Постанова № 141388976 у справі № 903/761/26 від 10.11.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 903/761/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Розізнана І.В.

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Копачівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 40856,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26 зупинено провадження у справі №903/761/26 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Копачівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів в розмірі 40 856,29 грн, до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/2848/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

Вказана ухвала мотивована тим, що майбутнє рішення Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності у справі №922/2848/24 безпосередньо може вплинути на подальший розгляд даної справи №903/761/26, оскільки предметом спору в межах даного спору є також дослідження впливу джерела походження коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси), якими оплачено спірний товар (електроенергію) на наявність процесуальної правоздатності прокурора щодо обраного способу захисту прав держави (територіальної громади).

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Керівник Луцької окружної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою 16.09.2026 через систему Електронний суд, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026, якою зупинено провадження у справі № 903/761/26, та направити справу № 903/761/26 для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги у цій справі. Про дату і час розгляду справи повідомити сторін, Луцьку окружну прокуратуру, а також Рівненську обласну прокуратуру, яка братиме участь у розгляді справи № 903/761/24 Північно-західним апеляційним господарським судом.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- у даному випадку ключові відмінності правовідносин у порівнюваних справах полягають у сторонах, а також у тому, що у справі № 903/761/26 закупівля проводилася із коштів місцевого бюджету, а у справі № 922/2848/24 виключно за кошти, отримані від господарської діяльності комунального підприємства;

- висновок місцевого господарського суду про наявність підстав (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України) для зупинення провадження у справі № 903/761/26 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24, не є підставним; судом першої інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали.

29.09.2026 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №903/761/26.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.10.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить питання щодо задоволення чи залишення без задоволення апеляційної скарги Луцької окружної прокуратури в частині скасування ухвали Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі № 903/761/26 - вирішити на розсуд суду. У задоволенні вимоги апеляційної скарги щодо стягнення з ТОВ "ВЕЗ" судового збору за подання цієї апеляційної скарги - відмовити у повному обсязі, незалежно від результатів розгляду скарги по суті.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.11.2026 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Юрчука М.І., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/761/26.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2026 визначено склад суду: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Тимошенко О.М., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2026 прийнято апеляційну скаргу Керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26 до провадження колегією суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Тимошенко О.М., суддя Розізнана І.В.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся із позовом в інтересах держави в особі Копачівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", в якому просить суд:

1. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Копачівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" договору про постачання/закупівлю електричної енергії від 01.02.2022 №23-22/299 (процедура закупівлі: UA-2021-12-09-004325-с), а саме:

1) додаткову угоду від 20.09.2022 №2;

2) додаткову угоду від 12.10.2022 №3.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Копачівської сільської ради в дохід місцевого бюджету 40 856,29 грн.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір за подання до суду даної позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №1-2 є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому є всі підстави вважати, що кошти в розмірі 40856,29 грн, які сплачені Копачівською сільською радою за товар, як надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

Однак, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції беручи до уваги таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено два види зупинення провадження у справі:

- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України;

- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 зазначено, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин.

Також апеляційний суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 04.06.2024 у справі №902/924/23, зазначалося, що з аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.

При цьому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15 щодо застосування норми пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України Верховний Суд сформував таку практику, з якої вбачається, що провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.

Водночас саме по собі перебування іншої справи на розгляді Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Необхідною передумовою застосування пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України є встановлення того, що в іншій справі дійсно переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, а висновок Верховного Суду за результатами такого перегляду має істотне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.

Частина 4 статті 236 ГПК України передбачає обов`язок суду враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в його постановах. Водночас пункт 7 частини першої статті 228 цього Кодексу надає суду право зупинити провадження лише у випадку перегляду судового рішення саме у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. За таких умов зупинення провадження не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливий вплив майбутнього висновку Верховного Суду на вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів зважає на те, що правовідносини у справі №903/761/26 та у справі №922/2848/24 не є подібними у тому обсязі, який має визначальне значення для вирішення питання про можливість зупинення провадження.

У справі №903/761/26 прокурор обґрунтовує звернення до суду тим, що укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а не власного (кошти від господарської діяльності підприємства), при виконанні договору про закупівлю. Відповідно, питання про те, кому мають бути повернуті кошти у разі встановлення недійсності спірних додаткових угод, не може вирішуватися окремо від встановленого джерела їх фінансування.

Суд звертає увагу, що у пункті 30 ухвали Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 922/2848/24 КП "Харківводоканал" не є а ні розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування зазначеної процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується також пунктом 4.2 договору, у якому зазначено, що "Джерело фінансування - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)", та повідомленням про намір укласти договір про закупівлю №UA-2023-05-17-005675-a, у якому також зазначено, що "Джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)". Також колегія суддів звернула увагу, що Верховний Суд неодноразово формував висновки - комунальні комерційні підприємства є самостійними суб`єктами господарювання, мають свій відокремлений баланс, власні обігові кошти і не відповідають за зобов`язаннями ради, так само як і рада за зобов`язаннями створених нею комунальних підприємств, а прокурор, в свою чергу, позбавлений права представляти в суді інтереси комунальних підприємств. Підставами для передачі цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стали обґрунтування колегії суддів щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12 березня 2025 року в справі № 924/524/24, від 10 вересня 2025 року в справі № 910/6131/24, від 4 лютого 2026 року в справі № 922/1328/24, від 18 лютого 2026 року в справі № 913/95/25 щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у подібних правовідносинах шляхом їх (висновків) уточнення, а саме виключення з висновку речення: "При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов`язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування".

Таким чином, у справі № 922/2848/24 розрахунки за договором здійснювалися виключно за кошти, отримані КП "Харківводоканал" від здійснення власної господарської діяльності, тобто за відсутності бюджетного фінансування; а КП "Харківводоканал" не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень.

Поряд з цим, у справі №903/761/26 Копачівська сільська рада є розпорядником сільського бюджету.

Крім того, у справі №903/761/26, як установлено матеріалами справи, джерелом фінансування оплати електричної енергії є кошти місцевого бюджету, що підтверджується Протоколом затвердження річного плану закупівель UA-2021-12-09-004325-с (а.с. 14) та Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2021-12-09-004325-с від 19.01.2023 (а.с. 30).

Доказів того, що закупівля здійснювалася із інших джерел фінансування матеріали справи не містять.

Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, бюджетне фінансове зобов`язання передбачає обов`язок розпорядника або одержувача бюджетних коштів здійснити оплату за придбані товари, роботи чи послуги відповідно до бюджетного асигнування.

Суд звертає увагу, що хоч із п. 5.1 Договору вбачається, що виконання зобов`язань за договором здійснюється на засадах змішаного фінансування, однак, умови вказаного пункту не містять деталізації такого змішаного фінансування, зокрема, в п. 5.1.1., 5.1.2., п. 5.1.3 відсутня будь-яка інформація щодо відповідних сум.

Апеляційний господарський суд зазначає, що сама по собі наявність спільних норм законодавства, які підлягають застосуванню, не свідчить про подібність правовідносин у розумінні пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України. Для вирішення питання про зупинення провадження необхідно встановити не лише формальну схожість правових норм, а й тотожність або істотну подібність правовідносин за їх суб`єктним складом, об`єктом, змістом прав та обов`язків і, що має визначальне значення у цій справі, за фактичними обставинами, від яких залежить застосування відповідної норми права.

Отже, правова оцінка правовідносин, які є предметом перегляду у справі №922/2848/24, виключає висновок про те, що правовідносини є подібними із справою №903/761/26 та результат касаційного перегляду останньої справи є необхідною передумовою розгляду справи №904/2051/26, оскільки у справі № 903/761/26 закупівля проводилася за кошти місцевого бюджету, а у справі № 922/2848/24 виключно за кошти, отримані від господарської діяльності комунального підприємства.

За змістом пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України зупинення провадження є процесуальним правом суду, а не його безумовним обов`язком. Водночас реалізація такого права має відповідати завданню господарського судочинства та принципу розумного строку розгляду справи. Зупинення провадження є виправданим лише тоді, коли очікування результату розгляду іншої справи є об`єктивно необхідним для правильного вирішення спору, а не тоді, коли можливий майбутній висновок Верховного Суду лише потенційно може вплинути на правову оцінку окремого питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно ототожнив правове питання, яке розглядається у справі №922/2848/24, з питанням, що підлягає вирішенню у справі №903/761/26, та дійшов висновку про наявність передумов для застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки не врахував джерело фінансування спірної закупівлі, яке складаєтся із коштів виключно місцевого бюджету.

Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 05.10.2026 у справі №910/11553/25, у якій суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №922/2848/24, адже підстави передання даної справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не корелюються з обставинами даної справи. Доводи касаційної скарги у означеній частині зводяться до власних припущень відповідача щодо джерел походження коштів, сплачених на виконання у мов Договору, що ніяким чином не підтверджені ані матеріалам справи, ані будь-якими іншими доказами.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 99 рішення Європейського суду з прав людини "Кениг проти Федеративної Республіки Німеччина" розумний строк розгляду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи. Вивчаючи розумність строків процесу, саме визначення розумних строків має здійснюватися під час розгляду кожної конкретної справи.

Враховуючи, що головуючий суддя Павлюк І.Ю. перебувала у відпустці з 21.10.2026 до 06.11.2026, розгляд справи здійснено у розумні строки відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 08.09.2026 у справі №903/761/26 - скасувати.

3. Справу № 903/761/26 направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "10" листопада 2026 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Розізнана І.В.