Постанова № 141385873 у справі № 192/2676/26 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11726/26 Справа № 192/2676/26 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до договору купівлі-продажу (суддя першої інстанції Стрельников О.О.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про внесення змін до договору купівлі-продажу.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Із вказаною ухвалою суду не погодилась позивачка, та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження викладених у позові обставин справи та дослідження доказів.

ОСОБА_1 , просила ухвалу суду від 14 вересня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона підтримала викладені в апеляційній скарзі позивачкою обставини та просила її задовольнити та оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Учасники справи про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що вже існує судове рішення в межах цивільної справи №192/3344/25 про той самий предмет позову та між тими сторонами, яке на даний час перебуває на розгляді в апеляційному суді.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодиться з висновком місцевого суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить внести зміни до договору купівлі-продажу будинку від 13 грудня 2018 року укладеного між сторонами в частині ціни договору вказавши, що купівля-продаж була здійснена не за 49000 грн. 00 коп., а за 250000 грн. 00 коп.

В мотивувальній частині позовної заяви позивачка вказує, що в грудні 2025 року вона зверталась до суду з позовом про визнання договору удаваним та про застосування наслідків удаваного договору, в якому просила також визначити суд, що купівля-продаж була здійснена не за 49000 грн. 00 коп., а за 250000 грн. 00 коп. при цьому за вказаним позовом 04 червня 2026 року у справі №192/3344/25 було постановлено рішення, яке на момент звернення до суду з даним позовом не набрало законної сили.

Рішенням суду від 04 червня 2026 року у справі №192/3344/25 на даний час знаходиться на перегляді в апеляційному суді.

Суд першої інстанції не пересвідчився належним чином щодо складу правовідносин, предмету та підстав заявлених позивачем позовних вимог у справі №192/334/25 та у цій справі №192/2676/26, що переглядається.

Апеляційний суд наголошує на тому, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії цивільного процесу.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N?523/9076/16-ц, провадження N?14-61цс18, викладено висновок про те, що встановлення обґрунтованості позову є обов?язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов поспішних висновків щодо відмови у відкритті провадження на стадії прийнятті позовної заяви, без призначення позову до розгляду, в даному випадку, на думку апеляційного суду, дане питання слід було б вирішувати під час підготовчого судового засідання, з урахуванням відзиву на позовну заяву та пояснень сторін у справі, заслухавши їх думку та встановивши певні обставини справи саме у судовому засіданні, а не обмежувати права позивача на стадії прийняття позовної заяви до розгляду.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379 ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті.

Керуючись статтями 374, 376,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2026 року про відмову у відкритті провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 листопада 2026 року.

Судді: О.В. Халаджи

А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк