Постанова № 141388930 у справі № 910/7786/25 від 20.10.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Справа№ 910/7786/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участі представників сторін:

від позивач за первісним позовом: Шпінь В.І., дов. № 72 від 29.12.2025;

від відповідача за первісним позовом: Вапельник С.Д., ордер АІ № 1987224 від 29.08.2025,

розглянувши апеляційні скарги державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2026 та товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/7786/25 (суддя - Грєхова О.А.)

за первісним позовом державного підприємства "Медичні закупівлі України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC)

про стягнення 130 829,37 грн,

та

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC)

до державного підприємства "Медичні закупівлі України"

про стягнення 390 036,93 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі - ДП "МЗУ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) про стягнення 130 829,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.07.2024 між ДП "МЗУ", як замовником, та ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), як постачальником, укладено договір про закупівлю № 09/192-07/2024 (далі - договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити замовнику медичні вироби (далі також - товар / продукція), а замовник їх прийняти та оплатити, проте постачальником були порушені умови договору в частині своєчасної поставки продукції, у зв`язку з чим замовник просив стягнути з постачальника 130 829,37 грн пені, нарахованої за період з 01.02.2025 до 07.02.2025.

04.09.2025 до суду першої інстанції ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) подало зустрічну позовну заяву до ДП "МЗУ" про стягнення 390 036,93 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані порушенням замовником зобов`язання за договором в частині здійснення попередньої оплати товару, у зв`язку з чим постачальник просив стягнути з нього 53 618,59 грн 3 % річних та 336 418,34 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.09.2024 до 25.10.2024.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/7786/25 первісний позов задоволено повністю на суму 130 829,37 грн пені. Зустрічний позов задоволено частково на суму 44 426,83 грн 3 % річних та 336 418,35 грн інфляційних втрат. Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами. Стягнуто з ДП "МЗУ" на користь ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) 252 163,57 грн.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постачальник зобов`язаний був поставити замовнику товар за договором у строк до 31.01.2025, однак поставка ним була здійснена лише 07.02.2025, у зв`язку з чим первісний позов задоволено та стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 130 829,37 грн пені, нарахованої за період з 01.02.2025 по 07.02.2025. Разом з цим замовник зобов`язаний був здійснити попередню оплату за договором у строк до 23.09.2024 включно, проте її здійснив лише 23.10.2024, а відтак замовником було порушено зобов`язання в частині дотримання строків здійснення попередньої оплати, у зв`язку з чим зустрічний позов частково задоволено та стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 44 426,83 грн 3 % річних та 336 418,35 грн інфляційних втрат, за період нарахування з 24.09.2024 до 22.10.2024. З огляду на задоволення первісного позову і часткове задоволення зустрічного позову та покладення на сторін судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, судом першої інстанції здійснено зустрічне зарахування за результатами якого встановлено, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає 252 163,57 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/7786/25 стягнуто з ДП "МЗУ" на користь ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) 14 676,16 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) сума судових витрат за представництво інтересів, як відповідача за первісним позовом так і позивача за зустрічним, в розмірі 55 000,00 грн є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предметів спору. Разом з цим, оскільки заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не призвели до відмови в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задоволено частково, то наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26 851,93 грн. Також надавши оцінку поданим позивачем за первісним позовом доказам на підтвердження понесених ним витрат на послуги перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, пов`язаних з розглядом цієї справи, суд встановив, що витрати на загальну суму 12 175,77 грн є доведеними та підлягають відшкодуванню позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом. Враховуючи встановлене, було здійснено зустрічне зарахування вказаних сум та стягнуто різницю між ними в розмірі 14 676,16 грн з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням ДП "МЗУ" (далі - апелянт-1) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/7786/25 в частині задоволення зустрічного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю; скасувати додаткове рішення та в ухваленні додаткового рішення відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт-1 зазначав, що проведення попередньої оплати, у відповідності до п. 3.4 договору, було призупинено банком, оскільки проходження фінансового моніторингу є обов`язком, як для замовника так і постачальника, а терміни його проведення визначаються суб`єктом такої перевірки самостійно, отже у разі, якщо затримка здійснення попередньої оплати дійсно могла вплинути на знецінення гривні, як наслідок постачальник міг понести реальну інфляційну чи курсову втрату через зміну курсових різниць між гривнею та євро, останній мав можливість звернутися до замовника про перегляд ціни, у відповідності до п. 3.1.2 договору, чого ним зроблено не було. Більше того постачальником не надано первинних документів з його контрагентом, що позбавило можливості встановити завдану шкоду від затримки здійснення попередньої оплати, однак суд першої інстанції відмовив в задоволенні такого клопотання замовника про витребування цих документів. Також замовник вказував, що згідно п. 3.11 договору у разі затримки бюджетного фінансування він не несе жодної та будь-якої відповідальності перед постачальником за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо оплати згідно п.п. 3.4, 3.10 договору, і при цьому постачальник не виконав вимоги в частині надання банківської гарантії від його банку акціонерне товариство (далі - АТ) "РВС Банк" до транзитного банку акціонерного банку (далі - АБ) "Укргазбанк", що стало підставою для проведення довготривалого фінансового моніторингу. Стосовно скасування додаткового рішення апелянт-1 вказував, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення заяви ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки витрати на адвоката не відповідають вимогам щодо розумності, співмірності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) (далі - апелянт-2) також не погодилось із рішенням суду першої інстанції та звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/7786/25 в частині задоволення первісного позову щодо стягнення 130 829,37 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні первісного позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт-2 зазначав, що замовник не здійснив своєчасну попередню оплату постачальнику, у зв`язку з чим останній не міг виконати свого обов`язку з поставки товару у встановлений договором строк, тож саме поведінка замовника спричинила неможливість належного виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару у строки встановлені договором, а тому в силу законодавчих положень постачальник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 та від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами, об`єднано їх в одне апеляційне провадження та постановлено розгляд апеляційних скарг здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

15.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), в якому представник, зокрема, зазначав, що банківська гарантія забезпечення повернення попередньої оплати надана у строки передбачені договором і надана постачальником саме замовнику, а не його банку, оскільки ні умовами договору, а ні вимогами нормативних документів надання банківської гарантії ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), або його банком до АБ "Укргазбанк" не передбачено, тож подання замовником заяви на купівлю іноземної валюти та подальше направлення платіжної інструкції з простроченням строку є підставою для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне здійснення ним грошового зобов`язання щодо внесення попередньої оплати за договором.

22.06.2026 до апеляційного суду надійшов відзив ДП "МЗУ", в якому представник, зокрема, зазначав, що постачальник не повідомляв замовника про притримання товару, у зв`язку з простроченням попередньої оплати. Разом з цим за умовами договору строки поставки товару можуть бути змінені згідно положень п.п. 4.2, 15.5 договору, проте замовник згоди на перенесення строку поставки товару не надавав та такої додаткової угоди сторони не укладали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 розгляд апеляційних скарг призначено на 20.10.2026.

У судовому засіданні, що відбулось 20.10.2026, ДП "МЗУ" просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення зустрічного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю; скасувати додаткове рішення та в ухваленні додаткового рішення відмовити повністю; відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC).

ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення первісного позову щодо стягнення 130 829,37 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні первісного позову в повному обсязі; відмовити у задоволенні апеляційних скарг ДП "МЗУ".

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2024 між ДП "МЗУ", як замовником, та ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), як постачальником, укладено договір про закупівлю № 09/192-07/2024 (далі - договір; а.с. 9-33 том 1), за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику медичні вироби, асортимент, ціна та обсяг яких вказується у специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020 (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору поставка продукції здійснюється на умовах DAP або DDP - склад замовника (на території України).

Згідно з п. 2.3 договору адреса пункту призначення (складу замовника в Києві чи Київській обл.) визначається замовником шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, та/або в заявці на поставку продукції, складеній замовником за формою, встановленою у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 2.4 договору право власності на продукцію переходить від постачальника до замовника після прийняття продукції в пункті призначення та підписання видаткової накладної та/або акта приймання продукції згідно з розділом 6 цього договору.

Усі витрати, пов`язані із транспортуванням (включаючи завантаження та розвантаження продукції (крім кінцевого розвантаження на складі замовника), перебування транспорту на митницях під час проходження митних процедур тощо), доставкою продукції до пункту призначення здійснюється за рахунок постачальника (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору постачальник зобов`язаний забезпечити схоронність продукції протягом усього періоду її транспортування, включаючи період її зберігання на складах (крім періоду зберігання на складі замовника до оформлення акта приймання продукції) до моменту передачі замовнику (або його уповноваженому представникові).

Згідно з п. 3.1 договору валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю продукції вказується у специфікації (додаток № 1).

У відповідності до п. 3.1.3 договору еквівалент загальної ціни договору в умовних одиницях згідно з курсом продажу умовних одиниць на міжбанківському валютному ринку України станом на дату визначення переможця процедури закупівлі та вказується у специфікації (додаток № 1).

За умовами п. 3.4 договору якщо інше не передбачено цим договором, за загальним правилом, оплата продукції за цим договором здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим договором здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених п.п. 3.5-3.9 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства. Попередня оплата за цим договором здійснюється на строк, вказаний в п. 6 специфікації (додаток № 1). У випадку здійснення фінансового моніторингу замовника, постачальник зобов`язаний протягом 5 робочих днів надати замовнику інформацію та документи, що зазначені в запиті банку замовника.

Згідно з п. 3.5 договору постачальник протягом 20 робочих днів з дати укладення цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у розділі 16 цього договору, при цьому сума такої банківської гарантії повинна дорівнювати сумі попередньої оплати або її еквіваленту в умовних одиницях, що зазначені у специфікації (додаток № 1), за обсяг продукції, попередня оплата за яку здійснюється у відповідному році. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з додатком № 4 до договору.

У відповідності до п. 3.10 договору за умови отримання вмотивованого звернення постачальника та за згодою замовника, може проводитись оплата за партію поставленої продукції за цим договором (без застосування до постачальника вимог, встановлених в п.п. 3.4, 3.5 цього договору). Оплата за партію поставленої продукції за цим договором здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної та/або акту приймання продукції за умови поставки продукції, відповідно до вимог п. 4.1 цього договору, а також за умови відсутності будь-яких зауважень до продукції з боку замовника та/або кінцевого набувача.

Згідно з п. 3.11 договору у разі затримки бюджетного фінансування замовник не несе жодної та будь-якої відповідальності перед постачальником за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо оплати згідно п.п. 3.4, 3.10 цього договору.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за цим договором у строк, вказаний в специфікації (додаток № 1).

Вказані у специфікації (додаток № 1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності обґрунтованих на те підстав та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.4.1 договору заявка на поставку продукції подається замовником постачальнику не менше ніж за 30 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1).

Відповідно до п. 4.5 договору у випадках коли поставка здійснюється на умовах попередньої оплати, постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції у строк, узгоджений сторонами в договорі, або зазначений в заявці на поставку продукції, та у межах строку, передбаченого чинним на момент здійснення попередньої оплати законодавством, що регулює порядок здійснення попередньої оплати, та з урахуванням п.п. 4.1-4.4 договору.

Згідно з п. 6.4 договору приймання продукції здійснюється після перевірки замовником особисто та/або із залученням третьої особи продукції на: відповідність технічним вимогам до даного виду продукції та вимогам нормативної документації та проведення замовником особисто та/або із залученням третьої особи вхідного контролю якості продукції, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, визначених п. 6.7 договору, візуального огляду кожної серії продукції щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості пакування, дотримання температурних умов транспортування продукції, проведення повного кількісного контролю-перерахунку (інвентаризації) продукції на складі замовника, випробувань (за наявності підстав). Вхідний контроль якості проводиться упродовж 10-ти робочих днів, без урахування терміну, відведеного для випробувань (у разі проведення таких). Строк вхідного контролю якості може бути продовжено за наявності обґрунтованих підстав (відсутності, несвоєчасного отримання, невірного оформлення або невідповідності супровідних документів, передбачених цим договором, вимогам чинних нормативно-правових актів України; проведення випробувань (у разі необхідності проведення за наявності підстав).

Враховуючи специфіку продукції, що поставляється за цим договором, замовник для прийняття її за якістю може залучати третіх осіб за власним вибором, без погодження з постачальником (п. 6.4.1 договору).

Відповідно до п. 6.4.2 договору після здійснення перевірки продукції, у разі відсутності зауважень замовника до продукції, замовник підписує видаткову накладну та/або акт приймання продукції, що підтверджує перехід права власності на продукцію від постачальника до замовника, та повертає належні екземпляри постачальнику.

Згідно з п. 8.2 договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки продукції понад 30-ть календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У п. 8.4 договору узгоджено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суми пені/штрафу протягом 30 календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього договору.

Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення штрафу та/або пені тривалістю у три роки (п. 8.7 договору).

У відповідності до п.п. 9.1, 9.2 договору усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується судом України за нормами чинного господарського процесуального законодавства України. Сторони визначили, що судом, який буде розглядати їх спір, є господарський суд міста Києва, або, в разі ліквідації чи реорганізації визначеного суду, інший, визначений за законодавством України суд, юрисдикція якого поширюється на вирішення господарських спорів із територією обслуговування міста Києва.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договору, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання (п. 10.1 договору).

25.07.2024 сторонами погоджено специфікацію (додаток № 1 до договору; а.с. 34-35 том 1), відповідно до якої поставці підлягає урготул у кількості 22 220 шт. на загальну суму 18 689 908,60 грн.

У відповідності до пп. 3.1.3 п. 3.1 договору еквівалент загальної ціни договору в умовних одиницях згідно з курсом продажу умовних одиниць на міжбанківському валютному ринку України станом на дату визначення переможця процедури закупівлі складає 415 521,51 євро (п. 3.1 специфікації).

У відповідності до п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції за договором у строк до 31.01.2025 (п. 4 специфікації).

Згідно з п. 6 специфікації попередня оплата за цим договором за обсяг продукції закупленої за кошти державного бюджету 2024 року здійснюється на строк до 28.02.2025 включно, але не більше ніж на 11 місяців від дати здійснення попередньої оплати замовником за договором.

У відповідності до п. 10.1 договору цей договір діє до 28.02.2025 включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання (п. 7 специфікації).

На виконання умов договору 22.08.2024 постачальник звернувся до замовника із листом-зверненням № PG 220824/1 від 22.08.2024 (а.с. 146 том 1), згідно якого просив провести оплату, долучивши банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати № 3477-24Г від 22.08.2024, надану АТ "РВС Банк" (а.с. 147 том 1).

У зв`язку зі здійсненням фінансового моніторингу, постачальником на запит замовника для АБ "Укргазбанк" листом № PG 060924/1 від 06.09.2024, який направлено замовнику 09.09.2024, надано копію договору між виробником та постачальником, а також листом № PG 160924/1 від 16.09.2024, направленим 16.09.2024, надано підтвердження від виробника урготул, що ТОВ "Пюбе Глобал" є офіційним дистриб`ютором медичного виробу урготул в Україні (а.с. 152-153 том 1).

Постачальник звернувся до замовника із листом вих. № 260924/1 від 26.09.2024 (а.с. 157 том 1), у якому зауважив, що прострочення здійснення оплати в наслідку призведе до можливого прострочення постачальником строків постачання продукції та просив здійснити оплату згідно наданої банківської гарантії. Також, до листа додано довідку АТ "РВС Банк" № 2625/24 від 26.09.2024 з випискою по розрахунковому рахунку ТОВ "Пюбе Глобал", де знерухомлювався залишок коштів в сумі 415 521,51 євро, як необхідна умова для покриття виданої банком банківської гарантії (а.с. 158 том 1).

04.10.2024 постачальник звернувся до замовника із листом № 041024/1 (а.с. 161 том 1) щодо порушення умов договору в частині оплати за продукцію що поставляється та зазначив, що залишає за собою право застосувати відповідальність передбачену ст. 625 ЦК України.

18.10.2024 постачальник звернувся до замовника із листом № 181024/1 (а.с. 163 том 1), згідно якого просив надати інформацію про дату списання грошових коштів з рахунку замовника, відкритого в органі Казначейства, дату та номер платіжної інструкції до АБ "Укргазбанк" на перерахунок коштів ТОВ "Пюбе Глобал".

24.10.2025 постачальником отримано проведену замовником передоплату за договором у розмірі 415 521,51 євро (а.с. 151 том 1).

07.02.2025 сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень акт приймання продукції № 1 (а.с. 44-45 том 1), відповідно до якого постачальник передав, а замовник прийняв урготул у кількості 22 220 шт. на загальну суму 18 689 908,60 грн.

Замовник звернувся до постачальника із претензію № 05/1102-03/2025 від 20.03.2025 (а.с. 175-177 том 1), згідно якої просив на підставі п. 8.2 договору сплатити пеню у розмірі 130 829,37 грн за період з 01.02.2025 по 07.02.2025, у зв`язку з порушенням строку поставки, у відповідь на яку постачальник листом № PG310325/1 від 31.03.2025 (а.с. 178 том 1) повідомив, що укладений договір є оплатним і обов`язок постачальника поставити товар відповідає зустрічному обов`язку замовника здійснити передоплату, поставка з прострочення встановленого договором строку на 7 календарних днів відбулась у зв`язку з простроченням замовником строку оплати на 35 календарних днів, тобто не з вини постачальника, в зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення претензії.

Замовник, у відповідь на лист постачальника № PG310325/1 від 31.03.2025 повідомив, що наполягає на добровільній сплаті пені у строк до 20.04.2025 (а.с. 178 том 1).

Позивач за первісним позовом зазначав, що постачальником порушено умови договору в частині своєчасної поставки продукції, у зв`язку з чим просив стягнути з ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) 130 829,37 грн пені за період з 01.02.2025 по 07.02.2025.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що банківська гарантія надана постачальником 22.08.2024, і замовнику достеменно відомо, що від дати подання заяви на купівлю валюти для подальшого здійснення переказу ТОВ "Пюбе Глобал" залежить дата початку валютного нагляду в який банківська установа виконає свою функцію, перед тим як виконає платіжну інструкцію щодо переказу коштів, що в цілому вплине на період всього валютного нагляду - надання замовнику першої відповіді в банк 30.08.2024, свідчить про зволікання замовником із виконання власних зобов`язань за договором, як і надання замовником відповіді в банк 24.09.2024, при граничній даті оплати 20.09.2024, яка в свою чергу надана постачальником листом від 16.09.2024, також свідчить про зволікання замовником у виконанні зобов`язань за договором, а отже оскільки здійснення оплати відбулось на підставі направленої до банку замовником платіжної інструкції № 2 від 24.10.2024, що призвело до порушення строків оплати, то позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 53 618,59 грн 3 % річних та 336 418,34 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 21.09.2024 по 25.10.2024.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постачальник зобов`язаний був поставити замовнику товар за договором у строк до 31.01.2025, однак поставка ним була здійснена лише 07.02.2025, у зв`язку з чим первісний позов задоволено та стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 130 829,37 грн пені, нарахованої за період з 01.02.2025 по 07.02.2025. Разом з цим замовник зобов`язаний був здійснити попередню оплату за договором у строк до 23.09.2024 включно, проте її здійснив лише 23.10.2024, а відтак замовником було порушено зобов`язання в частині дотримання строків здійснення попередньої оплати, у зв`язку з чим зустрічний позов частково задоволено та стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 44 426,83 грн 3 % річних та 336 418,35 грн інфляційних втрат, за період нарахування з 24.09.2024 до 22.10.2024. З огляду на задоволення первісного позову і часткове задоволення зустрічного позову та покладення на сторін судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, судом першої інстанції здійснено зустрічне зарахування за результатами якого встановлено, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає 252 163,57 грн.

Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Між сторонами було погоджено всі істотні умови договору поставки та з урахуванням п.п. 3.4, 3.5, 4.1 договору, п. 4 специфікації, узгоджено, що передумовою для здійснення замовником попередньої оплати, є виконання постачальником обов`язку з надання забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, який має бути виконаний протягом 20 робочих днів, і в подальшому, протягом 30 календарних днів має бути виконаний обов`язок замовника зі здійснення попередньої оплати, в свою чергу, строк поставки сторонами узгоджено до 31.01.2025.

Отже, оскільки договір сторонами укладено 25.07.2024, постачальник у строк до 22.08.2024 мав надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2024 АТ "РВС Банк" було видано гарантію забезпечення повернення попередньої оплати № 3477-24Г від 22.08.2024 (а.с. 147 том 1), і листом-зверненням вих. № PG 220824/1 від 22.08.2024 постачальник звернувся до замовника із проханням провести оплату (а.с. 146 том 1).

В свою чергу, оскільки 22.08.2024 постачальником надано замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, замовник зобов`язаний був здійснити попередню оплату у строк до 23.09.2024 включно, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням п. 3.4, датою здійснення попередньої оплати є 23.10.2024, що також сторонами визнається та підтверджується платіжною інструкцією № 17/10/2024№8090 від 23.10.2024 на суму 18 689 908,60 грн (а.с. 88-89 том 3).

Таким чином, замовником здійснено попередню оплату з порушенням строку, визначеного у п. 3.4 договору.

При цьому, замовник зазначав, що проведення попередньої оплати, у відповідності до п. 3.4 договору, було призупинено банком, оскільки проходження фінансового моніторингу є обов`язком для сторін, а терміни його проведення визначаються суб`єктом такої перевірки самостійно.

Так, ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2026 витребувано у публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) АБ "Укргазбанк" (а.с. 85-86 том 3):

- підтвердження того, що в серпні-вересні 2024 року з боку банку здійснювався фінансовий моніторинг ДП "МЗУ" (код 42574629) по взаємовідносинах з нерезидентом ТОВ "Пюбе Глобал" (Республіка Польща) (реєстраційний номер 363197263);

- інформацію та всі документи про проведення фінансового моніторингу, що відбувся в серпні-вересні 2024 року, а саме листування, що відбулося між банком, а також ТОВ "Пюбе Глобал", ДП "МЗУ";

- інформацію, що стало причиною проведення фінансового моніторингу з боку ПАТ АБ "Укргазбанк", що відбувся у межах серпня-вересня 2024 року по взаємовідносинах між ДП "МЗУ" (код 42574629) з нерезидентом ТОВ "Пюбе Глобал" (Республіка Польща) (реєстраційний номер 363197263);

- інформацію чи отримано АТ "Укргазбанк" від ДП "МЗУ" із запитуваним об`ємом інформацію, надану листом ТОВ "Пюбе Глобал" № РО 160924/1 від 16.09.2024 з документами на її підтвердження, і в яку дату ?;

- інформацію чи отримано АТ "Укргазбанк" від ДП "МЗУ" лист АТ "РВС Банк" № 2625/24 від 26.09.2024 щодо підтвердження надання банківської гарантії по укладеному з ДП "МЗУ" договору № 09/192-07/2024 від 25.07.2024 на умовах грошового забезпечення (100 % покриття) із банківською випискою по рахунку ТОВ "Пюбе Глобал" що це підтверджує, і в яку дату ?;

- інформацію чи досягнуто АТ "Укргазбанк" цілей валютного нагляду щодо валютної операції ДП "МЗУ" по взаєморозрахунках з ТОВ "Пюбе Глобал", та встановлено наявність/відсутність підстав уважати, що ця валютна операція є сумнівною, і в яку дату ?;

- інформацію про дату надходження (не надходження) грошових коштів з рахунку ДП "МЗУ", що відкритий в державному казначействі на рахунок відкритий в АТ "Укргазбанк" з метою виконання зобов`язань до договору № 09/192-07/2024 від 25.07.2024;

- інформацію про дату заяви на купівлю іноземної валюти ДП "МЗУ" для переказу валюти для розрахунку по контракту № 09/192-07/2024 від 25.07.2024 з ТОВ "Пюбе Глобал".

На виконання вимог ухвали, АБ "Укргазбанк" листом № БТ-5316 від 23.04.2026 (а.с. 88-89 том 3) повідомив, що причиною проведення фінансового моніторингу з боку відділу аналізу та контролю валютних операцій управління моніторингу ділових відносин/фінансових операцій департаменту фінансового моніторингу, який відбувся у період серпень-вересень 2024 року, по взаємовідносинах між ДП "МЗУ" з нерезидентом ТОВ "Пюбе Глобал" (Польща) було надання на розгляд до банку нових зовнішньоекономічних контрактів укладених клієнтом, а саме: № 09/192-07/2024 від 25.07.2024 та № 910/11895/23 від 11.06.2024.

АБ "Укргазбанк" зазначав, що здійснює аналіз надання на розгляд зовнішньоекономічних контрактів клієнтів відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 8 від 02.01.2019 "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими установами аналізу та перевірки документів (інформації) про валютні операції" та постанови Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану".

В означеному листі АБ "Укргазбанк" зазначив, що п. 7 розділу II Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ № 2 від 02.01.2019 (зі змінами) визначено, що суб`єкт валютних операцій для здійснення валютних операцій із купівлі/продажу/обміну іноземної валюти/банківських металів подає до банку заяву на купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів. Заява подається в довільній формі.

АБ "Укргазбанк" зазначав, що засобами корпоративної пошти 24.10.2024 Департаментом було отримано заяву клієнта про купівлю іноземної валюти або банківських металів № 1 від 18.10.2024, відповідно до якої 24.10.2024 було куплено 415 521,51 євро з метою здійснення розрахунків за контрактом.

Також АБ "Укргазбанк" зазначав про надходження 23.10.2024 грошових коштів з рахунку ДП "МЗУ", відкритому в державному казначействі, на транзитний рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк", в сумі 18 689 908,60 грн для купівлі валюти на МВРУ.

Таким чином, твердження замовника (апелянта-1) про призупинення попередньої оплати, у відповідності до п. 3.4 договору, не відповідають фактичним обставинам правовідносин сторін за договором, оскільки проведення фінансового моніторингу у даному випадку, є обов`язковим для даних правовідносин, і про що, сторонам було достеменно відомо, як з огляду на існування між сторонами попередніх аналогічних договірних правовідносин, так і узгодження безпосередньо в п. 3.4 договору обов`язку постачальника надати замовнику інформацію та документи, що зазначені в запиті банку замовника при здійсненні фінансового моніторингу. При цьому, жодних домовленостей сторін у договорі про те, що фінансовий моніторинг є відкладальною обставиною, сторонами досягнуто не було.

Отже, оскільки єдиною умовою, для здійснення передоплати за умовами договору сторонами визначено надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії, яка була виконана постачальником, що сторонами визнається, замовник зобов`язаний був здійснити попередню оплату у строк до 23.09.2024 включно, як вже було зазначено судом, а відтак замовником порушено взяті на себе зобов`язання в частині дотримання строків здійснення попередньої оплати.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст.ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у тому числі зі здійснення попередньої оплати, у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення зі здійснення попередньої оплати.

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок заявлених позивачем за зустрічним позовом до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції вірно встановлено, що стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягають 44 426,83 грн 3 % річних та 336 418,35 грн інфляційних втрат, за період з 24.09.2024 до 22.10.2024.

Доводи замовника про наявність підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню, оскільки 3 % та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, при цьому 3 % є законодавчо встановленим мінімумом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання і цей розмір не підлягає зменшенню судом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), а інфляційні втрати не підлягають зменшенню, оскільки є способом компенсації збитків кредитора через знецінення коштів внаслідок інфляції та не відносяться до штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вже було встановлено, постачальник зобов`язаний був поставити товар за договором у строк до 31.01.2025.

Щодо тверджень відповідача за первісним позовом (апелянта-2) про зупинення свого обов`язку з поставки товару, у зв`язку з простроченням замовником внесення попередньої оплати, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Для застосування наслідків, передбачених ст.ст. 538, 613 ЦК України, необхідним є встановлення, що саме поведінка кредитора створила неможливість виконання боржником відповідного обов`язку або перебувала у безпосередньому причинному зв`язку з невиконанням такого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі № 910/10101/25.

Колегія суддів зазначає, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором необхідних дій.

Так, сторонами у специфікації погоджений строк поставки продукції до 31.01.2025 (п. 4) та згідно п. 4.2 договору вказані у специфікації (додаток № 1) та/або заявках на поставку продукції строки поставки продукції можуть бути змінені за мотивованим зверненням постачальника та/або рішенням замовника за наявності обґрунтованих на те підстав та/або у разі здійснення замовником попередньої оплати, та/або у випадку, коли дія цього договору може бути продовжена відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 15.5 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.

Постачальник у адресованих замовнику листах № PG 260924/1 від 26.09.2024, № PG 041024/1 від 04.10.2024 та № PG 181024/1 від 18.10.2024 (а.с. 157, 161, 163 том 1) посилався на те, що товар має специфічну технологію виготовлення протягом 4-5 місяців за умови його замовлення та оплати протягом 2-х банківських днів.

Проте на доведення таких обставин відповідач за первісним позовом документів з його контрагентом до матеріалів справи не надав, а також у вказаних листах постачальник не посилався на зупинення виконання свого обов`язку з поставки товару на підставі ст. 538 ЦК України, до моменту внесення замовником попередньої оплати за договором. Між тим постачальник вказував, що прострочення здійснення оплати продукції призведе до можливого прострочення строків постачання продукції, вимагав виконати взяті замовником на себе зобов`язання в частині оплати товару та вказував на наявність підстав для застосування відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України.

Слід зазначити, що тлумачення приписів ч. 3 ст. 538 ЦК України спрямоване на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони. Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене, оскільки сторонами був погоджений строк поставки товару до 31.01.2025 та відповідні строки не були змінені сторонами у передбаченому договором порядку, при цьому постачальник не скористався своїм правом щодо зупинення виконання зобов`язання з поставки товару до моменту внесення замовником попередньої оплати та не надав доказів щодо умов поставки товару його контрагентом (про які стверджував у своїх листах), то доводи апелянта-2 про зупинення свого обов`язку з поставки товару на час прострочення замовником внесення попередньої оплати за договором підлягають відхиленню.

07.02.2025 сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень акт приймання продукції № 1, відповідно до якого постачальник передав, а замовник прийняв урготул у кількості 22 220 шт. на загальну суму 18 689 908,60 грн (а.с. 44-45 том 1), а відтак відповідачем за первісним позовом порушено строки поставки товару за договором, що останнім не спростовано.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У ч. 1 ст. 550 ЦК України зазначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони погодили у п. 8.2 договору, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) продукції, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення пені, судом першої інстанції вірно встановлено, що стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 130 829,37 грн пені, нарахованої за період з 01.02.2025 по 07.02.2025.

Відповідно до ч. 11 ст. 238 та ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на задоволення первісного позову і часткове задоволення зустрічного позову та покладення на сторін судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, то судом першої інстанції у відповідності до наведених норм здійснено зустрічне зарахування та стягнуто різницю між ними в розмірі 252 163,57 грн на користь позивача за зустрічним позовом.

Щодо додаткового рішення про стягнення з ДП "МЗУ" на користь ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) 14 676,16 грн, слід зазначити наступне.

20.05.2026 до суду першої інстанції ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої представник зазначав про не вирішення судом питання відшкодування понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу.

20.05.2026 представником ДП "МЗУ" подано заперечення на заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У зустрічному позові ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) наводило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зокрема, на правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн, які просило стягнути з відповідача за зустрічним позовом (а.с. 197 том 1).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем за зустрічним позовом надано договір про надання правової допомоги адвокатських послуг № 3 від 29.08.2025, рахунок-фактуру № 29.08.25 від 29.08.2025 на суму 55 000,00 грн, платіжну інструкцію № 20 від 29.08.2025 на суму 55 000,00 грн, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.09.2025 на суму 55 000,00 грн (а.с. 271-274 том 1).

ДП "МЗУ" заперечуючи проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначало, що заявлені витрати в розмірі 55 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката не відповідають вимогам щодо розумності їх розміру, співмірності, необхідності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, а тому вказана сума підлягає зменшенню, а об`єктивна вартість наданих послуг ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) не перевищує 7 000,00 грн (а.с. 195 том 2).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З наданого заявником акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 03.09.2025 на суму 55 000,00 грн вбачається (а.с. 187 том 1), що у вартість 55 000,00 грн входить представництво інтересів заявника адвокатом як відповідача за первісним позовом так і позивача за зустрічним позовом, і включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій; аналіз підстав та предмету позову, обрання правової позиції (доказів) спрямованих на спростування аргументів позивача; складання та подання процесуальних документів до суду; складання, подання зустрічного позову. Також, в означеному акті узгоджено, що період надання послуг: з дати укладення договору по дату на яку припадає ухвалення рішення господарським судом міста Києва.

З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду заявником документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду на предмет позову, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена сума судових витрат за представництво інтересів ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), як відповідача за первісним позовом так і позивача за зустрічним, є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предметів спору. Апелянтом-1 документально не доведено невідповідності ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн.

В свою чергу, оскільки заявлена ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн, включає в себе представництво за первісним позовом, за результатами якого заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не призвели до відмови в задоволенні первісного позову, і за зустрічним позовом, який задоволено судом першої інстанції частково, наявні підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України у розмірі 26 851,93 грн.

Відповідно до ст. 127 ГПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати, пов`язані, зокрема із залученням перекладачів.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду першої інстанції та з метою належного повідомлення ТОВ "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC), як відповідача за первісним позовом, надано переклад на польську мову ухвали господарського суду міста Києва від 07.07.2025 та позовної заяви з додатками до неї, у трьох примірниках; переклад засвідчено перекладачем, підпис і особу перекладача засвідчено нотаріально.

Так, на підтвердження обґрунтованості таких витрат до матеріалів справи надано замовлення № 3 до договору про надання послуг № 09/11-04/2025 від 11.04.2025, акт здачі-приймання наданих послуг № БП-203 від 01.08.2025 на суму 12 175,77 грн та платіжну інструкцію № 10987 від 04.08.2025 на суму 12 175,77 грн (а.с. 96-98 том 1).

Таким чином, надавши оцінку поданим позивачем за первісним позовом доказам на підтвердження понесених ним витрат на послуги перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, пов`язаних з розглядом цієї справи, витрати на загальну суму 12 175,77 грн є доведеними та підлягають відшкодуванню позивачу за первісним позовом за рахунок відповідача за первісним позовом у порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції здійснено зустрічне зарахування таких сум та обґрунтованого стягнуто різницю між ними в розмірі 14 676,16 грн з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням та додатковим рішенням господарського суду, тож підстав для їх скасування або зміни не має.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційних скарг покладається на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2026 та товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" (Pube Global LLC) на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 910/7786/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2026 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2026 у справі № 910/7786/25 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/7786/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.11.2026.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук