Постанова № 141388971 у справі № 924/374/26 від 11.11.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року Справа № 924/374/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 05.08.2026 суддею Вибодовським О.Д. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 11.08.2026) у справі № 924/374/26

за позовом Житомирського обласного центру зайнятості

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області

про стягнення 14500, 80 грн

ВСТАНОВИВ:

Житомирський обласний центр зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 14500, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про те, що неправомірні дії відповідача в частині відмови у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку громадянці ОСОБА_1 , призвели до невірного нарахування та виплати останній допомоги по безробіттю у розмірі 14500, 80 грн, яка на думку позивача, підлягає поверненню Житомирському обласному центру зайнятості.

06.05.2026 в підготовчому засіданні суду першої інстанції, серед іншого, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2026 у даній справі позов задоволено; ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 14500, 80 грн грошових коштів, які зарахувати за реквізитами: код ЄДРПОУ 03491398, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, р/р [рахунок приховано]), 3328 грн витрат по сплаті судового збору.

До Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла апеляційна скарга на вказане рішення, у якій управління просило суд останнє скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного та необґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України. Також управління вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не взяв до уваги доводи та докази відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2026 у справі № 924/374/26; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що 04.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно персональної картки № 065225040400026, ОСОБА_1 з 04.04.2025 по 03.11.2025 перебувала на обліку в Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості як безробітна, яка на момент звернення із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю від 04.04.2025 не належала до категорії зайнятого населення у розумінні ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", у тому числі не отримувала пенсію.

Відповідно до наказу Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 04.04.2025р № НТ250404 ОСОБА_1 надано статус безробітної. Також наказами філії від 07.04.2025 № НТ250407 та від 07.04.2025 № НТ250407 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - з 05.04.2025.

Наказом філії від 16.07.2025 № [номер приховано] ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 04.07.2025, зокрема у зв`язку з тим, що на дату набуття чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" строк виплати допомоги по безробіттю не перевищував 90 днів.

Реєстрація безробітної ОСОБА_1 у Коростенській філії Житомирського обласного центру зайнятості припинена з 03.11.2025 у зв`язку з поданням безробітною особисто письмової заяви про зняття її з реєстрації як безробітної, так як остання відмовляється від послуг служби зайнятості.

Відповідні рішення щодо безробітної ОСОБА_1 (ПК № 065225040400026) підтверджені наявним в матеріалах справи витягом із наказів від 19.11.2025.

Окрім того, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2024 № 063550002682 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , як потерпілій від аварії на ЧАЕС 4-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 20.11.2024.

На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 20.11.2024, що стверджується довідкою ГУ ПФУ в Житомирській області від 17.11.2025.

З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття кар`єрним радником відділу працевлаштування - ОСОБА_2 та кар`єрним радником відділу працевлаштування - ОСОБА_3 проведено розслідування, за результатами якого складено акт № 72/610 розслідування страхових випадків та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття від 17.11.2025, яким встановлено факт отримання пенсії за віком ОСОБА_1 з 20.11.2024 на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25. У акті також вказано, що ОСОБА_1 як безробітна перебувала на обліку з 04.04.2025 по 03.11.2025.

Згідно витягу із наказів Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості від 19.11.2025, останнім було прийнято наказ від 18.11.2025 № [номер приховано] про повернення коштів у встановленому порядку відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", зокрема з 05.04.2025.

Відповідно до довідки Житомирського обласного центру зайнятості від 18.11.2025 № 4703/09,02-25 за період перебування ОСОБА_1 на обліку сума до повернення становить 14500, 80 грн (за період з 05.04.2025 по 03.07.2025).

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2025 позивач звернувся до відповідача з листом № 2585 про необхідність повернення коштів в сумі 14500, 80 грн, виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, протягом тридцяти календарних днів з дня отримання листа. Надсилання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 29.12.2025, однак, відповіді на вказаний лист відповідачем не було надіслано.

Окрім того у матеріалах справи наявні: додаток № 1 до ПК №065225040400026 - Завдання індивідуального плану працевлаштування, їх виконання; додаток № 2 до ПК № 065225040400026 - Рішення щодо зареєстрованого безробітного, прийняті установою Державної служби зайнятості; додаток № 4 до ПК № 065225040400026 - Нарахування допомоги по безробіттю та платежі.

Зважаючи на вказані обставини, Житомирський обласний центр зайнятості звернувся із відповідним позовом до господарського суду.

В силу ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Згідно ст. 44 цього Закону, зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 7, 8, 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно ст. 31 цього Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі припинення реєстрації безробітного відповідно до ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" та абз. 13 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Статтею 11 ЦК України обумовлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу приписів ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відтак, суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

Згідно п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є органом виконавчої влади, а отже і суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Судова колегія зазначає, що на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відповідно до ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Судами встановлено, а матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Коростенській філії Житомирського обласного центру зайнятості з 04.04.2025 по 03.11.2025 та отримувала допомогу по безробіттю у період з 05.04.2025 по 03.07.2025.

Разом з тим, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.11.2024 № 063550002682 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , як потерпілій від аварії на ЧАЕС 4-ї категорії із зниженням пенсійного віку на 5 років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 20.11.2024.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином колегія суддів констатує, що протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.20225 у справі № 240/863/25, яке набрало законної сили - 25.08.2025.

З огляду на вказане, встановленими судами обставинами стверджується, що внаслідок протиправної відмови територіального органу Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Житомирський обласний центр зайнятості в особі Коростенської філії Житомирського обласного центру зайнятості безпідставно здійснив призначення та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення останньої до центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного вона мала право (перебувала у працездатному віці, не мала роботи та доходу, своєчасно не отримала призначення пенсії) на набуття такого статусу та отримання відповідних коштів. Доказів протилежного в матеріали справи не було надано.

Згідно ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.

Суд зауважує, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях відповідача складу всіх трьох елементів правопорушення, необхідних для притягнення останнього до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, а саме: протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону і полягає у відмові територіального органу Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) у призначенні пенсії ОСОБА_1 , протиправність якої визнана рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25, яке набрало законної сили - 25.08.2025; наявність шкоди, що оцінюється сумою витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 05.04.2025 по 03.07.2025, права на яку остання не отримала би за умови своєчасного призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку і перебування у статусі пенсіонера; причинно-наслідковий зв`язок між незаконними діями територіального органу Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) та понесеною шкодою, який прослідковується в тому, що статус пенсіонера і статус безробітного взаємовиключні за ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення". Тобто внаслідок протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у призначенні пенсії ОСОБА_1 остання своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю як безробітній особі за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 14500, 80 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає доведену позивачем наявність всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що згідно довідки від 18.11.225 № 4703/09.02-25 сума виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 за період з 05.04.2025 по 03.07.2025 становить 14500, 80 грн, позаяк саме ця сума підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку ст. 1173 ЦК України, як шкода, завдана незаконним рішенням органу державної влади.

Стосовно доводів скаржника про те, що єдиною особою, з якої за вказаних обставин може бути проведено стягнення суми виплат забезпечення є лише застрахована особа, суд зазначає слідуюче.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В силу ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-IV від 05.07.2012, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Допомога по безробіттю була призначена та виплачена ОСОБА_1 у зв`язку із тим, що на момент звернення до центру зайнятості ОСОБА_1 мала право на набуття відповідного статусу та на отримання коштів (перебувала у працездатному віці, не мала роботи та доходу, їй не було призначено пенсію). У разі, якби відповідач не відмовив ОСОБА_1 у її праві на отримання пенсії, ОСОБА_1 взагалі б не стала на облік у центрі зайнятості як безробітна, та відтак не обтяжувала би державу обов`язком по своєму утриманню. Отже, і позивач не поніс би своїх витрат по соціальному забезпеченню ОСОБА_1 .

Тобто витрати позивача це прямий наслідок протиправної поведінки відповідача (протиправність була встановлена рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у справі № 240/863/25, що набуло законної сили, а отже повторного з`ясування дана обставина не потребує).

Щодо доводів скаржника про те, що ОСОБА_1 була обізнана про існування невирішеного спору щодо права на призначення пенсії за віком, що в силу вимог ст. ст. 43, 44 Закону України "Про зайнятість населення" підлягало повідомленню центру зайнятості та те, що особа не виконала обов`язок щодо своєчасного повідомлення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, ні щодо повідомлення про існування спору, ні щодо набрання законної сили судового рішення, судова колегія зазначає, що існування невирішеного спору у суді не є та не може бути визнано підставою для відмови у реєстрації особи як безробітної чи невиплати їй матеріального забезпечення, подібна підстава відсутня у переліку підстав для припинення реєстрації безробітного, визначених ст. 45 Закону "Про зайнятість населення". Спір може бути вирішено як на користь позивача, так і на користь відповідача, а отже, не є обставиною, що впливає на право особи на отримання соціальних послуг до завершення такого спору та набуття рішення суду законної сили.

Водночас суд зауважує, що під час дії воєнного стану тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів (Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 21.09.2022 № 2622. Оскільки ОСОБА_1 було призначено допомогу по безробіттю 05.04.2025, 90 календарних днів у її випадку збігли 03.07.2025. Отже, протягом всього періоду отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , було відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, на її користь (дата набрання законної сили рішенням по справі № 240/863/25 - 25.08.2025). Відтак, особа мала право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Судова колегія відмічає, що предметом позову є саме сума виплаченої допомоги по безробіттю, а не статус особи як безробітної після 25.08.2025. Усі послуги центру зайнятості після завершення виплат допомоги по безробіттю були безкоштовними.

Аргументи скаржника про недоведеність наявності прямого або опосередкованого причинного зв`язку між діями відповідача ( у вигляді відмови у призначенні пенсії) та завданою позивачу шкодою у вигляді виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, як обов`язкової умови настання відповідальності колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про доведеність позивачем всіх трьох елементів правопорушення, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відтак, в силу усіх встановлених обставин справи та приписів законодавства, апеляційний господарський суд вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 14500, 80 грн виплаченої допомоги по безробіттю.

Таким чином апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2026 у даній справі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому останнє слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2026 у справі № 924/374/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 924/374/26 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Крейбух О.Г.