Рішення № 141387120 у справі № 373/2378/26 від 11.11.2026

Справа № 373/2378/26

Провадження № 2/373/1751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2378/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Виклад позовних вимог та заперечень викладених у відзиві.

Представник позивача Лебідь К.В. звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 у розмірі 162244.00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 47 300.00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 79 464.00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 27 500.00 грн, суми прострочених платежів за комісією в розмірі 7 980.00 грн та судові витрати у розмірі 2662 грн 40 коп.

Позов обґрунтовано тим, що 11.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 512733-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» 11.12.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферта) укласти Договір № 512733-КС-002 про надання кредиту.

11.12.2024 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 512733-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0928, що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Таким чином, 11.12.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем був укладений Договір № 512733-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного Договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надала позичальнику грошові кошти у розмірі 55000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Крім того, 11.12.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ№1 до Договору № 512733-КС-002 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якої ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 5 000.00 грн.

Позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 512733-КС-002 на загальну суму 11270,00, однак перестала виконувати свої зобов`язання, що стало підставою для звернення до суду.

Представник позивача у позовній заяві просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В поданому відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила що не заперечує факту укладення кредитного договору, та отриманні нею кредиту в сумі 55000.00 грн. В той же час просить суд перевірити розміром заборгованості яка зазначена в позовній заяві, оскільки розрахунок наданий суду, на думку відповідача, є неоднозначним. Просить суд перевірити підстави для одночасного нарахування процентів за користування кредитом та процентів нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, а також комісії заявленої до стягнення. Звертає увагу, що додані до позовної заяви докази є неналежної якості. Просить суд перевірити обґрунтованість вимог позивача та ухвалити рішення з урахуванням принципів законності, обґрунтованості та пропорційності, та витребувати у відповідача копії всіх документів, на які посилається позивач та в разі встановлення наявності заборгованості - визначити до стягнення лише належним чином підтверджену суму.

Рух справи в суді.

Ухвалою від 18.06.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 18.06.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» були витребувані докази стосовно наявності у відповідача банківських рахунків та руху коштів по цим рахункам за період з 11.12.2024 року (дата видачі кредиту) по 28.05.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Відповідач отримала ухвалу суду та прикріплені файли в електронному кабінеті 19.06.2026.

Відзив на позов надійшов до суду 30.06.2026.

Відповідь банківської установи за ухвалою суду від 18.06.2026 із додатком - випискою по банківському рахунку за період з 11.12.2024 року по 28.05.2025 року, отримана судом 11.11.2026.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження факту виникнення правовідносин зазначених в позовній заяві представник позивач надав суду електронний примірник Договору про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 512733-КС-002 від 11 грудня 2024 року (далі за текстом - Договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 на суму 50000 грн 00 коп., строк договору - 24 тижні. Строк дії Договору: до 28.05.2025 року (п. 2.7. Договору) ; процентна ставка за кредитом: 1% на день (фіксована) від суми заборгованості за кожен день користування кредитом; комісія за видачу кредиту 10000 грн 00 коп..

Мета кредиту: споживчий кредит (п. 2.14. Договору)

Сторони в Договорі погодили графік платежів за користування кредитом (п.п.4.2, 4.2.2. Договору).

Договір підписаний відповідачем (позичальником) шляхом накладення електронного підпису - одноразового ідентифікатора UA-0928, що відповідає вимогам законодавства щодо укладення електронних правочинів.

Також, суду надано електронний примірник Додаткової угоди №1 до Договору №512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 року, датованої 11.12.2024.

За вказаною Додатковою угодою №1 від 11.12.2024, кредит збільшується на 5 000 грн., на умовах викладених в Договорі №512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 року, Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 55 000 грн (п.п. 2.1., 2.2. Додаткової угоди №1).

Комісія за надання додаткової суми кредиту: 1 000.00 грн.

Додаткову угоду підписано з боку позичальника - ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6921.

Крім того, представником позивача надано паперову копію пропозиції (оферта) укласти договір №512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 року; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір (споживчий кредит. Електронна форма) від 11.12.2024 року завірений електронним підписом позичальника UA-0928; візуальну форму послідовності дій клієнта; анкету клієнта; правила надання споживчих кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»; паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового електронного ідентифікатора UA-4167;

В підтвердження перерахування кредитних коштів суду надано:

довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» адресовану ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» щодо здійснення переказу грошових коштів, в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції: a06e7308-b7d4-11ef-b90a-000c29d57ed2_1; Платник: ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239; Номер транзакції: 43393-09675-19123; Дата / час здійснення переказу: 11.12.2024 17:29; Сума переказу, грн: 50000.00; Номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 ; Емітент платіжної картки: PRIVAT BANK; Код авторизації: 444725; RRN 434617559307; Призначення переказу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №512733-КС-002 від 11.12.2024 Без ПДВ;

платіжну квитанцію АТ "ТАСКОМБАНК" завірену печаткою банку та підписом уповноваженої особи банку, яка містить наступні відомості : Номер транзакції: 7a8a9c5b-b7d8-11ef-b90a-000c29d57ed2_2; дата оплати: 11.12.2024 17:56:47; Термінал: TE1935; Назва торгової точки: bizpozyka A2S; Банк-Еквайр: АТ "ТАСКОМБАНК"; Номер платіжної картки: 5168745170110552; Код авторизації: 551734; Сума: 5000.00 UAH; RRN: 434615676164; ЄДРПОУ платника: 41084239; Опис платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 ; зг. Дод. угоди від 11.12.2024 до кредитного дог. №512733-КС-002 від 11.12.2024;

На виконання ухвали про витребування доказів від 18.06.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та додатково надано виписку по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти НОМЕР_1 за період з 11.12.2024 року (дата видачі кредиту) по 28.05.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

Так, з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260701/27807-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 був відкритий банківський рахунок НОМЕР_4 та емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

До відповіді №20.1.0.0.0/7-260701/27807-БТ додана банківська роздруківка про рух коштів по рахунку НОМЕР_4 , з якої убачається що на зазначений банківський рахунок 28.02.2025 були перераховані кошти в сумі 5000,00 гривень.

Суду також надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором № 512733-КС-002 від 11 грудня 2024 року за період з 11.12.2024 по 07.05.2026, відповідно до якого: всього видано кредиту - 55000.00 гривень, всього нараховано відсотків по простроченим платежам за користування кредитом - 80 014.00 гривень, нараховано комісії 11 000.00 грн, нараховано відсотки відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 27 500.00 гривень.

Сплачено за договором № 512733-КС-002 від 11 грудня 2024 року: 11 270.00 грн, з них за кредитом 7 700.00 грн, по відсотках - 550.00 грн, по комісії - 3 020.00 грн.

Залишок заборгованості згідно кредитного договору станом на 07.05.2026 складає: 162 244.00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 47 300.00 грн, по процентах - 79 464.00 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 27 500.00

грн, за комісією - 7 980.00 грн.

Проценти за користування кредитом нараховувались до 07.05.2026.

Норми права, які застосовуються судом.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до статті 12 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» ( в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Тому, посилання представника позивача на те, що після надходження додаткових доказів від товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» їх невідкладно буде направлено до суду, судом не приймається, оскільки всі докази щодо укладення договору позики позикодавцем (первісним кредитором) мали бути передані позивачу (фактору, новому кредитору).

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Одночасно із цим, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Предметом доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики), укладеним за допомогою електронних засобів, складають такі обставини: факт укладення цього договору, а також факт перерахування позикових коштів позичальнику в сумі, що відповідає умовам договору.

В даній справі Договорі про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 512733-КС-002 від 11 грудня 2024 року підписано позичальником (відповідачем) шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0928.

Додаткова угода №1 до Договору №512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 року, датована 11.12.2024, також підписано з боку позичальника - ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6921.

Укладення Кредитного договору та Додаткової угоди №1 здійснене в електронній формі в особистому кабінеті ОСОБА_1 , що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, доступ до якої забезпечений відповідачу через сайт або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Отже, Договір та Додаткова угода №1 були укладені в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми, а укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Під час укладення Договору №512733-КС-002 від 11.12.2024 та Додаткової угоди №1 до Договору №512733-КС-002 від 11.12.2024 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення правочинів на таких умовах, шляхом підписання Договору та Додаткової угоди №1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

При цьому факт укладення Договору не заперечується (визнається) відповідачем.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 55000.00 грн також визнане ОСОБА_1 у відзиві, та не оспорюється нею.

Одночасно із цим, якщо особа, схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд задовольняє позов про стягнення боргу за таким кредитним договором.

Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Відповідач у відзиві на позов не заперечила щодо отримання кредитних коштів в сумі 55000.00 грн та здійснення нею часткової сплати за кредитним договором в розмірі 11270.00 грн, вказавши лише про завищену суму відсотків та безпідставність комісії.

Додатково ці обставина підтверджена суду випискою по рахунку доданою до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 01.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260701/27807-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкритий банківський рахунок НОМЕР_4 , на який 28.02.2025 були перераховані кошти в сумі 5000,00 гривень.

Зазначена виписка по рахунку, у відповідності до Закону України «Про платіжні послуги» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є належним доказом передання коштів (первинним документом) в межах надання платіжної послуги

Отже, отримавши кредитні кошти та сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 300.00 грн гривень (55000.00 - 7 700.00), яка визнана відповідачем та підтверджена належними та допустимими доказами, суд вважає доведеною та такою, що відлягає до стягнення з відповідача.

Щодо нарахування процентів на підставі статті 1048 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

За змістом пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» за період з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредиту не може перевищувати 2,5%; за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 не може перевищувати 1,5%, а з 20.08.2024 не може перевищувати 1% денної процентної ставки.

Денна процентна ставка за Договором № 512733-КС-002 від 11 грудня 2024 року становить 0,86 процентів (п. 2.11 Договору), що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» .

Датою видачі кредитних коштів та підписання кредитного договору є 11.12.2024, а датою погашення кредиту та строку дії Договору є 28.05.2025 року (п. 2.7. Договору)

За Пунктом 11.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і до дати вказаної в п. 2.7. Договору (28.05.2025 року).

Перевіряючи розмір заявлених до стягнення відсотків, суд вважає, що їх нарахування здійснено в межах строку дії Договору - 24 тижні з дати укладення за стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом - 1% від фактичного залишку кредиту, за кожен день користування кредитом, що узгоджується із регулятивною нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК України, та виходить з наступного: 473.00 грн складають відсотки за користування кредитом за 1 день користування ним із розрахунку 1% від залишку за тілом кредиту (47300.00 грн) за 168 днів (24 тижні), що становить 79464 грн. 00 коп.

Саме ця сума заявлена до стягнення та неведена в розрахунку заборгованості.

В той же час, відповідачем сплачено в рахунок заборгованості за процентами за користування кредитом - 550.00 грн, про що вказано позивачем та не заперечується відповідачем.

Таким чином, сума прострочених платежів по процентах за користування кредитом становить 78 914.00 грн (79 464 -550) і в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заборгованість за процентами річних в розмірі 27500.00

грн, яка заявлена до стягнення в силу положення ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Конструкція ст. 625 ЦК України визначає два самостійні елементи компенсації за прострочення грошового зобов`язання: 3% річних від простроченої суми та індексація боргу відповідно до встановленого індексу інфляції.

Оцінюючи аргументи викладені в позові, щодо можливості стягнення заборгованості з відповідача із застосуванням ст. 625 ЦК України, суд роз`яснює, що застосування ст. 625 ЦК під час воєнного стану можлива із диференціацією залежно від виду договору.

Законодавець запровадив захист для позичальників у кредитних і позикових відносинах через встановлення спеціального мораторію, який введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит(позику)банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Темпоральні межі мораторію: дія мораторію розпочинається з 24 лютого 2022 року (дата введення воєнного стану) та триває протягом періоду дії воєнного стану плюс 30 днів після його припинення або скасування.

Тобто, саме за не виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України на період дії воєнного стану.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, і не скасований на час розгляду судом даної справи.

У такий спосіб, хоча умовами кредитного договору (оферти) сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання, проте пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, в розмірі 27500 грн 00 коп., задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 7 980 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 в справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору, щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

В даному випадку, встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Ураховуючи вищенаведене, суд відмовляє в позовних вимогах про стягнення комісії в розмірі 7 980 гривень 00 копійок.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами та на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 126214.00 гривень, яка складається заборгованості за тілом кредиту - 47300.00 гривень та відсотків по простроченим процентам за користування кредитом - 78 914.00 гривень.

Вирішення судових витрат.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 77,79%, з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2662.40 грн підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2071 грн 15 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором№ 512733-КС-002 про надання кредиту від 11.12.2024 року у розмірі 126214 (сто двадцять шість тисяч двісті чотирнадцять) гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 47300 (сорок сім тисяч триста) грн 00 коп. та заборгованості за процентами у розмірі 78 914 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп.

В задоволенні вимог про стягнення заборгованості суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 27 500 гривень 00 копійок та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 7 980 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у розмірі 2071 (дві тисячі сімдесят одна) гривень 15 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Опанасюк