Постанова № 141389022 у справі № 922/2085/26 від 11.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/2085/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект» (вх. № 1889Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 у справі № 922/2085/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Норика Олександра Миколайовича, м. Харків,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект», м. Харків,

про стягнення 116 221,09 грн,

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Норик Олександр Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект» про стягнення заборгованості за договором підряду № 04/22 від 01.04.2022 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у загальному розмірі 116 221,09 грн, з яких: 78 600,00 грн основний боргу, 7 996,45 грн 3 % річних та 29 624,64 грн інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних за договором робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, унаслідок чого утворилася заборгованість у заявленому розмірі, а також виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Харківської області (суддя Чистякова І.О.) рішенням від 11.08.2026 (повний текст рішення складено та підписано 14.08.2026) позов фізичної особи-підприємця Норика Олександра Миколайовича до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" про стягнення 116 221,09 грн задовольнив повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами договору підряду № 04/22 від 01.04.2022, виконання позивачем передбачених ним робіт та наявності у відповідача заборгованості в розмірі 78 600,00 грн. Суд зазначив, що оригінали договору та актів здачі-приймання виконаних робіт досліджені в судовому засіданні, відповідають копіям, наявним у матеріалах справи, а зміст актів підтверджує виконання робіт у повному обсязі та відсутні зауваження з боку замовника. Крім того, факт виконання робіт суд визнав підтвердженим через наявність в матеріалах справи виписки по рахунку позивача, з якої вбачається часткова оплата послуг за договором від 01.04.2026, письмовою заявою свідка та листуванням позивача з головою правління ОСББ. Заперечення відповідача щодо невиконання робіт суд відхилив, зокрема, з огляду на невідповідність наданих ним журналів технічного огляду ліфтів типовій формі, передбаченій ДСТУ 8863:2019. Також суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, перевіривши надані позивачем розрахунки. У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі витрати зі сплати судового збору поклав на відповідача.

Додатковим рішенням від 26.08.2026 з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект» на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотивуючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу - 30 000,00 грн, однак, урахувавши характер та складність справи, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи та заперечення відповідача щодо співмірності витрат, дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового відшкодування в розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, у якій посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Скаржник заперечує факт належного укладення між сторонами договору підряду № 04/22 від 01.04.2022, зазначаючи про відсутність належних доказів його підписання уповноваженою особою ОСББ. При цьому звертає увагу на те, що голова правління ОСББ Кусов О.В., за його твердженням, у відповідний період перебував за межами України, що, на думку скаржника, ставить під сумнів можливість підписання ним договору та актів здавання-приймання виконаних робіт у зазначені в них дати.

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду про фактичне виконання позивачем робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у період із квітня по листопад 2022 року. Вважає, що самі лише акти виконаних робіт не підтверджують належним чином фактичного надання послуг, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна технічна документація, зокрема записи в технічних журналах та паспортах ліфтів, наряди-допуски, маршрутні листи, графіки обслуговування, дефектні акти, журнали аварійних викликів, а також документи щодо використаних матеріалів і запасних частин.

Окремо скаржник заперечує наявність підстав для стягнення 6 600,00 грн за додаткові ремонтні робіт, посилаючись на недотримання передбаченого пунктами 3.5, 3.6 договору порядку їх замовлення та оплати. Зокрема, зазначає про відсутність доказів звернення ОСББ із відповідними заявками, погодження вартості робіт та здійснення попередньої оплати. На думку скаржника, листування сторін у месенджері Telegram та фотоматеріали не підтверджують погодження конкретного обсягу й вартості додаткових робіт та не свідчать про дотримання сторонами умов договору.

Також скаржник заперечує доказове значення акта звіряння взаєморозрахунків, оскільки він підписаний лише позивачем, а тому, на його переконання, не підтверджує погодження сторонами зазначеного в ньому розміру заборгованості. Крім того, скаржник посилається на здійснення відповідачем 23.08.2022 платежів на загальну суму 72 000,00 грн, з яких 59 200,00 грн за технічне обслуговування та ремонт ліфтів, 12 800,00 грн за диспетчеризацію ліфтів, вважаючи, що суд першої інстанції не надав належної оцінки призначенню цих платежів та їх урахуванню під час визначення розміру заборгованості.

Крім того, скаржник не погоджується з нарахуванням 3 % річних та інфляційних втрат, вважаючи їх стягнення безпідставним за відсутності доведеного факту існування основного боргу в заявленому позивачем розмірі.

Скаржник також зазначає про неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та безпідставну, на його думку, відмову в задоволенні клопотань про витребування в Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетину ОСОБА_2 державного кордону України, виклик останнього для допиту як свідка, а також виклик ФОП ОСОБА_1 для допиту як свідка у разі виникнення суперечностей між наданими ним відповідями на письмові запитання та іншими доказами у справі. Крім того, скаржник наполягав на необхідності повторного дослідження оригіналів договору та актів виконаних робіт, а також постановлення окремої ухвали з направленням відповідних матеріалів до органів прокуратури.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 скаржник зазначає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на надання правничої допомоги. На думку скаржника, суд першої інстанції не перевірив належним чином необхідність, обґрунтованість та співмірність заявлених витрат, а також не надав належної оцінки обсягу фактично наданих послуг.

З огляду на викладене скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, а також скасувати додаткове рішення від 26.08.2026 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у їх відшкодуванні або зменшити розмір таких витрат.

23.09.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та додаткове рішення від 26.08.2026 без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач посилається на листування сторін у месенджері Telegram та фотоматеріали, які, за його твердженням, підтверджують виконання додаткових ремонтних робіт з обслуговування ліфтів. Позивач наполягає на тому, що відповідач не здійснив повної оплати наданих послуг та виконаних робіт, унаслідок чого утворилася заборгованість, заявлена до стягнення у цій справі.

28.09.2026 від скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав позицію, викладену у апеляційній скарзі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демідова П.В., судді Білоусова Я.О. та Крестьянінов О.О.

08.09.2026 року скаржником подано заяву про усунення недоліків з доказами сплати судового збору, у зв`язку з чим, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.09.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (вх.1889Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 у справі №922/2085/26. Справу вирішив розглядати без повідомлення учасників справи. Встановив учасникам справи строк до 25.09.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів заявнику та його представнику.

Відповідно до ч.1 ст.285 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали суду від 11.09.2026 доставлено до електронних кабінетів заявника апеляційної скарги, його представника, а також представника позивача 11.09.2026 о 20:20. Оскільки судове рішення надіслано до електронних кабінетів після 17:00, відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем його вручення вважається наступний робочий день 14.09.2026.

У зв`язку з відсутністю електронного кабінету у фізичної особи-підприємця Норика Олександра Миколайовича копія ухвали суду від 11.09.2026 направлена на адресу його місцезнаходження, з рекомендованим повідомленням. Конверт з копією ухвали суду повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5 ч.6 ст.242 ГПК України).

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження.

15.09.2026 матеріали справи №922/2085/26 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.10 ст.270 ГПК України).

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01.04.2022 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект», в особі голови правління Кусова Олексія Валерійовича, який діяв на підставі статуту, як колективним замовником, та фізичною особою-підприємцем Нориком Олександром Миколайовичем як підрядником укладено договір підряду № 04/22 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Відповідно до пункту 1.1 договору колективний замовник доручає, а підрядник бере на себе організацію та виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів та системи диспетчеризації згідно з розділом 9.7 ПБЕЕЛ (НПАОП 0.00-1.02-08) на об`єктах колективного замовника відповідно до додатку 1, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору обслуговування ліфтовою аварійною службою виконується за узгодженням сторін та оплачується додатково за фактом.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна робіт визначена узгодженням сторін на день його укладення без урахування ПДВ. Відомість щомісячної суми оплати наведена в додатку 1 до договору та становить 18 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору у кінці поточного місяця підрядник дає колективному замовнику акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що колективний замовник підписує акт, засвідчує підпис печаткою до 30 числа поточного місяця та повертає акт підряднику.

Згідно з пунктом 3.3 договору на підставі підписаних актів колективний замовник самостійно оплачує виконані роботи шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника не пізніше десятого числа наступного місяця.

Пунктом 3.5 договору визначено, що незаплановані відновлювальні роботи, які виникли у результаті порушень правил користування ліфтами, розкрадання, псування обладнання і кабельних ліній, підпалів, порушення енергопостачання, залиття атмосферними осадками ліфтового обладнання і т.ін виконуються за окрему плату понад суму, передбаченої договором, на підставі листа колективного замовника з оплатою до початку проведення робіт відповідно до ціни, узгодженою сторонами.

Відповідно до пункту 3.6 договору зазначені в пункті 3.5 роботи можуть виконуватися з матеріалу колективного замовника, в такому разі відповідальність за неналежну якість наданих матеріалів та устаткування несе колективний замовник. Ці роботи виконуються по 100% попередній оплаті робіт за кошторисом.

Розділом 4 договору визначено права та обов`язки сторін. Зокрема, до пункту 4.1.2 підрядник зобов`язаний своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим та атестованим персоналом. Згідно з пунктом 4.1.3 договору підрядник зобов`язаний усувати несправності ліфтів, що не передбачені п.3.5, без додаткової оплати.

Відповідно до 4.3.1 договору колективний замовник зобов`язаний наказом призначити особу, відповідальну за організацію експлуатації ліфтів. Згідно з п.4.3.2 забезпечувати якісне і надійне електропостачання ліфтового обладнання.

Пунктом 5.1.3 договору передбачено, що підрядник виконує ремонтно-відновлювальні роботи на ліфтах у разі їх навмисного псування, розкрадання обладнання після узгодження вартості робіт з колективним замовником та отримання попередньої оплати в узгоджені сторонами терміни.

Згідно з пунктом 7.1 визначено строк дії договору до 31 грудня 2022 року, а пунктом 7.2 передбачено його продовження ще на один рік, якщо за два місяці до закінчення строку жодна зі сторін не заявить про припинення договору.

Договір підписаний представниками сторін, підписи скріплені печатками підрядника та замовника.

Фактичне виконання робіт за договором № 04/22 від 01.04.2022 з технічного обслуговування ліфтів, установлених за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93, за період із квітня по листопад 2022 року підтверджено в актах здачі-приймання виконаних робіт.

Зокрема, відповідно до актів від 25.04.2022, 25.05.2022, 24.06.2022, 25.07.2022, 25.08.2022, 25.09.2022, 25.10.2022 та 25.11.2022 позивачем оформлено виконання робіт з технічного обслуговування восьми пасажирських ліфтів марки «Mikrolift ML 50S» та систем диспетчеризації «Леком». Загальна вартість робіт за кожним із зазначених актів становить 18 000,00 грн без ПДВ. В актах зазначено, що послуги виконані в повному обсязі, зауважень і претензій з боку замовника немає. Акти містять підписи сторін та відбитки їхніх печаток.

Крім того, позивачем надано акти здачі приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, а саме: від 07.09.2022 та 20.09.2022 щодо заміни датчика точної зупинки mikrolift ML-MS пасажирського ліфта Mikrolift «ML 50S», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93, під`їзди 5 та 6 вартістю 2 700,00 грн кожен, а також від 15.10.2022 щодо ремонту дверей кабіни (демонтаж, рихтування, монтаж, регулювання) пасажирського ліфта Mikrolift «ML 50S», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93, під`їзд 2, вартістю 1 200,00 грн.

Також у матеріалах справи міститься виписка з поточного рахунку, відкритого позивачем у Приватбанку за період з 01.01.2022 по 13.05.2026, згідно з якою 23.08.2022 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" перерахувало ФОП Норику О.М. грошові кошти в сумі 59 200,00 грн із призначенням платежу за технічне обслуговування та ремонт ліфтів згідно з договором № б/н від 01.04.2022 без ПДВ та 12 800,00 грн за диспетчеризацію ліфтів. Загальна сума зазначених платежів становить 72 000,00 грн.

Крім того, позивачем надано акт звіряння взаємних розрахунків з відповідачем за період з 01.01.2022 по 24.04.2026. Водночас наданий акт підписаний тільки ФОП Нориком О.М.

28.04.2026 ФОП Норик О.М. направив Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" претензію, у якій вимагав сплатити заборгованість за договором № 04/22 від 01.04.2022 у розмірі 78 600,00 грн. У претензії позивач зазначив про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих послуг та виконаних робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, а також попередив про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням оплати. У разі невиконання заявлених вимог позивач повідомив про намір звернутися до суду за захистом своїх прав та стягненням заборгованості й судових витрат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду підрядник зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, для виникнення обов`язку замовника з оплати виконаних робіт необхідним є встановлення факту існування договірних відносин, виконання підрядником обумовленої роботи, її передання замовнику та настання передбаченого договором строку оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2022 між ФОП Нориком О.М. та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Німецький проект», укладено договір підряду № 04/22, предметом якого є виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 93.

Договір містить підписи сторін, у тому числі підпис голови правління ОСББ Кусова О.В. та відбиток печатки об`єднання.

Заперечуючи факт укладення договору, скаржник посилається на те, що не визнає підписання договору уповноваженою особою ОСББ, а також зазначає про відсутність відомостей щодо обставин передання договору для підписання, особи, яка його передавала, місця та часу підписання, а також способу повернення підписаного примірника.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що саме по собі заперечення стороною факту підписання договору не спростовує його укладення за наявності в матеріалах справи відповідного письмового доказу та інших доказів, які підтверджують подальшу поведінку сторін у межах спірних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою від 24.07.2026 у позивача витребувано оригінал договору та оригінали актів здачі-приймання виконаних робіт. На виконання цієї ухвали оригінали документів були надані суду та безпосередньо досліджені в судовому засіданні. За результатами огляду суд першої інстанції встановив відповідність оригіналів документів копіям, наявним у матеріалах справи.

При цьому відповідач не надав будь яких доказів які б поставили під сумнів справжність підпису голови ОСББ Кусова О.В. та печатки ОСББ, чи інших належних доказів, які б об`єктивно ставили під сумнів підписання договору відповідачем. Саме лише заперечення відповідачем факту підписання договору без належного спростування автентичності відповідного письмового доказу не є достатньою підставою для його неврахування судом. Відсутність у позивача супровідного листа, опису вкладення, поштового повідомлення або розписки про передання договору також сама по собі не свідчить про те, що договір не був укладений.

Крім того, наявність договірних відносин між сторонами підлягає оцінці з урахуванням усієї сукупності обставин справи. У цій справі, крім оригіналу договору, наявні акти здачі-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів за період із квітня по листопад 2022 року, платіжні документи про перерахування відповідачем коштів позивачу за послуги відповідного характеру, обмін повідомленнями щодо технічного стану ліфтів та необхідності проведення ремонтних робіт у месенжері Telegram, фотоматеріали, відповіді позивача на письмові запитання представника відповідача, надані в порядку статті 90 ГПК України, а також письмова заява свідка ОСОБА_3 щодо обставин виконання робіт.

Зазначені докази підлягають оцінці у взаємному зв`язку як такі, що стосуються обставин укладення договору, організації та фактичного виконання робіт, доступу до об`єкта, а також взаємодії позивача з представниками ОСББ. У зв`язку з чим, судова колегія розглядає апеляційну скаргу з урахуванням зазначених доказів.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає що станом на момент укладення договору № 04/22 від 01.04.2022 та оформлення актів-приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, голова правління ОСББ Кусов О.В., перебував за межами України та не міг підписати відповідні документи.

Проте, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів які б підтверджували ці обставини. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підписи на договорі та актах виконаних робіт виконані не Кусовим О.В.

Водночас щодо обставин фактичного допуску позивача до будинку та виконання робіт колегія суддів враховує як відповіді ФОП Норика О.М. на письмові запитання представника відповідача, надані в порядку статті 90 ГПК України, так і письмову заяву свідка ОСОБА_3 .

Зокрема, у відповідях на письмові запитання позивач зазначив, що роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виконувалися ним особисто та залученим працівником ОСОБА_3 . За поясненнями позивача, у квітні 2022 року до зазначеного будинку його та ОСОБА_3 проводив ОСОБА_4 , а надалі доступ до будинку, ліфтового обладнання та приміщень, необхідних для виконання робіт, здійснювався, зокрема, шляхом отримання ключів на посту охорони. Також позивач пояснив, що роботи проводилися відповідно до умов договору та графіка регламентних робіт, а питання щодо технічного стану ліфтів, необхідності проведення ремонтів та виконання додаткових робіт обговорювалися з головою правління ОСББ ОСОБА_2 , у тому числі шляхом обміну повідомленнями в месенджері Telegram.

Аналогічні обставини викладені у письмовій заяві свідка ОСОБА_3 від 03.08.2026, який зазначив, що є батьком ФОП ОСОБА_1 та працює у нього за сумісництвом на посаді електромеханіка.

Колегія суддів бере до уваги, що письмова заява ОСОБА_3 та відповіді ФОП ОСОБА_1 на письмові запитання містять узгоджені пояснення щодо основних обставин виконання робіт, зокрема щодо осіб, які безпосередньо їх виконували, порядку доступу до будинку та ліфтового обладнання, взаємодії з представниками ОСББ, а також проведення додаткових ремонтів. При цьому свідок, за його поясненнями, безпосередньо брав участь у виконанні робіт, а отже, повідомлені ним обставини ґрунтуються на власному сприйнятті відповідних подій.

Колегія суддів також бере до уваги, що ОСОБА_4 , про якого йдеться у відповіді позивача на запитання, поставлені відповідачем, як про особу, яка на початку договірних відносин проводила ОСОБА_1 до об`єктів обслуговування, наразі є головою правління ОСББ «Німецький проект». Проте, відповідач не спростовує фактів доступу до об`єктів обслуговування за участю О.Середа, як і не спростовує поясненнями свідків, які здійснювали охорону житлового будинку, фактів отримання ключів для доступу до зазначених об`єктів для проведення відповідних робіт.

Отже, відповідач не надав доказів, які б спростовували повідомлені позивачем та свідком обставини щодо фактичного доступу до будинку та ліфтового обладнання, а також виконання робіт у спірний період.

При цьому колегія суддів не ототожнює сам факт допуску позивача до об`єкта з безумовним підтвердженням виконання всього заявленого обсягу робіт. Такі пояснення оцінюються разом з іншими доказами, зокрема договором, актами здачі-приймання виконаних робіт, листуванням, фотоматеріалами та іншими матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати доведеними твердження відповідача про неможливість виконання позивачем робіт у спірний період.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставну відмову суду першої інстанції у витребуванні інформації та виклику свідків, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зазначеного клопотання, відповідач просив витребувати від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин ОСОБА_2 державного кордону України на виїзд та в`їзд у період з 24.02.2022 по 01.12.2022. Обґрунтовуючи необхідність отримання такої інформації, відповідач фактично ставив під сумнів можливість підписання ОСОБА_2 договору підряду № 04/22 від 01.04.2022 та актів здачі-приймання виконаних робіт за період квітень-листопад 2022 року, посилаючись на можливе перебування останнього за межами України.

Водночас відповідно до частини третьої статті 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом із поданням відзиву на позовну заяву. Згідно з частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про їх витребування судом, однак таке клопотання має бути подане у строк, встановлений статтею 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Крім того, частина друга статті 81 ГПК України визначає обов`язкові вимоги до змісту такого клопотання, зокрема необхідність зазначення заходів, яких особа вжила для самостійного отримання доказу, доказів вжиття таких заходів та причин неможливості самостійного отримання відповідного доказу.

Як встановлено судом першої інстанції, клопотання про витребування інформації від Державної прикордонної служби України подано представником відповідача лише 10.08.2026, тобто після подання відзиву на позовну заяву. При цьому відповідач не навів об`єктивних причин, які перешкоджали заявити таке клопотання разом із відзивом, не обґрунтував неможливості його подання у встановлений процесуальний строк та не заявив клопотання про поновлення відповідного строку.

Також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача або його представника до Державної прикордонної служби України з адвокатським запитом щодо отримання запитуваної інформації, як і доказів відмови компетентного органу в її наданні або неможливості отримання такої інформації самостійно у зв`язку з обмеженим доступом до неї.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтею 81 ГПК України підстав для задоволення клопотання про витребування відповідної інформації.

Щодо клопотання відповідача про виклик ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для допиту як свідків колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту клопотання від 10.08.2026 (вх. № 19431), відповідач просив викликати ФОП ОСОБА_1 для допиту як свідка у разі, якщо обставини, викладені ним у відповідях на письмові запитання в порядку статті 90 ГПК України, суперечитимуть іншим доказам у справі або викликатимуть сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Також відповідач просив викликати ОСОБА_2 для з`ясування обставин укладення договору, підписання актів виконаних робіт, фактичного виконання робіт позивачем та взаємодії сторін у спірний період.

Водночас частиною дев`ятою статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка. Відповідно до статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак відповідач у своєму клопотанні не навів конкретних суперечностей між відповідями ФОП ОСОБА_1 , наданими в порядку статті 90 ГПК України, та іншими доказами у справі, які б зумовлювали необхідність його виклику для допиту. Посилання на можливість виникнення таких суперечностей у разі отримання інформації від Державної прикордонної служби України або допиту ОСОБА_2 має характер припущень, оскільки відповідна інформація не була отримана, а ОСОБА_2 не був допитаний.

Щодо клопотання про виклик ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини, для з`ясування яких він просив допитати зазначену особу, стосуються обставин укладення договору та виконання робіт за ним. Водночас ці обставини підлягають встановленню на підставі всієї сукупності доказів у справі, зокрема оригіналу договору, актів здачі-приймання виконаних робіт, платіжних документів, листування сторін та інших матеріалів справи. Оригінали договору та актів були надані суду першої інстанції та безпосередньо досліджені в судовому засіданні. Відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неможливість перевірки відповідних доводів на підставі наявних доказів або про необхідність допиту ОСОБА_2 для їх з`ясування.

До того ж, за змістом ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Отже, відсутність відповідної заяви свідка та сам по собі факт заперечення відповідачем підписання договору та актів не зумовлює необхідності виклику зазначеної особи для допиту, оскільки виклику свідка передують відповідні процедури та заперечення підлягають оцінці разом з іншими доказами у справі .

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для виклику ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для допиту.

Щодо доводів відповідача про безпідставну відмову суду першої інстанції у постановленні окремої ухвали відносно позивача та ОСОБА_2 колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ФОП ОСОБА_1 або ОСОБА_2 порушень законодавства, які б зумовлювали необхідність постановлення окремої ухвали та направлення її до органів прокуратури для відповідного реагування. Саме по собі припущення відповідача щодо можливого вчинення протиправних дій не є достатньою підставою для постановлення окремої ухвали.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали у цій справі. Доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи скаржника про відсутність належних доказів фактичного виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, зокрема у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи журналів технічного обслуговування з відповідними записами, нарядів-допусків, маршрутних листів, графіків обслуговування, дефектних актів, звітів про аварійні виклики, документів про допуск працівників до машинних приміщень, відомостей про їхню кваліфікацію, а також документів щодо використаних матеріалів і запасних частин, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статей 73, 74, 76- 79, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Діючим законодавством не встановлено виключного переліку документів, якими може підтверджуватися виконання робіт за договором підряду, та не передбачено, що факт виконання робіт може бути доведений виключно записами в журналі технічного обслуговування ліфтів або нарядами-допусками. Відсутність зазначених документів не свідчить про невиконання робіт та не спростовує інших доказів, поданих стороною.

Посилання скаржника на те, що дозвіл Головного управління Держпраці у Харківській області підтверджує лише право позивача виконувати відповідні роботи, а не їх фактичне виконання на конкретному об`єкті, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки зазначений дозвіл оцінюється не як самостійний доказ фактичного виконання робіт, а в сукупності з іншими доказами, наявними у справі, зокрема договором, актами здачі-приймання виконаних робіт, електронним листуванням, фотоматеріалами та іншими матеріалами справи.

Щодо наданих відповідачем копій журналів технічного огляду ліфтів колегія суддів зазначає, що вони підлягають оцінці з урахуванням їх змісту, оформлення та відповідності вимогам до ведення такої документації. Колегія суддів звертає увагу, що надані відповідачем журнали технічного огляду ліфтів за 2022 рік не містять належним чином заповнених записів щодо проведення технічного обслуговування та ремонту ліфтів у саме спірний період. Водночас сама по собі відсутність відповідних записів у таких журналах не може безумовно свідчити про невиконання позивачем договірних зобов`язань.

Судова колегія погоджується з тим, що ведення та належне оформлення технічної документації, пов`язаної з експлуатацією ліфтового обладнання на об`єкті, належить до сфери відповідальності відповідача. Відтак неналежне заповнення журналів за 2022 рік не може бути поставлено виключно у вину позивачу та використано відповідачем як безумовний доказ невиконання робіт. Скаржник, який посилається на відсутність у журналах відповідних записів, не довів, що така відсутність зумовлена саме невиконанням позивачем робіт, а не неналежним веденням відповідної технічної документації з боку самого відповідача.

До того ж, факт відсутності доказів про обслуговування ліфтів в спірний період іншими особами, на погляд колегії, підтверджує наявність договірних відносин між сторонами у справі.

Враховуючи те, що на спірний період квітень-листопад 2022 року прийшовся початок військової агресії та особливо активних бойових дій, до яких ніхто не був готовий, судова колегія, керуючись принципом вірогідності, усвідомлює що відповідні журнали не велися належним чином, не відображали повні та достовірні відомості про всі роботи з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, про свідчать пробіли в заповненні журналів. Натомість таких обставини не спростовують встановлені вище факти.

Відсутність окремих документів технічного характеру та неналежне заповнення журналів технічного огляду ліфтів за 2022 рік не є достатніми підставами для висновку про невиконання позивачем робіт за договором. Наведені доводи скаржника не спростовують доказів, якими підтверджуються договірні відносини сторін, прийняття виконаних робіт та фактичне здійснення позивачем технічного обслуговування і ремонту ліфтів.

Крім того, скаржник не надав доказів направлення позивачу в період виконання договору обґрунтованих претензій щодо невиконання робіт, їх обсягу або якості, не підтвердив складання актів про недоліки чи відмову від прийняття результатів робіт. Отже, поведінка замовника після виконання робіт, зокрема підписання актів без зауважень та відсутність своєчасних претензій, має значення для оцінки доводів про невиконання або неналежне виконання підрядником своїх зобов`язань.

Щодо доводів скаржника про недоведеність виконання додаткових ремонтних робіт на загальну суму 6 600,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на виконання робіт із заміни датчика точної зупинки пасажирського ліфта 07.09.2022 вартістю 2 700,00 грн, заміни відповідного датчика 20.09.2022 вартістю 2 700,00 грн та ремонту дверей кабіни ліфта 15.10.2022 вартістю 1200,00 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на відповідні акти, фотоматеріали та повідомлення у месенджері Telegram. Відповідач заперечує проти стягнення вартості зазначених робіт, посилаючись на положення пунктів 3.5- 3.6 договору, якими передбачено, що незаплановані відновлювальні роботи, які виникли у результаті порушень правил користування ліфтами, розкрадання, псування обладнання і кабельних ліній, підпалів, порушення енергопостачання, залиття атмосферними осадками ліфтового обладнання і т.ін виконуються за окрему плату понад суму, передбаченої договором, на підставі листа колективного замовника з оплатою до початку проведення робіт відповідно до ціни, узгодженою сторонами. Зазначені в пункті 3.5 роботи можуть виконуватися з матеріалу ОСББ, в такому разі відповідальність за неналежну якість наданих матеріалів та устаткування несе колективний замовник. Ці роботи виконуються по 100% попередній оплаті робіт за кошторисом.

Із наявного у матеріалах справи обміну повідомленнями позивача з головою правління ОСББ Кусовим О.В. у месенджері Telegram та відправлених фото вбачається, що між сторонами обговорювалися технічний стан ліфтів, наявні несправності та необхідність проведення ремонтних робіт. Оцінюючи доводи скаржника щодо доказового значення таких матеріалів, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 96 ГПК України електронними доказами є, зокрема, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, графічні зображення, фотографії й інші дані в електронній формі. Сам по собі спосіб відображення електронного листування у вигляді скриншотів або роздруківок не є підставою для автоматичного відхилення такого доказу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 дійшла висновку, що повідомлення, надіслані електронною поштою або через застосунки-месенджери, є електронними доказами та оцінюються відповідно до статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами. При цьому суд має встановити авторів листування та його зміст, а також з`ясувати, які саме обставини можуть бути підтверджені таким листуванням. Безпосередньо питання доказового значення листування представників сторін у месенджері Telegram було предметом розгляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що електронний доказ не є тотожним електронному документу, а відсутність кваліфікованого електронного підпису сама по собі не зумовлює недостовірності електронних даних. Також у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 Верховний Суд звернув увагу, що подання електронного доказу у паперовій копії саме по собі не робить його недопустимим; така копія може бути не врахована, зокрема, якщо оригінал електронного доказу не подано, а її відповідність оригіналу обґрунтовано поставлена під сумнів. Отже, скриншоти листування в Telegram можуть бути використані як електронні докази за умови, що з їх змісту та інших даних можливо ідентифікувати учасників листування, встановити його зміст і перевірити зв`язок із обставинами спору. У цій справі обмін повідомленнями стосується технічного стану ліфтів, наявних несправностей та необхідності проведення ремонтних робіт, його зміст узгоджується з іншими наявними доказами, зокрема актами виконаних робіт та фотоматеріалами. Водночас колегія суддів не надає таким скриншотам самостійного наперед встановленого значення та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують звернення відповідача щодо необхідності проведення додаткових ремонтних робіт, їх фактичне виконання позивачем та обізнаність замовника про проведення таких робіт. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 6 600,00 грн за проведені додаткові роботи.

Окремо колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги щодо здійснення відповідачем 23.08.2022 платежів на загальну суму 72 000,00 грн та їх впливу на визначений судом розмір основної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2022 відповідач перерахував на користь позивача 72 000,00 грн, з яких 59 200,00 грн за технічне обслуговування та ремонт ліфтів згідно з договором № б/н від 01.04.2022 без ПДВ, 12 800,00 грн за диспетчеризацію ліфтів згідно з договором № б/н від 01.04.2022 без ПДВ. Зазначені платежі враховані судом першої інстанції під час визначення розміру заборгованості та не включені повторно до суми, заявленої до стягнення. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, вартість щомісячного технічного обслуговування ліфтів за договором становила 18 000,00 грн.

Крім того, до складу основної заборгованості включено 6 600,00 грн вартості додаткових ремонтних робіт, оформлених актами від 07.09.2022 на суму 2 700,00 грн, від 20.09.2022 на суму 2 700,00 грн та від 15.10.2022 на суму 1 200,00 грн.

Таким чином, визначена судом першої інстанції сума основної заборгованості у розмірі 78 600,00 грн складається з 72 000,00 грн за послуги з технічного обслуговування ліфтів та 6 600,00 грн вартості додаткових ремонтних робіт. Отже, сплачені відповідачем 23.08.2022 кошти у розмірі 72 000,00 грн не зменшують зазначену суму повторно, оскільки їх уже враховано як оплату послуг за попередні періоди.

Посилання скаржника на зазначення у призначенні платежу номера договору № б/н від 01.04.2022, а не № 04/22, саме по собі не спростовує встановлених обставин. Зміст призначення платежу свідчить про оплату технічного обслуговування, ремонту та диспетчеризації ліфтів. При цьому відповідач не надав доказів існування між сторонами іншого договору, за яким здійснювалися відповідні платежі, або того, що кошти перераховувалися за роботи на іншому об`єкті.

Водночас колегія суддів звертає увагу на суперечливість поведінки скаржника. Так, здійснюючи 23.08.2022 оплату на користь позивача із зазначенням у призначенні платежів конкретного виду послуг технічного обслуговування, ремонту та диспетчеризації ліфтів, відповідач фактично підтверджував наявність між сторонами господарських відносин щодо виконання робіт відповідного характеру та проведення розрахунків за них. Натомість під час розгляду цієї справи відповідач заперечує сам факт укладення договору № 04/22 та виконання позивачем робіт, фактично заперечуючи ті господарські відносини, у межах яких раніше здійснював платежі на користь позивача.

Така непослідовна поведінка відповідача дає підстави зробити висновок про те, що

зазначений платіж підтверджує факт проведення сторонами розрахунків за послуги відповідного характеру, тоді як обсяг і вартість неоплачених робіт встановлюються на підставі договору, актів здачі-приймання виконаних робіт, листування та інших наявних у справі доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо поверховості наданих ФОП Нориком О.М. відповідей на запитання в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не наведено конкретних обставин, які б свідчили про неповноту таких відповідей, не зазначено, на які саме запитання позивач не надав відповіді або які з наданих відповідей є неповними. Водночас матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповіді на всі поставлені запитання. За таких обставин саме лише загальне твердження про поверховість відповідей не може бути підставою для висновку про їх неналежність».

Щодо доводів скаржника про односторонній характер акта звіряння взаєморозрахунків колегія суддів погоджується з такою позицію відповідача та зазначає, що такий акт не є первинним документом, який підтверджує стан розрахунків сторін, у зв`язку з відсутністю акцептування акту звірки взаєморозрахунків всіма контрагентами.

У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, дослідивши всі докази, які були надані учасниками справи в підтвердження позиції у спорі, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, якій дійшов обґрунтованого висновку про наявність договірних відносин між учасниками справи та про наявність заборгованості відповідача за договором № 04/22 від 01.04.2022 року в розмірі 78 600,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених обставин та не підтверджують відсутності у відповідача обов`язку виконати грошові зобов`язання.

Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений судом першої інстанції з урахуванням періодів прострочення виконання грошових зобов`язань та часткового погашення заборгованості, визнає його обґрунтованим і арифметично правильним. Наведений розрахунок відповідає встановленим обставинам справи та умовам договору щодо строків оплати наданих послуг. Доводів, які б спростовували правильність визначених періодів нарахування або арифметичну обґрунтованість відповідних сум, скаржником не наведено. За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 7 996,45 грн 3 % річних та 29 624,64 грн інфляційних втрат.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 у справі №922/2085/26, колегія суддів зазначає наступне.

15.05.2026 між Адвокатським бюро "Геннадія Шабаса" (Адвокатське бюро) та ФОП Нориком О.М. (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги. (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. договору відповідно до умов цього договору адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу щодо підготовки необхідних процесуальних документів, подання до суду та супроводу справ про стягнення заборгованості за договорами підряду клієнта з ОСББ «Балакірєва 17» та з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект", а клієнт зобов`язується прийняти надану правову допомогу та сплатити адвокатському бюро гонорар.

Згідно з п. 2.1. договору адвокатське бюро за погодженням із клієнтом бере на себе зобов`язання:

- у повному обсязі представляти, консультувати та захищати інтереси клієнта, зокрема в судах, з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, скаржнику, стягувачу, боржнику, заявнику, в тому числі з правом пред`явлення позову, визнання позову повністю або частково, подання заперечень проти позову, відмови від позову повністю або частково, зміни підстав або предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання зустрічного позову, укладення мирової угоди, одержання копій рішень та ухвал суду, а також користуватись іншими правами, наданими законом.

Згідно з п. 3.1. договору клієнт зобов`язаний:

- своєчасно забезпечувати адвокатське бюро всім необхідних для виконання ним обов`язків, передбачених п.2.1. договору, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів;

- оплачувати витрати, необхідні для надання адвокатським бюро правової допомоги, яка полягає у виконанні дій, передбачених п.2.1. договору;

- оплатити гонорар адвокатському бюро.

Відповідно до п. 4.1. договору за правову допомогу, надану адвокатським бюро, клієнт сплачує останньому гонорар у розмірі відповідно до виставленого рахунку.

Згідно з п. 7.1. цей договір діє з моменту підписання його сторонами і до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

13.08.2026 позивач та адвокатське бюро підписали акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 15.05.2026 на загальну суму 30 000,00 грн, а саме наступних послуг:

- аналіз документів та наявних фактичних обставин після скасування судового наказу у справі № 922/1711/26 про стягнення заборгованості з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 116 221,09 грн.;

- збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог;

- підготовка і написання позовної заяви про стягнення заборгованості з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 116221,09 грн;

- формування переліку додатків до позовної заяви та її подання через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Харківської області;

- моніторинг стану розгляду справи №922/2085/26 у суді;

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» заяви про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву;

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» клопотання про приєднання доказу до матеріалів справи № 922/2085/26 у відповідь на клопотання про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі №922/2085/26;

- комунікація з позивачем щодо питань, викладених у відзиві представником відповідача для здійснення письмового опитування позивача у порядку ст. 90 ГПК України;

- збір необхідних доказів, в тому числі формування окремого документу: «Фотографії та скріпи з листування на підтвердження виконання робіт ФОН Нориком О.М. у будинку АДРЕСА_1 »;

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» відповіді на відзив з додатками;

- допомога у підготовці заяви свідка ОСОБА_3 , організація здійснення її нотаріального посвідчення, комунікація з нотаріусом, яка проводила нотаріальне посвідчення вказаної заяви;

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, підготовленої заяви свідка ОСОБА_3 у порядку ст. 90 ГПК України разом з додатками;

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» заяви про проведення судових засідань і розгляду справи по суті у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

- підготовка до участі у судовому засіданні та очікування підключення до судового засідання 10.08.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою);

- написання та подання через підсистему «Електронний суд» заперечення на клопотання представника відповідача про витребування доказів та виклик свідків та про витребування оригіналів доказів та про винесення окремої ухвали;

- підготовка та участь у судовому засіданні 11.08.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

За умовами п. 4.1. договору, за правову допомогу, надану адвокатським бюро, клієнт сплачує останньому гонорар у розмірі відповідно до виставленого рахунку.

Адвокатським бюро був виставлений рахунок на оплату № 13/08/26-01 від 13 серпня 2026 р. на суму 30 000,00 грн.

Надаючи оцінку розміру витрат, їх обґрунтованості, співмірності зі складністю справи, витраченого адвокатом часу, колегія суддів враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Складання та подання стороною документів, які пов`язані із представництвом інтересів у суді, без наявності відомостей щодо їх явної безпідставності, можуть бути предметом розподілу витрат за результатом розгляду справи, з огляду на те, що такі дії повною мірою слугуватимуть можливості надати правничу допомогу (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/19650/20).

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд оцінює не лише факт їх понесення та погоджений сторонами розмір гонорару, а й необхідність таких витрат, їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та співмірність із складністю справи, обсягом виконаної роботи та часом, необхідним для її виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до відшкодування 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження їх понесення надав договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг та рахунок.

Суд першої інстанції дослідив зазначені документи, перевірив зв`язок заявлених витрат із розглядом справи та оцінив їх розумність і співмірність.

При цьому суд першої інстанції не поклав на відповідача всю заявлену суму, а зменшив розмір витрат, що підлягають компенсації, з 30 000,00 грн до 20 000,00 грн. Вирішуючи це питання, суд врахував характер спору, ціну позову, обсяг підготовлених процесуальних документів, необхідність аналізу матеріалів справи, підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень щодо клопотань відповідача, збирання та подання доказів, а також участь адвоката в судовому засіданні.

Водночас суд першої інстанції правомірно зазначив, що не підлягають компенсації за послуги з моніторингу стану розгляду справи та підготовки заяви про проведення судових засідань у режимі відеоконференції, оскільки такі дії самі по собі не вимагали значного обсягу фахової правничої роботи. Крім того, суд обґрунтовано відмовив у покладенні на відповідача витрат на підготовку та подання клопотання про приєднання доказу, яке було зумовлене необхідністю виправлення недоліків первісного подання позовної заяви та, відповідно, виникло внаслідок дій самого представника позивача. І хоча суд не зазначив про необґрунтованість віднесення до правової допомоги дії адвокатського бюро з підготовки до участі у судовому засіданні та очікування підключення до судового засідання 10.08.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (не відбулося у зв`язку із повітряною тривогою), проте дійшов обґрунтованого висновку про співмірність стягнення 20 000 грн.

Доводи скаржника про неспівмірність присуджених 20 000,00 грн не містять конкретного розрахунку, який би свідчив про необґрунтованість визначеної судом суми, та не спростовують висновків суду щодо обсягу фактично наданої правничої допомоги. Саме по собі посилання на те, що справа не є складною або має невелику ціну позову, не є достатньою підставою для відмови у відшкодуванні витрат, оскільки під час визначення їх розміру враховується не лише категорія спору, а й фактичний обсяг процесуальної роботи, необхідної для захисту інтересів сторони.

При цьому фіксований характер гонорару не означає, що інша сторона автоматично зобов`язана компенсувати всю суму, погоджену адвокатом та клієнтом.

Однак у цій справі суд першої інстанції саме з урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності визначив суму, яка підлягає компенсації, та відмовив у стягненні решти заявлених витрат. Скаржник не навів належних доводів, які б свідчили про очевидну надмірність саме присудженої суми або про неврахування судом обставин, що мають значення для її визначення.

Підсумовуючи викладене, доводи заявника апеляційної скарги про невірне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 у справі № 922/2085/26 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. У зв`язку з цим апеляційна скарга ОСББ «Німецький проект» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (вх.1889Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 та на додаткове рішення від 26.08.2026 у справі №922/2085/26 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 11.08.2026 у справі №922/2085/26- залишити без змін.

3.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.08.2026 у справі №922/2085/26- залишити без змін.

4.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 11.11.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов