Постанова № 141383111 у справі № 947/37791/26 від 10.11.2026

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/37791/26

Провадження № 2-а/947/263/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Скриль Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд:

- поновити строк на оскарження;

- скасувати постанову № 618 від 06.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення від 06.03.2026, про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП відносно ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.03.2026 посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно позивача складено постанову № 618 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 статті 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 гривень. У якій зазначено, що позивач не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці. Позивач стверджує, що про наявність вказаної постанови він дізнався випадково від державного виконавця при врученні йому постанови про відкриття провадження №81830055, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не повідомлявся і вважає постанову незаконною, винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також не враховано фактичні обставини справи - він отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до завершення мобілізації. Про розгляд та результати винесення постанови його не було повідомлено. Отже, відповідачем не доведено наявність у діях позивача всіх елементів складу адміністративного правопорушення та зловживання своїми правами та обов`язками. Пропуск строку був зумовлений об`єктивними причинами, що не залежали від позивача. Наявність поважних причин (обстеження) є безумовною підставою для визнання, що строк пропущений з поважної причини.

Просить суд позов задовольнити.

Відзив на позов

Право подання відзиву відповідач не скористався.

Зобов`язання, передбачені ухвалою суду від 14.09.2026, щодо наданяясуду належним чином завірені копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за якими притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , не виконав.

Процесуальні дії та рух справи

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

Відповіднодоавтоматизованоїсистемидокументообігуадміністративнасправарозподіленасудді Київського районного суду м. Одеси Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 14.09.2026 клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.09.2026 також зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії усіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за якими притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Встановлений строк до 21 вересня 2026 року.

У визначений ухвалою строк відзив на позов та витребувані копії матеріалів до суду не надійшли.

Суд повторно надіслав копію ухвали до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» відповідача.

На момент розгляду справи від відповідача жодні документи, а також заяви, клопотання, пояснення не надійшли.

Суд вважає за можливе розглядати справу на підстави наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України,фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені обставини справи

Установлено, що згідно з Військово-обліковим документом № 999097 (далі - ВОД), сформований у «Резерв +», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також у ВОД зазначено, що він потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву. У ОСОБА_1 визначений тип відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23, яка діє до завершення мобілізації.

ВОД сформований у «Резерв +» 06.08.2026 та який дійсний до 06.08.2027.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що постанова № 618 винесена 06.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУПАП, зокрема встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560: не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмітки про отримання копії постанова позивачем оскаржувана постанова не містить.

Докази складання повістки про виклик позивача, направлення її на адресу позивача, про належне отримання або відмову в її отриманні позивачем матеріали справи не містять.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Відповідно до ст. 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції Українисуддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів; громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема, обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в подальшому - Закон № 3543-XII).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Постанова №560).

Згідно з п. 21 Постанови №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 28 Постанови №560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 30- 2 Порядку № 560).

Відповідно до абз. 4 п. 34 Постанови №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з п.п. 2 п. 41 Постанови № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 затверджено також Додаток 2 до Порядку № 1487, яким є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку).

Пунктом 1 Правил військового обліку визначено, що військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу);

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови №618 від 06.03.2026, постанова не містить відомостей про те, коли, яким саме способом та з якою метою позивач був викликаний до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не зазначає обставин, які б свідчили про належне повідомлення позивача про такий виклик.

Відсутні докази належного оповіщення позивача про обов`язок з`явитися до відповідача у визначені строк і місце, стороною відповідача такі докази не надані.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що позивач був обізнаний про відповідний виклик та умисно не виконав покладений на нього законом обов`язок.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення відповідач не надав.

Докази, які б містили відомості про дату формування повістки, про виклик та підтвердження вручення її позивачу чи відомості про причини невручення повістки про виклик до ТЦК та СП (із датою відповідної відмітки), які би відповідно до Порядку №560 вважались належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, стороною відповідача не надані, а отже вказані обставини не доведені, позовні вимоги не спростовані.

Отже, з встановлених обставин, які підтверджуються доказами у справі, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку, передбаченого абзацем 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктом 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, щодо прибуття за викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних.

Таким чином викладення відповідачем в оскаржуваній постанові об`єктивної сторони щодо порушення позивачем абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, є необґрунтованим, оскільки відповідач не навів жодної конкретної обставини, яка б свідчила про невиконання позивачем покладених на нього обов`язків.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем правопорушень, не довів правомірність прийнятих ним постанов у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.

Дотримання зазначених вимог має принципове значення, оскільки саме з постанови особа повинна мати можливість чітко зрозуміти, яке саме діяння їй ставиться у вину, коли, де та за яких обставин воно було вчинене, а також на підставі яких встановлених обставин суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані постанови винесені за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Отже, суд виснував, що стороною відповідача не доведено належними і допустимими доказами порушення ОСОБА_1 абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, та, як наслідок, факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, та зафіксованого у постанові №618 від 06.03.2026, а отже наявні підстави для прийняття рішення про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 72-80, 90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанов за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, закриття провадження, задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 №618 від 06.03.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, закрити.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду підписане 10.11.2026.

Суддя Ю. А. Скриль