Постанова № 141388734 у справі № 911/661/26 від 27.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. Справа№ 911/661/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат"

на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2026

у справі №911/661/26 ( суддя Смірнов О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро агро Дістрібюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат"

про стягнення 804 186,81 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро агро Дістрібюшн" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат" про стягнення 804 186,81 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з позовом, у якому просить суд стягнути основний борг у сумі 779 121, 16 грн., 3 % річних у сумі 10393,90 грн., інфляційні втрати у сумі 14671,75 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2026 у справі №911/661/26 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро агро Дістрібюшн" основний борг в сумі 779 121 грн 16 коп., інфляційні втрати в сумі 14671 грн 75 коп., 3 % річних в сумі 10 107 грн 13 коп., судовий збір в сумі 12058 грн 50 коп.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що позивачем було здійснено поставку товару, а відповідачем до моменту подання позову у повному обсязі не оплачено товар, а тому, за висновком суду першої інстанції, відповідач порушив зобов`язання за договором в частині належної оплати.

При цьому суд першої інстанції погодився із здійсненим нарахуванням інфляційних втрат та зробив власний перерахунок 3 % річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2026 у справі №911/661/26 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- відповідач послідовно заперечував факт отримання електронних листів та самих рахунків, тоді як позивач не надав суду звітів про доставку (Delivery Status Notification), лог-файлів серверів або інших технічних доказів;

- суд першої інстанції не врахував погодженого графіка реструктуризації, викладеного у листі № 12-18/1 від 18.12.2025;

- Незважаючи на повне припинення зобов`язання за видатковою накладною № 417 від 30.09.2025 у грудні 2025 позивач нарахував, а суд першої інстанції підтвердив правомірність стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за цією накладною за січень, лютий та березень 2026 року.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/661/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27.10.2026.

Позиції учасників справи

14.10.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 27.10.2026 не з`явились. Водночас 27.10.2026 від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 27.10.2026 за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро агро Дістрібюшн" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат" (покупець) було укладено Договір постачання № 2006 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця продукцію українського походження - лушпиння соняшникове пресоване гранульоване (далі - "Товар"), в кількості та за ціною, обумовленою сторонами, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар та на умовах цього Договору. (п. 1.1.).

Відповідно до п.2.2. договору ціна дорівнює сукупній вартості Товару, поставленого згідно цього Договору згідно з усіма підписаними Сторонами видатковими накладними.

Згідно п.3.1. договору розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі шляхом оплати на рахунок Постачальника по факту вивантаження (поставки) Товару на складі Покупця, згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури протягом 14 днів з дня отримання цього рахунку Покупцем.

Пунктом 5.1.3 договору сторони визначили, що Постачальник зобов`язаний надати Покупцю необхідні документи на кожну партію товару, а саме:

- рахунок-фактура (оригінал) на товар;

- видаткова накладна (оригінал) на Товар;

- ттн (товарно-транспортна накладна).

У пункті 9.1. Договору обумовлено, що до моменту отримання Стороною оригіналу відповідного документа, його копія (в тому числі, отримана факсом чи електронною поштою) має силу оригiналу та може бути використана як доказ існування обставин, яких вона стосується. Оригінал відповідного документа повинен бути переданий (направлений) відповідною Стороною іншій Cтopoнi не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати його складання/отримання.

Позивач у позові зазначає, що на виконання умов Договору та згідно акту звірки ТОВ "ЄВРО АГРО ДІСТРІБЮШН" поставило та передало у власність ТОВ "БАРИШІВСЬКИЙ ТЕПЛИЧНИЙ КОМБІНАТ" Товар на загальну суму 5 303 576,97 грн.

При цьому, позивач у позові зазначає, що заборгованість з боку відповідача виникла за видатковими накладними № 417 від 30.09.2025 року, № 437 від 06.10.2025, № 465 від 13.10.2025 року, № 486 від 21.10.2025 року та № 519 від 29.10.2025 року на оплату яких були виставлені рахунки на оплату № 410 від 30.09.2025 року, № 424 від 06.10.2025 року, № 452 від 13.10.2025 року, № 474 від 21.10.2025 року, № 504 від 29.10.2025 року.

Так, з метою досудового врегулювання спору та вирішення питання щодо наявної заборгованості, позивачем 11.12.2025 було направлено претензію №11/12-25 від 11.12.2025 про неналежне виконання умов Договору №2006 від 20.06.2025 року в частині оплати Товару на суму 1 038 827 грн. 16 коп.

У відповідь позивачем отримало лист від 12-18/1 від 18.12.2025, в якому ТОВ "Баришівський тепличний комбінат" зазначило, що зацікавлене у збереженні ділових відносин, виконанні взятих на себе зобов`язань та уникненні судового спору, що спричинить додаткові витрати для обох сторін.

Враховуючи це, а також виходячи з принципів добросовісності та довгострокової співпраці, з метою вирішення питання оплати без судового розгляду, було запропоновано врегулювати заборгованість шляхом розстрочення її сплати строком на 8 (вісім) місяців рівними частинами, тобто по 129 853 грн. 40 коп. щомісячно, починаючи з грудня 2025 року, та без застосування штрафних санкцій до Товариства. Водночас в даному листі запевняли, що запропонований графік платежів є реальним для виконання.

У межах даного листа Покупцем було здійснено 2 платежі по 129 853,00 грн. від 31.12.2025 та від 30.01.2026.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе грошові зобов`язання з оплати товару в повному обсязі не виконав, отриманий за договором товар оплатив лише частково, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у розмірі 779 121, 16 грн основного боргу, що стало підставою для нарахування позивачем на суму боргу також 3% річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вже було зазначено вище, на виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 171 827,16 грн, що підтверджується підписаними без зауважень та заперечень видатковими накладними № 417 від 30.09.2025, № 437 від 06.10.2025, № 465 від 13.10.2025, № 486 від 21.10.2025 та № 519 від 29.10.2025.

Колегія суддів враховує, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару, підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств та відповідають вимогам, передбаченим Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Проти підпису видаткових накладних та факту поставки товару відповідач не заперечує.

Крім того, відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару на загальну суму 392 706,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями. Відтак, непогашеною залишилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 779 121,16 грн.

Відповідач заперечує проти настання строку оплати з посиланням на п. 3.1. договору та факт не отримання від позивача рахунків на оплату.

Згідно п. 3.1. договору розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі шляхом оплати на рахунок Постачальника по факту вивантаження (поставки) Товару на складі Покупця, згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури протягом 14 днів з дня отримання цього рахунку Покупцем.

Так, позивачем були надані копії рахунків на оплату № 410 від 30.09.2025, № 424 від 06.10.2025, № 452 від 13.10.2025, № 474 від 21.10.2025, № 504 від 29.10.2025

У пункті 9.1. Договору обумовлено, що до моменту отримання Стороною оригіналу відповідного документа, його копія (в тому числі, отримана факсом чи електронною поштою) має силу оригiнала та може бути використана як доказ існування обставин, яких вона стосується. Оригінал відповідного документа повинен бути переданий (направлений) відповідною Стороною іншій Cтopoнi не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати його складання/отримання.

В підтвердження надсилання вищевказаних рахунків позивач надає скріншот екрану з електронної пошти [пошта прихована], на яких відображено перелік вкладень до листів, які направлялись на електронну пошту [пошта прихована].

Як вбачається з матеріалів справи, вказані електронні пошти Сторін зазначені у розділі 10 Договору.

Доводи відповідача щодо неналежності наданих скріншотів колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) вказала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.

Отже, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Як вбачається із наданого позивачем електронного листування, ним підтверджується факт направлення, зокрема, рахунків фактур на електронну пошту відповідача.

При цьому, відповідач оплатив рахунок № 410 від 30.09.2025 року по видатковій накладній № 417 від 30.09.2025 року, які були направлені йому таким способом, що підтверджується платіжним інструкціями № 4406 від 31.1-0.2025 та № 4414 від 12.11.2025. Тобто, відповідач своїми конклюдентними діями визнав факт отримання рахунку шляхом здійснення оплати по ньому.

А тому доводи щодо відсутності доказів направлення рахунків колегія суддів відхиляє.

При цьому колегія суддів враховує, що неотримання рахунків не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити отриманий товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Доводи відповідача про неврахування погодженого графіка реструктуризації, викладеного у листі № 12-18/1 від 18.12.2025, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до приписів ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять погоджених та підписаних обома сторонами додаткових угод до Договору або інших двосторонніх документів, які б підтверджували зміну строків здійснення платежів за ним.

Водночас односторонній лист відповідача за своїм змістом є лише пропозицією щодо реструктуризації заборгованості, яка за відсутності доказів її прийняття іншою стороною не може свідчити про досягнення сторонами домовленості щодо зміни встановлених Договором строків та порядку оплати.

А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості поставленого позивачем товару є таким, що настав.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 779 121,16 грн заборгованості, яка виникла у зв`язку із невиконанням останнім свого обов`язку з оплати поставленого товару.

Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 20.10.2025 по 09.03.2026 колегія суддів погоджується із висновком суду, що позивачем правомірно нараховано 14 671, 75 грн інфляційних втрат.

В той же час, при розрахунку 3 % річних позивачем не було враховано строків оплати поставленого товару, а тому за вірно здійсненим судом першої інстанції розрахунком сума 3 % річних становить 10 107, 13 грн.

Доводи відповідача щодо безпідставного нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за видатковою накладною № 417 від 30.09.2025 за січень-березень 2026 року, незважаючи на повне погашення заборгованості за нею 31.12.2025, є необґрунтованими, оскільки, як убачається з наданого позивачем розрахунку, 3 % річних за вказаною накладною нараховано за період з 20.10.2025 по 31.12.2025, а інфляційні втрати - за період з жовтня по грудень 2025 року. Отже, нарахування відповідних сум за січень-березень 2026 року позивачем не здійснювалося.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2026 у справі № 911/661/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський тепличний комбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2026 у справі № 911/661/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2026 у справі № 911/661/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із подачею апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/661/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повна постанова складена 09.11.2026 у зв`язку із перебуванням судді Барсук М.А. у відрядженні з 01.11.2026 по 05.11.2026.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко