Постанова № 141384329 у справі № 337/2056/26 від 10.11.2026

Дата документу 10.11.2026 Справа № 337/2056/26

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №337/2056/26 Головуючий у 1-й інстанції: Ширіна С. А.

Провадження № 22-ц/807/2306/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Салтан Л.Г., Сакоян Д.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 квітня 2025 року між сторонами було укладено договір N 534079-КС-001 про надання кредиту шляхом направлення товариством пропозиції (оферти) та акцептуванням її відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-4425, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий відповідачем було введено/відправлено. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000.00грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), зі сплатою процентів за фіксованою процентною ставкою, що становить 1 % за кожен день користування кредитом, строк дії кредиту 24 тижні, тобто до 29.09.2025 року.

Товариство виконало свої зобов`язання за договором кредиту, натомість відповідач своє зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 13 березня 2026 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 34 859,50 грн, що складається з: 10 890.00грн сума прострочених платежів по тілу кредиту; 16879,50 грн сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по процентам відповідно до ст. 625 ЦПК України становить- 5500 грн; сума прострочених платежів за комісією - 1590.00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також судовий збір.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року у розмірі 21780 гривень, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 10890 грн, суми прострочених платежів по процентах 10890 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у розмірі 1643 гривні 65 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням в частині частково задоволених позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 10890 грн, відмови у стягненні комісії у розмірі 1590 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Бізнес позика» загальної суми заборгованості за кредитним договором змінити з 21 780 гривень на суму 29 360 гривень. В решті рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2026 року у справі № 337/2056/26 залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат по цій справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів, нарахованих у межах строку кредитування із 16879, 50 грн до 10890 грн, змінивши погоджені сторонами умови кредитного договору щодо плати за користування кредитом, не встановивши підстав недійсності відповідних умов договору, та не навівши належного правового обгрунтування можливості такого зменшення. Позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами договору № 534079- КС -001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року і закінчувався 29.09.2025 року. Щодо законності включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору, то судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору. Комісія за надання кредиту передбачена як умовами кредитного договору так і Правилами надання споживчих кредитів «ТОВ Бізнес Позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії. Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п. 4 Паспорту споживчого кредиту, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 - 07 жовтня 2026 року, також на її електронну пошту, яка зазначена нею в договорі про надання кредиту ( а.с.233, а.с. 245), та її представнику - адвокату Кірсановій А.В. шляхом доставлення до електронного кабінету, який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» - 19 жовтня 2026 року о 21:29:25, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду (а.с.244).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 34 859,50грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині частково задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та відмови у задоволенні позову про стягнення комісії у розмірі 1590 грн.

В частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10 890 грн, та відмови у стягненні процентів по ст. 625 ЦК України рішення суду заявником не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам в оскаржуваній частині не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання кредиту був підписаний ОСОБА_1 14.04.2025 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-4425 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі за посиланням: https://my.bizpozyka.com, відправленого позивачем на її номер телефону НОМЕР_1 . Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості, відповідачем не надано. Оскільки відповідачем не виконувались належним чином зобов`язання за кредитним договором, отримані та використані кошти не повернуті позивачу в повному обсязі, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №534079-КС-001 від 14.04.2025 року, який складається із прострочених платежів по тілу кредиту - 10 890 грн, суми прострочених платежів по процентах - 10890 грн, а всього у розмірі 21780 грн. Зменшуючи суму заборгованості по процентам до розміру тіла кредиту, суд виходив з того, що заявлена до стягнення позивачем сума заборгованості по процентам у розмірі 16 879,50 грн не є співмірною сумі прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 10890 грн за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів до розміру заборгованості зі тілом кредиту.

Вирішуючи спір в частині стягнення комісії у розмірі 1590 грн за обслуговування кредиту, суд вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і повернення кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2025 року між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 укладено Договір N 534079-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (а.с.16-25).

Згідно п. 2 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000.00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Денна процентна ставка: 0,87 процентів. Строк дії Договору: до 29 вересня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 27 141,58 грн. Загальні витрати за кредитом: 16 141,58 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6942,76 процентів. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 4 Договору N 534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року визначено графік платежів.

Відповідно до п. 7. Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.

Згідно п. 8. Кредитного договору підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Паспорт споживчого кредиту, частиною другою ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також примірник Правил (у формі електронного документа), що розміщені на сайті кредитодавця.

На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор UA-4425, на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, для підписання Договору N534079-КС-001про надання кредиту від 14 квітня 2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів (а.с.16-25,26-36,37-46,47-зворот).

ТОВ "Бізнес Позика" 14 квітня 2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір N534079-КС-001 про надання кредиту, остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору N534079-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.26-36,37-46).

Пропозицію (оферту) на укладення Договору про надання позики за договором N534079-КС-001 відповідач підписала 14 квітня 2025 року електронним цифровим підписом в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернетhttрs://my.bizpozyka.com.

В підтвердження укладення вказаного договору позивач надав: паспорт споживчого кредиту, пропозицію укласти договір (оферта) N534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору N534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року, договір N534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року, анкету клієнта та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.12-15,47-зворот).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ Профітгід» на підставі Договору про надання кредиту N534079-КС-001 від 14 квітня 2025 року здійснило перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 N НОМЕР_3 кредитних коштів у сумі 11 000.00 грн, номер транзакції 44463-81651-95563 (а.с.47).

Відповідно до повідомлення АТ «Універсал Банк» від 21 травня 2026 року №БТ/Е-21248 адресоване на запит суду першої інстанції, банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та відкрито відповідний банківський рахунок (а.с.87).

Також АТ «УніверсалБанк» додано виписку про рух коштів по даній картці, відповідно до якої 14.04.2025 року на картку надійшли кредитні кошти у розмірі 11 000.00 грн (а.с.89-93).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом у позичальника наявний борг у сумі 34 859,50 грн, що складається з такого: по тілу кредиту 10 890.00 грн, по процентах 16 879,50 грн, за комісією 1 590 грн, по штрафам - 5500 грн (а.с.55). Дана заборгованість підтверджується також довідкою про стан заборгованості ТОВ «Бізнес Позика» (а.с.49-зворот).

Вимоги про стягнення вказаних сум є предметом розгляду в цій справі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону N 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону N 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

З матеріалів справи слідує, що 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 акцептувала розміщену на веб-сайті позивача оферту на укладення кредитного договору шляхом авторизації на такому сайті, заповнення особистих даних, які включають, зокрема: ПІБ, місце проживання, ідентифікаційний код, контактний номер телефону, кредитну картку для перерахування коштів, тощо.

Після заповнення відповідних даних, відповідач отримала одноразовий цифровий ідентифікатор на вказаний ним номер мобільного телефону. Одноразовим ідентифікатором UA-4425 ОСОБА_1 підписала кредитний договір та всі додатки до нього, тим самим підтвердивши, що ознайомилася з усіма істотними умовами укладеного договору, зокрема щодо строку кредитування, процентів, які підлягають нарахуванню за користування такими коштами та зобов`язався виконати взяті на себе зобов`язання.

Крім того, факт укладення кредитного договору підтверджується тим, що відповідач приступила до виконання зобов`язань, зокрема на погашення кредитної заборгованості вносила періодично кошти, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.89-93).

Зазначені суми внесені відповідно до графіку платежів, що свідчить про те, що відповідач належним чином була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася на такі.

Зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), направленим ТОВ «Бізнес Позика» на її телефонний номер.

Отже, ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Таким чином, сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі N 355/385/17).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач належними, достовірними і допустимими доказами підтвердив факт підписання та укладення кредитного договору між сторонами, факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Бізнес позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 34 859,50 грн, з яких: 10 890 грн - заборгованість по кредиту, 16 879,50 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 5500 грн - заборгованість по процентах відповідно до ст. 625 ЦК України, 1590 грн - заборгованість по комісії.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач належним чином обґрунтував наявність та розмір кредитної заборгованості, яка має бути стягнута з відповідача на його користь.

Одночасно апеляційний суд не може погодитися з аргументами суду першої інстанції у справі про те, що розмір заборгованості по процентам за користування кредитом має бути зменшений з ініціативи суду, так як він є неспівмірним із розміром заборгованості по тілу кредиту та виник унаслідок застосування несправедливих умов кредитного договору, з урахуванням такого.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі N 664/1261/16-ц, від 27.01.2020 у справі N 754/6091/18, від 07.10.2020 у справі N 132/1006/19, від 07.04.2021 у справі N 623/2936/19.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 902/417/18, на висновки якої послався суд першої інстанції у цій справі, вказано, що "Суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке. Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

Відтак, з аналізу змісту вказаних правових висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, стає зрозумілим, що кваліфікувати як несправедливі (а отже і недійсні) можна умови договору щодо нарахування санкцій за порушення однією зі сторін своїх договірних зобов`язань, у разі, якщо їх розмір вносить істотним дисбаланс у обсяг прав та обов`язків учасників правовідношення за договором.

У даному ж випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов`язань позичальника по сплаті процентів за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном), у той час як правові висновки, вказані районним судом, стосуються санкційних нарахувань, тобто тих, що мають місце у разі неправомірного користування позичальником отриманими по кредиту коштами, наприклад це може бути неустойка (пеня чи штраф), а також нарахування процентів річних за приписами ст. 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Отже, правових підстав для зменшення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, як вказав суд першої інстанції, у даній справі не має, про що слушно зауважує скаржник.

Апеляційний суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою процентною ставкою та порядком нарахування процентів, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.

Проценти по кредитному договору №534079-КС-001 від 14 квітня 2025 року нараховані в період дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідають нормам Цивільного кодексу України, умовам договору про надання кредиту та Правилам.

Судом не було належним чином досліджено усі необхідні докази та з`ясовано обставини справи, оскільки при ухваленні рішення не було враховано наступного.

Сторони уклали Договір №534079-КС-001 про надання кредиту (кредитний договір), за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ « Бізнес Позика» (п.2.1). Тип Кредиту: кредит (п.2.2).

Договором сторони узгодили строк, на який надаються кошти та проценти за користування ними, який становить 24 тижні (п.2.3). Дата повернення (виплати) кредиту 29 вересня 2025 року. Відсоткова ставка за користування коштами визначена, як фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.00 % за 0,87 % на день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку (п.2.4, 2.12).

Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 2 200,00 грн(п.2.5).Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Строк дії Договору: до 29.09.2025 року (п.2.7).

В пункті 4.2.2 Договору сторони визначили обов`язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись. Згідно графіку платежів було погоджено, що якщо Позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 26 966,30 грн, з яких по процентах - 13 766,30 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується.

Отже, загальна сума до сплати дійсно становила би 26966,30 грн, зя яких по процентам 13766,30 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак, Боржником було сплачено лише частково (на суму 2 260,00 грн, з яких по тілу кредиту - 110 грн, по процентам - 1540 грн) на погашення кредиту за Договором № 534079-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення загального розміну нарахованих процентів за період користування кредитом, оскільки проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок по тілу кредиту.

З розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1% нараховані позивачем на залишок заборгованості по тілу кредиту чітко в межах дії Договору, а саме з 01 червня 2025 року по 29 вересня 2025 року включно - що видно з розрахунку заборгованості.

Проценти за користування кредитом після 29 вересня 2025 року не нараховувалися і як видно, що вже з 30 вересня 2025 року їх розмір залишився незмінним - 16 879,50 грн (з врахуванням платежів).

Отже, заявлена до стягнення сума процентів є платою за користування кредитними

коштами у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України та становить складову основного грошового зобов`язання позичальника, а не захід цивільно-правової відповідальності за

порушення зобов`язання.

Разом із тим, зменшуючи розмір нарахованих процентів із 16 879,50 грн до 10890 грн, суд першої інстанції фактично змінив погоджені сторонами умови кредитного договору щодо плати за користування кредитом, не встановивши підстав недійсності відповідних умов договору та не навівши належного правового обґрунтування можливості такого зменшення.

Таким чином, у даному випадку ТОВ «Бізнес позика» було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані на залишок по тілу кредиту у межах строку дії договору, який був встановлений умовами Договору № 534079-КС-001 про надання кредиту від 14 квітня 2025 року і закінчувався 29 вересня 2025 року, що становить суму 16 679, 50 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Щодо законності включення комісії за надання кредиту до умов кредитного договору.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України"Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки(пункт 8 Правил).

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Колегія суддів зазначає, що у Кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» встановлюється комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, яка є разовою, та розмір якої є незмінним. Комісія за надання кредиту встановлюється не лише у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а і у самих Кредитних договорах, які укладаються у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» та які підписуються за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено умови кредитного договору. Комісія за надання кредиту також передбачена як умовами кредитного договору так і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які були підписані відповідачем, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії. Комісія за надання кредиту та порядок її сплати визначені пунктами 1.4, 2.7, 5.2 Правил про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», які є невід`ємною частиною договору про надання кредиту.

Крім того, комісія за надання кредиту передбачена п.4 Паспорту споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача (Додаток №1 до Договору).

Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Таким чином, сторонами зобов`язання погоджено розмір комісії 1590 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту (п. 2.5. договору). Тобто наведений платіж був разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв. Отже, сплата позичальником комісії за користування кредитом у визначеному договором розмірі є результатом домовленості сторін, а такі положення договору є обов`язковими до виконання.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, відмови в стягненні комісії, загальної суми заборгованості та ухвалити в цій частині нове судове рішення стягнувши з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №534079-КС-001 від 14 квітня 2025 року в загальному розмірі 29 360 грн, з яких: 10890 грн - заборгованість по тілу кредиту, 16 879,50 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1590 грн - комісії.

Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Щодо стягнення судового збору.

Частиною першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ «Бізнес позика» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19.03.2026 року (а.с.11).

ТОВ «Бізнес позика» при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатило судовий збір в розмірі 3993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.09.2026 року (а.с.213).

Проте, як вбачається з апеляційної скарги заявник оскаржував рішення суду в частині відмови в стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 5989,50 грн та комісії у розмірі 1590 грн, що разом становить 7 579,50 грн (5989,50+1590).

Отже, за подання апеляційної скарги ТОВ «Бізнес позика» повинно було сплатити судовий збір у розмірі 868,32 грн (2662,40*7579,50/34 859,50*150%).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 34 859,50 грн, задоволено позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» на суму 29 360 грн.

Таким чином, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2242,37грн (29360х 2662,40:34 859,50), за подання апеляційної скарги у розмірі 868,32 грн (2662,40*7579,50/34 859,50*150%), а всього у розмірі 3110,69 грн (2242,37+868,32).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» -задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2026 року в оскаржуваній частині зменшення процентів за користування кредитом, відмови в стягненні комісії, стягнення загальної суми заборгованості - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» ( код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №534079-КС-001 від 14 квітня 2025 року в загальному розмірі 29 360 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень, з яких: 10890 грн - заборгованість по тілу кредиту, 16 879,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1590 грн - комісії.

Здійснити перерозподіл судових витрат по справі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати, у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3110,69 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 10 листопада 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Салтан Л.Г. Сакоян Д.І.