Постанова № 141385884 у справі № 2-792/11 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/11749/26 Справа № 2-792/11 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

заявник (стягувач) Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»

заінтересована особа (боржник) ОСОБА_1

особа, дії якої оскаржуються державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко Наталія Анатоліївна

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бізяєва Н.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2025року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України», Банк) звернулося в суд зі скаргою, в якій виклало вимогу про скасування постанови державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко Н.А. (далі - державний виконавець Корнієнко Н.А.) про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 березня 2025року у виконавчому провадженні № 70685046; та зобов`язання державного виконавця Корнієнко Н.А. вжити належних і повних дій для виконання виконавчого листа у виконавчому провадженні № 70685046.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що Ленінським районним судом міста Дніпропетровська 25 лютого 2011року ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість:

- за кредитним договором № 5006С19 від 27 липня 2006року в розмірі 398 105,76грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 44 571,40 швейцарських франків, що у еквіваленті за курсом НБУ складає 381 950,15грн; заборгованості по відсоткам - 910,09 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 7798,92грн; заборгованості по пені - 8 356,68грн;

- за кредитним договором № 50207С11 від 26 грудня 2007року в розмірі 250 113,34грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 29 658,55 доларів США що у еквіваленті за курсом НБУ складає 235 242,72грн; заборгованості по відсоткам - 943,65 доларів США, що за курсом НБУ складає 7484,74грн; заборгованість по пені - 7 385,88грн;

- за кредитним договором № 50208С20 від 29 травня 2008року в розмірі 205 031,62грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 22 875,06 швейцарських франків, що за курсом НБУ складає 196 025,53грн; заборгованості по відсоткам - 435,68 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 3 733,51грн; заборгованості по пені - 5 272,58грн;

стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в рівних частках державне мито в розмірі 1 700,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили та на його виконання було видано виконавчий лист, який був пред`явлений до примусового виконання до Другого Правобережного ВДВС та відкрито виконавче провадження № 70685046 з примусового виконання виконавчого листа № 2н-25/2011, виданого 28 липня 2011року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитними договорами.

01 квітня 2025року на поштову адресу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшла постанова державного виконавця Корнієнко Н.А. від 28 березня 2025року у виконавчому провадженні № 70685046 про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав того, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення в порядку пункту 9 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Заявник вважав, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена без вчинення всіх можливих виконавчих дій, а саме: боржника не викликали для надання декларації і пояснень; відсутній акт державного виконавця про вчинення перевірки майнового стану боржника за адресою реєстрації і фактичного проживання; виконавець не оголошував боржника у розшук; не проведено перевірки майнового стану родини боржника для встановлення, чи не відбувається приховування майна боржника; не проводився примусовий привід боржника; не встановлювалася інформація, чи перебуває боржник в країні чи за межами країни; виконавцем не звернуто стягнення на заробітну плату.

Представник Банку стверджував, що державним виконавцем не виконані усі дії, необхідні для висновку про те, що у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника. Також не зазначено державним виконавцем, у якій частині встановлюється мораторій стосовно конкретного боржника.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Корнієнко Н.А. щодо повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у виконавчому провадженні № 70685046. Скасовано постанову державного виконавця Корнієнко Н.А. від 28 березня 2025року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 70685046 та зобов`язано державного виконавця вжити належних дій для виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що надані матеріали виконавчого провадження підтверджують невжиття державним виконавцем належних заходів під час здійснення виконавчого провадження, а саме: не дотримано періодичності подання запитів з метою отримання інформації про доходи боржника; не вчинено ряду дій, таких як проведення відповідних заходів щодо розшуку цінностей, звернення до суду для застосування приводу до боржника; звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, звернення на заробітну плату та інші.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Новокодацького районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025року скасовано та ухвалено нове судове рішення з тих підстав, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 . Скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця Корнієнко Н.А. щодо повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у виконавчому провадженні № 70685046. Скасовано постанову державного виконавця Корнієнко Н.А. від 28 березня 2025року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 70685046 та зобов`язано державного виконавця вжити належних дій для виконання рішення суду.

Апеляційний суд керувався тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення скарги, оскільки з доказів, наданих заявником та матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що виконавцем не вжито всіх належних заходів для примусового виконання рішення у справі. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірною. Однак вважав, що матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення судом першої інстанції Галюка К.В. у справі про час і місце судового засідання щодо розгляду скарги на дії та рішення державного виконавця. За наведених обставин апеляційний суд скасував ухвалу із постановленням нового судового рішення - про задоволення скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії та рішення державного виконавця.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2026року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025року скасовано, справу передано на новий розгляд суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

15 вересня 2025року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року.

В апеляційній скарзі заявники не погодилися з висновками суду та висловили вимогу про скасування ухвали суду і просили про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця не відповідала вимогам статті 43 ЦПК України, до матеріалів скарги не долучено доказів її направлення на адресу сторони у справі № 2-792/11 - відповідачки ОСОБА_2 , а, отже, скарга підлягала поверненню без розгляду на підставі статті 183 ЦПК України.

Також стверджували, що справу розглянуто неповноважним складом суду. У справі № 2-792/11 09 липня 2024року визначено склад Новокодацького районного суду міста Дніпра - «головуючий суддя (суддя-доповідач): Оксана Олександрівна Костромітіна». Проте, ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року у справі № 2-792/11 прийнята Новокодацьким районний судом міста Дніпра в складі головуючого судді Бізяєвої Н.О. Автоматизований розподіл скарги проводився за наявності судді Костромітіної О.О. Відповідно до вимог підпункту 2.3.39.10 пункту 2.3.39 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024року № 39 (далі - Положення про АСДС), передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо заяви та клопотання з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу. Отже, скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягала переданню раніше визначеному складу суду Новокодацького районного суду міста Дніпра, а саме судді Костромітіній О.О. З огляду на викладене ухвала Новокодацького районного суду м. Дніпра від 13 травня 2025року у справі № 2-792/11 прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки справу розглянуто неповноважним складом суду - її передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, АТ «Державний експортно-імпортний банк України» заперечило проти задоволення апеляційної скарги, просило її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянти обґрунтовували свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2026року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пащенко В.І. задоволено. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2025року скасовано, справу передано на новий розгляд суду апеляційної інстанції, та 28 вересня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

30 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 10 листопада 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення та розпискою про розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2011року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість: за кредитним договором від 27 липня 2006року № 5006С19 в розмірі 398 105,76грн; за кредитним договором від 26 грудня 2007року № 50207С11 в розмірі 250 113,34грн; за кредитним договором від 29 травня 2008року № 50208С20 в розмірі 205 031,62грн. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» судові витрати.

Заочне рішення суду від 25 лютого 2011року набрало законної сили, у зв`язку із чим було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за номером виконавчого провадження № 70685046, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України».

Постановою державного виконавця Корнієнко Н.А. від 28 березня 2025року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що надані матеріали виконавчого провадження підтверджують невжиття державним виконавцем всіх належних заходів, визначених чинним законом, під час здійснення виконавчого провадження.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні судового рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447? ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 10 Закону № 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно Закону України від 15 березня 2022року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, тобто забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, державним виконавцем Корнієнко Н.А. винесено постанову від 28 березня 2025року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак, як зазначав АТ «Державний експортно-імпортний банк України» у своїй скарзі, державним виконавцем не здійснено ряду дій, які останній зобов`язаний був здійснити в ході здійснення вказаного виконавчого провадження.

Надані матеріали виконавчого провадження підтверджують невжиття державним виконавцем належних заходів при здійсненні виказаного виконавчого провадження, а саме:

- не дотримано визначеної частиною восьмою статті Закону № 1404-VIII періодичності подання запитів з метою отримання інформації про доходи боржника;

- не вчинено ряду дій, зазначених у статті 18 Закону № 1404-VIII, таких як проведення відповідних заходів щодо розшуку цінностей; звернення до суду для застосування приводу до боржника; звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, звернення на заробітну плату та інші.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Встановивши, що з наданих скаржником доказів та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не вжито всіх належних заходів для здійснення заходів примусового виконання рішення у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірною.

Доводи апеляційної скарги про те, що скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на дії державного виконавця не відповідала вимогам статті 43 ЦПК України, до матеріалів скарги не долучено доказів її направлення на адресу сторони у справі № 2-792/11 - відповідачки ОСОБА_2 , а, отже, скарга підлягала поверненню без розгляду на підставі статті 183 ЦПК України, - апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки враховуючи дану справу саме по розгляду скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» стосовно скасування постанови державного виконавця, яка стосується виключно боржника ОСОБА_1 , то сторонами розгляду справи є орган виконання рішення, боржник ОСОБА_1 , як особа на яку видано виконавчий лист і стосовно, якого здійснювалися виконавчі дії і стягувач, а отже відкриття провадження у справі і розгляд скарги було вчинено з дотриманням визначеного кола осіб.

В апеляційній скарзі також зазначено, що справу розглянуто неповноважним складом суду, оскільки у справі № 2-792/11 09 липня 2024року визначено склад Новокодацького районного суду міста Дніпра - «головуючий суддя (суддя-доповідач): Оксана Олександрівна Костромітіна». Проте, на чому наполягав заявник, ухвала Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року у справі № 2-792/11 прийнята Новокодацьким районний судом міста Дніпра в складі головуючого судді Бізяєвої Н.О., автоматизований розподіл скарги проводився за наявності судді Костромітіної О.О. однак скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягала переданню раніше визначеному складу суду, а саме судді Костромітіній О.О. - що заявник трактував як порушення норм процесуального права, оскільки справу розглянуто неповноважним складом суду.

Апеляційний суд уважає безпідставними наведені доводи, з огляду на таке.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024року у справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24) виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Стадія виконання судового рішення перебуває поза межами розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025року у справі № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24) стадія судового контролю за виконанням судових рішень є наслідком виконання або невиконання судового рішення як завершальної стадії судового процесу. Судовий контроль за виконанням судових рішень має свої властивості, що відрізняються від розгляду справ в порядку позовного, окремого та наказного проваджень. Предметом судового розгляду в таких справах є додержання вимог законодавства про виконавче провадження державними виконавцями, іншими посадовими особами органу державної виконавчої служби або приватними виконавцями.

Відповідно до вимог підпункту 2.3.39.10 пункту 2.3.39 Положення про АСДС передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо заяв та клопотань з процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень, подані до суду, що розглядав справу.

Заочне рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2011року по суті спору ухвалено суддею Шавулою В.С., яка у червні 2020року припинила свої повноваження у зв`язку з відставкою.

За змістом пункту 2.3.41 Положення про АСДС у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.39.1-2.3.39.19, підпунктом 2.3.39 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу за правилами, визначеними Засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Засади використання автоматизованої системи документообігу суду (далі - Засади) затверджені рішенням зборів Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 18 березня 2025року.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 Засад передача судової справи раніше визначеному судді проводиться у відповідності до вимог п. 2.3.39 Положення про АСДС, з урахуванням таких особливостей, зокрема: матеріали (заяви, клопотання), передбачені пунктом 2.3.39 Положення, які надійшли по справам, що розглянуті у період відсутності автоматизованої системи документообігу суду (до 01 січня 2011року), реєструються в автоматизованій системі документообігу суду, як окремі заяви та передаються раніше визначеному головуючому судді у справі шляхом додавання Протоколу передачі раніше визначеному судді. У разі звільнення з посади головуючого судді у справі або припинення його повноважень, такі матеріали підлягають автоматизованому розподілу відповідно до вимог Положення про АСДС та цих Засад.

За змістом пункту 4.1 Засад справи за скаргою на дії, рішення чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби підлягають розподілу між суддями у загальному порядку з коефіцієнтом складності «1».

Саме в такому загальному порядку й було проведено автоматизований розподіл скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення та бездіяльність державного виконавця Корнієнко Н.А. й визначено її розгляд судді Бізяєвій Н.О.

Суддя Костромітіна О.О. переглядала іншу скаргу АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на бездіяльність органу примусового виконання, де банк просив зобов`язати відділ виконавчої служби визначати до стягнення заборгованість за кредитними договорами в іноземному еквіваленті, за наслідками розгляду якої постановила ухвалу від 11 листопада 2024року про часткове задоволення скарги.

У розумінні підпункту 2.3.39.10 пункту 2.3.39 Положення про АСДС суддя Костромітіна О. О. не є суддею, що розглядала справу по суті.

У цій справі відсутні підстави для висновку про неповноважність складу суду першої інстанції.

Інших доводів в обґрунтування незаконності оскаржуваної ухвали апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не містить, а тому зазначені ними доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Ухвалу Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 травня 2025року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2026року.

Судді: