Рішення № 141389618 у справі № 910/4780/25 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2026 Справа № 910/4780/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., в порядку спрощеного позовного провадження розглянувши матеріали

заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО»

про розподіл судових витрат

у справі № 910/4780/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО», вул. Кривоноса Максима, 5/1, м. Київ, 03110

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150

про стягнення 422 018,14 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 422 018,14 грн., а саме 421 597,14 грн. боргу, 421,00 грн. процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ-24760/НЮ від 21.11.2024 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4780/25 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 року у справі № 910/4780/25 провадження у справі № 910/4780/25 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення основного боргу в сумі 421 597,14 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як встановлено судом, через систему «Електронний суд» від представника позивача 10.06.2025 року надійшла заява № 29 від 10.06.2025 року про розподіл судових витрат, з доказами направлення до електронного кабінету відповідача, в якій позивач просить суд при ухваленні рішення у справі вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути судовий збір в сумі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20 000,00 грн.

В свою чергу, 11.06.2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява № НЮ-1/604 від 11.06.2025 року, з доказами направлення до електронного кабінету позивача, в якій АТ «Українська залізниця» проти задоволення заяви позивача б/н від 10.06.2025 року про розподіл судових витрат заперечує, зазначаючи, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн. не є співмірною з тим обсягом робіт, які були надані представником позивача.

В подальшому, представником позивача 11.06.2025 року через систему «Електронний суд» подана відповідь на заперечення № 30 від 11.06.2025 року щодо розміру витрат на правову допомогу, в якій вказано, що заперечення відповідача носять суто абстрактний характер, не мають жодних відносин до предмету спору, суті правовідносин між сторонами та реальному обсягу правничої допомоги, яка фактично була надана позивачу, та яка підтверджена процесуальними та іншими документами відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій позивачем позовній заяві б/н від 16.04.2025 року згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі у розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на ухвалення судом 01.09.2026 року рішення у справі №910/4780/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та оскільки під час його ухвалення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснюється ухвалення у даній справі додаткового рішення лише щодо судових витрат без повідомлення (виклику) учасників справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних у матеріалах справи учасниками справи станом на час розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат суду не подано.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до приписів ст.ст 162, 165 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, який становить 30 000,00 грн.

Окрім цього, через систему «Електронний суд» 10.06.2025 року від позивача надійшла заява б/н від 10.06.2025 року про розподіл судових витрат, в якій останній в порядку, передбаченому ст.ст. 126, 129 ГПК України, зокрема, просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В свою чергу, з аналізу вищенаведеної норми частини 8 ст. 129 ГПК України вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

При цьому відповідач у поданій до суду заяві б/н від 11.06.2025 року зазначає про неспівмірність розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.

За результатами розгляду заяви позивача розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що позивача долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору №27/09/2023 від 27.09.2023 року про надання правничої допомоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО» (клієнт за договором, позивач у справі) та адвокатом Піщанським Олексієм Вячеславовичем (адвокат за договором); копію Додаткової угоди № 3 від 02.04.2025 року до Договору №27/09/2023 від 27.09.2023 року про надання правничої допомоги, копію рахунку-фактури №1 від 27.05.2025 року на суму 20 000,00 грн., копію акту від 27.05.2025 року на суму 20 000,00 грн., платіжну інструкцію №1836 від 05.06.2025 року на суму 20 000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2639/10 від 22.06.2004 року на ім`я Піщанського О.В., копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1872924 від 15.04.2025 року, виданого адвокату Піщанському О.В. на представництво інтересів ТОВ «СОЮЗ-СВІТЛО» в Господарському суді міста Києва.

За твердженням позивача, загальна сума судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/4780/25 у суді першої інстанції, які останній просить суд стягнути в поданій суду заяві про розподіл судових витрат, склала 20 000,00 грн., що менше попередньо визначеного в позовній заяві розміру витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СОЮЗ-СВІТЛО» (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським бюро «Ганни Шмиги» (Виконавець за Договором) було укладено Договір №27/09/2023 від 27.09.2023 року про надання правничої допомоги (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає (далі - Договір про надання правничої допомоги), а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати консультації з правових питань та практичну правову допомогу клієнту з приводу будь-яких правових питань, які виникають у клієнта, на підставі чого представляти інтереси клієнта та захищати її права та інтереси в різних правоохоронних органах, судах різних інстанцій, органах нотаріату, органах державної влади, на підприємствах, в установах, в тому числі банківських, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 7.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання його умов.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою. Оплата підлягає перерахуванню клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок адвоката, або рахунок, ним вказаний, або внесенню готівкою в касу адвоката.

Так, Додатковою угодою № 3 від 02.04.2025 року до Договору №27/09/2023 від 27.09.2023 про надання правничої допомоги (далі - Додаткова угода № 3) сторони встановили, що клієнт доручає адвокату надати послуги зі стягнення в судовому порядку заборгованості Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, 03150, м. Київ, вул. Єжи Тедройця, буд. 5, яка виникла із Договорів про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ24886 від 01 травня 2024 року та № Л/HX24760 від 21 листопада 2024 року. Адвокат з обов`язується надати клієнту відповідні послуги у погоджених обсягах. Обсяг послуг та тарифи для визначення гонорару наступні: Аналіз документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, направлення позовної заяви до суду першої інстанції та сторонам по справі через систему «Електронний суд», підготовка та направлення до суду першої інстанції та сторонам по справі через систему «Електронний суд» інших процесуальних документів (відповідь на відзив, заяви, клопотання). Кількість годин - 5 годин. Вартість 1 (одної) години - 4 000 гривень. Сума - 20 000,00 гривень. Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі 20 000,00 грн. після відкриття судом першої інстанції провадження у справі та підписання відповідного акту здачі - прийняття наданих послуг.

В матеріалах справи міститься копія Акту від 27.05.2025 року, підписаного між позивачем та адвокатом без зауважень та заперечень, згідно якого адвокатом було надано позивачу послуги із стягнення в судовому порядку заборгованості Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, 03150, м. Київ, вул. Єжи Тедройця, буд. 5, яка виникла із Договорів про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № Л/НХ24886 від 01 травня 2024 року та № Л/HX24760 від 21 листопада 2024 року Аналіз документів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, направлення позовної заяви до суду першої інстанції та сторонам по справі через систему «Електронний суд», підготовка та направлення до суду першої інстанції та сторонам по справі через систему «Електронний суд» інших процесуальних документів (відповідь на відзив, заяви, клопотання). Кількість годин - 5 годин. Вартість 1 (одної) години - 4 000,00 грн. Сума - 20 000,00 грн. Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі 20 000,00 грн. після відкриття судом першої інстанції провадження у справі та підписання відповідного акту здачі - прийняття наданих послуг.

При цьому, станом на час розгляду заяви про розподіл судових витрат позивачем на підтвердження оплати наданих послуг адвоката надано платіжну інструкцію № 1836 від 05.06.2025 року на суму 20 000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи № 910/4780/25/25 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Піщанський Олексій Вячеславович на підставі ордеру серії АІ №1872924 від 15.04.2025 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у даній справі №910/4780/25 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених сторонами витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасників справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує проти задоволення заявлених до відшкодування розмірів витрат на професійну правничу допомогу у відповідній сумі, посилаючись, зокрема, на їх завищення та не співмірність зі складністю справи тощо, в тому числі змісту, обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи предмет спору, складність справи та необхідний обсяг роботи адвоката.

Так, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані сторонами документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджуються заявлені до відшкодування суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвокатів, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі Акту виконаних робіт №4 від 03.03.2026 року за Договором про надання правничої допомоги суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Отже, в контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, як необхідності так і неминучості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 року).

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

В свою чергу, суд констатує, що предмет доказування у справі № 910/4780/25 охоплює типові обставини та факти, а також незначний обсяг документів, які підлягають дослідженню, що не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

Крім того, судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів, а саме: позовної заяви на 6 аркушах, при цьому така позовна заява не містить детального опису правовідносин сторін.

Тобто, враховуючи нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків ціни позову, а також зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, суд доходить висновку про те, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу завищено, та відповідно, завищено вартість таких послуг правничої допомоги.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 20 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Отже, враховуючи викладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, типовість даного спору та заперечення відповідача проти заявлених до стягнення витрат, суд доходить висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. підлягає зменшенню до 5 000,00 грн., що відповідає критерію пропорційності та розумності. Аналогічну позицію виклав у своїй постанові Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

При цьому судом враховано, що провадження у справі № 910/4780/25 в частині стягнення 421 597,14 грн. основного боргу за Договором закрито у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з погашенням відповідачем боргу за поставлений товар згідно Договору після пред`явлення позову до суду.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2026 року у справі № 917/1161/25, у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду; у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.

Статтею 130 ГПК України врегульовано розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Так, згідно з положеннями частини третьої вказаної статті у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Об`єднана палата вказала на те, що системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". Крім того, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору.

Так, задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Відтак, у межах цього спору задоволення позовних вимог в частині основного боргу в сумі 421 597,14 грн. відповідачем свідчить про те, що предмет спору у справі перестав існувати, що стало підставою для закриття судом провадження у справі у відповідній частині у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, а отже є підставою для застосування частини 3 статті 130 ГПК України та покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат позивача та обставин часткової відмови в задоволенні позовних вимог, заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 4 995,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО» про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4780/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-СВІТЛО» (03110, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, буд. 5/1; код ЄДРПОУ 33104255) 4 995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя А.М.Селівон