чи повернення кредиту, однак така комісія повинна бути пов`язана з конкретними додатковими або супутніми послугами кредитодавця, які надаються споживачу.

Разом із тим укладений між сторонами договір про споживчий кредит № 101085242 передбачає лише обов`язок позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1650 грн, однак не визначає, за які саме додаткові чи супутні послуги кредитодавця вона встановлена. Договором не конкретизовано зміст такої комісії, не наведено переліку відповідних послуг, які надаються позичальнику, а також не визначено, які саме дії кредитодавця є зустрічним наданням за її сплату.

Якщо у кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не довів існування переліку додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, за які встановлена відповідна комісія, положення такого договору щодо обов`язку споживача сплачувати цю комісію є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 1650 грн. У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення комісії за надання кредиту зі складу заборгованості. У решті рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги в іншій частині колегія суддів не вбачає.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначеної до стягнення суми заборгованості по кредиту та в частині розподілу між сторонами судових витрат - зміні. У зв`язку з викладеним позов підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

На виконання частин першої та другої статті 141 ЦПК України та зважаючи на часткове задоволення позову (на 95,06 %), із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2878,41 грн (3028 грн х 95,06 %).

Також підлягає вирішенню питання стягнення відстроченого до ухвалення апеляційним судом рішення судового збору.

Ухвалами Сумського апеляційного суду від 11 вересня 2026 року, 23 вересня 2026 року, ОСОБА_1 зменшено, а потім відстрочено сплату судового збору у розмірі 1416,60 грн за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у цій справі.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (на 4,93 %), із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1346,77 грн (1416,60 - 69,83 (1416,60 х 4,93)).

Керуючись статтями 141, 367-369, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 серпня 2026 року змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №101085242 від 08.11.2021 року в розмірі 31796,14 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2878,41 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.»

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір на розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 1346,77 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: М.В. Щербаченко

Д.В. Воронков