Постанова № 141390113 у справі № 752/3114/24 від 28.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 752/3114/24

провадження № 61-3001св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

за первісним позовом:

позивач - заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Національний природний парк «Голосіївський»,

за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська міська рада, Національний природний парк «Голосіївський»,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В, Соколової В. В., та касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В, Соколової В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - садовий будинок.

Зокрема, Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року № 976/2008) на території міста Києва створено НПП «Голосіївський», якому встановлено площу земель у розмірі 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» в постійне користування, та території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі зазначеного Указу набули статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.

В подальшому рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007) площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування парку, право на яке зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, з`ясовано, що на цій земельній ділянці 21 вересня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садовий-дачний будинок загальною площею 14,6 кв. м з зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1035442880000.

Підставою державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено довідку ОК «СТ «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року, а також надано лист Голосіївської РДА від 06 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .

За інформацією НПП «Голосіївський», адміністрацією парку виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за низкою фізичних осіб.

З акта про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24 травня 2023 року, складеного працівниками НПП «Голосіївський», вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

При цьому, позивач зазначав, що Київською міською прокуратурою з`ясовано, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та за даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не обліковуються, а також встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна відповідної адреси та згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось.

Позивач зауважував, що за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація садового будинку та існує інвентаризаційна справа № 115814 виготовлена в грудні 2009 року, з матеріалів якої вбачається, що роки побудови садового (дачного) будинку на АДРЕСА_1 , зазначено різні: 2007 рік (зазначено при інвентаризації у 2009 році) та 1991 рік зазначено в технічному паспорті, виготовленому станом на 19 вересня 2016 року, а також міститься інформація про те, що ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано.

Той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007, зокрема частина земельної ділянки, що межує з АДРЕСА_2 , до 2007 року була вільна від будь-якої забудови підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі інтернет.

Разом з тим, на даний час за адресою: на АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та дерев`яну вбиральню, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені, адже з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Вказане є підставою для припинення володіння відповідача спірним об`єктом нерухомого майна.

Про наявність перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, з огляду на наявність чинних реєстрацій права власності на нерухоме майно за особами, яким земля під будівництво не відводилась, Київській міській раді як органу, уповноваженому на розпорядження землями комунальної власності, достеменно відомо.

Позивач вказував, що необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, який спрямований на збереження контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства. Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям, зокрема природно-заповідного фонду.

Враховуючи викладене позивач просив:

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим-дачним будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1035442880000), номер запису про право власності 16549339);

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]: 79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва - садовий-дачний будинок та дерев`яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів 50.376289, 30.522157).

18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до Київської міської ради, НПП «Голосіївський», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є членом ОК «СТ «Гайок-МІ», якому виділено земельну ділянку площею 4 га в урочищі Мишоловка та є власником садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зауважила, що користується своєю земельною ділянкою для ведення садівництва більше п`ятнадцяти років, при цьому ОК «СТ «Гайок-МІ», починаючи з 2007 року, неодноразово звертався до Київської міської ради з клопотанням про оформлення права власності.

Також з метою виділення в натурі меж земельної ділянки під її будинком та оформлення права власності, ОСОБА_1 після звернення до землевпорядника, дізналася, що зазначена земельна ділянка площею 0,1061 га включена до земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 та знаходиться у власності територіальної громади міста Києва, яка відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, отриманих позивачем у формі витягу, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року на підставі технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 25 грудня 2016 року Київською обласною філією Центру Державного земельного кадастру.

В даному випадку порушено порядок державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007, оскільки станом на дату реєстрації цієї земельної ділянки (30 грудня 2016 року) НПП «Голосіївський» не був її власником або користувачем, тому не міг бути суб`єктом подання заяви про реєстрацію земельної ділянки до ДП «Центр державного земельного кадастру», що є порушенням пункту 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.

Крім того, на дату реєстрації спірної земельної ділянки такого органу як ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області не існувало, тому ДП «Центр державного земельного кадастру» не міг звернутися до нього з заявою.

Незаконна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 площею 723,69 га, якою вона користується для садівництва, порушує її право на отримання у власність земельної ділянки, на якій розміщено її будинок, у тому числі, за набувальною давністю.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 просила:

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;

припинити речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1153301680000).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року позов заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою задоволено. Усунено перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим-дачним будинком

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1035442880000), номер запису про право власності 16549339). Усунено перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]: 79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва - садовий-дачний будинок та дерев`яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів 50.376289, 30.522157). У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим. Первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 14,6 кв. м (з відкриттям розділу), індексний номер 31538522 від 23 вересня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1035442880000, здійснена на підставі: довідки СТ «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року № 100916 про те, що відповідач є членом кооперативу та власником садово-дачного будинку на АДРЕСА_1 ; листа Голосіївської РДА від 06 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 . Однак, довідка ОК «СТ «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року не є підставою виникнення права власності, оскільки не породжує право власності. Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні. Таким чином, нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї, та підлягає знесенню.

Щодо заяви відповідачки про застосування позовної давності у цій справі, суд зазначив, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення права володіння ОСОБА_1 та про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва, тобто з позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним новим порушенням права власника землі), тому на такий позов, не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Отже, строк звернення до суду з відповідною позовною вимогою заступником керівника Київської міської прокуратури пропущений не був, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.

Щодо зустрічного позову, суд зазначив, що доказів виявлення ОСОБА_1 бажання отримати відповідну земельну ділянку з земель державної або комунальної власності для садово-дачного будівництва та фактів звернення з відповідною заявою до Київської міської ради з дотриманням вимог частин першої, шостої статті 118 ЗК України відповідачем не надано. При цьому, за змістом статей 118, 119 ЗК України суб`єктом такого звернення та права на отримання земельної ділянки у власність за давністю користування мають саме громадяни, тобто фізичні особи, а не ОК «СТ «Гайок-МІ».

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів перебування в її власності або користуванні земельної ділянки площею 0,1061 га, на якій знаходиться садово-дачний будинок АДРЕСА_1 , право на володіння яким відповідача припинено судом, як частини спірної земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 площею 723,6941 га.

Щодо наданих відповідачем до зустрічної позовної заяви рішень виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих з м. Києва від 07 травня 1948 року № 552 та від 23 травня 1949 року № 742 щодо затвердження розподілу земель під індивідуальні городи, у тому числі 4 га в урочищі Мишоловка, то вони не є тими правовстановлюючими документами, що підтверджують факт набуття відповідачем чи ОК «СТ «Гайок-МІ» права власності або користування частиною спірної земельної ділянки, площами відповідно 0,1061 га 4 га, оскільки ОСОБА_1 1983 року народження, а ОК «СТ «Гайок-МІ» створено в 2007 році, а за загальним правилом рішення органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів щодо розпорядження земельними ділянками можуть стосуватися лише тих осіб, які вже існують і мають правосуб`єктність на момент прийняття цих рішень.

Жодних інших доказів, що свідчать про наявність у відповідача чи ОК «СТ «Гайок-МІ» речових правна спірну земельну ділянку за кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 площею 723,6941 га чи будь-яку її частину суду не надано.

При цьому, встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності включення до складу НПП «Голосіївський» земельної ділянки загальною площею 723,6941 га з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:000 та законність набуття останнім права постійного користування на вказану земельну ділянку на підставі рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 стороною відповідача в установленому порядку не спростована та доказів визнання незаконним цього рішення органу місцевого самоврядування в судовому порядку не надано.

Обставини невиконання НПП «Голосіївський» вимог земельного законодавства чинного до 01 січня 2013 року, а саме статті 202 ЗК України, згідно з якою державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель, не впливають на правомірність формування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 відповідно до вимог законодавства, чинного на момент вчинення відповідних реєстраційних дій.

Щодо органу до якого було подано заяву про державну реєстрацію спірної земельної ділянки, то суд зазначає, що як вбачається із змісту Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-800[телефон приховано] від 30 грудня 2016 року, органом, яким зареєстрував земельну ділянку є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, що спростовує твердження ОСОБА_1 про подання заяви про реєстрацію до іншого органу, який не існував раніше.

При цьому, надана стороною відповідачки заява ДП «Центр державного земельного кадастру» про реєстрацію спірної земельної ділянки від 27 грудня 2016 року, яка начебто подавалася до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, не є належним доказом, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, оскільки цей документ не містить підпису заявника, що унеможливлює встановлення відомостей щодо обставин її подання.

Таким чином, ОСОБА_1 не довела факту порушення її прав чи законних інтересів внаслідок проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 та державної реєстрації права постійного користування на зазначену земельну ділянку за НПП «Голосіївський».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд, перевіривши оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, встановив, що обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду в частині доведеності позивачем порушення прав держави, за захистом яких звернувся прокурор відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Правильними є висновки і в частині не пропущення позивачем строку звернення до суду, та в частині задоволення позову про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва.

У цій справі, рішення про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 не приймалось. З огляду на викладене районний суд правомірно вважав житловий будинок за цією адресою самочинним будівництвом як збудований на земельній ділянці, яка для вказаної мети (під забудову) не відводилась.

Оскільки у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на землю, рішення про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 уповноваженими органами не приймалося, тому відкриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділу по вказаному об`єкту та реєстрація права власності на нього за відповідачкою є незаконними.

Здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва спірного об`єкту нерухомості порушує права територіальної громади м. Києва на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій спірний об`єкт нерухомості побудований.

Оскільки ОСОБА_1 відповідно до статті 376 ЦК України не набула права власності на самочинно збудований садовий будинок, відповідно права останньої не порушені проведеною державною реєстрацією землі в Державному кадастрі, яку вона просила скасувати в зустрічному позові, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Доводи скарги з приводу порушення порядку реєстрації, за недоведеності порушеного права позивача не впливають на правильність відмови в задоволенні зустрічного позову.

Вимога про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а тому в цій частині рішення суду, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права має бути залишеним без змін.

Разом з тим припинення права володіння ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є не належним способом захисту прав держави, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Здійснення самочинного будівництва порушує права Київської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій побудований спірний об`єкт. Належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є лише вимога позивача про знесення самовільно збудованої нежитлової будівлі і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю спірного самочинного будівництва у встановленому законом порядку.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про припинення володіння та відмову прокурору у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

ОСОБА_1 05 березня 2026 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року скасувати в частині, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року та скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 рокув частині, в якій рішення суду першої інстанції залишено без змін та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що в рішенні суду першої інстанції відсутні мотиви, на підставі яких суд дійшов до висновку, що об`єкт негаторного позову - земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 знаходиться саме у комунальній, а не державній власності. Змінами, внесеними Законом № 5245-VI до статей 117, 122, 150 ЗК України, розпорядження землями природно-заповідного фонду покладено на Кабінет Міністрів України, що підтверджує, що з 01 січня 2013 року землі природно-заповідного фонду залишилися у державній власності, а не перейшли до комунальної, і лише передача таких об`єктів у комунальну власність змінює їхній титул власності, що вказує на неможливість автоматичного переходу цих особливо цінних земель до територіальних громад під час розмежування. Оскільки оспорювана земельна ділянка набула статусу земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення до 01 січня 2013 року та в силу закону перебувала у державній власності, то після набуття чинності Законом № 5245-VI вона залишилась у державній власності відповідно до частини восьмої статті 122 та частини першої статті 150 ЗК України в редакціях, що набули чинності 01 січня 2013 року.

Оскільки вимогами позову власником земельної ділянки зазначена територіальна громада м. Києва замість українського народу (в особі Київської міської державної адміністрації), а український народ та територіальна громада відповідно до статті 318 ЦК України є різними суб`єктами права власності, то рішення судів підлягають скасуванню через неналежного позивача.

Суд апеляційної інстанції, застосував до цієї справи як преюдицію обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/20180/23. Оскільки скаржник участі у справі № 910/20180/23 не брав і не мав можливості під час розгляду справи № 910/20180/23 спростувати обставину, що Київрада, приймаючи рішення № 69/740 від 26 січня 2012 року, діяла від імені територіальної громади, а отже апеляційний суд не мав права просто «скопіювати» висновки зі справи № 910/20180/23 у цю справу без надання своєї правової оцінки зазначеному вище аргументу відповідача.

З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що суд спочатку задовольнив вимоги первісного позову (без урахування вимог зустрічного позову), а потім використав цей факт як аргумент для відмови у зустрічному позові через «відсутність порушеного права», що вказує на порушення статті 193 ЦПК України, яка виключає послідовний розгляд первісного та зустрічного позовів. Апеляційний суд взагалі відмовився розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення суду першої інстанції по суті зустрічного позову за недоведеності порушеного права позивача за зустрічним позовом. Суди через пріоритет розгляду позову прокурора створили ситуацію процесуальної нерівності сторін, що є порушенням статті 6 ЦПК України.

Суди не прийняли до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Заступник керівника Київської міської прокуратури 11 березня 2026 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не набула відповідно до законодавства право власності на самочинно збудований садовий будинок. З огляду на це, реєстрація права власності відповідача на об`єкт, який знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007), власником якої є Київська міська рада, істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження безстрокове. Тому державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці фактично обмежує права власника землі.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не враховано висновки Великої Палати у справі № 914/1785/22 (постанова від 18 вересня 2024 року), яка дійшла висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з яким позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18) (пункт 65 постанови від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22).

Також, апеляційним судом залишено поза увагою висновки Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року № 916/1608/18 (пункт 84), від 18 вересня 2024 року № 915/1268/23, від 12 травня 2025 року № 904/2750/23, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (пункт 87), про те, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості 14 (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Відповідні записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт (висновок Верховного Суду у постанові від 12 травня 2025 року у справі № 904/2750/23).

За таких обставин у випадку, коли на самочинне будівництво зареєстровано речові права у спосіб, що не відповідає вимогам статті 376 ЦК України, скасування такої державної реєстрації є необхідним для поновлення прав власника земельної ділянки, оскільки таким чином усуваються перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою, спричинені самим фактом реєстрації «обтяження» у вигляді об`єкту нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці.

Водночас позовна вимога щодо скасування державної реєстрації прав обов`язково має поєднуватись з вимогами щодо усунення фактичної перешкоди власнику у користуванні земельною ділянкою, оскільки сам факт наявності на земельній ділянці об`єкту самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, тобто це обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

При цьому, рішення суду про знесення об`єкта нерухомого майна не є підставою для проведення реєстрації припинення права власності в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Навпаки, законодавством визначено вичерпний перелік підстав для внесення запису про припинення права власності на майно, до яких зокрема 15 належить рішення суду, яким скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на майно та державної реєстрації права власності, а отже реальне поновлення права власності територіальної громади міста Києва та відновлення становища, яке існувало до порушення можливо лише шляхом скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на майно та проведеної на його підставі державної реєстрації як таких, що суперечать вимогам чинного законодавства та порушують право власності територіальної громади на використання та розпорядження земельною ділянкою.

В даному випадку прокурор просив припинити право володіння відповідачем спірним нерухомим майном. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права, як про це вказує Верховний Суд у своїх постановах від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43-6.45) та від 07 червня 2023 року у справі № 916/959/22 (пункти 51-53).

Судом апеляційної інстанції не враховано, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Таким чином, апеляційним судом не враховано, що без скасування державної реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт порушене право територіальної громади міста на землю не відновиться та вказане обмежуватиме реалізацію правомочностей власника.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу, письмових пояснень у справі та клопотань

У травні 2026 року Київська міська прокуратура, через представника Греськів І. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить касаційну скаргу відповідачки залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, а постанову суду апеляційної інстанції скасувати відповідно до резолютивної частини касаційної скарги прокурора.

Відзив мотивований тим, що доводи скаржника про належність спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 до державної власності є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Враховуючи, що станом на день набрання чинності Законом № 5245-VI (01.01.2013) спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 в постійному користуванні НПП «Голосіївський» не перебувала , вона є землею комунальної власності.

На сьогоднішній день рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 з комунальної у державну власність Київською міською радою не приймалось .

Обставини того, що власником спірної земельної ділянки є Київрада також встановлені Верховним Судом при розгляді справи № 910/20180/23 (постанова від 04 грудня 2024 року).

Обставини формування земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 та надання її Київрадою у постійне користування НПП «Голосіївський» встановлені також судами у справі № 910/5763/24.

Посилання скаржника на те, що спірна земельна ділянка є об`єктом права власності українського народу, а тому не може перебувати у комунальній власності, спростовується статтею 324 ЦК України, статтею 13 Конституції України, де вказано, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Оскільки єдиним законним власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради, тому саме вказаний орган є належним позивачем у вказаному спорі.

У травні 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду додаткові пояснення у справі у яких зазначила, що враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені мотивувальними частинами рішень від 26 березня 2002 року № 6-рп/2002, від 16 квітня 2009 року № 7- рп/2009, Київрада, приймаючи рішення № 69/7406 від 26 січня 2012 року, вирішувала питання не місцевого, а загальнодержавного значення, що не є правом громади у розумінні статті 140 Конституції України, відповідно, Київрада, приймаючи рішення № 69/7406 від 26 січня 2012 року, здійснювала державні функції. Іншими словами, оскільки земельна ділянка надана НПП «Голосіївський» у постійне користування відповідно до абзацу 1 статті 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та є об`єктом права власності українського народу, а Земельний кодекс оперує формами власності (державна, комунальна, приватна), то земельна ділянка як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення може перебувати лише у державній власності, а не комунальній чи приватній, але при цьому держава не є власником земельної ділянки, оскільки її власником залишається українській народ.

У жовтні 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду клопотання, у якому просила зупинити або відкласти касаційне провадження у справі № 752/3114/24 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.

28 жовтня 2026 року Київська міська прокуратура, через представника Єфімова А. А. , подала до Верховного Суду клопотання, у якому просила передати справу № 752/3114/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної проблеми, оскільки вважає, що необхідним є формування єдиної правозастосовчої практики щодо вирішення питання про необхідність одночасного скасування державної реєстрації права власності та знесення об`єкта самочинного будівництва.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 13 березня 2026 року указані недоліки було усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 752/3114/24. Справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 752/3114/24.

У липні 2025 року матеріали справи № 488/3174/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення або відкладення касаційного провадження у справі № 752/3114/24 відмовлено.Справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 квітня 2026 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_3 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 810/1541/13-а, від 27 січня 2021 року у справі № 908/1688/20 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

В ухвалі Верховного Суду від 15 квітня 2026 року зазначено, що касаційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратуримістить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 18 вересня 2024 року у справі № 915/1268/23, від 12 травня 2025 року у справі № 904/2750/23, від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, від 10 лютого 2026 року у справі № 910/7133/25, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 07 червня 2023 року у справі № 916/959/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15- ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-а, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 22 грудня 2021 року у справі № 917/1970/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2216/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 916/1988/20, від 04 листопада 2021 року у справі № 725/3303/16-ц, від 04 листопада 2021 року у справі № 927/934/20, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що Указом Президента України від 27 серпня 2007 року № 794/2007 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2008 року № 976/2008) на території м. Києва створено НПП «Голосіївський».

Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4 525,52 га, в тому числі 1 879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» в постійне користування.

Рішенням Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, судом з`ясовано, що земельна ділянка площею 723,69 га входить до території НПП «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування НПП «Голосіївський».

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723, 69 га (кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13 січня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007), яка перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, знаходиться садовий будинок загальною площею 14,6 кв. м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 , право власності на який 21 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1035442880000.

Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено рішення державного реєстратора Борискевича М. І., ДП «Сетам» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31538522 від 23 вересня 2016 року. Документи, подані для державної реєстрації: довідка від 10 вересня 2016 року № 100916 ОК СТ «Гайок-МІ».

Відповідно до довідки від 14 жовтня 2009 року № 69 ОК «СТ «Гайок-МІ» ОСОБА_1 є членом садового (дачного) товариства ОК СТ «Гайок-МІ» згідно з рішенням загальних зборів членів садового (дачного) товариства та є власником садового (дачного) будинку АДРЕСА_1 .

Працівниками НПП «Голосіївський» 24 травня 2023 року складений акт № 31/2-08-03/2023 про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України, в якому зазначено, що на території земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 08 грудня 2023 року надав інформацію, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються.

Листами від 06 грудня 2023 року № 100-14745 та від 19 грудня 2023 року № 100-15283 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 .

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 07 грудня 2023 року в реєстрі адрес у м. Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси: АДРЕСА_1 .

Листом від 11 грудня 2023 року № 062/14-16133 (И-2023) КП КМР «КМ БТІ» повідомило, що за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось, однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація та існує інвентаризаційна справа.

В матеріалах інвентаризаційної справи № 115814 (10492/17) міститься лист Голосіївської РДА від 06 листопада 2009 року № 6-с-2126 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 .

Крім того, з матеріалів вказаної інвентаризаційної справи вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 13 листопада 2009 року, а роки побудови садового (дачного) будинку на АДРЕСА_1 зазначено різні: 2007 рік (зазначено при інвентаризації у 2009 році) та 1991 рік (зазначено в технічному паспорті на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд»).

Також, в наявних в матеріалах інвентаризаційної справи № 115814 (10492/17) планах земельної ділянки та садового (дачного) будинку СТ «Гайок-МІ» за адресою: АДРЕСА_1 вказано, що при проведенні основної інвентаризації в 2009 році, ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано.

За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 21 липня 2023 року № 1964-4-04.01.02-2023 (додаток 1 інформаційно-аналітична довідка «Щодо супутникового моніторингу ознак самовільної забудови кадастрової земельної ділянки за № [номер приховано]:79:304:0007, яка знаходиться на території НПП «Голосіївський» у м. Київ») до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено.

На підтвердження вказаного надано супутникові знімки станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки.

Відповідно до протоколу огляду садового будинку на АДРЕСА_1 від 16 січня 2024 року встановлено, що будинок знаходиться на земельній ділянці, огородженій парканом з металевої сітки лише зі сторони садово-дачного будинку АДРЕСА_3 . Географічні координати: 50.376289, 30.522157. Даний садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 прямокутної форми, розмірами приблизно 3,2 м х 5,2 м, розміщений на стовпчастому фундаменті стіни та дах якого обшиті металевими листами профнастилу сірого кольору, покрівля односкатна. Садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 має металеві двері та два глухих пластикових вікна. Поряд з вхідними дверима даного будинку встановлена дерев`яна лавка. Далі в глибину двору навпроти даного садового будинку розташована дерев`яна вбиральня з односкатною покрівлею вкритою шифером.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 391 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами першою, другою статті 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина перша статті 376 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 зазначила: «Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно».

У постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду підтвердила ці висновки, зазначивши, що належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 295/11891/20 (провадження № 61-6385св24) зазначив, що «з огляду на те, що рішення суду щодо демонтажу прибудови має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачів, але їхнім коштом, тобто зі стягненням з них відповідних витрат), враховуючи мету відповідного позову, формулювання постанови апеляційного суду у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідачів привести їхні нежитлові приміщення до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цих приміщень».

У справі, що переглядається:

заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», у якому просив: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садовим-дачним будинком АДРЕСА_1 ;

усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер [номер приховано]: 79:304:0007 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва - садовий-дачний будинок та дерев`яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась з зустрічним позовом до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у якому просила:

визнати незаконною та скасувати держану реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30 грудня 2016 року;

припинити речові права, їх обтяження, зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1153301680000);

задовольняючи позов прокурора та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим. Первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 14,6 кв. м (з відкриттям розділу), індексний номер 31538522 від 23 вересня 2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1035442880000, здійснена на підставі: довідки СТ «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року № 100916 про те, що відповідач є членом кооперативу та власником садово-дачного будинку на АДРЕСА_1 ; листа Голосіївської РДА від 06 листопада 2009 року про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 . Однак, довідка ОК «СТ «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року не є підставою виникнення права власності, оскільки не породжує право власності. Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні. Таким чином, нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї, та підлягає знесенню;

щодо зустрічного позову, суд зазначив, що доказів виявлення ОСОБА_1 бажання отримати відповідну земельну ділянку з земель державної або комунальної власності для садово-дачного будівництва та фактів звернення із відповідною заявою до Київської міської ради з дотриманням вимог частин першої, шостої статті 118 ЗК України відповідачем не надано. При цьому, за змістом статей 118, 119 ЗК України суб`єктом такого звернення та право на отримання земельної ділянки у власність за давністю користування мають саме громадяни, тобто фізичні особи, а не ОК «СТ «Гайок-МІ». ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів перебування в її власності або користуванні земельної ділянки площею 0,1061 га на якій знаходиться садово-дачний будинок АДРЕСА_1 право на володіння яким відповідача припинено судом, як частини спірної земельної ділянки за кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007 площею 723,6941 га;

скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позову прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння майном суд апеляційної інстанції виходив із того, що вказані позовні вимоги є неналежним способом захисту у цій справі. Також суд зазначив, що оскільки ОСОБА_1 відповідно до статті 376 ЦК України не набула права власності на самочинно збудований садовий будинок, відповідно права останньої не порушені проведеною державною реєстрацією землі в Державному кадастрі, яку вона просила скасувати в зустрічному позові, а тому суд правомірно відмовив в задоволенні зустрічного позову;

суди встановили, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 08 грудня 2023 року надав інформацію, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються. Листами від 06 грудня 2023 року № 100-14745 та від 19 грудня 2023 року № 100-15283 Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 . За інформацією Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 07 грудня 2023 року в реєстрі адрес у м. Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси: АДРЕСА_1 . Листом від 11 грудня 2023 року № 062/14-16133 (И-2023) КП КМР «КМ БТІ» повідомило, що за даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не реєструвалось, однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація та існує інвентаризаційна справа. В матеріалах інвентаризаційної справи № 115814 (10492/17) міститься лист Голосіївської РДА від 06 листопада 2009 року № 6-с-2126 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд» на замовлення ОСОБА_1 . З матеріалів вказаної інвентаризаційної справи вбачається, що основна інвентаризація садового будинку проведена 13 листопада 2009 року, а роки побудови садового (дачного) будинку на АДРЕСА_1 зазначено різні: 2007 рік (зазначено при інвентаризації у 2009 році) та 1991 рік (зазначено в технічному паспорті на садовий (дачний) будинок, виготовлений 19 вересня 2016 року ТОВ «Проекттехсервісбуд»). Також, в наявних в матеріалах інвентаризаційної справи № 115814 (10492/17) планах земельної ділянки та садового (дачного) будинку СТ «Гайок-МІ» за адресою: АДРЕСА_1 вказано, що при проведенні основної інвентаризації в 2009 році, ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 21 липня 2023 року № 1964-4-04.01.02-2023 (додаток 1 інформаційно-аналітична довідка «Щодо супутникового моніторингу ознак самовільної забудови кадастрової земельної ділянки за № [номер приховано]:79:304:0007, яка знаходиться на території НПП «Голосіївський» у м. Київ») до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. На підтвердження вказаного надано супутникові знімки станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки;

колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам ЗК України є недопустимим;

довідка Обслуговуючого кооперативу «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» від 10 вересня 2016 року, на підставі якої за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об`єкт самочинного будівництва, не є підставою виникнення права власності;

крім того, адреса АДРЕСА_1 об`єктам нерухомого майна не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес відсутні;

отже, суди дійшли до вірного висновку, що ОСОБА_1 відповідно до статті 376 ЦК України не набула права власності на самочинно збудований садовий будинок, відповідно права останньої не порушені проведеною державною реєстрацією землі в Державному кадастрі, яку вона просила скасувати в зустрічному позові, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити;

суд апеляційної інстанції врахувавши висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, які застосовані також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21, дійшов обґрунтованого висновку, що ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією землею є знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України та правильно скасував рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прокурора про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном. А тому безпідставними є доводи касаційної скарги прокурора про те, що без припинення володіння ОСОБА_1 самочинно збудованим об`єктом право територіальної громади на землю не буде відновлене. Висновки апеляційного суду не суперечать висновками Верховного Суду на які прокурор посилається у касаційній скарзі;

разом з тим, з огляду на те, що рішення суду щодо зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва - садово-дачний будинок та дерев`яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом, тобто зі стягненням з неї відповідних витрат), враховуючи мету відповідного позову, формулювання рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду слід змінити, а саме зазначити, що слід за рахунок відповідачки привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення садово-дачного будинку та дерев`яної вбиральні, що розташовані на АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів 50.376289, 30.522157);

доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:79:304:0007, не може перебувати у власності територіальної громади, а позов не може бути задоволено через неналежного позивача, є помилковими;

апеляційний суд правильно звернув увагу, що підставою виникнення права власності територіальної громади м. Києва на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:79:304:0007, якою перешкоджає користуватися та розпоряджатися відповідач, є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності»;

відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, з дня набрання ним чинності, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу;

крім того, у спірних правовідносинах обставини щодо Київської міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади м. Києва, як власника спірної земельної ділянки, встановлені у справі № 910/20180/23 за позовом ОК «Садово-дачне товариство «Гайок-МІ» до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про надання земельних ділянок НПП «Голосіївський» (пункти 64, 65 постанови Верховного Суду від 04 грудня 2024 року) та не спростовані ОСОБА_1 у межах розглядуваної справи. Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року справі № 752/15220/23 (провадження № 61-11971св25) за подібних правовідносин;

право Київської міської ради, яка діє в інтересах територіальної громади, звільнити земельну ділянку природно-заповідного фонду від самочинно збудованих будівель та споруд, з огляду на доведену незаконність набуття відповідачем права власності на спірну будівлю, є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_1 з дотриманням балансу між інтересами територіальної громади м. Києва та інтересами відповідача;

посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки вказані висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах;

доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, застосував до цієї справи як преюдицію обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/20180/23, необгрунтовані. Дійсно, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України). Проте, ОСОБА_1 не спростувала обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/20180/23;

посилання в касаційній скарзі на те, що суд спочатку задовольнив вимоги первісного позову (без урахування вимог зустрічного позову), а потім використав цей факт як аргумент для відмови у зустрічному позові безпідставні, оскільки за змістом частини другої статті 193 ЦК України однією з підстав для спільного розгляду зустрічного та первісного позову є те, що задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову; отже, встановивши наявність підстав для часткового задоволення первісного позову, суди зробили обгрунтований висновок про відмову в задоволенні зустрічного позову;

інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що в силу приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, касаційні скарги слід задовольнити частково: рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду змінити в резолютивній частині, а в іншій - судові рішення залишити без змін.

Враховуючи результат розгляду справи, узадоволенні клопотання Київської міської прокуратури, яке подане представником Єфімовим А. А., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Київської міської прокуратури, яке подане представником Єфімовим Антоном Анатолійовичем, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва змінити, виклавши її у такій редакції:

«За рахунок ОСОБА_1 привести земельну ділянку до попереднього стану шляхом знесення садово-дачного будинку та дерев`яної вбиральні, що розташовані на АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів 50.376289, 30.522157)».

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко