Ухвала № 141388601 у справі № 914/1948/26 від 11.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

11 листопада 2026 року м. Львів Справа № 914/1948/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Міліціанова Р.В., суддів: Зварич О.В., Іванчук С.В., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" на Рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2026 у справі

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", місто Львів

до Державного підприємства "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів", місто Львів

про стягнення 109 095,58 грн

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" на Рішення Господарського суду Львівської області від 14.09.2026 у справі №914/1948/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2026 відкрито апеляційне провадження без повідомлення сторін.

У тексті апеляційної скарги ДП "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" просить витребувати докази та призначити розгляд справи в судовому засіданні.

Апелянт просить витребувати у Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" такі документи:

- рахунок, акт приймання-передачі послуги з розподілу електричної енергії та первинні/валідовані дані комерційного обліку за січень 2026 року, на підставі яких сформовано сальдо 111 552,13 грн станом на 01.02.2026.

- картку особового рахунку, оборотно-сальдову відомість або інший бухгалтерський регістр за договором/особовим рахунком № 60278 за період з 01.01.2026 по 31.05.2026, із відображенням усіх нарахувань, платежів, дати та порядку зарахування кожного платежу і залишку після кожної операції.

- документи бухгалтерського обліку, з яких можливо встановити порядок зарахування платежів Відповідача у розмірах: 105 000,00 грн, 2 000,00 грн, 5 000,00 грн та 40 000,00 грн.

- первинні та/або валідовані дані комерційного обліку, показники засобів обліку, звіти зчитування або інші документи, на підставі яких визначено обсяги: 45 524 кВт·год за лютий 2026 року та 13 357 кВт·год за березень 2026 року.

- технічні журнали, електронні квитанції або інші відомості інформаційної системи ПрАТ «Львівобленерго», які підтверджують дату та час розміщення або направлення в персональному кабінеті ДП «Містопроект»: рахунку № 1498/1 за лютий 2026 року; рахунку № 2696/1 за березень 2026 року; акту приймання-передачі послуги за лютий 2026 року; акта приймання-передачі послуги за березень 2026 року.

- документи та відомості, які підтверджують фактичний рух та вручення ДП «Містопроект» поштового відправлення № 7901832445633, прийнятого АТ «Укрпошта» 27.04.2026, у тому числі дату його вручення або повернення відправнику.

Враховуючи характер заявлених заперечень, необхідність вирішення питання про витребування та дослідження додаткових доказів, які безпосередньо впливають на визначення розміру заборгованості, скаржник просив розглянути апеляційну скаргу у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

28.10.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/9153/26), у якому заперечив проти витребування доказів, зазначивши, що аналогічне клопотання відповідач подавав в суді першої інстанції. Крім того, дане клопотання не відповідає приписам ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки в даному клопотанні відсутня будь-яка інформація про те, чому саме апелянт не може самостійно надати такі докази. Наголосив, що відповідач (в особі ліквідаційної комісії) має постійний, цілодобовий та безперешкодний доступ до електронної системи онлайн-розрахунків «Персональний кабінет», де в повному обсязі розміщено всі рахунки, акти приймання-передачі та історію нарахувань.

Таким чином, відповідач володіє цими документами нарівні з позивачем, а посилання на неможливість їх самостійного отримання є свідомим введенням суду в оману. Повторне подання необґрунтованого клопотання, у задоволенні якого вже було відмовлено судом першої інстанції, свідчить про намір відповідача затягнути розгляд справи, що суперечить основним засадам господарського судочинства та принципу добросовісності (ст. 43 ГПК України). Повідомив про розмір понесених судових витрат на суму 15 000,00 грн на правничу допомогу.

Розглянувши подані клопотання апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про витребування доказів.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - апелянта) (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Наведені правові висновки також стосуються питання витребування доказів на стадії апеляційного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції подавав клопотання про витребування доказів, яке було місцевим судом розглянуто, відмовлено у його задоволенні, оскільки клопотання не містило зазначення заходів, яких відповідач вживав для отримання доказів; не надано доказів вжиття самостійних заходів для отримання зазначених доказів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів (т. 1, а.с. 95-118).

За змістом ч. 2 ст. 81 ГПК України, у клопотанні про витребування доказів обов`язково зазначаються заходи, яких особа вжила для отримання цього доказу самостійно, та докази вжиття таких заходів.

Апеляційний суд зауважує, що перелік ухвал, які підлягають окремому апеляційному оскарженню визначений ст. 255 ГПК України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 255 ГПК України).

Тому, вимоги апелянта щодо витребування доказів оцінюються апеляційним судом крізь призму дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, при постановленні процесуального рішення про відмову у витребуванні доказів.

Відповідно до положень ПРРЕЕ, споживач є учасником ринку електричної енергії, який самостійно фіксує та передає обсяги споживання електричної енергії, здійснює оплати за неї тощо, а також володіє цілодобовим доступом до Електронного кабінету споживача. Вказаний Електронний кабінет містить вичерпну інформацію про щомісячні обсяги споживання, виставлені рахунки та акти комерційного обліку. Будучи легітимним органом управління Відповідача, ліквідаційна комісія з моменту призначення набула всі повноваження щодо доступу до цього кабінету (ч. 4 ст. 105 ЦК України).

Згідно положень ПРРЕЕ та п. 7.5. Договору про постачання електричної енергії та Додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; пп. 3.3. Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, первинні дані про обсяги споживання електричної енергії формуються на підставі показів комерційних засобів обліку (лічильників), які фіксує відповідач.

Відповідач всупереч вимогам ст. 81 ГПК України не надав суду першої інстанції доказів формування письмового запиту до ОСР, акту відмови у наданні інформації; неможливості отримання відомостей з електронного кабінету споживача; отримання відомостей, які є відмінними від наданих позивачем відомостей.

Тому, апеляційний суд вважає необґрунтованими вимоги апелянта про витребування первинних та/або валідованих даних комерційного обліку, показників засобів обліку, звітів зчитування або інших документи, на підставі яких визначено обсяги: 45 524 кВт·год за лютий 2026 року та 13 357 кВт·год за березень 2026 року, а також технічних журналів, електронних квитанцій або інших відомостей інформаційної системи ПрАТ «Львівобленерго», які підтверджують дату та час розміщення або направлення в персональному кабінеті ДП «Містопроект»: рахунку № 1498/1 за лютий 2026 року; рахунку № 2696/1 за березень 2026 року; акту приймання-передачі послуги за лютий 2026 року; акту приймання-передачі послуги за березень 2026 року.

Стосовно вимог про витребування рахунку, акту приймання-передачі послуги з розподілу електричної енергії та первинні/валідовані дані комерційного обліку за січень 2026 року, на підставі яких сформовано сальдо 111 552,13 грн станом на 01.02.2026, то апеляційний суд зазначає, що статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Предметом позову є стягнення заборгованості відповідача за послугу з розподілу електричної енергії за лютий-березень 2026 року в сумі 108 746,93 грн, а також за реактивну електричну енергію за грудень 2024 року в сумі 348,65 грн.

Тобто, предметом спору не є стягнення боргу за січень 2026 року, або заборгованості, сформованої наростаючим підсумком.

Тому, апелянтом не доведено, яке доказове значення має витребування відповідних відомостей, оскільки предметом оцінки є з`ясування виникнення підстав для сплати заборгованості за актами приймання-передачі послуг відповідних календарних місяців, а не попереднього періоду.

Також, вимагаючи витребування документів бухгалтерського обліку, з яких можливо встановити зарахування платежів у розмірах: 105 000,00 грн, 2 000,00 грн, 5 000,00 грн та 40 000,00 грн; апелянт не надає відомостей щодо сум самостійно здійснених ним розрахунків за спірний період, з метою спростування обставин наведених у позові та долучених документах.

На виконання вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України саме на позивача покладено обов`язок підтвердити підстави поданого позову належними та допустимими доказами, у випадку не доведення певних обставин, наявності недоліків або суперечностей у засобах доказування, процесуальні наслідки покладені саме на позивача.

Тому, витребування апелянтом доказів, з метою повної перевірки здійснених позивачем розрахунків за межами спірних періодів, не відповідають засадам змагальності сторін, оскільки апелянт намагається не спростувати докази позивача, а усунути виявлені у них недоліки, що не відповідає вимогам ст. ст. 2, 13, 14, 73, 74 ГПК України.

Стосовно вимог про витребування документів та відомостей, які підтверджують фактичний рух та вручення ДП «Містопроект» поштового відправлення № 7901832445633, прийнятого АТ «Укрпошта» 27.04.2026, у тому числі дату його вручення або повернення відправнику, то до матеріалів справи долучено Трекінг відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта» (т. 1 а.с. 87) за номером 7901832445633, що відповідає номеру поштової квитанції та опису вкладення до цінного листа від 27.04.2026 року (т. 1 а.с. 34, 35).

Тобто, відповідні відомості наявні у матеріалах справи, наведені в апеляційній скарзі недоліки відповідних доказів можуть бути оцінені апеляційним судом на стадії розгляду скарги по суті.

Крім того, апелянтом не надано доказів щодо самостійного звернення, на стадії розгляду справи судом першої інстанції, до відділень поштового зв`язку з приводу вручення ДП "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" поштового відправлення №7901832445633 та переліку отриманих/неотриманих документів.

Підсумовуючи, апелянтом не доведено підстав для застосування положень ст. ст. 81, 269 ГПК України, тому колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про витребування доказів.

Вирішуючи клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Тобто, призначення розгляду справи відповідної категорії віднесено до дискреційних повноважень суду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5-6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 ГПК України).

Водночас розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не обмежує учасників справи у реалізації процесуальних прав з подання відзиву, клопотань та пояснень по суті апеляційного провадження. Суд встановлює учасникам справи десятиденний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі, оформленого відповідно до вимог статті 263 ГПК України, а також заяв і клопотань у справі.

Апеляційний суд зазначає, що клопотання про призначення апеляційної скарги до розгляду у судовому засіданні мотивовано апелянтом: характером заявлених заперечень щодо долучених позивачем доказів, необхідністю вирішення питання про витребування та дослідження додаткових доказів, які безпосередньо впливають на визначення розміру заборгованості.

Однак, відповідне процесуальне питання вирішено апеляційним судом, з наведенням викладених вище мотивів, доводи клопотання не містять обґрунтування підстав щодо особливого значення справи для апелянта; що розгляд справи значний становить суспільний інтерес.

Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.

Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Оцінка судом "винятковості справи" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати справу. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17.

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Але при цьому право на доступ до суду вимагає за своєю природою державного регулювання. Подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Публічний розгляд справи може бути виправданий не в кожному випадку. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява №8273/78; від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява №64336/01).

Апеляційний суд зазначає, що усі процесуальні клопотання в рамках судового процесу підлягають вирішенню шляхом поставлення вмотивованих судових рішень, чим забезпечується доступ до правосуддя на стадії апеляційного провадження.

Враховуючи не доведення заявником визначених ст. ст. 247, 252, 270 ГПК України підстав для розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, ціну позову, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсяг доказів по справі, постановлені процесуальні рішення з розгляду клопотання апелянта про витребування доказів, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та призначення судового засідання у цій справі.

Одночасно суд зазначає, якщо під час розгляду апеляційної скарги, виникнуть обставини, які підлягатимуть з`ясуванню в судовому засіданні за участі представників учасників справи, розгляд апеляційної скарги буде призначено із повідомленням учасників.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 13, 14, 81, 232-234, 247, 252, 270, 271, 281 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Державному підприємству "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" у задоволенні клопотання про витребування доказів, викладеному в тексті апеляційної скарги від 01.10.2026 у справі №914/1948/26.

2. Відмовити Державному підприємству "Державний інститут проектування міст "Містопроект" м. Львів" у задоволенні клопотання про призначення справи до судового розгляду.

3. Копію ухвали учасникам справи направити до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Іванчук С.В.