Постанова № 141389042 у справі № 904/2001/26 від 14.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 м.Дніпро справа №904/2001/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

суддів: Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

з секретарем судового засідання Ігнатенко Г.В.

представник скаржника: Бардаш О.В., адвокат (у режимі відеоконференції)

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи (суддя Манько Г.В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ»

про стягнення 289077383 грн 11 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовної заяви та заяви про призначення експертизи.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» 281181767 грн 04 коп. суми основного боргу за передачу електричної енергії, 2475207 грн 38 коп. 3% річних, 5420408 грн 69 коп. інфляційних втрат та судових витрат у справі.

Позов обґрунтовано тим, що Договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладено шляхом приєднання, і що протягом січня - лютого 2026 року позивач, як оператор системи передачі, надавав відповідачу послуги з передачі електричної енергії. На підтвердження цього оформлено акти приймання-передачі послуги від 31.01.2026 №ПРА-0015799 та від 28.02.2026 №ПРА-0016578 на загальну суму 600324288 грн 26 коп. Відповідач сплатив 319000068 грн 92 коп. (платіжні інструкції від 31.03.2026 №4500212 та №4500835), позивач здійснив коригування на суму 142452 грн 30 коп. (акт коригування від 02.04.2026 №ПРА_К-0014249), у зв`язку з чим основний борг за позовом становить 281 181 767 грн 04 коп. Три проценти річних та інфляційні втрати нараховано на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За позицією позивача, відповідно до пунктів 5.1, 6.2 та 6.4 Договору для розрахунків використовуються плановий і фактичний обсяги послуги, зокрема, відповідач поетапно сплачує планову вартість послуги за кожну декаду розрахункового періоду, а остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі послуги.

15.06.2026 до суду першої інстанції надійшло клопотання відповідача про призначення експертизи. Відповідач обґрунтував його незгодою з актами приймання-передачі за січень - лютий 2026 року, посилаючись на те, що спірні обсяги послуги унеможливлюють правильне визначення її вартості, а позивач встановив оплату за плановими платежами без дотримання пункту 5.1 Договору та пункту 5.7 розділу XI Кодексу системи передачі. Відповідач стверджував, що позивач не надав доказів визначення планового обсягу послуги у розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду, що методика та методологія прогнозування, застосовані позивачем у односторонньому порядку, входять до предмета доказування, а також що застосування графіків погодинних відключень споживачів за розпорядженням диспетчерського центру позивача впливало на обсяги споживання та передачі електричної енергії.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 у справі призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

2.1. Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір планових платежів за послугу з передачі електричної енергії за розрахункові періоди січень-лютий 2026 року?

2.2. Які методики та методологія застосовані позивачем при прогнозуванні обсягів передачі електричної енергії у січні-лютому 2026 року? Чи відповідають вони принципам справедливості, прозорості і економічній обґрунтованості?

2.3. Які джерела інформації використовувались позивачем при прогнозуванні обсягів передачі електричної енергії у січні-лютому 2026 року та чи враховано ним, у тому числі, оперативну інформацію у рамках диспетчерського управління Об`єднаної енергосистеми України, з урахуванням планових та позапланових графіків погодинних відключень споживачів, які застосовувались позивачем у спірному періоді надання послуг?

2.4. Чи здійснювалося коригування прогнозних обсягів передачі електричної енергії у січні-лютому 2026 року з урахуванням графіків погодинних відключень, які застосовувались за розпорядженням позивача? Якщо так, то чи вірними були відповідні розрахунки, і як вони вплинули на прогнозовану вартість послуги з передачі електричної енергії у січні-лютому 2026 року?

2.5. Які обґрунтовані чинники економічного характеру мали бути враховані при визначенні планового обсягу передачі електричної енергії кожну декаду розрахункових місяців (січень-лютий 226 року) з урахуванням застосованих за розпорядженням позивача графіків погодинних відключень? Чи вплинуло зменшення фактичного обсягу передачі електричної енергії у попередній декаді кожного розрахункового місяця у січні-лютому 2026 року на прогнозований обсяг передачі електричної енергії у наступній декаді?

2.6. Чи відповідає вказаний позивачем у позовній заяві розмір планових платежів за розрахункові періоди січень-лютий 2026 року умовам пункту 5.1 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор №0145-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024) та розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №309?

2.7. Чи підтверджується документально заборгованість ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» за послуги з передачі електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії (ідентифікатор №0145-02024-ПП, дата акцептування 01.01.2024) за січень-лютий 2026 року у розмірі 281181767 грн 04 коп. на час звернення з цим позовом до суду? Якщо ні, то який саме розмір цієї заборгованості станом на 20.04.2026?

Проведення експертизи доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вулиця Січеславська Набережна, 17, оф. 801, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).

Зупинено провадження у справі №904/2001/26.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції виклав доводи відповідача, зазначив про його незгоду з актами приймання-передачі за січень - лютий 2026 року, послався на пункт 5.1 Договору, пункт 5.7 розділу XI Кодексу системи передачі, Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України». Суд першої інстанції дійшов висновку, що погоджується з доводами відповідача та вважає необхідними для з`ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у сфері, іншій, ніж право. Підставою для зупинення провадження суд визначив статті 228 та 229 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

10.07.2026 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У скарзі послався на порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у пунктах 8.8 та 8.9 постанови від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, відповідно до яких судова експертиза призначається лише за дійсної потреби у спеціальних знаннях, а обчислення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань. Апелянт зазначає, що після сплати відповідачем основного боргу та проведення коригування спір у цій частині припинено, позивач подав заяву про закриття провадження у справі у частині основного боргу, тому предметом спору є лише три проценти річних за статтею 625 Цивільного кодексу України.

Апелянт вказує на неправильне застосування частин першої та шостої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки питання, які поставлені експерту (про документальне підтвердження планових платежів і заборгованості, методики, джерела інформації, коригування, відповідність пункту 5.1 Договору, чинники визначення планового обсягу), не належать до повноважень економічного експерта та не потребують знань, ці питання стосуються сфери права, а потреба у їх з`ясуванні відпала після подання заяви про закриття провадження у справі у частині основного боргу.

Апелянт посилається на те, що відповідач підписав акти коригування №ПРА_К-0014393 (15.04.2026) та №ПРА_К-0014921 (12.05.2026), якими відображено обсяг і вартість послуг за січень та лютий 2026 року, а тому визнав заявлені обсяг і вартість послуг. Апелянт також вказує на платіжну інструкцію від 30.04.2026 №4536399 на суму 281142398 грн 28 коп. та акт коригування від 10.04.2026 №ПРА_К-0014393 на суму 39368 грн 76 коп. У скарзі посилається на порушення розумних строків розгляду справи, які гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 21.07.2026 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та стверджує, що постанова Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 не підлягає застосуванню, оскільки суд першої інстанції не ставив питання про правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, а твердження апелянта про відсутність спору щодо вартості послуг спотворює обставини справи.

Відповідач посилається на пункт 5.1 Договору та пункт 5.7 розділу XI Кодексу системи передачі і зазначає, що позивач не надав належних і допустимих доказів визначення планового обсягу послуги у розрізі кожного календарного дня розрахункового періоду, тому він заперечує проти планового обсягу послуг за січень - лютий 2026 року. Він вважає, що встановлення позивачем у односторонньому порядку оплати за плановими платежами без дотримання пункту 5.1 Договору ставить під сумнів розмір таких платежів, а встановити фактичні обставини можливо лише із застосуванням спеціальних знань у економічній сфері. Відповідач також указує, що позивач нараховує три проценти річних та інфляційні втрати наростаючим підсумком, зокрема на планові платежі, що методика прогнозування і джерела інформації, які використані позивачем, входять до предмета доказування навіть після подання заяви про закриття провадження у справі, що оператори системи розподілу інформували про застосування графіків погодинних відключень за розпорядженням диспетчерського центру позивача, і що позивач не подав заяв про збільшення або зменшення позовних вимог, а тому серед питань експерту поставлено питання про документальне підтвердження заборгованості у розмірі 281181767 грн 04 коп. на час звернення з позовом.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач), судді: Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи, витребувано матеріали справи №904/2001/26 з Господарського суду Дніпропетровської області.

11.08.2026 на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2026 надійшли матеріали справи №904/2001/26.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2026 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи призначено у судовому засіданні 14.10.2026 о 15 год 15 хв.

14.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивні частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

13.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 281181767 грн 04 коп. суми основного боргу за передачу електричної енергії, 2475207 грн 38 коп. трьох відсотків річних та 5420408 грн 69 коп. інфляційних втрат, всього 289077383 грн 11 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання 19.05.2026 о 10 год. 30 хв.

18.05.2026 Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» подано заяву про закриття провадження у справі у частині суми основного боргу. Заява обґрунтована тим, що на час розгляду справи, спір у частині основного боргу у сумі 281181767 грн 04 коп. між сторонами припинено, на підтвердження чого надано акт коригування від 10.04.2026 №ПРА_К-0014393 на суму 39368 грн 76 коп., а також платіжну інструкцію від 30.04.2026 №4536399 на суму 281142398 грн 28 коп.

15.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» подано клопотання про призначення у справі економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 клопотання відповідачем про призначення експертизи задоволено, призначено проведення експертизи у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.

Апеляційний господарський суд, перевіривши зміст оскаржуваної ухвали, встановив, що її описова та мотивувальна частини не містять посилань на заяву позивача від 18.05.2026 про закриття провадження у справі у частині основного боргу, на докази, подані позивачем разом із цією заявою та відповіддю на відзив, на заперечення позивача від 29.06.2026 щодо постанови Верховного Суду у справі №925/1641/17. Описова частина ухвали відтворює первісні позовні вимоги про стягнення 281181767 грн 04 коп. основного боргу, 2475207 грн 38 коп. трьох процентів річних та 5420408 грн 69 коп. інфляційних втрат.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта).

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026, якою призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею 73 цього Кодексу доказами визнано будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, і такі дані встановлюються письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У пунктах 1-3 частини першої статті 237 цього Кодексу визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»). Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері, іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або клопотання учасника справи мотивоване неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними. Отже, закон пов`язує призначення експертизи з наявністю всіх зазначених умов одночасно, і наявність лише формального клопотання учасника справи для цього недостатньо.

Частинами четвертою-шостою статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом; учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, а у разі відхилення або зміни запропонованих питань суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну; питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Відповідно до статті 100 цього Кодексу у ухвалі про призначення експертизи, крім відомостей, передбачених статтею 234 цього Кодексу, зазначаються підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати висновок, особа, якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За усталеною практикою Верховного Суду судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Такий висновок щодо застосування статті 99 Господарського процесуального кодексу України викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №904/8354/16, від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19.

У постанові від 02.07.2019 у справі №925/1641/17 (пункти 8.8 та 8.9), на яку послався апелянт, Верховний Суд зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, а обчислення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 (заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Водночас застосування цього засобу доказування можливе за наявності підстав і з дотриманням умов, які визначені національним законом, а тому суд, який призначає експертизу, зобов`язаний навести мотиви, з яких він дійшов висновку про наявність таких умов.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 229 цього Кодексу у такому випадку провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи. Зупинення провадження у справі є тимчасовим і повним припиненням усіх процесуальних дій у справі, зумовленим обставинами, що перешкоджають подальшому руху судового процесу, тому воно можливе лише за наявності законної підстави, якою у цьому випадку є правомірне призначення експертизи.

Правовідносини сторін виникли з Договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який укладений шляхом приєднання відповідача до його умов (статті 634, 641, 642 Цивільного кодексу України), і є правовідносинами з надання послуг (стаття 901 Цивільного кодексу України). Вони регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» (стаття 33), Кодексом системи передачі, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №309, та умовами Договору. Виконання грошового зобов`язання з оплати послуг і наслідки його прострочення визначаються положеннями цього Договору, статтями 526, 530, 610, 612 та частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, і учасниками справи не оспорюється, що між сторонами існують договірні відносини з передачі електричної енергії за Договором, що позивач надавав відповідачу послуги протягом січня- лютого 2026 року, і обсяг та вартість цих послуг відображено у актах приймання-передачі від 31.01.2026 та від 28.02.2026, які підписані відповідачем без заперечень, відповідач частково оплатив послуги позивача, тому позивач заявив до стягнення залишок основної заборгованості, три проценти річних та інфляційні втрати.

У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що відповідач висловив незгоду з розрахунками позивача у частині визначення наданих послуг за плановими платежами у частині визначення їх обсягу та заявив про необхідність застосування спеціальних знань у економічній сфері.

Апеляційний господарський суд, виходячи з наведеного та з доводів апеляційної скарги і відзиву, визначає правовідносини сторін як правовідносини з виконання договору про надання послуг з передачі електричної енергії, які включають обов`язок відповідача оплатити надані послуги за плановими та фактичним обсягом та відповідальність за прострочення оплати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Розглянувши доводи апелянта та позицію відповідача, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для призначення експертизи, з огляду на те, що висновок про необхідність спеціальних знань суд першої інстанції обмежив викладенням доводів відповідача та зазначенням про згоду з ними. Власних мотивів, з яких вбачається, що встановити відповідні обставини без застосування спеціальних знань неможливо, і чому висновок експерта у цій справі не можуть замінити інші засоби доказування, ухвала не містить.

Між тим умова щодо встановлення необхідності спеціальних знань у сфері, іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, яка визначена пунктом 1 частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, є обов`язковою, а позивач в обґрунтуванні своєї позиції наводить доводи та посилається на докази, які є у матеріалах справи.

На час постановлення ухвали про призначення експертизи, позивач подав заяву про закриття провадження у справі у частині основного боргу, до якої додано докази сплати відповідачем основної суми заборгованості, яка є предметом спору у цій справі.. У оскаржуваній ухвалі ці обставини та докази не згадано і не оцінено, а у описовій частині наведено розмір вимог позивача без з`ясування того, у якому обсязі спір залишається предметом розгляду.

Апеляційний господарський суд не вирішує питання про закриття провадження у справі у частині основного боргу, оскільки воно належить до компетенції суду першої інстанції, проте зазначає, що без визначення меж спору та предмета доказування суд не міг обґрунтовано встановити, які саме обставини потребують спеціальних знань. Зазначене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та про невідповідність висновків суду обставинам справи, що відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Колегія суддів звертає увагу на зміст поставлених експерту питань, зокрема, питання 2.1 та 2.7 стосуються документального підтвердження розміру планових платежів і заборгованості, тобто оцінки наявних у справі письмових доказів - актів приймання-передачі, рахунків, платіжних інструкцій та актів коригування. Така оцінка відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України здійснюється судом і не потребує експертного дослідження.

Питання 2.2 вимагає надати відповідь, чи відповідають методики та методологія прогнозування принципам справедливості, прозорості й економічної обґрунтованості, що є оціночним судженням, яке не належить до встановлення фактичних даних.

Питання 2.3-2.5 стосуються джерел інформації, коригування прогнозних обсягів та чинників визначення планового обсягу; обставини, на які вони спрямовані, встановлюються шляхом дослідження документів і даних, які згідно з Договором та Кодексом системи передачі формуються та подаються сторонами, а суд першої інстанції не зазначив, які саме спеціальні знання у сфері економіки потрібні для їх встановлення і чому вони не можуть бути встановлені судом за допомогою інших доказів.

Питання 2.7 щодо визначення розміру заборгованості на час звернення з позовом до суду також не вимагає застосування спеціальних знань, оскільки підтверджуються належними доказами та фактично визнані відповідачем, оскільки їх сума сплачена під час розгляду справи.

Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, на які посилався позивач у запереченні від 29.06.2026 всупереч частині четвертій статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неприйнятність постанови ВС у справі №925/1641/17 через те, що суд першої інстанції не ставив питання про правильність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Предмет доказування у спорі про стягнення трьох процентів річних за статтею 625 Цивільного кодексу України охоплює наявність грошового зобов`язання, факт і період його прострочення та розрахунок нарахувань. Висновок Верховного Суду стосується того, що розрахунок нарахувань не потребує спеціальних знань, а обставини існування й розміру основного зобов`язання, від якого залежить база нарахування, встановлюються судом на підставі договору та письмових доказів. Суд першої інстанції не пояснив, чому ці обставини у цій справі не можуть бути встановлені іншими засобами доказування і чому висновки Верховного Суду не застосовуються.

Посилання відповідача на відсутність у позивача доказів визначення планового обсягу послуги у розрізі кожного календарного дня, у зв`язку з застосуванням графіків погодинних відключень, та нарахування трьох процентів річних наростаючим підсумком, зокрема на планові платежі, та на відсутність заяв про зміну розміру позовних вимог стосуються суті спору та доказів, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, які підлягають оцінці судом першої інстанції під час розгляду справи. Твердження відповідача про те, що встановити обставини справи можна лише із застосуванням спеціальних знань у економічній сфері, не спростовує того, що ці обставини підлягають встановленню судом на підставі договору, письмових та електронних доказів. Питання про те, чи є нарахування трьох процентів річних на планові платежі правомірним, є питанням застосування статті 625 Цивільного кодексу України, яке вирішує суд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи постановлена з неправильним застосуванням частин першої та шостої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для призначення експертизи, а зупинення провадження у справі було зумовлено саме її призначенням (пункт 2 частини першої статті 228, пункт 6 частини першої статті 229 цього Кодексу), скасування ухвали про призначення експертизи усуває підставу для зупинення провадження, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 скасуванню, а справа направленню до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Судові витрати.

Судова колегія звертає увагу, що скасування ухвали про зупинення провадження не є вирішенням спору по суті та не свідчить про оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог або заперечень учасників справи. Наслідком такого процесуального рішення є лише поновлення розгляду справи судом першої інстанції, який має здійснити її розгляд по суті з дослідженням усіх належних та допустимих доказів і наданням оцінки доводам та запереченням учасників справи.

У зв`язку із передачею справи на розгляд місцевому господарському суду, зважаючи на те, що у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення по суті спору, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 про призначення судової експертизи скасувати.

Справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09.11.2026

Головуючий суддя О.І. Кучеренко

судді Т.В. Стефанів

Т.Ю. Демчина