Ухвала № 141386996 у справі № 362/5334/26 від 10.11.2026

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/5334/26

Провадження 2/362/5442/26

У Х В А Л А

"10" листопада 2026 р. cуддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 в якій вона просить розірвати шлюб, зареєстрований 08.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у Дніпровському районному в місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, актовий запис №1114.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

25.09.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла заява на усунення недоліків.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшла висновку, що позовна заява підлягає повторному залишенню без руху з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суддею встановлено, що заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.

Вимоги до позовної заяви передбачені ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Так, позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Вивчивши подану позивачем позовну заяву, вбачається, що в ній позивачем зазначені відомості щодо відповідача Сяо Мін-Цзюнь, як такого, що проживав за останньою відомою адресою: АДРЕСА_1 , але як вбачається із відповіді на запит суду Варовицького старостинського округу №26/04.02-08 від 10.07.2026 року, Сяо Мін-Цзюнь не зареєстрований та не проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до відповіді із Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області отриманої на запит суду від 06.11.2026р., про те, що громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з питань оформлення (обміну) посвідки на постійне/тимчасове проживання до органів ДМС не звертався, інформації про місце проживання останнього не встановлено та за обліками не значиться.

Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Так, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).

Між тим, позивачкою, незважаючи на норми національного законодавства щодо альтернативної підсудності справи про розірвання шлюбу, не зазначено про обставини, які б давали їй можливість звертатися до Васильківського міськрайонного суду Київської області з цим позовом, з огляду на норми ч. 2 ст. 28 ЦПК України.

Частинами 9 та 10 статті 28 ЦПК України визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Між тим, ні в позовній заяві, ні до позову позивачем не надані підтвердження стосовно останнього відомого місця проживання відповідача, що вказане у вступній частині позову, а також місця його роботи, місця знаходження майна відповідача чи відомого зареєстрованого місця проживання чи перебування останнього в Україні.

Суд звертає увагу на те, що позивачу слід керуватися положеннями Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», оскільки сам по собі факт перебування/проживання особи позивача/відповідача за певною адресою без реєстрації у встановленому законом порядку свого місця проживання чи місця перебування не дає підстав вважати, що є дотриманими вимоги ЦПК України стосовно визначення підсудності справи.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення статті 27 та статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже у нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Відповідно до правозастосовного підходу, викладеного в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 «[…] особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Даних про місце проживання відповідача в Україні, отримання ним посвідки на проживання в України матеріали позовної заяви не містять, як і доказів наявності у нього майна на території України.

Отже, враховуючи, що позивачка є громадянкою України, а відповідач громадянином Китайської Народної Республіки, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент». У зв`язку з чим при вирішенні спору про розірвання шлюбу в судових органах України необхідно враховувати положення Закону України «Про міжнародне приватне право», міжнародних договорів, з урахуванням вимог ЦПК України та нормативно-правових актів України.

За правилами ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Положенням ст. 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Оскільки адреса проживання відповідача знаходиться за межами України, іншого зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) відповідача на території України суду не відомо, тому, відповідно до ст. 498 ЦПК України, суд України повинен звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

В рамках Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 01.03.1954 Україна має отримувати допомогу, серед іншого, від такої країни як Китай.

Крім того, взаємовідносини з Китайською Народною Республікою врегульовані Договором між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 2996-XII ( 2996-12 ) від 05.02.93.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Договору при зверненні з проханнями про надання правової допомоги з цивільних і кримінальних справ суди та інші компетентні установи Договірних Сторін зносяться між собою через свої центральні установи, якщо цим Договором не встановлено інше.

Як визначено ст. 3 Договору, обсяг правової допомоги передбачає виконання доручень про вручення документів і проведення інших процесуальних дій з цивільних та кримінальних справ, передбачених цим Договором.

При наданні правової допомоги кожна з Договірних Сторін користується державною мовою своєї країни з доданням завіреного перекладу всіх документів на державну мову іншої Сторони або на англійську мову (ст. 7 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.07.2008 року № 573/15264, у разі, якщо при розгляді цивільної справи у суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном.

Згідно з п. 2.3 розділу ІІ вищевказаної Інструкції, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони надсилаються судом у порядку повідомлення, визначеного вказаною Інструкцією.

Враховуючи наведені вимоги міжнародного договору та національного законодавства, суд зобов`язаний забезпечити відповідача, який є громадянином Китайської Народної Республіки, інформацією про порушення українським судом провадження у справі проти нього, повідомити про дату, час і місце судового розгляду справи, про суть позовної вимоги, тощо. З цією метою суд має вручити відповідачу через Міністерство юстиції України та відповідні органи Китайської Народної Республіки копії відповідних документів з перекладом на державну мову запитуваної Сторони або англійську.

Разом з тим, позивачкою до позовної заяви не долучено належним чином засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову договірної сторони для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Китайської Народної Республіки.

Таким чином, задля забезпечення учасникам справи, зокрема і відповідачу, який є громадянином Китайської Народної Республіки, права на справедливий суд, а також з огляду на зазначені норми чинного (міжнародного) законодавства, - позивачу слід обгрунтувати підсудність даної цивільної справи Васильківського міськрайонного суду Київської області, виконати вимоги законодавства щодо участі у справі іноземного елемента, враховуючи, що відомості стосовно місця проживання відповідача, які вказані у вступній частині позову, не знайшли свого підтвердження. Якщо відповідач, який є громадянином Китайської Народної Республіки, проживає саме там, то слід повідомити суду адресу його проживання задля виконання вимог національного та міжнародного законодавства. Крім того, слід зазначити, що суд не встановлює місце проживання учасника справи і не здійснює його розшук по такій категорії справ, а лише перевіряє обставини, які вказує позивач у позовній заяві.

За таких підстав, позивачці слід усунути зазначені недоліки та подати до суду позовну заяву з дотриманням всіх вказаних вимог закону. Без підтвердження вказаних обставин, суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.

У відповідності до частини першої ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Водночас суд наголошує, що право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975).

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 2, 27, 175-177, 185, 187 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сяо Мін-Цзюнь про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п`яті днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко