Рішення № 141389569 у справі № 910/16131/25 від 27.10.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2026 Справа № 910/16131/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Задорожної Л.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосенс Україна"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання недійсним одностороннього правочину та відшкодування моральної шкоди

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біосенс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні), шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений відповідачем на підставі рішення від 29.05.2025 відповідно до повідомлення №20.1.0.0.0./7-250530/114 від 30.05.2025 та стягнення моральної шкоди в сумі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний правочин відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства, а його вчинення спричинило істотну шкоду діловій репутації товариства.

Ухвалою від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

16.01.2026 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому виклав клопотання про закриття провадження у справі.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що в силу норм чинного цивільного законодавства та вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) банки наділені прямим обов`язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів, у разі, зокрема, неможливості виконувати визначені вказаним Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією, шляхом розірвання договору банківського рахунка. Оскільки за результатом проведеного аналізу фінансових операцій, діяльності, інформації про клієнта - позивача, Банком було встановлено, що діяльність вказаного клієнта є підозрілою за ознаками, визначеними статтею 12 Закону, Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 19 травня 2020 року № 65 (далі - Положення № 65), відповідач виконав встановлений чинним законодавством обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив для позивача неприйнятно високий ризик ділових відносин, у зв`язку з чим, як наслідок, правомірно відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання коштів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

21.01.2026 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

15.04.2026 позивач подав суду клопотання про долучення доказів та просив поновити процесуальний строк на їх подання.

21.04.2026 відповідач подав суду заперечення на вказане клопотання позивача.

У судовому засіданні 22.04.2026 судом задоволено клопотання позивача.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026, проведеного на підставі звільнення судді Князькова В.В., визначено суддю Ярмак О.М. для розгляду справи № 910/16131/25.

Ухвалою суду від 26.06.2026 (суддя Ярмак О.М.) прийняти справу № 910/16131/25 до свого провадження.

28.07.2026 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи заяви позивача про закриття поточних рахунків.

У судовому засіданні 28.07.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

07.09.2026 відповідач подав суду заяву про врахування судової практики при розгляді клопотання Відповідача про закриття провадження у справі.

13.10.2026 відповідач подав суду пояснення у справі.

Ухвалою суду від 27.10.2026 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про закриття провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні 27.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

що з 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біосенс Україна" (позивач, клієнт) перебувало в договірних стосунках, зокрема, за договором банківського рахунка з Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (відповідачем, банком).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представників сторін.

Листом від №20.1.0.0.0/7-250410/92136 від 10 квітня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на підставі п. 4-5 ч. 2 ст. 8 та ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» звернувся до Позивача з проханням надати інформацію та документи, що стосуються його діяльності.

22 квітня 2025 року ТОВ «БІОСЕНС Україна» надіслало АТ КБ «ПриватБанк» лист- пояснення №22/04/25 щодо діяльності Товариства, а також долучило копії документів.

30 травня 2025 року на адресу ТОВ «Біосенс Україна» надійшло від АК КБ «ПриватБанк» повідомлення №20.1.0.0.0./7-250530/127 про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.

Не погоджуючись з рішенням банку, наслідком якого є одностороння відмова від підтримання ділових відносин, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні), шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений відповідачем на підставі рішення від 29.05.2025 відповідно до повідомлення №20.1.0.0.0./7-250530/114 від 30.05.2025.

Крім того, просить суд відповідно до ст. 94 ЦК України стягнути з відповідача на свою користь 1 грн. моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Спір у справі виник у зв`язку з неправомірним, на думку позивача, розірванням відповідачем договірних відносин в односторонньому порядку.

Частинами 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Відтак вирішення спору в цій справі зводиться до встановлення правомірності або неправомірності одностороннього правочину відповідача у формі рішення про відмову від підтримання ділових відносин.

За загальним правилом, визначеним у ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;

3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

4) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Водночас, за ч. 4 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:

відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;

наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту;

наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Статтею 6 Закону визначено, що суб`єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.

Частиною першою статті 7 Закону визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб`єктів первинного фінансового моніторингу.

За приписами ч. 6 ст. 7 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

За визначенням, наведеним в п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону, неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення).

Де-рискінг - явище, за якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (п.п. 13 п. 5 Положення).

Пунктами 34 - 37 Положення передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. 45, 46 Положення).

Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

Згідно з п. 1 Додатку № 12 до Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону.

Відповідно до п. 3 Додатку №12 до Положення у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону, банк зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити СУО про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок / установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі статті 15 Закону, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, у проведенні яких було відмовлено.

Згідно з п. 8 Додатку №12 Положення банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

1) перелік уповноважених працівників банку/колегіальних органів банку, які мають право приймати рішення щодо відмови в установлених Законом випадках;

2) процедуру розгляду та прийняття уповноваженими працівниками банку відповідних рішень, а також їх документування;

3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону) у кожному випадку;

4) порядок інформування відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, щодо прийняття рішення щодо відмови;

5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених ст. 15 Закону (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Згідно з пунктами 3.1.1.7.1, 3.1.1.7.2 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку https://privatbank.ua/terms, банк має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством або внутрішніми документами банку документи та відомості, які необхідні банку з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюється банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції на підставах, визначених у підрозділі 1.1.7 "Належна перевірка Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов`язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій" цих Умов та Правил.

Відповідно до п.п. 1.1.8.2 - 1.1.8.4 Умов та Правил банк ініціює розірвання Договору та закриває рахунок/рахунки в наступних випадках/ за наявності однієї з таких обставин: якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку або протягом 12 місяців підряд відсутні будь-які ініційовані клієнтом операції за рахунком та відсутній залишок коштів на рахунку; у разі отримання від контролюючих органів інформації про державну реєстрацію припинення клієнта або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань; у випадку порушення клієнтом своїх зобов`язань за Договором, у тому числі щодо актуалізації даних, а також у випадку, якщо було з`ясовано, що дія Договору суперечить законодавству України або може призвести до фінансових збитків, погіршення іміджу банку; за наявності підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу; у разі встановлення факту надання клієнтом недостовірної інформації для встановлення податкового резидентства та статусу податкового резидентства своїх власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та іншої обов`язкової інформації відповідно вимог FATCA, CRS; у випадку виникнення у банку підозри або виявлення ознак незаконних операцій із платіжним інструментом з боку клієнта. При цьому залишок коштів на рахунку клієнта перераховується на відповідний рахунок згідно облікової політики банку та повертається клієнту на його першу вимогу, за умови виконання клієнтом вимог щодо ідентифікації та верифікації його особи та підтвердження належності йому цих грошових коштів; у випадку технічної неможливості обслуговування клієнта в подальшому; в разі прийняття банком рішення про припинення відкриття та/або обслуговування поточних рахунків в певній іноземній валюті; в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.

Про розірвання Договору банк повідомляє клієнта шляхом направлення повідомлення способом, узгодженим сторонами у п.1.1.3.2.1 цього Договору. Клієнт повинен відповісти на повідомлення протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення йому такого повідомлення та подати до банку Заяву про закриття рахунку та перерахування залишків коштів - Платіжну інструкцію про переказ залишку коштів на рахунках клієнта на рахунки клієнта в іншому банку з урахуванням вимог п. 1.1.8.5 цього Договору. У разі неотримання банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що клієнт згоден з розірванням Договору. Рахунок закривається після спливу тридцяти календарних днів з дня відправлення клієнту такого повідомлення (або в інші строки, передбачені в повідомленні) та здійснення завершальних операцій по рахунку.

У випадках, передбачених законодавством України, розірвання Договору за ініціативою банку та закриття рахунку може здійснюватись без повідомлення клієнта та без отримання від нього згоди.

Отже, нормами чинного законодавства України, Положенням, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначений обов`язок відповідача як на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов`язок відповідача відмовити від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції.

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Згідно зі статтею 21 Закону фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Отже, Законом передбачено, що наявність у суб`єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів.

Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом, встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пп. 8 п. 26 Положення).

Таким чином, з травня 2020 банк уповноважений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.

Зі змісту наданого відповідачем Висновку НФМ про розірвання ділових відносин, клієнти ТОВ БІОСЕНС УКРАІНА, ЄДРПОУ 40851228 та ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 вбачається, що його складено напрямком "Фінансовий моніторинг" відповідно до внутрішнього Порядку здійснення поглибленої перевірки клієнтів та відповідно до Типологічного дослідження "Типологічне дослідження відмивання доходів від податкових злочинів", затвердженого наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 21.12.2020.

Банком було виявлено обґрунтовані підозри про здійснення клієнтом (групою, у складі групи) операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику (НВР). Підставою для аналізу є відпрацювання алерту по правилу "Вхідні платежі по статті 15" проєкту "Розумний облік", деталізація.

Відповідачем встановлено, що Обіг по рахунку НОМЕР_2 'БIОСЕНС УКРАЇНА ТОВ за період з 01-01-2024 по 10-04-2025 становить: CR - 320 млн грн, DB 298,5 млн. грн.

Обіг коштів по рах. EUR 26002040117501 з 01/01/2024 по 10/04/2025 становить: 167 000 EUR.

Купівля валюти з гривневого рахунку, надалі - оплачено за авто CAR Porsche Taycan CNTRN W/N DD 05.02.2025 та CAR BMW IX CNTR N W/N DD20.02.2025.

Алерт спрацював деталізація на повернення платежу на суму 6,4 млн грн з УніверсалБанку, клієнт виплачував дивіденди.

До клієнта відправлено Запит, для отримання додаткової інформації щодо його господарської діяльності та руху коштів к.д. 7031586: Клієнтом надано: Пояснення, Рішення учасника про виплату дивідендів у сумі 6 874 361,51 грн, фінзвітність, Звернення до Банку, що не буде знімати дивіденди, Договори з UNICEF Украiна та іншими контрагентами, зокрема, на постачання паливного брикету PINIKAY, Договір з Бумеранг Груп, ТОВ Дженерал АВТО, тощо (експедиційні послуги) /файл/ файл/ файл/файл/файл/файл.

Відповідь надано не в повному об`ємі, про що клієнт зазначив, зокрема в Поясненні, відсутні Акти виконаних робіт, специфікації, ТТН, не можливо підтвердити надання реальних послуг/товару. Підозра не спростована.

За 2024 рік ТОВ "БІОСЕНС УКРАЇНА" було трейдером паливних брикетів Pini Kay. За період 2024-2025 років виробничої діяльності не було, компанія займається перепродажем паливних брикетів, закуповуючи її у інших українських виробників. Товар реалізувала на внутрішньому ринку України, співпрацювала з ЄБРР, Європейською комісією, ООН, Представництвом дитячого фонду ООН «ЮНІСЕФ» в Україні.

Штат працівників та логістичне супроводження бізнесу.

З початком повномасштабної війни компанія не працювала, а потім вирішила зайнятися торгівлею брикетів, для цього було достатньо 2-х працівників, де Директор та менеджер по збуту, щоб організувати таку діяльність при цьому поклавши всі процеси логістики, завантаження та розвантаження товару на підрядників, а саме: ТОВ "Бумеранг груп" (Договір №30.07.2024/1 від 30.07.2024) та ТОВ "Дженерал-авто" (Договір № 22022024/ ВП від 24.02.2024 року).

Бухгалтерський облік даної ТОВ здійснює підрядна компанія ТОВ «НОВІС 009» (Договір про надання послуг № 01-04/2024 від 01.04.2024 року), код за ЄДРПОУ 43043209, 2 працівники якої мають доступ до ведення та певних функцій з банківськими операціями.

В договорах клієнта фігурують брикети Pinkey - популярний тип брикетів із деревини, мають восьмигранну форму, з отвором посередині. З власного дослідження ринку, середня ціна - 6 500 - 9 000 грн/т, через кращу якість і щільність. Часто експортуються, популярні в ЄС.

Типові ціни на звичайні паливні брикети (2023- 2025). Роздрібна ціна для споживача: від 5 500 до 9 000 грн за тону (залежно від регіону, доставки, типу сировини - деревні, солом`яні, торф`яні тощо). Оптова ціна на складі виробника: 4 000- 6 000 грн/т, при великих обсягах - іноді нижче (3 500- 4 500 грн/т). Націнка при реалізації (реальна): 10- 30% - у B2B-сегменті.

Своєю рекламою клієнт вводить в оману покупця, зазначаючи, що має власне виробництво та логістику, при цьому з отриманих пояснень та документів клієнта - підтверджено, що на фірмі, з обігом в 320 млн грн. надходжень, в основному від благодійних фондів Юнісеф та Червоного Хреста - працює лише 2 особи - директор та менеджер.

Рекламне оголошення клієнта від листопада 2024 року на сайті Flagma.ua: (копія рекламного оголошення міститься у висновку НФМ).

Вартість пелет за тону з Unisef - 381,37 USD (значно вище пропозиції з рекламних оголошень за даний товар) - зазначено в не типовій грошовій одиниці (долари), тому, що на ринку, ціни вказані в гривнях, а в окремому договорі, отриманому від клієнта з постачальником - в євро (відсутність єдиної валюти в угодах - є підставою для додаткових курсових втрат).

Ознаки фіктивності/схемності операцій:

Необґрунтована посередницька діяльність: ТОВ є посередником, не виробляє, не здійснює логістику, але продає за завищеними цінами.

Штучне завищення цін: Благодійні організації могли б придбати брикети значно дешевше безпосередньо у виробника. Це вказує на ймовірне відмивання коштів або надання неправомірної вигоди.

Необгрунтований транзит коштів: значний обіг 320 млн грн при мінімальній кількості працівників - 2 особи та подальше розпорошення коштів на ФОП/ТОВ- за пелети, вантажні перевезення, транспортування, за "рекламу" - на пов`язану особу (вартість отриманих послуг - важко оцінити), що свідчить про виведення коштів.

Імітація діяльності: наявність лише 2 працівників при такому обігу вказує на відсутність реальної господарської діяльності.

Відсутні Акти прийому передачі товару на суму обігу, ТТН, Специфікації, які б підтвердили реальне виконання робіт, на суму обігу по рахунках.

Сумнівна доцільність придбання двох елітних автомобілів з валютного рахунку фірми при відсутності реального виробництва, належного штату, щодо суми обігу та основних контрагентів - благодійних фондів.

До Службового документу додано керівника та КБВ ТОВ БІОСЕНС УКРАЇНА, ЄДРПОУ 40851228 - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 , як особу, що несе юридичну відповідальність за діяльність підприємства та має право підпису.

На додаткові запити документів від Банку клієнт проявляє агресію, відмовляється надавати їх.

Враховуючи все вищезазначене, вважаємо діяльність клієнтів ТОВ БІОСЕНС УКРАЇНА, ЄДРПОУ 40851228 та ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 - підозрілою.

Фінансові операції та/або дії клієнта вважаємо підозрілими за ознакою, визначеною: ст.12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.05.2020 №65 (далі - Положення № 65), а саме: 1) є незвично великими фінансовими операціями; 2) проведені в незвичний спосіб; 3) не мають очевидної економічної чи законної мети; 4) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним.

Згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення №65:

12. Фінансові операції за рахунок фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходів).

15. Характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, дають підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку.

30. Відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунок клієнта.

30-2. Нетипова активність за рахунок клієнта.

38. Банк-кореспондент або банк одержувача платежу відмовив у виконанні платежу клієнта та повернув кошти на рахунок клієнта.

53. Платежі клієнта - суб`єкта господарювання в призначеннях зазвичай не містять зрозумілої та чіткої мети (зокрема зазвичай містять лише посилання на номери контрактів або рахунків-фактур, не зазначаючи вид товару чи послуги).

54. Очевидна невідповідність змісту прибуткових та видаткових операцій за рахунками клієнта (наприклад, отримання оплати за тютюнові вироби та переказ коштів за вживані товари).

55. Клієнт (суб`єкт господарювання) здійснює регулярні платежі стороні чи сторонам, які, здавалося б не пов`язані з підприємницькою діяльністю клієнта, а підстава та мета платежів є незрозумілими.

В зв`язку з наявністю підстав вважати що обслуговування вказаної вище особи/осіб, характер або наслідки їх фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо клієнта (клієнтів) прийнято рішення: - встановлення НВР; - відмовитись від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків.

Відмова від підтримання ділових відносин відповідно до вимог статті 15 Закону про ПВК/ФТ та внутрішнього Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/ проведення фінансової операції.

Враховуючи викладене, діяльність Позивача визнана АТ КБ "ПриватБанк" підозрілою.

Як наслідок, враховуючи, що подальше обслуговування Позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання АТ КБ "ПриватБанк" з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо Позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.

Всупереч ст. 74 ГПК України позивач, у свою чергу, висновки відповідача не спростував.

Позивач не надав суду доказів того, що односторонній правочин відповідача про відмову від підтримання ділових відносин, відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин, розірвання договору і закриття рахунку вчинено з порушенням приписів статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу задоволення позовних вимог, і тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні), шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений відповідачем на підставі рішення від 29.05.2025 відповідно до повідомлення №20.1.0.0.0./7-250530/114 від 30.05.2025 відсутні.

З огляду на зазначене, похідні вимоги про стягнення 1 грн. моральної шкоди, завданої неправомірним рішенням суб`єкта первинного фінансового моніторингу є також необґрунтованими.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біосенс Україна" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 09.11.2026.

Суддя О.М.Ярмак