Постанова № 141389045 у справі № 904/2665/26 від 29.10.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2665/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Ярешко О.В.

суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача (скаржника) - адвокат Гудименко О.М. (у режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача - Недоступ К.К., самопредставництво, Витяг з ЄДРЮ

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" (49081, м. Дніпро, вул. Старозаводська, будинок 21Д, наявний зареєстрований електронний кабінет) на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 (суддя Панна С.П., повний текст ухвали складено 10.09.2026) у справі № 904/2665/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД", 49081, м. Дніпро, вул. Старозаводська, будинок 21Д, код ЄДРПОУ 41156891, наявний зареєстрований електронний кабінет

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 44118658, наявний зареєстрований електронний кабінет

про стягнення заборгованості у розмірі 115 786,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення 3% річних у розмірі 25188,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 90 98,35 грн, що разом складає 115786,48 грн.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.12.2023 № [номер приховано] у судовому порядку свідчить про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення пені, а отже, кошти, сплачені позивачем 17.05.2024 за цим повідомленням-рішенням, є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2665/26 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі № 904/2665/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у розмірі 115786,48 грн.

Суд мотивував своє рішення тим, що для вирішення спору, зокрема для з`ясування наявності у відповідача невиконаного основного зобов`язання перед позивачем з повернення коштів, на яке він нараховує інфляційні та річні проценти, підлягають з`ясуванню питання, що лежать у площині адміністративних правовідносин, які врегульовуються положеннями Податкового та Бюджетного кодексів України та інших нормативно-правових актів у податковій та бюджетній сферах.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарських судів та роз`яснив, що спір у цій справі належить до підвідомчості судів адміністративної юрисдикції.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № б/н від 21.09.2026) на вказане судове рішення, в якій просило повністю скасувати Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 по справі № 904/2665/25, направити справу № 904/2665/25 для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, як суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги зазначено, що на момент звернення позивача з позовом, питання протиправності рішення владного органу вже було остаточно вирішено судом адміністративної юрисдикції, набрало законної сили та жодною стороною не оскаржується. Таким чином, у межах цієї справи господарський суд не вирішує питання про правомірність податкового повідомлення-рішення та не встановлює наявність податкового зобов`язання чи бюджетної заборгованості.

Скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції суперечить сталій та послідовній практиці Верховного Суду щодо вирішення спорів, максимально наближених за предметом і підставами до спору у цій справі. Спори про стягнення компенсаційних платежів (3% річних, інфляційних втрат) за весь період безпідставного утримання державою коштів суб`єкта господарювання внаслідок неправомірного рішення владного органу, скасованого у судовому порядку, послідовно розглядаються судами господарської юрисдикції, а не адміністративним судом. Суд не надав оцінки доводам позивача щодо розгляду аналогічних спорів господарськими судами, порушивши принцип змагальності сторін. Крім того, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції залишив без розгляду подану позивачем заяву про зміну предмета позову, якою позивач уточнив, що стягнення має здійснюватися з Державного бюджету України, а не з відповідача, як розпорядника бюджетних коштів.

4. Узагальнений виклад доводів та заперечень інших учасників справи

Відповідач у відзиві проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Зазначив про акцесорність вимог щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які поділяють долю основного зобов`язання, а відтак, мають розглядатися за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Спір у цій справі стосується повернення контролюючим органом бюджетних коштів платнику податків у податкових відносинах. Тобто, основна вимога, на яку нараховані передбачені ст. 625 ЦК України виплати, лежить у площині публічно-правових правовідносин і врегульована ст. 43 ПК України, яка встановлює механізм повернення бюджетних коштів платникам податків. Просив звернути увагу, що надмірно сплачені позивачем кошти були повернуті йому саме у порядку ст. 43 ПК України (повернення здійснено органом казначейства на підставі відповідного висновку відповідача, зробленого на виконання поданої позивачем заяви про повернення коштів). Для розгляду цього спору суду належить з`ясувати питання наявності зобов`язання відповідача, строків його виконання, наявності прострочення, розміру надміру сплачених грошових зобов`язань, наявності або відсутності обставин, що унеможливлювали їх повернення (наприклад, наявність податкового боргу), тощо. А тому спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

5. Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Ярешко О.В. (суддя-доповідач), судді: Кошля А.О., Кучеренко О.І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі.

30.09.2026, в установлений судом строк, до суду через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Ярешко О.В., суддів: Кошлі А.О., Кучеренко О.І. ухвалою від 06.10.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" на Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2665/26 та призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні на 29.10.2026; витребував матеріали справи № 904/2665/26 з Господарського суду Дніпропетровської області.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, ухвала про відкриття апеляційного провадження була доставлена до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується відповідними довідками.

Матеріали справи № 904/2665/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддею-доповідачем було проведено підготовчі дії, про що здійснено доповідь колегії суддів.

Представники сторін у судовому засіданні надали пояснення щодо апеляційної скарги.

У судовому засіданні 29.10.2026 було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови).

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" з метою перевірки дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту, за період із 27.05.2020 по 06.10.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 26.10.2024 № 3614/04-36-07-13/41156891. Перевіркою ТОВ "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" за період діяльності з 27.05.2020 по 06.10.2023 було встановлено порушення ч. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів.

На підставі акту перевірки від 26.10.2024 № 3614/04-36-07-13/41156891 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 № [номер приховано], яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" застосувало суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 448035,14 грн, за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та ШС за порушення вимог валютного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/18454/24 від 24.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 № [номер приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 54852,90 грн за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язання та ШС за порушення вимог валютного законодавства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 160/18454/24 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД". Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 в адміністративній справі № 160/18454/24 скасовано та ухвалено нову постанову. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 № [номер приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 448035,14 грн.

Ухвалою Верховного Суду по справі № 160/18454/24 від 23.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 160/18454/24.

Після набрання судовим рішенням законної сили відповідачем 01.04.2026 повернуто позивачу грошові кошти у сумі 448035,14 грн.

У зв`язку з наведеним позивач вважає, що у період із 17.05.2024 до 01.04.2026 його грошові кошти перебували у володінні відповідача без достатньої правової підстави, внаслідок чого він звернувся до господарського суду.

7. Позиція Центрального апеляційного господарського суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, надані у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши у межах вимог апеляційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, заперечення проти скарги, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перед апеляційним судом постало питання щодо підвідомчості даного спору.

Як слідує з позовної заяви, спір у цій справі виник у зв`язку з утриманням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем згідно податкового повідомлення-рішення, яке було визнано протиправним та скасовано адміністративним судом.

Стаття 625 ЦК України, на підставі якої позивач просить стягнути відсотки річних та інфляційні втрати, визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитор.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх "змішування" в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду і, зрештою, порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом військового управління, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до частини другої статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, можуть бути: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами спору відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства; наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, яка би прямо передбачала вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 922/980/18 (пункт 21).

Як зазначалося вище, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

При цьому, визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов`язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20).

Тобто, для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові, зокрема господарські, відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Податкове повідомлення-рішення від 14.12.2023 № [номер приховано], винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 448035,14 грн., що було визнано протиправним та скасовано адміністративним судом, є актом індивідуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (зокрема, постанови від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37).

Отже, у цій справі відповідальним суб`єктом є держава, а відповідач - представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Ці функції відповідач реалізував шляхом винесення податкового повідомлення-рішення від 14.12.2023 № [номер приховано]. Тобто, публічно-правові відносини сторін цього спору припинилися.

Стягнення з відповідача коштів на підставі ст. 625 ЦК України, не пов`язано з виконанням органом державної влади (відповідачем) публічно-владних управлінських функцій щодо позивача. Кошти, які позивач сплатив до бюджету на виконання скасованого у подальшому податкового повідомлення-рішення, є штрафною (фінансовою) санкцією.

Спірні правовідносини з приводу компенсації позивачу його майнових втрат стосуються захисту майнових прав позивача як суб`єкта господарювання.

У межах цієї справи, з урахуванням предмету та підстав позову, господарський суд не вирішує питання про правомірність податкового повідомлення-рішення та не встановлює наявність податкового зобов`язання чи бюджетної заборгованості. Ці питання вже були предметом розгляду адміністративного суду та не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, що визначено ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Посилання Господарського суду Дніпропетровської області на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 320/12137/20, не є релевантними до спору у цій справі № 904/2665/26. У справі № 910/4590/19 суд визначив, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з вимогою вирішити публічно-правовий спір, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі. Справа № 320/12137/20 також стосувалася бюджетної заборгованості з суми податку на додану вартість.

У цій же справі № 904/2665/26, як було зазначено вище, кошти, що були сплачені позивачем, були штрафною (фінансовою) санкцією, а не податковим зобов`язанням; сплачені кошти по якій не можуть бути застосовані (обліковані) у будь-які податкові платежі, що визнав сам представник відповідача у судовому засіданні, і були повернуті відразу за заявою у повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на ст. 43 ПК України, на підставі якої, за його твердженням, здійснювалося повернення позивачу коштів із бюджету, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Згідно ч. 43.1 ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Позивач, як встановлено судом, перерахував кошти саме на виконання податкового повідомлення-рішення, тобто виконав вимоги суб`єкта владних повноважень. А відтак, ці кошти не були ним надмірно чи помилково сплаченими, що відповідає правовій природі штрафної санкції, а не податковому зобов`язанню.

Як було зазначено представниками сторін у судовому засіданні 29.10.2026, позивач написав заяву про повернення сплачених коштів із бюджету з посиланням на ст. 43 ПК України, саме за вказівкою відповідача, оскільки лише за заявою певної форми (з обов`язковим посиланням на ст. 43 ПК України), як було вказано податковим органом, йому могли бути повернуті кошти.

При цьому, згідно усних пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, відповідач не мав права утримувати ці кошти у себе навіть за наявності у позивача податкового боргу.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що вимога, яку заявив позивач, належить до юрисдикції господарського суду.

Апеляційний суд, враховуючи межі доводів та вимог апеляційної скарги, не вирішує питання щодо поданої позивачем до суду першої інстанції заяви про зміну предмета позову, оскільки Господарський суд Дніпропетровської області вказану заяву, у зв`язку з закриттям провадження у справі № 904/2665/26, по суті не розглядав. Вказана заява, за умови її підтримання позивачем, має бути розглянута судом першої інстанції, у зв`язку з направленням справи № 904/2665/26 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду справи.

У відповідності до ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК).

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу належить задовольнити, Ухвалу Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2665/26 - скасувати з подальшим направленням справи № 904/2665/26 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду справи.

8. Розподіл судових витрат

Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється. Питання щодо судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, має бути вирішено судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 129, 269, 271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІЗАРД ЛТД" задовольнити.

Скасувати Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2026 у справі № 904/2665/26.

Направити справу № 904/2665/26 до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду справи.

Повний текст постанови складено 09.11.2026.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги визначено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Ярешко

Судді А.О. Кошля

О.І. Кучеренко