Рішення № 141387181 у справі № 377/1078/26 від 10.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/1078/26

Провадження №2/377/839/26

10 листопада 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року в підсистемі «Електронний суд» до суду від ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» надійшла позовна заява, в якій позивач, від імені якого діяв представник Варшавський К.А., просив стягнути на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 74814824 від 17.02.2022 у розмірі 7 925,30 грн, яка складається із: 5 000,00 грн основної суми боргу та 2 925,30 грн процентів за користування позикою, а також стягнути судовий збір - 2 662,60 грн; витрати на професійну правничу допомогу -5 000,00 грн; судові витрати, пов`язані з учиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи, а саме з підготовкою, комплектуванням і направленням документів- 381,74 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №74814824 на умовах повернення позики наприкінці визначеного договором строку. Договір укладено дистанційно в електронної формі з використанням інформаційно- комунікаційної системи первісного кредитора. Відомості, відображені у договорі та документах, сформованих під час його укладення, свідчать, що під час оформлення позики відповідач пройшов передбачену інформаційно-комунікаційною системою процедуру реєстрації, ідентифікації та верифікації, зазначив персональні й контакті дані, а також реквізити банківського рахунку та електронного платіжного засобу для отримання коштів. Волевиявлення відповідача на укладення договору на суму 5 000,00 грн підтверджено використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 5сP97QFbAN. Відомості про застосований одноразовий ідентифікатор сторони договору, його істотні умови, дату й час електронного підписання відображені безпосередньо у договорі. На виконання договору первісний кредитор надав відповідачу позику в розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 . За час користування кредитними коштами відповідач не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості. Взяті за договором зобов`язання належним чином не виконано: суму позики у встановлений строк не повернуто, проценти за користування позикою у повному обсязі не сплачено, унаслідок чого утворилась заборгованість. Заявлені до стягнення 2 925,30 грн охоплюють виключно проценти за користування позикою, визначені відповідно до умов договору, застосовані в редакції Правил та індивідуального розрахунку заборгованості, а також відображені в документах, що підтверджують перехід права вимоги до позивача. Проценти за період після останньої дати нарахування, зазначеної в індивідуальному розрахунку заборгованості, позивач до стягнення не заявляє. Загальна сума заборгованості за договором позики № 74814824 становить 7 925,30 грн, з яких: 5 000,00 грн - основна сума боргу, тобто не повернута сума позики; 2 925,30 грн- проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов договору. Позивач не заявляє до стягнення штраф, пеню, неустойку, комісію, інфляційні втрати, три проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України або інші платежі, що є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позивач є належним кредитором за договором позики №74814824, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до позивача на підставі двох договорів факторингу, відповідних реєстрів прав вимоги та індивідуальних витягів, що додаються до позову. Перша ланка правонаступництва: первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі договору факторингу № 029-021122 від 02.11.2022 та витягу з реєстру прав вимог №12/12/22 від 12.12.2023. У реєстрі право вимоги за договором позики №74814824 індивідуалізовано під порядковим номером 7123 із зазначенням даних відповідача та складових заборгованості. Друга ланка правонаступництва: ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» на підставі договору факторингу № 27/04/265-02. У реєстрі право вимоги щодо відповідача зазначено під порядковим номером 1066 (а. с. 3-8).

Ухвалою судді від 18 вересня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків ( а.с. 34-35).

Ухвалою судді від 24 вересня 2026року після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 21 жовтня 2026 року. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано докази в АТ КБ «Приват Банк» ( а.с. 176-178).

21 жовтня 2026 року судовий розгляд справи відкладено на 10 листопада 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

21 жовтня 2026 року представник відповідача адвокат Моісеєнко О.М. через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 10 листопада 2026 року повернуто без розгляду відзив та залишено без задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів, прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» свого представника у судове засідання, призначене на 10 листопада 2026 року, не направило, про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки до електронного кабінету позивача та його представника Варшавського К.А. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Моісеєнко О.М. у судове засідання не прибули, про дату час та місце якого повідомлені належним чином шляхом доставки судової повістки до електронного кабінету відповідача та його представника, що підтверджується довідками про доставку електронного документу. Причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи або заяву про розгляд справи за їх відсутності до суду не подали.

З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в судове засідання 10 листопада 2026, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 10 листопада 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 17 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 74814824, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором 5сP97QFbAN (а.с. 16-19).

Відповідно до пункту 1 договору позики №74814824 за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Пунктом 2 договору позики №74814824 визначено параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Сума позики - 5 000,00 грн; строк позики/строк договору - 30 днів; процентна ставка (базова,фіксована)- 1,99 % за день; дата надання позики - 17.02.2022; дата повернення позики (останній день) - 19.03.2022; знижена процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 0,597 % за день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) (не застосовується в період карантину) - 2,70 % за день; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 642,22 %; орієнтовна загальна вартість позики - 5 895,50 грн.

Як вбачається з пункту 3 договору позики №74814824, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 4 договору позики №74814824, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно з пунктом 20 договору позики №74814824, цей договір укладено у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком № 1 до договору позики №74814824 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17.02.2022, дата видачі кредиту - 17.02.2022, чиста сума кредиту - 5 000,00 грн; дата платежу - 19.03.2022, загальна вартість кредиту - 5 895,50 грн, яка складається з : 5000,00 грн - сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; 895,50 грн - проценти за користування кредитом (а. с. 19).

До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення в кінці строку), затверджені наказом №14/05/21 від 14.05.2021 ( а.с. 25-31).

Згідно з інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000174040/ТНПП від 19.06.2026, відповідно до договору на переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, було завершено наступну платіжну операцію: дата - 17.02.2022; номер платежу - 96a94e56-addd-460c-9e07-46015162736f; сума - 5 000,00 грн; отримувач Саргсян Арман - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.23).

Згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260928/88127-БТ від 07.10.2026; № 20.1.0.0.0/7-261006/103397-БТ від 09.10.2026, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 24 вересня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) ( а.с. 189,193).

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 17.02.2022 по 17.02.2022, на картковий рахунок зараховано суму переказу у розмірі - 5 000,00 грн 17 лютого 2022 року ( а.с. 190-191, 194-195).

Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики №74814824 від 17.02.2022 ОСОБА_1 , заборгованість станом на 31.12.2022 становить 7 925,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими за період з 17.02.2022 по 24.02.2022 по 29,85 грн за день та за період з 25.04.2022 по 17.06.2022 по 49,75 грн за день ( а.с. 20-22).

02 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 029-021122 (а. с. 32-38).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з п. 2.1.3 перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог діючого законодавства.

21 грудня 2022 року платіжною інструкцією № 676 ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 1 000 000,00 грн часткового фінансування згідно з реєстром за договором факторингу №029-021122 від 02 листопада 2022 року ( а.с. 39).

Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 12/12/22 від 12 грудня 2022 до договору факторингу № 029-021122 від 02 листопада 2022 року, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором 74814824 від 17.02.2022 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (а. с. 40-42).

27 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 27/04/26-02, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та строк, встановлені цим договором (а.с. 43-49).

Відповідно до п. 3.1.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та реєстру боржників до нього, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

У п. 4.1 договору факторингу сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 1 099 864,93 грн.

27 квітня 2026 року платіжною інструкцією № 1451 ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» 1 099 864,93 грн суми фінансування за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 ( а.с. 54).

27 квітня 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» підписали акт приймання - передачі документації за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026 ( а.с. 53).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 27/04/26_2 до договору факторингу № № 27/04/26-02 від 27.04.2026 право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №74814824 від 17.02.2022 на загальну суму 7 925,30 грн перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» ( а.с. 50-52).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року, укладеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, що містить інформацію про їх підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, що відтворений, шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, та особисті дані останнього: ПІБ, дату народження, РНОКПП, реквізити паспорта, адресу місця проживання, номер мобільного телефону, електронної адреси та карткового рахунку.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 , вказаних у договорі позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року, матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали електронний договір.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Отже, договір позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року, укладений ОСОБА_1 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства - позикодавця шляхом ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , зазначення ним своїх персональних даних, та використання останнім електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі, за своїм змістом відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених в ньому.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини 1 статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу №029-021122 від 02.11.2022 та договору факторингу № 27/04/26-02 від 27.04.2026) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року, та надало ОСОБА_1 кредит у сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування вказаної суми на картковий рахунок № НОМЕР_3 , зазначений ним у договорі позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року, про що свідчить надана позивачем інформація ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000174040/ТНПП від 19.06.2026, згідно з якою, на підставі договору на переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, було успішно завершено наступну платіжну операцію 17.02.2022 за номером платежу - 96a94e56-addd-460c-9e07-46015162736f; у сумі - 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 на ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.23).

Належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_3 та перерахування на нього коштів у сумі 5 000,00 грн підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260928/88127-БТ від 07.10.2026 та № 20.1.0.0.0/7-261006/103397-БТ від 09.10.2026, що надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 24 вересня 2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) ( а.с. 189,193)

Як вбачається з виписки по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 17.02.2022 по 17.02.2022, на картковий рахунок зараховано суму переказу у розмірі - 5 000,00 грн 17 лютого 2022 року ( а.с. 190-191, 194-195).

Вказані докази в їх сукупності є достатніми для встановлення обставини виконання свого обов`язку первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року щодо надання кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронній формі.

Згідно з п.п. 14 п. 3 розділу І Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року за №75 ( далі -Положення), первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Відповідно до п. 59 розділу IV Положення регістром аналітичного та синтетичного обліку, зокрема, є клієнтські рахунки та виписки з них, які банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях.

За правилом п. 60 розділу IV цього Положення клієнтські рахунки та рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п.п. 62, 63 розділу IV Положення виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій та може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Отже, виписка по рахунку, яка наявна в матеріалах справи, може підтверджувати видачу ОСОБА_1 кредитних коштів за укладеним договором позики №74814824 ( на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 17 лютого 2022 року у сумі 5 000,00 грн.

Про те, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, Верховний Суд зазначав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618 св 19; від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689 св 21.

Доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, матеріали справи не містять.

Доказів того, що договори факторингу, надані позивачем на підтвердження переходу прав вимог від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» та до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект», оскаржувалися у судовому порядку або визнавалися судом недійними, у матеріалах справи відсутні, а тому укладені договори факторингу, які підтверджують перехід права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Сіроко Фінанс» та до ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» є дійсними.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74814824 від 17.02.2022, позивач просить стягнути заборгованість за вказаним договором в розмірі 7 925,30 гривень, яка складається із заборгованості за сумою позики в розмірі 5000,00 грн, заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 2 925,30 грн.

За умовами укладеного сторонами договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74814824 від 17.02.2022, відповідач отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99%, тобто проценти за користування кредитом складають 2 985,00 грн ( 5000,00 грн х 1,99 %: 100 %= 99,50 грн за один день х 30 днів = 2 985,00 грн).

Позивач просить стягнути заборгованість за процентами за користування позикою в розмірі 2 925,30 грн, тобто у меншому розмірі, ніж зазначено у розрахунку заборгованості, що не порушує прав відповідача.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, в межах заявлених позовних вимог, позов підлягає задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74814824 від 17.02.2022 у загальному розмірі 7 925,30 грн, яка складається із заборгованості за сумою позики в розмірі 5000,00 грн та заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 2 925,30 грн.

Відповідно до пункту 6 частиною першою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої- п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, який зазначений у позовній заяві, позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Суд встановив, що адвокат Богомолов В.В. надавав позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладеного між адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект»; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001256 від 27.02.2017 ( а.с. 63-64,65).

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги є Прайс - лист ( а.с. 66).

Відповідно до заявки про надання правової допомоги № 104, яка є додатком № 2 до договору про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокат Богомолов В.В. погодили надання правових (юридичних ) послуг адвокатом товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 5 000,00 грн ( усної консультації ( з вивченням документів) -1 500,00 грн та складання позовної заяви - 3 500,00 грн) ( а.с. 67).

Згідно з витягом з акту № 104 про надання юридичної допомоги від 01.08.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та адвокат Богомолов В.В. погодили надання правових послуг адвокатом товариству відносно ОСОБА_1 за договором №74814824 на загальну суму 5 000,00 грн ( а.с. 68).

Відповідно до платіжної інструкції № 2184 від 03 серпня 2026 ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» перерахувало на рахунок ОСОБА_3 40 000,00 грн сплату за договором про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 ( а.с. 69).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Богомоловим В.В. правової допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» за договором про надання правничої допомоги №ДО-20260202/001 від 02.02.2026.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню у розмірі 5 000,00 грн, оскільки вказані витрати пов`язані з розглядом справи, є співмірними з предметом спору, складністю справи та підтверджуються належними доказами.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн відповідно до платіжної інструкції №2761 від 26.08.2026 (а.с.1). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с. 2).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесених судових витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки та розгляду справи, а саме з підготовкою, комплектуванням і направленням документів, у розмірі 381,74 грн позивач надав: копію договору №ДТ-СК-31072026 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 31 липня 2026 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та ТОВ «Дірект Технолоджі»; копію акту наданих послуг № 290 від 03 серпня 2026 року, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» та ТОВ «Дірект Технолоджі»; копію опису вкладення до листа, відправленого на ім`я ОСОБА_1 ( а.с.70-74).

Разом із тим, позивач не довів необхідність здійснення таких процесуальних витрат у зв`язку з розглядом справи з огляду на те, що відповідач станом на час звернення позивача до суду з вказаним позовом, мав зареєстрований електронний кабінет, дата реєстрації якого 27.10.2025, що підтверджується відповіддю №39886426 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС. Відтак, позивач відповідно до вимог частини першої статті 177 ЦПК України та з урахуванням положень частини шостої, сьомої статті 43 ЦПК України, при зверненні до суду повинен був надіслати відповідачу копію позовної заяви з доданими документами до електронного кабінету відповідача, на що звертав увагу суд на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, залишив таку позовну заяву без руху ухвалою від 18 вересня 2026 року.

Крім того, як вбачається з опису вкладення до листа, відправленого на ім`я ОСОБА_1 , копію позовної заяви з доданими документами позивач направив відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, як встановив суд, відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією №15-08/1975 від 09.09.2025 Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області та відповіддю № 3344332 від 18.09.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Відтак, крім того, що позивач не довів необхідності здійснення вказаних судових витрат у розмірі 381,74 грн, є не доведеним також їх зв`язок з розглядом цієї справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про їх стягнення з відповідача у зв`язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись статями 258- 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74814824 від 17 лютого 2022 року у розмірі 7 925 гривень 30 копійок, яка складається із заборгованості за сумою позики в розмірі 5000 гривень та заборгованості за процентами за користування позикою в розмірі 2 925 гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне заочне рішення суду складено 10 листопада 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич