Постанова № 141385898 у справі № 196/853/23 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10314/26 Справа № 196/853/23 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки,

- за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури,

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області звернувся до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки.

В якому просить суд:

- визнати недійсними договори оренди землі від 15.01.2021 №14/57-21-ДО, від 15.01.2021 №17/57-21-ДО, від 15.01.2021 №16/57-21-ДО, від 19.01.2021 №19/57-21-ДО, від 30.12.2020 №135/57-20-ДО, від 30.12.2020 №136/57-20-ДО, від 30.12.2020 №128/57-20-ДО, від 30.12.2020 №134/57-20-ДО, від 15.01.2021 №15/57-21-ДО, від 15.01.2021 №13/57-21-ДО, від 15.01.2021 №12/57-21-ДО, від 15.01.2021 №11/57-21-ДО, які укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 ,

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Могилівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення: площею 7,5765 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0219; площею 6,3 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0221; площею 10,83 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0222; площею 25,6201 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0239; площею 7,5765 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0465; площею 33,9636 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0466; площею 15,3206 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0467; площею 18,5166 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0468; площею 11,6634 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0470; площею 6,3962 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0473; площею 33,5580 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0474; площею 12,0670 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0483.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року у задоволенні позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Могилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки відмовлено повністю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

07.08.2026 року від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 , за відсутності у нього худоби та проживання ним у місті Дніпро, об`єктивно розуміючи положення ст. 34 Земельного кодексу України усвідомлював відсутність у нього права на набуття в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для випасання худоби та сінокосіння.

Проте, маючи умисел на заволодіння у користування державними земельним ділянками сільськогосподарського призначення значною площею поза процедурою земельних торгів на тривалий строк з мінімальною сумою орендної плати (0,3% нормативної грошової оцінки), ОСОБА_1 умисно та свідомо використав спрощений механізм набуття права оренди, передбачений державою для підтримки мешканців сільської місцевості та забезпечення можливості розвитку їх домашніх господарств, з метою подальшої передачі цих земель у суборенду юридичним особам, які відповідно закону не мають права на користування ними, та їх розорення.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Гауке О.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту прав, оскільки будь-які порушення умов використання землі можуть бути підставою лише для розірвання договору, але не свідчать про його первинну недійсність на момент укладення.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 7, а.с.26-29).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

30 грудня 2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Орендодавець за договором) та відповідачем ОСОБА_1 (Орендар за договором) було укладено договори оренди землі (далі - договори), відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 7,9262 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0465; площею 33,9636 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0466; площею 15,3206 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0467; площею 18,5166 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0468, які знаходяться на території Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.138-161, т.2 а.с.110-115, 122-139).

15 січня 2021 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Орендодавець за договором) та відповідачем ОСОБА_1 (Орендар за договором) було укладено договори оренди землі (далі - договори), відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 7,5765 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0219; площею 6,3 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0221; площею 10,83 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0222; площею 11,6634 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0470; площею 6,3962 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0473; площею 33,5580 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0474; площею 12,0670 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0483, які знаходяться на території Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.114-131, 162-185, т.2 а.с. 104-109, 116-121, 140-169).

Також 19 січня 2021 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Орендодавець за договором) та відповідачем ОСОБА_1 (Орендар за договором) було укладено договори оренди землі (далі - договір), відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 25,6201 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0239, яка знаходиться на території Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області (т.1 а.с.132-137, т.2 а.с. 98-103).

У вищевказаних договорах оренди землі сторони домовилися про те, що:

- договір укладено на строк 49 років (пункт 3.1. договорів);

- земельна ділянка за Договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди на неї в установленому законом порядку (пункт 6.2. договорів);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривня). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до Розділу XII Податкового кодексу України в розмірі 0,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати становить 703,92 грн. за рік (пункт 4.1. договорів);

- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок Новопідкрязької сільської ради (Могилівської об`єднаної територіальної громади): за перший рік - у тридцятиденний строк після підписання договору оренди, починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України (пункт 4.3. договорів);

- орендар зобов`язався сплатити у тридцятиденний строк з дня підписання договору річну орендну плату за користування земельною ділянкою (пункт 9.4. договорів);

- земельна ділянка передається в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для іншого сільськогосподарського призначення на території Новопідкрязької сільської ради (пункт 5.1. договорів);

- цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.08: для сінокосіння і випасання худоби (пункт 5.2. договорів);

- орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства (пункт 5.3. договорів);

- орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності із цільовим призначенням згідно з договором (пункт 9.1. договорів);

- орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця у відповідності до статті 8 Закону України «Про оренду землі» (пункт 9.3. договорів);

- орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до мети, визначеної у п. 1.1., 5.2., 5.3. договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного й екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі (пункт 9.4. договорів);

- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України; за пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, згідно пунктів 1.1, 5.2, 5.3 даного договору, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 12.3. договорів).

З приводу укладення вищевказаних договорів оренди землі відповідач ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами від 11 рудня 2020 року з проханням затвердити розробку документації із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, які знаходяться на території Новопідкрязької сілької ради Дніпропетровської області із земель державної власності на передати їх в оренду. Вказані заяви були прийняті 17.12.2020 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (т.2 а.с.170-181).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельних ділянок, а саме, 21.01.2021 р. зареєстровано право оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0239, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:002:0222, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0219, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0470, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0483, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:004:0221, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0468, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0467, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:02:003:0466, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0465, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0473, 21.01.2021 р. - щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0474 (т.2 а.с. 10-69).

У зв`язку з набранням чинності Законом України від 28.04.2021 р. № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» право державної власності на вищевказані земельні ділянки перейшло у комунальну власність.

Рішеннями Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області прийнято у комунальну власність Могилівської сільської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, спірні земельні ділянки.

Відповідно до ЗУ «Про добровільне об`єднання територіальних громад» було об`єднано територіальну громаду с. Новопідкряж, с.Могилів в Могилівську територіальну громаду, землі с.Новопідкряж відносяться до земель Могилівської територіальної громади (т.3 а.с.195-202). Вказана обставина визнана та не заперечується сторонами.

14.07.2021 р., 29.07.2021 р. та 31.01.2024 р. державним реєстратором виконкому Могилівської сільської ради Кравець Р.А. на підставі рішення Могилівської сільської ради №408-09/VIII від 09.06.2021 р., рішення Могилівської сільської ради №536-11/VIII від 15.07.2021 р. та рішення Могилівської сільської ради №1740-26/VIII від 28.08.2023 р. здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки з вищезазначеними кадастровими номерами, власником зазначено Могилівську сільську раду, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.3 а.с. 140-165, 169-193).

Згідно листа Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 15.06.2023 р. та листа Державного підприємства «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» від 23.06.2023 р., у Єдиному державному реєстрі тварин відсутня інформація щодо ідентифікованих та зареєстрованих сільськогосподарських тварин за фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , останній не зареєстрований у Реєстрі як власник тварин (т.1 а.с. 100-101).

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 06.07.2021 р. №761-ДК/803/АП/09/01/-21, складеного інспектором Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вбачається, що була проведена перевірка дотримання вимог земельного законодавства стосовно, зокрема, земельних ділянок, які надані в оренду відповідачу на підставі спірних договорів. У результаті перевірки було виявлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами - [номер приховано]:02:004:0219, [номер приховано]:02:004:0221, [номер приховано]:01:002:0470, [номер приховано]:01:002:0473, [номер приховано]:02:003:0483, використовуються для ведення особистого селянського господарства за відсутності відповідного рішення про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо них, інші земельні ділянки, які є предметом спірних договорів оренди, не використовуються, слідів обробітку не виявлено ( т.1 а.с. 78-95).

З витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.05.2021 р.. від 27.05.2021 р. з кадастровими номерами: [номер приховано]:02:004:0219, [номер приховано]:02:004:0221, [номер приховано]:02:002:0222, [номер приховано]:01:001:0239, [номер приховано]:01:002:0465, [номер приховано]:02:003:0466, [номер приховано]:01:002:0467, [номер приховано]:01:002:0468, [номер приховано]:01:002:0470, [номер приховано]:01:002:0473, [номер приховано]:01:002:0474, [номер приховано]:02:003:0483 вбачається, що цільове призначення земельних ділянок : «01.08 Для сінокосіння і випасання худоби», згідно експлікації земельних угідь земельні ділянки належать до ріллі (т. 4 а.с. 7-66, 73-108).

Отже, з вищевказаних витягів вбачається, що спірні земельні ділянки станом на травень 2021 року відносяться до ріллі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_1 подав відповідні документи до Держгеокадастру щодо покращення якості землі, було виготовлено відповідний паспорт, внаслідок чого Держегоакадстром внесені зміни щодо виду угідь на ріллю. Однак, ОСОБА_1 не використовує земельні ділянки, як ріллю.

Згідно ставок орендної плати за землю на 2021 рік, затверджених рішенням Могилівської сільської ради №1104-61/VII від 23.06.2020 р., встановлені наступні ставки орендної плати у відсотках: рілля - 7,0 %; сінокоси - 7,0 %; пасовища, багаторічні насадження, меліоративні землі - 3,0% (т.6 а.с. 59).

17 березня 2024 року між відповідачем ОСОБА_1 (Орендодавець за договором) та третьою особою Фермерським Господарством "КАТРУСЯ 54" (Суборендар за договором) було укладено договори суборенди землі, предметом яких є вищезазначені спірні земельні ділянки, відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення для сільськогосподарських потреб, які знаходяться на території Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області (т.5 а.с. 57-127, т.6 а.с. 29-31), що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.5 а.с. 5-46) та відповідями від 20.05.2025 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.5 а.с. 197-222).

У договорах суборенди зокрема зазначено:

- договори суборенди укладаються терміном (строком) на 1 календарний рік з моменту підписання (п.3.1. договорів);

- цільове призначення земельних ділянок - для сільськогосподарських потреб (п.5.2 договорів);

З наданої у судовому засіданні представником відповідача Червяченко В.О. копії договору суборенди землі №1-2025 від 19 березня 2025 року вбачається, що між відповідачем ОСОБА_1 (Орендодавець за договором) та третьою особою Фермерським Господарством "КАТРУСЯ 54" (Суборендар за договором) було укладено договір суборенди землі, зокрема, щодо спірних земельних ділянок, відповідно до умов яких Орендодавець надає, а Суборендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для сільськогосподарських потреб, які знаходяться на території Новопідкрязької сільської ради Дніпропетровської області. Згідно п.3.1 договір суборенди укладено терміном (строком) на 1 календарний рік з моменту підписання (т.6 а.с. 32-34).

Крім того, 20 березня 2026 року між відповідачем ОСОБА_1 (Орендодавцем) та третьою особою у справі Фермерським Господарством "КАТРУСЯ 54" (Суборендар) було укладено договори суборенди (піднайму) вищезазначених спірних земельних ділянок строком до 20.03.2027 р., що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.6 а.с. 204-229).

На обґрунтування підстав позову в цій справі прокурор послався у позовній заяві саме на укладення оспорюваних договорів оренди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто нормативно-правовим обґрунтуванням заявленого позову є частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор у якості нормативно-правового обґрунтування підстав поданого позову, передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою / п.37 постанови ВС від 16 червня 2020 року у справі № 910/6271/17/.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін (абз. 11 пункту 5.2.2 постанови ВС від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18).

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків (абз. 12 пункту 5.2.2 постанови ВС від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилається на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 земельні ділянки за цільовим призначенням не використовує, худобу на спірних землях не випасає, також за заявою ОСОБА_1 змінено вид сільськогосподарського використання з пасовищ на ріллю, 6 земельних ділянок вже розорано та використовуються відповідачем як рілля, що є порушенням умов договорів, статті 96 ЗК України та суперечить правовому режиму земельних ділянок і конкретному цільовому призначенню. Також прокурор зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , який проживає у м.Дніпро та не має худоби, умисно та свідомо використав спрощений механізм набуття права оренди, передбачений державою для підтримки мешканців сільської місцевості та забезпечення можливості розвитку їх домашніх господарств, з метою подальшої передачі цих земель у суборенду юридичним особам, які відповідно закону не мають права на користування ними, для їх розорення та використання для вирощування сільськогосподарських культур.

Отже, в обґрунтування фактичної підстави позову прокурор посилається на обставини щодо використання відповідачем ОСОБА_1 земельних ділянок не за цільовим призначенням, порушення відповідачем істотних умов договорів оренди та вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Таким чином, прокурор у позові зазначає обставини та доводить підстави, які згідно вимог чинного законодавства, являються підставами для розірвання договору оренди землі.

Однак, предметом позову не являється вимога про розірвання договорів оренди землі.

Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /ч. 1 ст.13 ЦПК України / і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом /ч.3 ст. 12 ЦПК України/.

Щодо доводів прокурора про те, що всупереч положенням ст. 34 ЗК України відповідачем ОСОБА_1 земельні ділянки передано у суборенду юридичній особі, яка відповідно до закону не має права користування ними, то суд не може взяти до уваги такі доводи як підставу для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними згідно положень ч.3 ст.228 ЦК України.

Також суд зазначає, що у цій справі предметом позову не являється оспорювання договорів суборенди землі, т.б. визнання договорів недійсними, розірвання договорів. Таких позовним вимог прокурор не заявляв.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_1 на момент укладення договорів оренди землі не мав худоби не є належним та беззаперечним доказом того, що спірні договори оренди укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено надання в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням «для сінокосіння і випасання худоби» лише громадянам, які мають худобу та зареєстровані , як власники тварин, у Єдиному державному реєстрі тварин.

Щодо доводів представника позивача Могилівської сільської ради про несплату відповідачем орендної плати за 2023 р. - 2025 р. та доводів прокурора про те, що орендна плата у 2022 році сплачена у меншому розмірі без урахування ставки орендної плати категорії землі - рілля, то суд не може взяти такі доводи до уваги на обґрунтування підстав для визнання недійсними договорів оренди землі, оскільки предметом позову не є позовні вимоги про стягнення орендної плати чи позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі з підстав несплати орендної плати.

Несплата орендної плати чи оплата не в повному обсязі також не являється підставою для визнання недійсними договорів оренди землі на підставі ч.3 ст.228 ЦК України.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваних договорів усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цих договорів і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Прокурор не довів належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала на момент укладення договорів завідомо суперечна інтересам держави і суспільству мета укладення оспорюваних договорів, а також вину сторін у формі умислу.

Таким чином, з наведеного вбачається, що прокурор не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом, визначивши предмет та підстави позову, відмінні від визначених позивачем у даній справі (ч.3 ст. 228 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди землі з урахуванням зазначеної у позові фактичної і правової підстави (ст. 228 ЦК України) та обрання неналежного способу захисту порушеного права.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельні ділянки, то такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними договорів оренди землі, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що спірні земельні ділянки згідно договорів суборенди від 20 березня 2026 року перебувають користуванні Фермерського Господарства "КАТРУСЯ 54" (Суборендар). Відповідних позовних вимог до суборендаря - ФГ "КАТРУСЯ 54" щодо договорів суборенди та повернення (витребування) земельних ділянок заявлено не було, ФГ "КАТРУСЯ 54" не залучено до участі у справі у якості відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних про визнання недійсними договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки слід відмовити повністю.

З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону "Про оренду землі").

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

У ч.3 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Згідно ч.5 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі), земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що сторони оспорюваних договорів усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність цих договорів і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Прокурор не довів належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала на момент укладення договорів завідомо суперечна інтересам держави і суспільству мета укладення оспорюваних договорів, а також вину сторін у формі умислу.

Підставою для недійсності правочину є недодержання вимог, передбачених ст. 203 ЦК України (зміст, форма, волевиявлення, дієздатність сторін, спрямованість на реальні правові наслідки тощо).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, правочин є недійсним у разі, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний) або якщо він визнаний недійсним судом (оспорюваний).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025, справа № 924/971/23 назначила: Недійсність правочину є правовим наслідком порушення приписів закону при його вчиненні. При цьому суд має встановити саме факт порушення вимог статті 203 ЦК України, а не лише наявність спору.

У справі, що переглядається, позивачем не доведено, що на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок були допущені такі порушення Закону, які дають підставу для визнання цих договорів недійсними.

Тож правових підстав для задоволення апеляційної скарги, та позовних вимог відповідно, не має.

Той факт, що в подальшому при користуванні земельними ділянками, користувач (суборендар), на думку позивача, самовільно змінив цільове призначення (з пасовища на рілля), не є підставою для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, на момент укладення цих договорів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.

При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 10.11.2026 року.

Судді: