Постанова № 141388955 у справі № 918/576/26 від 05.11.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Справа № 918/576/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Кульчій І.М.

секретар судового засідання Дехтярук І.А.

за участю представників:

позивача: Шевчук О.М. (адвокат)

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 23.07.2026 суддею Мовчуном А.І. у м. Рівне (повний текст рішення складено 23.07.2026) у справі № 918/576/26

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 24881216 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява ДП Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до ТзОВ "Домпромбуд" про стягнення з товариства штрафних санкцій у розмірі 24881216 грн.

Позовні вимоги підприємства обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки товару за державним контрактом № 24-1412-VDK-25 від 23.12.2025.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 у справі № 918/576/26 позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" задоволено; стягнуто з ТзОВ "Домпромбуд" на користь позивача 13237696 грн пені, 11643520 грн штрафу та 298574, 59 грн витрат по сплаті судового збору; ухвалено видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пені 6618848 грн та штрафу 5821760 грн; у решті позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів скарги товариство вказує, що судом першої інстанції не встановлено належним чином обставини, які мали об`єктивний характер впливу на процес постачання відповідного товару скаржником а також те, що невиконання контракту у повному обсязі є наслідком реалізації права позивача на одностороннє розірвання, а тому покладати увесь обсяг штрафних санкцій на скаржника за наявності об`єктивних обставин впливу є несправедливим по відношенню до останнього і по суті є порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Домпромбуд" на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 у справі № 918/576/26; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі відповідно до яких державне підприємство просило суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив останню залишити без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час засідання товариство було належним чином повідомлене судом.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За умовами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмових пояснень, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи стверджується, що 23.12.2025 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 24-1412-VDK-25, згідно умов якого виконавець зобов`язався поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток № 1 до контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Згідно п. 1.3 контракту, сторони визнають та підтверджують, що укладення ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідного до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (із змінами), та станом на дату укладання контракту продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1275 від 11.11.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та постанови № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (із змінами). Відповідно до п. п. 2.4, 2.9 контракту, загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 206080000 грн. Оплата замовником поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця по факту поставки товару впродовж 15-ти банківських днів шляхом подання платіжної інструкції по ДКСУ, а у разі відсутності бюджетного фінансування - протягом 5-ти банківських днів з дати його находження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого виконавцем рахунку на оплату (із обов`язковим зазначенням посади підписантів та розшифрування їх підписів, шляхом зазначення прізвища та ініціалів), до якого додаються підписаний сторонами акт приймання - передачі товару за контрактом, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника). Згідно з п. п. 4.1, 4.2 контракту, виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (додаток № 1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документально підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту. За умовами пп. 1, 4 п. 7.2 контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У разі відмови від поставки товару (частини товару) виконавець зобов`язаний, крім сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 % від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару. Згідно п. 11.1 контракту, останній набирає чинності з дати його укладення та діє до 30.06.2026, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних. Відповідно до специфікації товарів (додаток № 1 до контракту), товар у кількості 1400 комплектів загальною вартістю 206080000 грн підлягав поставці до 12.01.2026 (Т0 + 20 календарних днів, де Т0 - дата укладення контракту).

Обґрунтовуючи позовні вимоги державне підприємство вказало про те, що в порушення умов договору 28.01.2026 відповідачем було поставлено 270 комплектів товару, що підтверджується актом приймання - передачі товару № 120 та видатковою накладною № 110-1.1.1-В-222 (4) від 28.01.2026.

23.03.2026 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих. № 6-7519 про розірвання державного контракту № 24-1412-VDK-25 від 23.12.2025 в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару. У відповідь на вказане повідомлення 26.03.2026 відповідач листом № 37 висловив заперечення щодо одностороннього розірвання контракту, зазначивши про необґрунтованість наведених позивачем підстав для його розірвання. Також товариство просило відтермінувати дату розірвання контракту з метою надання йому додаткового часу для усунення виявлених порушень, а також гарантувало повне виконання взятих на себе зобов`язань до 10.05.2026.

З огляду на ту обставину, що товар в погоджений контрактом строк відповідачем не було поставлено, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього 13237696 грн пені та 11643520 грн штрафу.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено вище та стверджується матеріалами справи, сторонами даного господарського спору 23.12.2025 укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 24-1412-VDK-25.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. ст. 655, 663, 664 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України). Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено вище, пп. 1, 4 п. 7.2 контракту сторони обумовили відповідальність виконавця у разі прострочення поставки товару та у разі відмови від його поставки.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Обґрунтовуючи доводи на підтвердження своєї правової позиції відповідач вказав про те, що відповідно до листа постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd., яка є офіційним постачальником безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI, товариство було повідомлено про затримку відвантаження товару. Товариство вважає, що зазначені обставини зумовили неможливість виконання державного контракту у визначений строк з причин, що не залежали від його волі, при цьому наголошує, що не мало умислу на порушення умов контракту та вжив усіх необхідних заходів для недопущення такого порушення, зокрема своєчасно здійснив попередню оплату товару. Окрім того, в суді першої інстанції представник відповідача вказав про відсутність у позивача фактичних збитків, завданих у зв`язку з порушенням строків поставки. Також просив суд зменшити їх розмір штрафних санкцій на 50 %.

Згідно ст. ст. 614, 617, 618 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Як передбачено п. 7.6 контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Пунктом 13.1 контракту обумовлено, що сторони свідомо укладають контракт, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися сторонами форс - мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього контракту. Згідно 7.9 контракту, враховуючи той факт, що під час погодження та підписання цього контракту сторони максимально врахували наявність в Україні специфічних обставин, перерахованих у п. 13.1 цього контракту, сторони не будуть в майбутньому посилатися на ці обставини як форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) в розумінні цього розділу контракту. Винятки можуть становить лише істотні зміни об`єктивних обставин під час дії воєнного стану, які можуть вплинути на виконання цього контракту, зокрема: збої в роботі платіжних систем, що унеможливлює вчасне перерахування коштів: прийняття нормативно - правових актів органами державної влади або місцевого самоврядування, які впливають на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього контракту; критичне пошкодження об`єктів інфраструктури (доріг, складів), критичне пошкодження/знищення баз/складів виконавця, де виготовляється /зберігається товар для замовника, знищення виробничих потужностей, товару, сировини та матеріалів, аварія, пожежа, заборона (обмеження) експорту/імпорту сировини та матеріалів, що впливає на строки та умови виконання зобов`язань, передбачених умовами цього контракту, тощо. У разі настання таких обставин, сторони діють відповідно до положень п. 13.6 цього контракту та без застосування положень п. 13.7 цього контракту. За п. 13.4 контракту, при настанні надзвичайних та невідворотних форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні", які об`єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання сторонами зобов`язань, передбачених умовами контракту, строк виконання таких зобов`язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов`язань, як це передбачено п. 13.6 цього контракту.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України ""Про торгово - промислові палати в Україні".

Відповідно до п. 13.7 контракту, якщо сторона, яка підпала під дію форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), не знайшла інших можливостей виконувати свої зобов`язання за цим контрактом, вона повинна підтвердити факт виникнення/існування форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідним документом, виданим Торгово - промисловою платою України, до якого додаються документи, що підтверджують причинно - наслідковий зв`язок між форс - мажорними обставинами та не можливістю виконати зобов`язання за контрактом виконавця. Такий документ надається іншій стороні в порядку та у строки визначені Регламентом засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово - промисловими палатами форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2024 № 44(5) із змінами та доповненням.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано лист постачальника - компанії AMGROUP China Co Ltd. від 25.03.2026, яким товариство було повідомлено про затримку відвантаження товару у зв`язку з підвищеним навантаженням на авіалінії напередодні новорічних свят, а також продовженим строками проходження експортних та митних процедур.

Разом з тим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, які стали перешкодою для виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за контрактом, є по суті обставини порушення зобов`язань контрагентами виконавця, а тому вказані обставини не підпадають під категорію обставин непереборної сили та відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності з цієї підстави. Водночас, заключаючи контракт відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював його виробництво, а отже він фактично виступив в ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу.

Суд зауважує, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а отже виконавець уклавши з замовником контракт на погоджених умовах, зобов`язаний нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань, у зв`язку з чим наведені виконавцем обставини не свідчать про відсутність його вини за неналежне виконання зобов`язань з поставки товару за контрактом.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України слід мати на увазі, що поняття "значно" є оціночними і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Таким чином, зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно - правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

В питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст. ст. 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. За загальним правилом, у вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суд, зокрема, бере до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, а також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

Апеляційний господарський суд повністю погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки умови контракту були погоджені сторонами, при цьому зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Разом з цим, за нормами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Колегія суддів також вважає, що судом першої інстанції підставно враховано той факт, що позивач у даній справі реалізовує мету із закупівлі товару на потреби оборонного сектору в період збройної агресії проти України, а отже важливо враховувати не тільки можливі матеріальні втрати (збитки), а й вплив невиконаного зобов`язання на інші аспекти. В даному контексті невиконання зобов`язання призводить до невиправданого очікування поставки товару, що має негативний вплив на організацію забезпечення сектору оборони та порушення планів по формуванню політики закупівель для сектору оборони. Отже, штрафні санкції, які у даному випадку заявлені позивачем за невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, спрямовані передусім на компенсацію майнових втрат, яких замовник зазнав внаслідок невиконання обов`язку за контрактом зобов`язаною стороною, тож з огляду на встановлене порушення виконавцем умов контракту є підстави для стягнення штрафних санкцій у заявлених розмірах.

Водночас, ціна контракту у даній справі складає 206080000 грн, тож сума штрафних санкцій від його ціни становить 12,07 % і такі санкції не є способом отримання замовником доходів, не направлені на його збагачення та мають компенсаційний, а не каральний характер.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано враховано, що в межах строку, визначеного контрактом, не було поставлено жодного комплекту товару, а поза межами строку, визначеного контрактом, поставлено лише 270 з 1400 комплектів товару, передбачених контрактом.

У свою чергу відповідачем не було надано доказів вжиття усіх можливих заходів, необхідних для належного виконання своїх зобов`язань за контрактом, не підтверджено збитковості товариства та/або того, що товариство знаходиться у скрутному економічному становищі, при цьому контракт не було виконано останнім у повному обсязі, а наявність інших контрактів із державними замовниками в оборонній сфері не є предметом даного спору.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, відтак, суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкції у повному обсязі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, враховуючи усі вищевикладені обставини, дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2026 у справі № 918/576/26 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві, відтак останнє слід залишити без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 23 липня 2026 року у справі № 918/576/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/576/26 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "10 листопада 2026 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Кульчій І.М.