УХВАЛА
19 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 509/426/26
провадження № 61-12443ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «ФК «Флексіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Одночасно ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області
від 22 січня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ТОВ «ФК «Флексіс» до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, набутих на підставі договору відступлення права вимоги
№ 0026800/1/291225 від 29 грудня 2025 року, у тому числі, але не виключно:
- звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 60407Z73 від 23 жовтня 2007 року та № 60408Z73 від 02 вересня 2008 року;
- застосування позасудових способів звернення стягнення;
- ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки;
- подання вимог про виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки;
- вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки.
Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з:
- державною реєстрацією переходу прав іпотекодержателя;
- внесенням змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки;
- державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Флексіс».
Не погодившись з указаною ухвалою, представник ТОВ «ФК «Флексіс», адвокат Піхотенко А. С., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив зазначену ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року апеляційну задоволено частково.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області
від 22 січня 2026 року скасовано.
Заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки,
а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,1505 га, на якій він розташований, (кадастровий номер [номер приховано]:02:008:0418).
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
28 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року.
У касаційній скарзі представник заявника просить поновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд в частині апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувану постанову ухвалено неповноважним складом суду. В обґрунтування зазначених обставин вказує, що протоколом автоматизованого розподілу судової справи №509/426/26 між суддями від 02 лютого 2026 року, апеляційне провадження №22-ц/813/5026/26, визначено склад суду: Комлева О. С. (головуючий суддя), Сегеда С. М., Драгомерецький М. М. Водночас протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року у справі №509/426/26, апеляційне провадження № 22-ц/813/9111/26, щодо кожного із зазначених суддів зафіксовано однакову підставу виключення з автоматизованого
розподілу - «Відсутня спеціалізація».
Відповідно до частини першої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК України).
У частині першій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскаржувану постанову ухвалено 05 червня 2026 року. До Верховного Суду заявник звернуся 28 вересня 2026 року, тобто з порушенням строку на касаційне оскарження. Водночас обставини, на які посилається заявник як на підстави касаційного оскарження, а саме, на його думку, неповноважність складу суду, були встановлені 25 вересня 2026 року під час повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Колегія суддів ураховує, що заявник подав касаційну скаргу без невиправданої затримки та зволікань, що свідчить про його належну процесуальну поведінку та намір реалізувати право на касаційне оскарження, а тому клопотання підлягає задоволенню.
У частині першій статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зокрема, заявник зазначає про відсутність відповідної спеціалізації у всіх трьох суддів, які 05 червня 2026 року ухвалили оскаржувану постанову, що, відповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Касаційна скарга подана у визначений законом строк та оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2026 року.
Витребувати з Овідіопольського районного суду Одеської областіматеріали справи №509/426/26 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України,
у строк, що не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська