Постанова № 141388807 у справі № 910/10441/26 від 10.11.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2026 р. Справа№ 910/10441/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.09.2026 р.

у справі № 910/10441/26 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Даєр" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про:

-визнання протиправним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 11.11.2025 р. № 32-р/тк у справі № 1/01-67-23 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр";

- визнання протиправним та скасування наказу Антимонопольного комітету України від 30.04.2026 р. № 48-Ю/26 про примусове виконання рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 11.11.2025 р. № 32-р/тк у справі № 1/01-67-23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2026 р. позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Даєр" було залишено без руху, заявнику надано строк у десять днів на усунення вказаних в ній недоліків, що полягали у наданні:

- належного правового обґрунтування (із зазначенням норм права) щодо вимог про визнання протиправним та скасування наказу Антимонопольного комітету України від 30.04.2026 р. № 48-Ю/26 про примусове виконання рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 11.11.2025 р. № 32-р/тк у справі № 1/01-67-23;

- доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі;

- доказів тих обставин, на які він посилається у позові, зокрема, поштового конверта, в якому направлялось рішення від 11.11.2025 р. № 32-р/тк; довідки про причини повернення поштового відправлення (зі спірним рішенням АМК).

На виконання вимог ували Господарського суду міста Києва про залишення позову без руху від 03.09.2026 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Даєр" подало заяву про усунення недоліків позовної заяви та клопотанням про витребування доказів.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2026 р. у справі № 910/10441/26 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр" без розгляду.

Не погодившись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Даєр" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку позивача подавати до суду документи, які фізично відсутні в його розпорядженні. Зі свого боку Товариство з обмеженою відповідальністю «Даєр» надало суду всі наявні документи, якими воно фактично володіло на момент подання позову.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2026 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр" у справі № 910/10441/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10441/26 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України.

До суду 21.10.2026 р. від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скару, у якому відповідач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.09.2026 р. у справі № 910/10441/26 без змін.

До суду 22.10.2026 р. від Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали про відкриття провадження від 29.09.2026 р. у справі № 910/10441/26 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 29.09.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 30.09.2026 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 29.09.2026 р. у справі № 910/16568/25 оприлюднена у реєстрі 22.01.2026 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Повертаючи без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр", суд першої інстанції вказав, що позивач фактично не усунув недоліки позовної заяви, про які зазначалось в ухвалі суду 03.09.2026 р, та не виконав свого обов`язку, а саме - дотримуватись чітких процесуальних вимог закону, які введені ГПК України в частині права звернення до суду.

Однак судова колегія не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали Господаоського суду м. ктиєва від 03.09.2026 р. позивачем було подано до Господарського суду міста Києва заяву про усунення недоліків позовної заяви. До вказаної заяви позивачем було долучено: правове обґрунтування позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Антимонопольного комітету України від 30.04.2026 р. № 48-Ю/26; доказ сплати судового збору; наявні у позивача документи щодо поштового відправлення; документи, що підтверджують фактичне джерело їх отримання; звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» до Антимонопольного комітету України від 07.09.2026 р.; доказ направлення такого звернення до Антимонопольного комітету України.

Зважаючи на предмет спору у цій справі та вимоги ч. 4 ст. 247 ГПК України, ця справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, в якому обов`язковою є стадія підготовчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Як передбачено ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Отже, обставини, які були визначені судом першої інстанції, як підстави для повернення позовної заяви, повинні з`ясовуватися на стадії підготовчого провадження, а не на стадії відкриття провадження у справі.

При цьому, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивач надав наявні у нього документи щодо спірного поштового відправлення, у частині документів, які фізично відсутні у позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Даєр» пояснило причини неможливості їх надання та вжило самостійних заходів для їх отримання.

Крім цього, остаточне зібрання відповідних доказів здійснюється на стадії підготовчого провадження, а тому посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано відповідних доказів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.

Незважаючи на те, що за ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, проте у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, суд може їх витребувати.

Отже, у випадку неподання позивачем певних доказів, та за наявності у суду сумнівів в частині добросовісності здійснення ним своїх процесуальних прав або виконання обов`язків, суд може їх витребувати або вирішити спір за наявними матеріалами.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали наведеного не було враховано.

Згідно з вимогами чинного процесуального законодавства, розглядаючи спір по суті та надаючи оцінку наявним у матеріалах доказам, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог у випадку їх недоведеності позивачем належними та допустимими доказами.

Так, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2020 р. у справі № 911/1998/19, від 08.07.2020 р. у справі № 921/744/19, від 14.05.2019 р. у справі № 917/1456/18, від 02.12.2020 р. у справі № 908/420/20.

Отже на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд надає оцінку доданим до позовної заяви документам виключно щодо їх оформлення згідно з вимогами статей 162, 164, 172 ГПК України, а не по суті спору. Неповнота чи відсутність певних доказів не є підставою для залишення позову без руху та його подальшого повернення.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Судова колегія звертає увагу на те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак зазначені обмеження не можуть перешкоджати реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а також слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 р.).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала Господарського суду м. Києва від 21.09.2026 р. у справі № 910/10441/26 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватись судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Даєр" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.09.2026 р. у справі № 910/10441/26 скасувати.

3. Справу № 910/10441/26 передати до Господарського суду м. Києва для продовження розгляду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран