Ухвала № 141387364 у справі № 526/1477/15 від 11.11.2026

Справа № 526/1477/15-ц

Провадження № 6/526/1/2026

У Х В А Л А

іменем України

11 листопада 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Широколава О.В., розглянувши в м. Гадяч цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», Гадяцький ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

До Гадяцького районного суду Полтавської області надійшла вищевказана заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка мотивована тим, що рішенням вказаного суду від 11.11.2015 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 103 312,49 доларів США, що за курсом службового розпорядження НБУ складає 2422677,97 грн. На виконання цього рішення суду було видано виконавчий лист № 526/1477/15-ц та в подальшому було відкрито виконавче провадження № 58770877 з примусового виконання рішення суду. Проте, на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження на виконанні вже перебував виконавчий лист № 530/1138/13-ц, виданий 26.12.2013 Зінківським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором. Вказує, що при розгляді справи Гадяцьким районним судом в 2015 році було повторно стягнуто суму боргу. З урахуванням цього просить визнати виконавчий лист № 526/1477/15-ц, виданий 11.11.2015 Гадяцьким районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 та користь АТ КБ «Приватбанк» суму боргу у розмірі 103 312,49 доларів США, що за курсом службового розпорядження НБУ складає 2422677,97 грн.

Заявник та його представник надали заяви про розгляд справи без їх участі, заяву просять задовольнити.

Представн ик АТ КБ «Приватбанк» надав заяву про розгляд справи без участі представника, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник ДВС раніше надавав заяви про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши обґрунтованість заяви, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.11.2015 (справа № 526/1477/15-ц) позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з нього заборгованість по кредитному договору від 23.09.2008 № PLQ0AN37060210 у розмірі 103 312,49 доларів США, що за курсом службового розпорядження НБУ складає 2422677,97 грн., а також судові витрати. Рішення набрало законної сили 24.11.2015.

На виконання вказаного рішення суду, 22.12.2015 Гадяцьким районним судом Полтавської області, видано виконавчий лист № 526/1477/15-ц.

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 28.11.2013 (справа № 530/1138/13-ц) позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з нього заборгованість по кредитному договору від 23.09.2008 № PLQ0AN37060210 у розмірі 292122,39 грн., а також судові витрати.

Постановою державного виконавця від 21.05.2025 у виконавчому провадженні ВП № 55371995 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ( ОСОБА_1 ) на підставі виконавчого листа № 530/1138/13-ц, виданого 26.12.2013 Зінківського районного суду Полтавської області в розмірі 292122,39 грн.

Постановою державного виконавця від 13.05.2025 у виконавчому провадженні ВП № 58770877 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ( ОСОБА_1 ) на підставі виконавчого листа № 526/1477/15-ц, виданого 11.11.2015 Гадяцьким районним судом Полтавської області, в розмірі 2422677,97 грн., а також судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі N 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як наслідок результат розгляду цього питання впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки відповідних сторін виконавчого провадження: стягувача і боржника.

Орган державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебуває виконавче провадження, не є стороною такого виконавчого провадження, а також не може бути заявником чи заінтересованою особою під час вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, які визначені статтею 432 ЦПК України.

Водночас однією із основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Де Жуфре де ла Прадель проти Франції" ("De Geouffre de la Pradelle v. France") від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87)).

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені у Главі 5 ЦПК України.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61 Конституції України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Таким чином, обставини на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження під час розгляду заяви та ґрунтуються на матеріально-правових підстав, зокрема на наявності двох судових рішень про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості, але першим рішенням від 28.11.2013 таку заборгованість стягнуто із розрахунку курсу (долар США до гривні) у розмірі 7,99 грн., а другим рішенням від 11.11.2015 вже за розрахунком 23,45 грн., а відтак заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною сьомою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст. 2, 12, 81,247, 258-260, 432 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», Гадяцький ВДВС у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий лист № 526/1477/15-ц, виданий 22.12.2015 Гадяцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору від 23.09.2008 № PLQ0AN37060210 у розмірі 103 312,49 доларів США, що за курсом службового розпорядження НБУ складає 2422677,97 грн., а також судові витрати, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її оголошення шляхом подання апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення ухвали, - в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 11.11.2026.

Головуючий: В. Г. Черков