Постанова № 141388602 у справі № 914/1185/26 від 09.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 914/1185/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Чудяк Х.В.,

представників учасників справи:

від позивача - Романик Ю.З.

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС"

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 (повний текст складено 07.09.2026, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/1185/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМЕКС-НІКА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС"

про стягнення 773765,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

20.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМЕКС-НІКА" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" про стягнення 773 765,57 грн, з яких: 551 250 грн - основний борг за договором про надання послуг автокраном № 220125/01 від 22.01.2025; 166 892,01 грн - пеня; 16 269,23 грн - 3% річних та 39 354,33 грн - інфляційні втрати.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного сторонами договору в частині оплати наданих послуг.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 10 %, тобто до 16 689,20 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 у справі № 914/1185/26 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача борг у сумі 551 250 грн, пеню в сумі 166 892,01 грн, три проценти річних у сумі 16 269,23 грн та інфляційні втрати в сумі 39 354,33 грн, а також витрати на судовий збір у сумі 11 606,48 грн. Поряд з тим, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, допущено порушення грошового зобов`язання (з оплати вартості наданих послуг), відтак, вимоги позивача про стягнення сум боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат повністю обґрунтовані, відповідають умовам договору та нормам статей 546-551, 611, 625 ЦК України, що зумовлює наявність підстав для їх задоволення. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені, місцевий господарський суд зазначив, що: встановлення розміру збитків позивача не входило у предмет доказування у справі, тому відсутні підстави для порівняння сум пені і збитків; період невиконання грошового зобов`язання значний, так як відповідачем не оплачено вартість послуг, наданих за актом від 24.04.2025, і з 09.05.2025 (більше року) триває прострочення оплати; відповідачем своє фінансове становище доказами не підтверджено; і відповідач і позивач належать до критично важливих підприємств для функціонування економіки (накази Міністерства енергетики України № 14 від 12.01.2026 та № 88 від 27.02.2026).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 у справі № 914/1185/26 скасувати частково та змінити в частині розміру стягуваних сум, а саме: зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 166 892,01 грн до 16689,20 грн; судові витрати за результатами апеляційного розгляду покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апелянт зазначає про наявність підстав для зменшення розміру пені до 10 %, посилаючись зокрема на: - ступінь виконання зобов`язання (загальна вартість договору складає 2 031 250 грн, відповідачем сплачено (станом на 24.09.2026) 1 480 000 грн, що складає 73 %, а різниця недоплати складає лише 27 %); - нарахована пеня, три відсотки річних та індекс інфляції збільшують заборгованість відповідача на 50 %, що є непомірним тягарем для відповідача; - добросовісність боржника (суспільно важливий характер діяльності боржника - статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України від 20.08.2026 № 392 "Про визначення підприємства паливно-енергетичного комплексу критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 140").

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 справі № 914/1185/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.11.2026.

Позиція іншого учасника справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення; судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, покласти на апелянта. Зокрема, зазначає, що останній платіж у сумі 300 000 грн здійснено лише 14.05.2025, а залишок основного боргу в сумі 551 250 грн не зменшувався протягом розгляду справи. Наголошує, що розмір пені становить 30,28 % від непогашеного боргу за прострочення понад рік, натомість запропонований апелянтом розмір 16 689,20 грн становить лише 3,03 % від боргу та фактично нівелює стимулюючу і відповідальну функції договірної неустойки. Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції враховано те, що і відповідач і позивач є критично важливими підприємствами, відтак, цей довід не був залишений судом без уваги. Також повідомив, що позивач не був зацікавлений у накопиченні санкцій і вживав реальних заходів для мирного врегулювання спору: після судового засідання 09.07.2026 сторони опрацьовували проєкт мирової угоди, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався; проєкт передбачав сплату загалом 587 856,48 грн чотирма платежами по 146 964,12 грн: перший - у день підписання, наступні - до 31.08.2026, 30.09.2026 і 31.10.2026; позивач погоджувався зменшити пеню із 166 892,01 грн до 36 606,48 грн, відмовитися від стягнення 16 269,23 грн трьох процентів річних і 39354,33 грн інфляційних втрат, а також не стягувати 11 606,48 грн судового збору; загальна поступка позивача порівняно з ухваленим рішенням становила 197 515,57 грн, однак, відповідач не сплатив перший платіж, тому проєкт мирової угоди не був підписаний сторонами та не поданий на затвердження суду, що свідчить про недобросовісність дій відповідача.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРІМЕКС-НІКА" (в тексті договору - виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" (в тексті договору - замовник) укладено договір № 220125/01 на надання послуг автокраном, відповідно до умов якого, а саме: п. 1.1 виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги автокраном/ами на об`єкті замовника на підставі заяви-замовлення, погодженої виконавцем, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Загальна вартість послуг формується на підставі цін (тарифів), зазначених у відповідних додатках до договору, з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг згідно з довідками (рапортами) про виконані роботи (послуги) ф.№ ЕБМ-7 та зазначається в актах передачі-приймання наданих послуг (п. 2.1 Договору).

У п. 2.2.2 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за надані послуги замовник здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 7-ми робочих днів з дня підписання акту передачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 5.2 Договору за порушення строків оплати наданих послуг, передбачених цим договором, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 5.6 Договору нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснюється за весь час прострочення, без врахування обмежень у шість місяців, встановлених ст. 232 ГК України.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2028 (п. 10.1 Договору).

На виконання умов договору у квітні 2025 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 031 250 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 126 від 01.04.2025 на суму 617 500 грн, № 144 від 15.04.2025 на суму 713 750 грн та № 155 від 24.04.2025 на суму 700 000 грн.

Проте, всупереч умовам договору, відповідачем здійснено оплату наданих послуг лише частково в сумі 1 480 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів: № 19284 від 31.03.2025 на суму 251 000 грн, № 19458 від 09.04.2025 на суму 200 000 грн, № 19525 від 11.04.2025 на суму 295 000 грн, № 19551 від 15.04.2025 на суму 139 000 грн, № 1737 від 22.04.2025 на суму 295 000 грн та № 1974 від 14.05.2025 на суму 300 000 грн, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 551 250 грн.

10.02.2026 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату вказаних коштів.

20.04.2026 ТОВ "ПРІМЕКС-НІКА" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" 773 765,57 грн, з яких: 551 250 грн - основний борг за договором про надання послуг автокраном № 220125/01 від 22.01.2025; 166 892,01 грн - пеня; 16 269,23 грн - 3% річних та 39 354,33 грн - інфляційні втрати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою, не погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з нього пені в повному розмірі, вважаючи доведеними обставини щодо необхідності її зменшення на 90 %.

В іншій частині вирішення спору щодо стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується, встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи, не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Разом з цим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Зменшення розміру пені на 90 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21).

Так, розглядаючи питання щодо зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 %, місцевий господарський суд підставно врахував: - значний період невиконання відповідачем грошового зобов`язання (більше року) та те, що таке порушення тривало і триває станом на час вирішення спору; - не підтвердження відповідачем належними доказами свого фінансового становища; - обидві сторони належать до критично важливих підприємств для функціонування економіки держави (накази Міністерства енергетики України № 14 від 12.01.2026 та № 88 від 27.02.2026), відтак, суд врахував наявність зазначеного статусу у обох сторін, а не лише у відповідача; - встановлення розміру збитків позивача не входило у предмет доказування у цій справі, тому відсутні підстави для порівняння сум пені та збитків.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у цьому конкретному випадку підстав для зменшення пені, з урахуванням всіх обставини цієї справи в їх сукупності. Зокрема, колегія суддів бере до уваги поведінку відповідача, який не вчиняв протягом більш ніж одного року з моменту виникнення зобов`язання жодних дій з метою погашення основного боргу, стягнення якого було предметом спору у цій справі, поряд з тим, такі дії не вчинялися і після звернення позивача до суду (сторони мали намір сторін укласти мирову угоду, проте, як зазначає позивач і не спростовує відповідач, такий намір не був реалізований у зв`язку з несплатою відповідачем першого платежу).

Стосовно статусу відповідача як критично важливого підприємства, колегія суддів зазначає, що такий статус характеризує значення його діяльності для економіки та забезпечення потреб держави, разом з тим, він не свідчить про неспівмірність нарахованої пені та не доводить, що її стягнення в погодженому сторонами розмірі унеможливить подальшу діяльність підприємства або виконання ним інших зобов`язань. Більше того, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача також наявний вказаний статус (критично важливого підприємства), що додатково свідчить про неможливість визнання такої обставини як виняткової при вирішенні питання про зменшення пені у цьому конкретному випадку.

Посилання апелянта на відсутність збитків у позивача також не впливає на вирішення спірного питання, оскільки відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності та розміру збитків.

Щодо тверджень скаржника про неспівмірність пені із заборгованістю, колегія суддів зазначає, що сума основного боргу за договором про надання послуг автокраном № 220125/01 від 22.01.2025, стягнення якого є предметом спору в цій справі, складає 551 250 грн, сума нарахованої позивачем та підтвердженої судом пені - 166 892,01 грн, що становить близько 30 % основного боргу, разом з тим, зважаючи на тривалий період прострочення, а також погодження сторонами умови договору щодо збільшення періоду нарахування пені, відсутні обґрунтовані підстави визнати таку неспівмірною у відношенні до суми заборгованості. Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зменшення пені у цьому конкретному випадку з підстав її неспівмірності щодо боргу фактично знівелює визначену на власний розсуд та погоджену сторонами умову договору щодо збільшення періоду нарахування пені. Посилання апелянта на ступінь виконання зобов`язання (загальна вартість договору складає 2031250 грн, з яких відповідачем сплачено 1480000 грн), колегія суддів відхиляє, оскільки вказана сума не була предметом спору у цій справі, а відповідачем такі кошти були сплачені ще до подання позову.

Крім цього, присуджені судом до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат не є значними у порівнянні із сумою основного боргу, відтак, на переконання колегії суддів, їх стягнення поряд із сумою пені не свідчить про збагачення позивача. Пеня у заявленій позивачем сумі в цілому справедливо відіграє свою компенсаторну та превентивну функцію як засіб цивільно-правової відповідальності у цій справі і такий розмір пені враховує усі обставини справи та досліджені судом докази.

Суд також враховує загальні засади, встановлені у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також принцип розумного балансу між інтересами сторін.

З огляду на все наведене вище, колегія суддів не вбачає будь-яких порушень судом першої інстанції норм законодавства при вирішенні клопотання відповідача про зменшення пені. Встановивши відсутність виняткових підстав для реалізації своїх дискреційних повноважень, передбачених ст. 551 ЦК України, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені на 90 %.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

В силу ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі судового рішення - відсутні.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2026 у справі № 914/1185/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 914/1185/26 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11.11.2026.

Головуючий суддя М.М. Нарольський

Судді Н.Л. Степанюк

Д.В. Шаповал