Постанова № 141385007 у справі № 950/3170/25 від 10.11.2026

Справа №950/3170/25

Номер провадження 22-ц/816/2879/26

Категорія - 71

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.

у присутності:

представника відповідача Рижова С.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Рижовим Сергієм Євгеновичем,

на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року постановлену у складі судді Чхайло О.В. у м. Лебедині Сумської області,

в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Лебединський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

13.10.2025 ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Вакуленко Н.М., звернулася до Лебединського районного суду Сумської області з заявою, в якій просить визнати батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актового запису про її народження № 16 від 23 січня 2007 року, складеного Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського обласного управління юстиції, а саме у відомостях про батька вказати: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Лебедина Сумської області, громадянин України.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 у даній справі було призначено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

24.07.2026 до Лебединського районного суду Сумської області надійшло клопотання експерта від 15.07.2026 № СЕ-19/119-26/11175-БД про зміну питань та про явку осіб для відбору зразків букального епітелію, необхідного для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 21.04.2026 по даній справі.

Клопотання експерта мотивоване необхідністю уточнення питання, поставленого на вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи. Зокрема, судовий експерт Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України просить змінити редакцію питання, виклавши його в такій редакції: «Чи можуть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути біологічними родичами по батьківській лінії?».

Крім того, експерт просив забезпечити спільну явку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Сумського НДЕКЦ МВС України за адресою: м. Суми, вул. Шістдесятників, 6, 17 серпня 2026 року в період із 09:00 до 12:00 для відбору зразків букального епітелію.

Також експерт просив на підставі статті 108 ЦПК України надати дозвіл на повне або часткове знищення об`єктів дослідження чи зміну їхніх властивостей, оскільки проведення судової молекулярно-генетичної експертизи потребує застосування руйнівних методів дослідження.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року клопотання експерта від 15 липня 2026 року задоволено. Внесено зміни до ухвали суду від 21 квітня 2026 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, виклавши питання, поставлене на вирішення експертів, у такій редакції: «Чи можуть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути біологічними родичами по батьківській лінії?».

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рижова С.Є. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання експерта.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, право звертатися до суду з клопотанням про призначення експертизи та визначення питань, які належить поставити на її вирішення, належить виключно учасникам справи, а не експерту, якому ці питання поставлено. Водночас суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив норму закону, якою керувався, задовольняючи клопотання експерта, що, на переконання скаржника, свідчить про вихід суду за межі наданих йому повноважень.

Крім того, скаржник посилається на те, що представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці до 17 серпня 2026 року. На думку скаржника, розгляд клопотання експерта без урахування зазначених обставин порушив право відповідача на захист.

Також скаржник вважає, що експерт фактично самоусунувся від виконання ухвали суду про призначення експертизи, натомість запропонував суду власний порядок подальших процесуальних дій.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

29 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Рижовим С.Є., залишити без задоволення, а ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року у справі № 950/3170/25 - без змін.

Відзив мотивований тим, що поставлене на вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи питання було сформульоване некоректно, оскільки одночасно стосувалося визначення ступеня (індексу) генетичного споріднення та встановлення факту біологічного споріднення, що є різними за змістом поняттями. Експерт просила змінити редакцію поставленого питання у зв`язку з необхідністю однозначного визначення об`єкта дослідження та предмета експертного дослідження. За доводами позивача, суд першої інстанції, уточнивши питання відповідно до клопотання експерта, не вийшов за межі своїх повноважень.

Також позивач зазначає, що представник відповідача був завчасно повідомлений про дату та час судового засідання, а перебування у щорічній відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки сторона не була позбавлена можливості залучити іншого представника. Розгляд клопотання експерта не змінював суті спору, не стосувався підстав та способу проведення експертизи й не потребував надання додаткових пояснень чи матеріалів. Позивач вважає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості постановленої ухвали й не містить достатніх, об`єктивних та обґрунтованих підстав для її скасування.

Позиція апеляційного суду щодо явки учасників справи та можливості апеляційного розгляду

У судове засідання з`явився представник відповідача Рижов С.Є.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила розглянути справу за її відсутності. Від третіх осіб - Лебединського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Попільнух О. та Шоломіцької Н. О. надійшли клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її розгляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

13 жовтня 2025 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Вакуленко Н.М. звернулася до Лебединського районного суду Сумської області із заявою, у якій просила визнати батьківство ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та внести відповідні зміни до актового запису про її народження № 16 від 23 січня 2007 року, складеного Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського обласного управління юстиції, зазначивши у відомостях про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець м. Лебедина Сумської області, громадянин України (а.с. 1-29).

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 21 квітня 2026 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертів поставлено питання: який ступінь (індекс) генного споріднення між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Ясенове Покровського району Донецької області, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженою матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , чи є вони біологічною бабусею та онукою відповідно (а.с. 104).

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачену статтями 384, 385 КК України.

24 липня 2026 року до Лебединського районного суду Сумської області надійшло клопотання експерта від 15 липня 2026 року № СЕ-19/119-26/11175-БД, у якому порушено питання про зміну редакції питань, поставлених на вирішення експертизи, а також про забезпечення явки осіб для відбору зразків букального епітелію, необхідних для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою суду від 21 квітня 2026 року (а.с. 160-161).

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 27 липня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на 10 серпня 2026 року. Учасників справи повідомлено про дату, час і місце судового засідання (а.с. 163-164).

04 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням останнього у щорічній відпустці (а.с. 165-167).

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року клопотання експерта від 15 липня 2026 року задоволено. Внесено зміни до ухвали суду від 21 квітня 2026 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, виклавши питання, поставлене на її вирішення, у такій редакції: «Чи можуть ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бути біологічними родичами по батьківській лінії?».

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про відкладення розгляду справи залишено без задоволення (а.с. 175-177).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Відповідно до частина 6 ст. 104 ЦПК України у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4 ст. 103 ЦПК України).

Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 104 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважував, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення ЄСПЛ у справі «Kalacheva v. russianfederation» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Отже, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у цій цивільній справі є одним із основних належних та допустимих доказів щодо вирішення позовних вимог в процесі дослідження і встановлення батьківства і для з`ясування цих обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для справи.

Щодо наявності у суду правових підстав для задоволення клопотання експерта та зміни питань, раніше поставлених на вирішення експертизи

Доводи апеляційної скарги про відсутність у суду повноважень на задоволення клопотання експерта та внесення змін до ухвали про призначення експертизи є необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 21 квітня 2026 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (а.с. 104).

Відповідно до частини шостої статті 104 ЦПК України у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

Як убачається з матеріалів справи, у клопотанні від 15 липня 2026 року експерт зазначив, що поставлене на вирішення експертизи питання сформульовано некоректно, оскільки одночасно передбачає визначення ступеня (індексу) генетичного споріднення та встановлення факту біологічного споріднення, які є різними за змістом поняттями. Крім того, наведене формулювання не дає змоги однозначно визначити об`єкт і предмет експертного дослідження. За таких обставин експерт просив викласти питання в редакції, яка забезпечує можливість проведення дослідження в межах його компетенції (а.с. 160-161).

Отже, звернення експерта до суду було зумовлене об`єктивною необхідністю уточнення змісту доручення та забезпечення можливості проведення експертизи, а не наміром перебрати на себе повноваження суду щодо вирішення процесуальних питань.

Посилання скаржника на те, що експерт не є учасником справи, не спростовує наведеного висновку. Право експерта звернутися до суду з відповідним клопотанням прямо передбачене частиною шостою статті 104 ЦПК України. При цьому остаточне вирішення питання про зміну формулювання питань експертизи належить до повноважень суду, який оцінює обґрунтованість такого клопотання з урахуванням обставин справи та вимог процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України експертиза призначається для з`ясування обставин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знань. За змістом статті 76 ЦПК України висновок експерта є засобом доказування, а тому поставлені перед експертом питання мають бути сформульовані так, щоб забезпечити можливість отримання належного висновку щодо обставин, які входять до предмета доказування.

У цій справі предметом спору є встановлення батьківства померлого щодо позивача. З`ясування обставин біологічної спорідненості потребує спеціальних знань у сфері молекулярної генетики. Водночас експерт прямо вказав на неможливість надати відповідь на питання в первісній редакції. За таких обставин уточнення формулювання питання було необхідним для забезпечення проведення призначеної експертизи та отримання доказу, який має значення для правильного вирішення справи.

При цьому зміна формулювання питання не означає зміни предмета позову або вирішення судом наперед питання про доведеність батьківства. Висновок щодо наявності чи відсутності біологічної спорідненості підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами під час розгляду справи по суті.

Посилання скаржника на статтю 113 ЦПК України також не спростовує законності оскаржуваної ухвали, оскільки наведена норма регулює питання призначення додаткової та повторної експертизи, тоді як у цій справі суд вирішував питання уточнення поставленого експерту завдання до отримання висновку за результатами дослідження.

За таких обставин суд першої інстанції, розглянувши клопотання експерта та встановивши необхідність уточнення поставленого питання для забезпечення можливості проведення експертизи, діяв у межах процесуальних повноважень. Твердження скаржника про відсутність у суду правових підстав для задоволення такого клопотання ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали з наведених мотивів.

Щодо дотримання судом принципів змагальності, рівності сторін та права відповідача на захист під час розгляду клопотання експерта

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципів змагальності та рівності сторін, а також права відповідача на захист у зв`язку з розглядом клопотання експерта за відсутності її представника колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, представник відповідача був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного для розгляду клопотання експерта, однак подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці до 17 серпня 2026 року (а.с. 165-167).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наведені обставини не свідчили про об`єктивну неможливість розгляду клопотання за відсутності представника відповідача, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про судове засідання, а наявних у матеріалах справи документів було достатньо для вирішення порушеного процесуального питання.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та належним чином користуватися наданими їм процесуальними правами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи й міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, процесуальне законодавство забезпечує учасникам справи можливість реалізувати свої процесуальні права не лише шляхом особистої участі в судовому засіданні, а й шляхом подання письмових пояснень, заяв, клопотань та заперечень. Водночас представник відповідача не скористався можливістю викласти у письмовій формі свої заперечення щодо клопотання експерта та необхідності зміни поставленого на вирішення експертизи питання.

Саме по собі перебування представника сторони у відпустці не зумовлює обов`язку суду відкласти розгляд процесуального питання, якщо учасника справи завчасно повідомлено про судове засідання, а його відсутність не перешкоджає вирішенню такого питання. Відкладення розгляду справи є процесуальним повноваженням суду, реалізація якого залежить від наявності об`єктивних підстав, що унеможливлюють розгляд справи у відповідному судовому засіданні.

У цій справі клопотання експерта стосувалося уточнення формулювання питання, поставленого на вирішення вже призначеної експертизи, та не потребувало встановлення нових обставин спору або дослідження додаткових доказів. За таких обставин суд першої інстанції мав достатні підстави для розгляду клопотання за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів також ураховує, що принципи змагальності та рівності сторін гарантують кожному учаснику справи рівні процесуальні можливості для реалізації своїх прав, проте не передбачають обов`язку суду відкладати розгляд справи щоразу, коли представник одного з учасників не може взяти участь у судовому засіданні з причин, які суд не визнав поважними.

Отже, розгляд клопотання експерта за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про судове засідання, за умови достатності матеріалів справи для вирішення порушеного питання, не свідчить про порушення принципів змагальності, рівності сторін чи права на захист. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

За результатами перевірки матеріалів справи, доводів апеляційної скарги та правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою встановлених судом обставин та висновками щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання експерта і зміни формулювання питання, поставленого на вирішення судової молекулярно-генетичної експертизи, а також щодо можливості розгляду цього клопотання за відсутності представника відповідача.

Водночас наведені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм процесуального права. Як установлено судом апеляційної інстанції, клопотання експерта було зумовлене необхідністю уточнення змісту доручення для забезпечення можливості проведення призначеної експертизи, а його задоволення не призвело до зміни предмета спору чи вирішення наперед питання про доведеність батьківства. При цьому розгляд зазначеного клопотання за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, за встановлених обставин не свідчить про порушення принципів змагальності, рівності сторін або права на захист.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року - без змін.

З огляду на те, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, зазначена в пункті 12 частини першої статті 353 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами її перегляду, відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Рижовим Сергієм Євгеновичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2026 року.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко