Постанова № 141388699 у справі № 910/15591/25 від 11.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. Справа№ 910/15591/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Яценко О.В.

Горбасенка П.В.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи клопотання від 30.10.2026 Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 (повний текст рішення складено та підписано 27.07.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026

у справі № 910/15591/25 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (м. Київ)

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ)

про стягнення 16 254 196,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Енергетична компанія України» (далі - позивач, АТ «ЕКУ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач, ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 3% річних у сумі 3 709 126,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 545 069,83 грн, що в загальній сумі становить 16 254 196,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем обов`язків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 2309-01024 від 18.07.2022 у частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 (повний текст складено та підписано 27.07.2026) у справі № 910/15591/25 позов АТ «ЕКУ» задоволено повністю.

Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь АТ «ЕКУ» 3 709 126 грн 79 коп. 3% річних, 12 545 069 грн 83 коп. інфляційних втрат та 195 050 грн 36 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 64 000,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь АТ «ЕКУ» 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням від 16.07.2026 та додатковим рішенням від 31.07.2026, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 14.08.2026.

29.09.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, на виконання вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, у розмірі 50 000,00 грн, та повідомив, що докази таких витрат будуть подані в порядку та строки, передбачені ГПК України.

У судовому засіданні 29.10.2026 представник позивача заявив про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що відображено в протоколі судового засідання від 29.10.2026 № 7332089.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2026 апеляційну скаргу ПрАТ «НЕК «Укренерго» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026 у справі № 910/15591/25 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

30.10.2026 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від АТ «ЕКУ» надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якому позивач просить ухвалити додаткову постанову та стягнути з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Клопотання подано наступного дня після оголошення резолютивної частини постанови, тобто в межах п`ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

До клопотання позивач додав, зокрема, копії Договору про надання правничої допомоги № 1757 від 12.05.2026, укладеного з адвокатом Корнієнком Андрієм Григоровичем, Акта наданих послуг № 12 від 30.10.2026, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6713/10 від 14.06.2018 та довіреностей на представництво інтересів позивача.

Мотивуючи клопотання, позивач посилається на те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 50 000,00 грн заявлено у відзиві на апеляційну скаргу від 29.09.2026, а про намір подати докази понесених витрат у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, повідомлено в судовому засіданні 29.10.2026.

Позивач вказує, що правнича допомога в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Корнієнком А.Г. на підставі Договору № 1757 від 12.05.2026 (далі - Договір), за умовами якого ціна послуг визначається за погодинною ставкою 4 000,00 грн за годину (п. 4.1.1), а зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи та судова інстанція відображаються в акті наданих послуг (пп. 1.3, 4.2).

Згідно з Актом наданих послуг № 12 від 30.10.2026 (далі - Акт) адвокатом надано, а позивачем прийнято без зауважень послуги з правничої допомоги у справі № 910/15591/25 в суді апеляційної інстанції загальною вартістю 20 000,00 грн, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 29.09.2026 (4 години, 16 000,00 грн) та підготовка і участь у судовому засіданні 29.10.2026 (одне судове засідання, 4 000,00 грн). Позивач також зазначає, що відповідно до п. 4.5 Договору оплата послуг здійснюється протягом 30 календарних днів з дати фактичного виконання рішення суду в межах стягнутої суми, однак факт відшкодування витрат на правничу допомогу не залежить від фактичної оплати наданих послуг (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Заявлений розмір витрат, за твердженням позивача, є співмірним із критеріями, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, з огляду на ціну позову (16 254 196,62 грн), подання апеляційної скарги як на рішення по суті спору, так і на додаткове рішення про розподіл судових витрат, підготовку відзиву з викладенням позиції щодо доводів апелянта та участь представника в судовому засіданні 29.10.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 клопотання АТ «ЕКУ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду, постановлено здійснювати його розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу надати до суду апеляційної інстанції у письмовій формі заперечення щодо клопотання протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

03.11.2026 через систему «Електронний суд» ПрАТ «НЕК «Укренерго» подало клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, у якому не погоджується із заявленими витратами в суді апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими, недоведеними та неспівмірними і просить зменшити їх до 5 000,00 грн.

На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що правова позиція позивача у спорі була детально сформована ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, а тому складання відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень не вимагало значного обсягу інтелектуальної чи аналітичної роботи, оскільки фактично дублювало аргументи, викладені в позовній заяві та процесуальних документах суду першої інстанції, який своїм рішенням підтримав позицію позивача. На думку відповідача, подання відзиву та участь у судовому засіданні в суду апеляційної інстанції є типовими процесуальними діями, які не потребують значних часових витрат для підготовки, а тому вимога про стягнення 20 000,00 грн є очевидно надмірною, неспівмірною зі складністю справи та непропорційною до фактично проведеної роботи адвокатом позивача. Відповідач також посилається на правові позиції Верховного Суду щодо дотримання критеріїв реальності та розумності витрат на правничу допомогу, пропорційності розміру їх відшкодування до предмету спору та врахування фінансового стану обох сторін, наголошуючи, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є суб`єктом, 100 відсотків акцій якого належать державі, єдиним оператором системи передачі України, на якого покладено публічні функції із забезпечення балансу в енергосистемі та відновлення пошкоджених внаслідок обстрілів об`єктів у період воєнного стану. Тому відповідач просить зменшити розмір адвокатських витрат позивача до суми 5 000,00 грн, що відповідає складності справи та витраченому часу на участь у судових засіданнях і підготовку заяв по суті справи.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 29.09.2026 зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, у судовому засіданні 29.10.2026 заявив про намір подати докази їх понесення і такі докази подав 30.10.2026. Отже, вимоги ст. 124 та ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем дотримано, а клопотання підлягає розгляду по суті.

Розглянувши клопотання АТ «ЕКУ» від 30.10.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» та клопотання відповідача про зменшення витрат, колегія суддів враховує наступне:

Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

До основних принципів господарського судочинства віднесено також відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в такі правовідносини (п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Водночас питання про те, яка частина погодженого гонорару підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони, вирішується судом за критеріями, визначеними процесуальним законом, і не зводиться до втручання в договірні відносини між адвокатом та клієнтом.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України у сукупності з приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила розподілу витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані такі витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Крім того, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7 та 9 ст. 129 ГПК України.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Також у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (пп. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24 виснувала, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру його стягнення з відповідної сторони на підставі ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе за умови обґрунтованості та наявності доказів, які підтверджують невідповідність таких витрат фактично наданим послугам. Водночас за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зокрема через їх неспівмірність, та (або) за власним розсудом суд, керуючись критеріями, визначеними ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, у тому числі у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, чи з обсягом наданих послуг, коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Зазначені критерії застосовує й Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пп. 34- 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04, п. 269), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір є обґрунтованим.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 зазначено, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи викладене, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність витрат предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату вирішення справи на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового врегулювання спору та врегулювання спору мирним шляхом.

Дослідивши подані докази та клопотання відповідача від 03.11.2026 про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Між АТ «ЕКУ» (клієнт) та адвокатом Корнієнком Андрієм Григоровичем (адвокат) укладено Договір № 1757 про надання правничої допомоги від 12.05.2026. Відповідно до п. 1.1 Договору адвокат зобов`язується надавати клієнтові правничу допомогу з юридичного консультування та юридичного представництва.

Пунктом 1.2 Договору до видів правничої допомоги віднесено, зокрема, представництво в будь-яких судах та складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до п. 1.3 Договору зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в рамках якої надається правнича допомога, та судова інстанція відображаються сторонами в акті наданих послуг.

Згідно з п. 4.1.1 Договору ціна послуг визначається за погодинною ставкою 4 000,00 грн за годину.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що вартість наданих послуг визначається згідно з актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, а при визначенні вартості послуг у кожній справі та в кожній інстанції враховуються успішність рішення, відсоток від ціни позову, значення справи для клієнта.

Відповідно до п. 4.5 Договору оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 30 календарних днів з дати фактичного виконання рішення суду в межах стягнутої суми послуг з правничої допомоги.

Згідно з п. 6.1 Договору він діє до 31.12.2026, а відповідно до п. 6.2 Договору його дія щодо надання послуг поширюється на відносини, що виникли з 01.04.2026, тобто строк дії Договору охоплює період надання послуг, зазначених в Акті.

Повноваження адвоката Корнієнка А.Г. на представництво інтересів позивача підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6713/10 від 14.06.2018 та довіреністю № 086/2026 від 11.03.2026, строк дії якої визначено з 11.03.2026 до 31.12.2026.

Згідно з Актом наданих послуг № 12 від 30.10.2026 адвокатом надано, а позивачем прийнято послуги з правничої допомоги під час розгляду справи №910/15591/25 в суді апеляційної інстанції загальною вартістю 20 000,00 грн, а саме: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 29.09.2026 (4 години, 16 000,00 грн) та підготовка і участь у судовому засіданні 29.10.2026 (одне судове засідання, 4 000,00 грн).

Відповідно до п. 1 Акта вартість послуг адвоката становить 4 000,00 грн за одну годину надання послуг, виконання робіт чи участь в одному судовому засіданні.

Оскільки Договором передбачено погодинну оплату, розмір гонорару безпосередньо залежить від кількості витраченого адвокатом часу, а тому оцінці підлягає, зокрема, обґрунтованість кількості годин, зазначеної в Акті.

Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу розподіляються незалежно від того, чи їх вартість уже сплачено, чи вона лише підлягає сплаті, а тому умова п. 4.5 Договору про строк і порядок оплати послуг не позбавляє позивача права на відшкодування витрат.

Факт надання адвокатом послуг, зазначених в Акті, відповідач у клопотанні не заперечує, а лише наголошує на їх надмірній вартості.

З огляду на викладене колегія суддів вважає доведеним факт надання позивачу його адвокатом послуг представництва в суді апеляційної інстанції та їх необхідності, однак доказуванню підлягає також і критерій розумності ціни послуг для цілей відшкодування за рахунок відповідача.

Клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн з посиланням на їх неспівмірність щодо складності справи, обсягу фактично виконаної роботи та витраченому адвокатом часу, є клопотанням про зменшення розміру витрат у розумінні ч. 5 ст. 126 ГПК України, а тому суду належить оцінити його обґрунтованість.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України покладається на відповідача.

Перевіряючи доводи відповідача про те, що правова позиція позивача була сформована ще в суді першої інстанції, що суттєво скоротило часові витрати адвокату позивача на ведення справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2026, адвокат Корнієнко А.Г. представляв інтереси позивача в суді першої інстанції, зокрема у судових засіданнях 18.06.2026 та 16.07.2026, на яких справу розглянуто по суті. Аналіз договірної документації, законодавства та судової практики, підготовка позовної заяви та відповіді на відзив також були здійснені в суді першої інстанції, і витрати на такі роботи заявлялися позивачем до відшкодування за додатковим рішенням від 31.07.2026, зокрема 4 години на аналіз договірної документації, 2 години на аналіз законодавства і судової практики та 4 години на підготовку позовної заяви, а також 1 година на підготовку відповіді на відзив.

Господарський суд міста Києва в додатковому рішенні від 31.07.2026 дійшов висновку, що спір, предметом якого є стягнення 3% річних та інфляційних втрат за правилами ст. 625 ЦК України, не потребував значної складності для формування правової позиції та аналізу договірної документації, оскільки факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасних розрахунків вже було встановлено судом у іншій справі № 910/5244/24.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, зазвичай, робляться адвокатами у калькуляторах різних програмних забезпечень, що суттєво полегшує і прискорює підрахунки та упереджує виникнення математичних помилок. Ця обставина є загально відомою.

Отже, під час апеляційного перегляду правова позиція позивача була сформована, а обізнаність адвоката з матеріалами справи і нормами, які підлягають застосуванню, суттєво зменшувала обсяг часу, необхідного для підготовки процесуального документа в суді апеляційної інстанції. Однозначною з даного питання є судова практика. З матеріалів справи не вбачається, що правова позиція позивача змінювалася в суді апеляційної інстанції або що адвокату потрібно було вивчати додаткові джерела права, відмінні від досліджених судом першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга була подана одночасно на рішення по суті спору та на додаткове рішення про розподіл судових витрат, а тому адвокату необхідно було ознайомитися з зазначеними судовими рішеннями та викласти позицію позивача щодо доводів апелянта.

Проте такий обсяг роботи не потребував чотирьох годин, заявлених на підготовку відзиву. Для порівняння, під час розгляду справи судом першої інстанції, коли позицію у відповідь на відзив відповідача необхідно було формувати вперше, позивач заявляв до відшкодування за підготовку відповіді на відзив одну годину (4 000,00 грн). У суді апеляційної інстанції, де позиція позивача вже була сформована, а відзив, за змістом, є продовженням раніше викладених аргументів, обсяг необхідної роботи був меншим, ніж під час підготовки відповіді на відзив у суді першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним витрачання адвокатом на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу 0,75 години, що за погодженою ставкою становить 3 000,00 грн. У решті, а саме в сумі 13 000,00 грн, витрати на підготовку відзиву не відповідають критеріям розумності та співмірності і відшкодуванню не підлягають.

Перевіряючи співмірність витрат у частині послуги з підготовки та участі в судовому засіданні 29.10.2026, колегія суддів враховує, що за Актом вартість участі в засіданні становить 4 000,00 грн, тобто одну годину за погодженою ставкою, яка охоплює підготовку до засідання та участь у ньому.

Як убачається з протоколу судового засідання від 29.10.2026, його тривалість становила 17 хвилин. Підготовка до судового засідання полягала в підготовці правової позиції щодо доводів апеляційної скарги, яка вже була викладена письмово у відзиві на апеляційну скаргу, а тому така підготовка охоплюється послугою з підготовки відзиву, вартість якої враховано в Акті окремо.

З огляду на тривалість судового засідання та обсяг дій адвоката, які були для нього необхідні, колегія суддів вважає обґрунтованим та співмірним витрачання на участь у судовому засіданні 0,5 години, що за погодженою ставкою становить 2 000,00 грн. У решті, а саме в сумі 2 000,00 грн, витрати на послугу з підготовки та участі в судовому засіданні не відповідають критеріям розумності та співмірності і відшкодуванню не підлягають.

Колегія суддів не залишає поза увагою доводи позивача про те, що ціна позову становить 16 254 196,62 грн, що спір має значення для позивача, а заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не перевищують орієнтовного розрахунку, поданого у відзиві на апеляційну скаргу. Проте ціна позову є лише одним із критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, і не може сама по собі виправдовувати відшкодування витрат позивачу у розмірі, який не відповідає складності справи на відповідній стадії, обсягу фактично виконаної роботи та часу, обґрунтовано витраченого адвокатом.

Крім того, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї додатковий спосіб отримання доходу (постанови Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 873/108/20 та від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Щодо посилань відповідача на належність до державної власності, виконання публічних функцій та воєнний стан колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд враховує фінансовий стан обох сторін.

Проте відповідач не подав жодних доказів, які б підтверджували його фінансовий стан та неможливість відшкодувати розумні витрати позивача на правничу допомогу, а загальні посилання на статус і функції відповідача, наслідки воєнних дій для його діяльності самі по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, які визнані судом обґрунтованими та співмірними.

Розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, визначено колегією суддів з урахуванням критеріїв реальності та розумності, а не фінансового стану відповідача, а тому підстав для додаткового зменшення такого розміру з мотивів, викладених у клопотанні, немає.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до нього документами, враховуючи результат розгляду апеляційної скарги, наявність клопотання відповідача про зменшення витрат, характер спірних правовідносин та обсяг фактично виконаних адвокатом робіт у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, а такі витрати у заявленому обсязі не є необхідними і не співмірні з виконаною адвокатом позивача роботою у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з доведеністю клопотання відповідача про зменшення витрат та з розміром, який відповідач просить визначити, що відповідає результатам самостійної оцінки колегією суддів кожної із заявлених послуг.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, як доведені та співмірні підлягають розподілу частково, в сумі 5 000,00 грн, яка складається із 3 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу та 2 000,00 грн за участь у судовому засіданні 29.10.2026. Оскільки апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України зазначені витрати слід покласти на відповідача та стягнути з нього на користь позивача.

У решті вимог за клопотанням позивача, а саме в сумі 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у розподілі цих витрат слід відмовити.

Відповідно, клопотання позивача від 30.10.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання від 30.10.2026 Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15591/25 задовольнити частково.

2. Ухвалити додаткову постанову у справі № 910/15591/25.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» (вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 32984271) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. В решті вимог за клопотанням Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» відмовити.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Справу № 910/15591/25 повернути до місцевого господарського суду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді О.В. Яценко

П.В. Горбасенко