Ухвала № 141389577 у справі № 910/7566/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позоної заяви без розгляду

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/7566/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Герасименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи 910/7566/26 за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, 14-А) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» (02100, місто Київ, вулиця Краківська, будинок 7, бокс 27Б; код ЄДРПОУ 21547694); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 32-А; код ЄДРПОУ 26199097); про скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання вчинити дії та скасування державної реєстрації земельної ділянки, за участі прокурора Форманюк В.В., представника позивача Ступак О.І.

ВСТАНОВИВ

Керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва подано вказаний позов із вимогами:

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 площею 0,0131 га по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва, шляхом:

скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Микитенко Олени Віталіївни, від 29.01.2021, індексний номер 56375477 про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» код ЄДРПОУ 21547694, права власності на нежитлову будівлю літ «З» загальною площею 83,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 22/10, номер відомостей про речове право 40326567 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2279735880000), припинивши вказане право, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна.

зобов`язання товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД», код ЄДРПОУ 21547694, вул. Краківська, 7, бокс 27-Б м. Київ, 02100, звільнити земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 площею 0,0131 га по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «З», загальною площею 83,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2279735880000);

скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0131 га з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва.

Заслухавши пояснення прокурора та позивача, та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого..

Позов обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202210[телефон приховано], встановлені підстави для застосування представницьких повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено факт порушення інтересів держави при використанні земельної ділянки розташованої по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва, площею 0,0131 га кадастровий номер [номер приховано]:66:077:0006, шляхом здійснення на ній самочинного будівництва та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «З», загальною площею 83,7 кв.м, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 22/10, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2688525680000).

Прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені № 1202210[телефон приховано] від 04.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України встановлено факт порушення інтересів держави при використанні земельної ділянки розташованої по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва, площею 0,0131 га кадастровий номер [номер приховано]:66:077:0006, шляхом здійснення на ній самочинного будівництва та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна-нежитлової будівлі літ.«З»,загальною площею 83,7кв.м, розташованої за адресою:м.Київ, вул. Сулеймана Стальського, 22/10, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2688525680000).

На час подання позовної заяви та судового засідання у даній справі досудове розслідування не завершене, судове рішення в кримінальному провадженні не ухвалено, як і не постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження.

Водночас, згідно ч.6 ст 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, дослідивши відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням на номер кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1202210[телефон приховано], виявлено судове рішення - Ухвала Слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва у справі: 755/6575/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136337117) в якому викладено обґрунтування прокурора клопотання про накладення арешту майна у кримінальному провадженні, де зокрема зазначено, що предметом досудового розслідування є обставини набуття та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. "З" загальною площею 83,7 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Сулеймана Стальського, 22/10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2279735880000, яка на даний час зареєстрована за товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕМП-ЛТД", код ЄДРПОУ 21547694, а також, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, у межах якого перевіряються обставини можливого використання підроблених документів, незаконної державної реєстрації права власності та заволодіння об`єктом нерухомого майна.

... Вказані обставини, на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність ознак самочинного будівництва вказаного об`єкта нерухомості, оскільки відсутні належні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, дозвільні документи на виконання будівельних робіт, документи щодо прийняття об`єкта в експлуатацію, а також документи щодо належного присвоєння поштової адреси."

За таких обставин обґрунтування у позовній заяві, що прокурор встановив факт порушення інтересів держави при використанні земельної ділянки і обґрунтування в клопотанні "перевіряються обставини можливого використання підроблених документів, незаконної державної реєстрації права власності та заволодіння об`єктом нерухомого майна ... на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність ознак самочинного будівництва вказаного об`єкта нерухомості, оскільки..." видаються суперечливими.

Визначених законом результатів кримінального провадження, які б могли буди взяті до уваги господарським судом в порядку ст.75 ГПК України, матеріали позову не містять.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012 (далі - Рекомендація CM/Rec (2012)11), обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 Рекомендації CM/Rec (2012)11).

Отже, факт порушення інтересів громади при використанні земельної ділянки є суб`єктивною думкою органу досудового розслідування, не встановлений судовим рішенням і потребує доведення у господарській справі за поданою позовною заявою, у даному випадку, прокурором

Приписами частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Прокурор вказує, що відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 13.03.2025 № 062/14-2769 первинна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. "З" загальною площею 83,75 кв.м проведена та зареєстровано за ТОВ "ТРЕМП-ЛТД" на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27.09.2010, а отже право власності на спірний об`єкт на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2008 у справі № 34/332 у товариства не виникало. Відомості про втрату чинності судовими рішення прокурор не повідомив.

Також зазначає, що в описовій частині рішення суду, яке стало підставою для проведення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт (рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 2-3281/10), відсутнє посилання на встановлені судом обставини, що вказана нежитлова будівля збудована на земельній ділянці, яка надавалась товариству або іншій особі для будівництва, а також про отримання відповідних дозвільних документів на будівництво.

В свою чергу згідно ч.ч 4, 5, 7 ст 75 ГПК України

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4)

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (7).

Проте, ні прокурор, ні КМР не клопотали про залучення до участі у справі 910/7566/26 учасників справ № 34/332№ та №2-3281/10 крім особи до якої пред`явлено позов -тов «Тремп ЛТД».

До участі у господарській справі не заучені учасники справ № 34/332№ та №2-3281/10.

Згідно до п 8 і п 9 статті 129 Конституції України (у редакції чинній нас розгляду справ 34/332№ та №2-3281/1026) серед основних засад судочинства визначено 8) забезпечення апеляційногота касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов`язковість рішень суду.

Згідно до статті 129-1 Конституції України (у редакції чинній нас розгляду справи 910/7566/26) суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно до ст 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. 2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. 3. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. 4. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. 5. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 6. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. 7. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. 8. Судові рішення інших держав, рішення міжнародних арбітражів, рішення міжнародних судових установ та аналогічні рішення інших міжнародних організацій щодо вирішення спорів є обов`язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, а також відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судові рішення у вказаних справах справ № 34/332, № та №2-3281/10 є чинними.

Як про те вказує прокурор, преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16).

Водночас, обставини встановлені рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27.09.2010 у справі № 2-3281/10 та рішеннями Господарського суду міста Києві у справі № 34/332 від 17.10.2008 на думку прокуроа,не є преюдиційними щодо спірних правовідносин і підлягають повторному встановленню та доказуванню.

Судом не встановлено підстав за яких у приватноправовий спір про право на майно слід залучати територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташовано спірне нерухоме майно, право власності на яке було у подальшому зареєстроване.

Відтак, наявність рішень судів від 27.09.2010 у справі № 2-3281/10 та від 17.10.2008 у справі № 34/332 не може свідчити про незаконність набуття права власності на спірне нерухоме майно по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі м. Києва лиш через те, що участі у справі не було залучено Київську міську раду.

Право власності, визнане в судовому порядку, не може заперечуватися або не визнаватися, зокрема органами державної влади, без перегляду такого судового рішення у встановленому законом порядку, зокрема, через апеляційне, касаційне оскарження або через перегляд за нововиявленими/виключними обставинами.

Відтак, суд не наділений правом переоцінювати те, що вже вирішено по суті Господарським судом міста Києва 17.10.2008 у справі від № 34/332 та Солом`янським районним судом міста Києва 27.09.2010 у справі № 2-3281/10, рішення у справах набрали законної сили те не були переглянуті у апеляційному порядку, зокрема і за заявами КМР чи прокурора.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість актів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з роз`ясненням Верховного Суду України, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності суди повинні врахувати положення частини другої статті 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлене в судовому порядку, або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Таким чином прокурор безпідставно дійшов висновку про нівелювання судових рішень, як підстав набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, які набрали законної сили.

Як йдеться у позовній заяві, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва розроблена в порушення статті 186 Земельного кодексу України, без відповідного затвердження, а спірна земельна ділянка віднесена до категорії - землі житлової та громадської забудови та її цільове призначення визначено без прийняття уповноваженим органом відповідного рішення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Так, згідно відомостей Державного земельного кадастру, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8[телефон приховано]:66:077:0006 площею 0,0131 га здійснена відділом № 7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 02.03.2023, на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 14.02.2022, розробленої фізичною особою-підприємцем Головатюком Миколою Степановичем.

З пояснювальної записки вбачається, що земельна ділянка на вул. Стальського Сулеймана, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва фактично використовується товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД».

На вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. «З» загальною площею 83,7 кв.м, що перебуває у приватній власності товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.01.2021 № 242361691.

Таким чином, земельна ділянка сформована в Державному земельному кадастрі під самочинно збудоване нерухоме майно, яке відповідно до усталеної практики Верховного Суду - є неіснуючим

У поясненнях прокурор щодо виключності підстав, зазначає, що звертаючись із позовною заявою, прокурор, посилаючись на вимоги чинного законодавства належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави, в тому числі довів, що вказаний випадок є виключним, адже самовільне зайняття землі та здійснення на ній самочинного будівництва нерухомого майна, проведення його державної реєстрації посягає на суспільні, економічні та соціальні інтереси держави, а також спрямовано на використання всупереч вимогам чинного законодавства земель територіальної громади міста, що порушує права та охоронювані інтереси держави.

В результаті незаконної реєстрації об`єкта самочинного будівництва, а також державної реєстрації земельної ділянки з внесення відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру порушується право власності Київської міської ради на вільне, на власний розсуд, визначення кола прав та обов`язків щодо користування цією земельною ділянкою та створює передумови для її забудови у той час, як Київська міська рада, такого права у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства будь-яким особам не надавала.

Отже, порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку на комунальній земельній ділянці здійснено самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «З» загальною площею 87,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2279735880000), на яку зареєстровано право власності, з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про передачу земельної ділянки, площею 0,0131 га з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» поза процедурою земельних торгів.

Проте, як вбачається з поданих до позовної заяви доказів зокрема з

Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 23.09.2003 між ТОВ Тремп ЛТД та Дніпровською районною радою Києва.

ПАСПОРТУ № 0012К01Д.С04 від 22.4.2024 Перший заступник начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну та природного середовища КМДА затвердив паспорт МАФ на тимчасове розміщення кіоску на підставі рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 07.05.03р. за № 81 та договору на право тимчасового користування землею від 23.09.03р. за № 752 схему генплану тимчасового розміщення кіоску обміну валют на вул. С.Стальського2210 .

- ВИТЯГУ З ПРОТОКОЛУ №12 засідання комісії по розгляду заяв з питань установки малих архітектурних форм та подовження дозволів на їх експлуатацію 01 лютого 2007р. Комісією було визначено «підгодовувати проект розпоряджень голови райдержадміністрації на збір відповідних міських служб на подовження експлуатації малих архітектурних форм , за адресами … по вул. Стальського,22/10 товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» ...»

- Додатку до рішення VI сесії Дніпровської районної у місті Києві ради ХХІУ скликання від 07.05.2003 року «ПЕРЕЛІК підприємств та приватних підприємців, яким надаються в орендне користування земельні ділянки» товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» було користувачем земельної ділянки по вул. Стальського,22/10 просп.Ю.Г агаріна, 12/1 вул.Луначарського (біля магазину " Меркурій" ) для розміщення кіосків.

11.07.2014 Департамент економіки і інвестицій во КМР КМДА надало довідку 050/18-4113на підтвердження сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі і38,30 тис грн. за договором від 07.07.2014 №111 у зв`язку із реконструкцією нежитлової будівлі літ «З» під заклад торгівлі загальною площею 83,70 кв.м по вул. Стальського,22/10

У 2015 році КМР ІІІ сесії УІІ Скликання ухвалила рішення 958/1822, яким дозволила землекористувача земельних ділянок виступати замовниками технічної документації із землеустрою і інвентаризації земель.

14.02.2022 на замовлення тов «Тремп ЛТД» виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель .

Поряд з цим, частинами 3, 4, 5 статті 376 Цивільного кодексу України визначено три наслідки самочинного будівництва:

- визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва за особою, яка здійснила самочинне будівництво;

- визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва за власником/користувачем земельної ділянки;

- знесення об`єктів самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

Відтак, сам факт виявлення здійснення самочинного будівництва не означає, що такі будівлі підлягають обов`язковому знесенню.

Отже, при проведенні первинної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. « 3» загальною площею 83,75 кв.м по вул. Стальського Сулеймана, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» ще 05.08.2011, а потім 29.01.2021 при внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав були відсутні підстави вважати, що об`єкт був збудований самочинно.

Органам виконавчої влади міста Києва протягом часу землекористування було відомо і про землекористування про його підстави і про зміни статусу об`єкту на який відповідач набув права.

Як зазначає прокурор, Київською міською радою упродовж стількох років жодних заходів не вживалося.

Водночас, як вказував позивач, не існувало підстав для його самостійного звернення із позовом, тому позовна роботи не проводилась ні органом місцевого самоврядування , ні відповідним профільним виконавчим органом.

Прокурор зазначає, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі будь-якій фізичній чи юридичній особі, в тому числі, ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 на вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва у власність чи користування.

Для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування землею.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 статті 376 ЦК України, ТОВ «ТРЕМП-ЛТД» не набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна площею 83,7 кв.м, що розташований по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва, адже спорудження спірного об`єкту здійснено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Також прокурором для обґрунтування підстав представництва зазначено наступне. Порушення інтересів держави у даному випадку полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку на комунальній земельній ділянці здійснено самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі літ. «З» загальною площею 87,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2279735880000), на яку зареєстровано право власності, з метою створення позаконкурентних засад для прийняття Київською міською радою рішення про передачу земельної ділянки, площею 0,0131 га з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРЕМП-ЛТД» поза процедурою земельних торгів.

Дніпровська окружна прокуратура міста Києва, враховуючи субсидіарну роль прокурора щодо захисту інтересів держави у судовому порядку зверталася на адресу Київської міської ради з листами від 25.02.2025 № 50-1386ВИХ-25, від 02.10.2025 № 50-6920ВИХ-25 та від 02.10.2025 № 50-6924ВИХ-25, в яких детально описувала допущені порушення вимог закону при використанні земельної ділянки площею 0,0131 га по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва (кадастровий номер [номер приховано]:66:077:0006), що стали можливими в результаті незаконної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна на самовільно зайнятій земельній ділянці.

У відповідь на лист від 02.10.2025 № 50-6924ВИХ-25, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 10.10.2025 № 057-12975 відповів, що Київською міською радою не вживались заходи цивільно-правового характеру.

Прокурор стверджував, що у цьому листі, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) підтримав позицію прокурора про необхідність звернення до суду та сприяння у наданні наявної та необхідної інформації.

Однак, зміст листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 10.10.2025 № 057-12975 копія якого долучена до позовної заяви є іншим, а саме «Інформація щодо вжиття Київською міською радою заходів, наведених у листі Дніпровської окружної прокуратури м. Києва у Департаменті відсутня.

Водночас, у разі наявності підстав представляти органами прокуратури інтереси Київської міської ради. Департамент будь-яким способом сприятиме у наданні наявної та необхідної інформації щодо зазначеного питання.»

Отже, можна дійти висновку, що Київська міська рада, як власник землі не вбачає(--ла) порушень, і тому інформація щодо вжиття КМР заходів цивільно-правового характеру відсутня, а Департамент сприятиме органам прокуратури у разі наявності підстав представляти органами прокуратури інтереси КМР.

В свою чергу, Київською міською радою надані пояснення на підтримку позову поданого прокурором, у яких КМР зазначає, що не приймалось рішення про відведення земельної ділянки на праві власності чи користування земельною ділянкою по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі м. Києва для ТОВ «ТРЕМП-ЛТД». А тому внаслідок протиправних дій державних реєстраторів територіальна громада міста Києва була позбавлена права власності на земельну ділянку за адресою: вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 0,0131 га, на якій зареєстрована неіснуюча нежитлова будівля загальною площею 83,7 м2, яка належить на право власності ТОВ «ТРЕМП-ЛТД».

Ризик помилок, яких припускаються державні органи, має нести сама держава, а їхні наслідки не повинні перекладатися на громадян, яких ці помилки стосуються.

Цей принцип застосовували у справі «Рисовський проти України».

ЄСПЛ наголосив, що державні органи, які не дотримуються власних процедур, не повинні отримувати вигоду від своїх неправомірних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Саме в цьому контексті Суд сформулював принцип: ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічний підхід ЄСПЛ застосовував і в інших справах, зокрема щодо випадків, коли люди добросовісно набували нерухомість від держави, а згодом їх позбавляли майна через процедурні помилки самої влади.

Водночас системний аналіз судової практики і відомостей ЄДРСР свідчить, що про численні звернення органу місцевого самоврядування від імені територіальної громади міста Києва і прокурора з вимогами у справах у спорах, що виникають із земельних відносин, з них про усунення перешкод територіальній громаді міста Києва у користуванні/розпорядженні земельними ділянками.

Так, Київською міською радою після 03.12.2025 подано позовні заяви у справах 910/1327/26, 910/4880/26, 910/4961/26, 910/5714/26, 910/7484/26, 910/7940/26, 910/8598/26, 910/8751/26 910/8988/26, 910/9260/26, 910/9380/26, 910/8886/26, 910/11600,26, 910/13234/26, 910/13629/26, 910/14015/26, 910/14388/26, точна кількість повність не встановлена.

В свою чергу, після 03.12.2025 прокурором (різні прокурори) подано позовні заяви у справах Прокурор 910/15152/25, 910/43/26, 910/967/26, 910/1319/26, 910/2290/26, 910/2673/26, 910/6438/26, 910/6640/26, 910/6938/26, 910/7445/26 910/7486/26, 910/7566/26, 910/7632/26, 910/7780/26, 910/7926/26, 910/8081/26 910/9189/26 , 910/10349/26, 910/11044/26, 910/11133/26, 910/11253/26, 910/11670/26, 910/11673/26, 910/12715/26 910/13024/26, точна кількість повність не встановлена.

Отже позови прокурора є непоодинокими, а систематичними, водночас і процесуальна діяльність позивача не підтвержує нездійснення або неналежне здійснення КМР владних повноважень захисту інтересів громади у сфері земельних відносин, що ставило б під загрозу можливість ефективного використання комунальними землями і поновлення порушених прав громади, що в свою чергу не може називатись виключним (-ими) випадком (-ами).

Суд враховує таку функцію передбачену пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З підстав неконституційності положень норм спеціального закону прокурор немає і відповідного порядку для представництва інтересів органу місцевого самоврядування в суді, що визначений законом.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) має усталену практику щодо помилок органів державної влади: ризик будь-якої помилки, якої припустився державний орган, має покладатися на саму державу, а її наслідки не повинні перекладатися на плечі громадян.

Цей підхід є частиною фундаментального принципу належного урядування (доброго врядування), якого мають дотримуватися всі державні установи

У позовній заяві йдеться про те, що власності територіальної громади міста Києва перебуває земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 площею 0,0131 га, яка належить до земель комунальної форми власності (далі - спірна ділянка).

Однією з позовних вимог (п.1.3 резолютивної частини позовної заяви) є вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0131 га з кадастровим номером [номер приховано]:66:077:0006 по вул. Сулеймана Стальського, 22/10 у Дніпровському районі міста Києва.

Відтак, у випадку задоволення позову в цій частині у територіальної громади міста Києва зникне такий об`єкт як земельна ділянка площею 0,0131га кадастровий номер [номер приховано]:66:077:0006.

Подаючи в інтересах держави позов і визначаючи Київську міську раду в якості позивача, прокурор підтвердив існування органу державної влади, який має процесуальну правоздатність, здатен самостійно у разі необхідності захистити своє право чи охоронюваний законом інтерес у приватно-правових відносинах і не обмежений строком давності на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Разом з тим прокурором залишено поза увагою рішення Конституційного Суду України стосовно конституційних повноважень прокуратури.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 наголосив, зокрема, на тому, що:

- «за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя. На це вказує, зокрема, стаття 131-1 Конституції України» (третє, четверте речення абзацу першого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини);

Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу <…> адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади <…> або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень» [абзац шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].»

У рішенні від 03.12.2025 у справі № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України зауважив, що «у цьому контексті прокуратуру не можна розглядати як орган універсального представництва держави у суді. Вона є органом обмеженого представництва, покликаним втручатися лише за відсутності або об`єктивної неможливості реалізації судового захисту з боку уповноваженого органу, а не замінювати його. <…> Водночас відсутність органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, що її в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону визначено як один із випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, за своєю суттю є фактом, що підлягає доведенню прокурором і встановленню судом, та не створює дискреції, межі якої не визначені приписами права<…>.

Як виснував Конституційний Суд України, «Конституція України закріплює вичерпний перелік функцій прокуратури. Представництво прокуратурою інтересів держави в суді визначене як функція, що може здійснюватися у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Не допускається її розширення на рівні правозастосовної практики».

«Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України, вирішуючи цю справу, керується юридичною визначеністю як складником принципу верховенства права, що зобов`язує законодавця встановлювати межі дискреції органів публічної влади, а також ураховує загальновизнану вимогу міжнародного права щодо потреби детального врегулювання на рівні закону діяльності органів прокуратури поза сферою кримінального права.

Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов`язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора.

Приписи «не здійснює» та неналежним чином «здійснює», ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає «не здійснює» або «неналежним чином здійснює». Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя».

У рішенні від 03.12.2025 у справі № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України виснував, що «окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права «(правовладдя)».

Визнання правового акта неконституційним означає скасування Конституційним Судом презумпції конституційності правового акта, яка діяла до цього, при цьому саме рішення Конституційного Суду не призводить до неконституційності цього акта, воно лише встановлює її.

Утім, не лише Конституційний Суд України вправі оцінити на відповідність Конституції України той чи інший закон чи інший правовий акт. Статтею 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт,а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, крім безпосередньо юридичних та фізичних осіб, за захистом своїх порушених. невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Станом на момент подання прокурором позову в інтересах Київської міської ради до господарського суду (18.06.2026), прокурору було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону «Про прокуратуру», яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.

До того ж абзац перший частини 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України покладає на господарський суд обов`язок не застосовувати закон чи інший правовий акт, якщо такий суперечить Конституції України, і застосовувати норми Конституції України як норми прямої дії. Так само частина 7 цієї статті зобов`язує суд у разі невідповідності правового акту вищої юридичної сили застосовувати норми правового акту вищої юридичної сили.

Крім того, на прокурора, як на будь-якого учасника судового процесу, покладено загальний обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що позовну заяву підписано неуповноваженою на те особою, заява відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню судом, а позов - залишенню без розгляду.

Аналогічні висновки здійснені Верховним Судом у постановах від 10.06.2026 у справі № 910/403/26 та від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25.

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Таким чином, приймаючи до уваги положення статті 7 Закону України «Про судовий збір», враховуючи відсутність клопотання прокуратури про повернення судового збору, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання про повернення прокуратурі з Державного бюджету України суми сплаченого судового збору.

Відповідно, як вказував позивач, не існувало підстав для його самостійного звернення із позовом, тому позовна діяльність не проводилась ні органом місцевого самоврядування, ні відповідним профільним виконавчим органом.

Керуючись викладеним та статтями 11, 226, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста без розгляду.

Ухвала суду набрала законної сили 10.11.2026 та може бути оскаржена протягом десяти днів безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст складено 11.11.2026

Суддя Ігор Курдельчук