Ухвала № 141390199 у справі № 486/339/18 від 10.11.2026

УХВАЛА

10 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 486/339/18

провадження № 61-4791сво26

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

Червинської М. Є. (суддя - доповідач), Грушицького А. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув справу за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 640/366-К366, відповідно до умов якого позичальник зобов`язався в порядку та на умовах визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, передбачених договором та графіком погашення кредиту.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, не перерахував у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 28 листопада 2017 року складала 42 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн, з яких: 679 535,08 грн - заборгованість за кредитом; 228 519,51 грн - заборгованість за відсотками; 182 002,17 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 31 205,35 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 17 268,94 грн.

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області заочним рішенням від 22 жовтня 2018 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 28 листопада 2017 року в сумі 49 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим з останнього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 49 901,08 доларів США, що еквівалентно 1 151 262,11 грн.

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалою від 09 травня 2024 року залучив до участі у справі замість позивача АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Сенс Банк».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX Южноукраїнський міський суд Миколаївської області перейменовано на Південноукраїнський міський суд Миколаївської області.

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області від 25 листопада 2025 року залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Гайдаржий А. В., про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Київський апеляційний суд постановою від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Кучерява Т. Ю., залишив без задоволення, заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року залишив без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом, останній виконав свої зобов`язання перед банком в установленому кредитним договором обсязі (за винятком стягнутих у межах провадження справи про банкрутство сум), які підлягають стягненню у правовідносинах між банком (позивача у справі) та боржником (відповідачки), як фізичної особи.

Суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як фізична особа, має борг за кредитним договором, укладеним з банком, а відтак заявлена позивачем сума підлягає до стягнення.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи представника позивача, що вона мала намір заявити про застосування позовної давності у суді першої інстанції, але не встигла, з врахуванням того, що розгляд цієї заяви проводився судом першої інстанції більше ніж два роки з 11 липня 2023 року по 25 листопада 2025 року, поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу вчинити такі дії протягом тривалого часу не вказано та матеріали справи не містять.

З огляду на викладене апеляційний суд не вбачав підстав для прийняття заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, адже відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи у суді першої інстанції належним чином.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позивачем позову, у достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

09 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т. Ю., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 червня 2023 року у справі № 908/73/22, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/21049/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Касаційна скарга аргументована тим, що між сторонами було укладено кредитний договір для купівлі транспортних засобів для їх використання у підприємницькій діяльності відповідача. Однак 19 січня 2010 року відповідач як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання його банкрутом. Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року у справі № 18/06/10 відповідача було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 16 квітня 2010 року ПАТ «Укрсоцбанк» завило у справі про банкрутство свої кредиторські вимоги на загальну суму 316 603,50 грн. Це підтверджується відзивом ліквідатора у справі про банкрутство від 23 квітня 2010 року. Ухвалою суду від 18 травня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство. До реєстру вимог включена вимога ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 316 603,50 грн, які виникли саме з кредитного договору від 06 липня 2007 року № 640/366-К366. Ухвалою суду від 01 березня 2016 року у справі про банкрутство ліквідовано підприємницьку діяльність відповідача та припинено його державну реєстрацію. Згідно з цією ухвалою у процесі ліквідаційної процедури за рахунок продажу майна відповідача кредиторські вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» були частково задоволенні у сумі 78 617,70 грн. Пунктом 3 резолютивної частини цієї ж ухвали усі вимоги кредиторів, не задоволенні за відсутності майна боржника, вважаються погашеними. Це вказує на те, що позивач у справі № 486/339/18 заявив позовні вимоги, які вважаються погашеними, тому його позов є безпідставним.

Суди попередніх інстанцій не врахували юридичні наслідки процедури банкрутства, фактично допустили повторне стягнення вже погашених вимог.

Судами попередніх інстанцій допущена ситуація, за якої одна і та ж заборгованість була предметом розгляду у справі про банкрутство, частково погашена, інша частина - списана, але разом з цим повторно стягується у позовному провадженні.

07 серпня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий через підсистему «Електронний суд» АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє представник - адвокат Панченко Д. В., у якому останній просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Кучерява Т. Ю., залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що АТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 саме як до фізичної особи. Кредитних правовідносин у ОСОБА_1 як ФОП з АТ «Укрсоцбанк» не було.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що після визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом останній виконав свої зобов`язання перед банком в установленому кредитним договором обсязі (за винятком стягнутих у межах провадження справи про банкрутство сум), які підлягають стягненню у правовідносинах між банком та боржником як фізичною особою.

Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 як фізична особа має борг за кредитним договором, укладеним з банком, а відтак заявлена позивачем сума підлягає до стягненню. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13.

Ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з суду першої інстанції.

Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2026 року

Ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 щодо застосування норм частини другої статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції закону станом на 23 грудня 2009 року), статей 133, 134 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) у випадку, коли банк звертається до суду із позовом про стягнення з позичальника (фізичної особи) заборгованості за кредитним договором після того як у справі про банкрутство позичальника як ФОП заявлені вимоги банку за цим же кредитним договором визнані погашеними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилається на те, що у справі, що переглядається, встановлено, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс банк», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором як до фізичної особи.

Господарський суд Миколаївської області постановою від 18 лютого 2010 року у справі № 18/06/10 ФОП ОСОБА_1 визнав банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і обов`язкових платежів вважати таким, що настав, припинено нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов`язаннями банкрута, що виникли під час судового провадження, пред`являються в межах ліквідаційної процедури.

16 квітня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» заявив у справі про банкрутство свої кредиторські вимоги на загальну суму 316 603,50 грн, які виникли з кредитного договору від 06 липня 2007 року № 640/366-К366.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 18 травня 2010 року затвердив реєстр вимог кредиторів у справі № 18/06/10 про банкрутство, визнав грошові вимоги кредиторів, зокрема, і Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на суму 316 603,50 грн - третя черга кредиторських вимог.

У процесі ліквідаційної процедури за рахунок продажу 12 березня 2015 року майна відповідача - чотирьох автомобілів марки «CHERRY», модель AmuletA15, які були предметом застави за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 640/366-К366, кредиторські вимоги АТ «Укрсоцбанк» були частково задоволені у сумі 78 617,70 грн.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 01 березня 2016 року у справі № 18/06/10 про банкрутство припинив підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, вважаються погашеними.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» громадянин-підприємець звільняється від подальшого виконання усіх вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, але за винятком вимог особистого характеру, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України (у редакції Закону про банкрутство, чинні станом на час визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури).

Відповідно до частини сьомої статті 133 КУзПБ вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Частиною другою статті 134 КУзПБ також передбачено, що фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Отже, законодавець передбачив як загальне правило звільнення громадянина-підприємця від подальшого виконання вимог кредиторів, заявлених у процедурі банкрутства, встановивши виняток для вимог особистого характеру.

Чинне законодавство не містить визначення поняттю «вимоги особистого характеру».

У науковій доктрині під вимогами особистого характеру розуміють вимоги, спрямовані на захист немайнових або особистих прав конкретної людини, які не можна передати іншим особам (наприклад, стягнення аліментів, захист честі та гідності, розірвання шлюбу або відшкодування моральної шкоди).

Вимоги банку про повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором, за своєю правовою природою не є вимогами особистого характеру, оскільки вони можуть бути переуступлені іншій особі.

Такий висновок узгоджується зі змістом положень частин сьомої статті 133 та частини другої статті 134 КУзПБ, які до вимог, від подальшого виконання яких фізична особа не звільняється після завершення процедури неплатоспроможності, відносять, зокрема, вимоги про сплату аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, та інші вимоги, нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 640/366-К366 не належить до вимог особистого характеру відповідача.

Банк скористався своїм правом кредитора у справі про банкрутство, заявивши вимоги за кредитним договором, а тому відсутні підставі для стягнення із відповідача як фізичної особи нарахованої банком заборгованості за цим же кредитним договором після завершення процедури банкрутства, де вимоги банку визнанні погашеними.

Разом із цим, Перша судова палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 у подібних правовідносинах дійшла висновку про те, що оскільки після визнання позичальника як ФОП банкрутом він не виконав свої зобов`язання перед банком за укладеним кредитним договором у повному обсязі, то позичальник, як фізична особа, має борг за кредитним договором.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 05 листопада 2025 року у справі № 202/18374/13 (провадження № 61-8173св25).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Прийняти до розгляду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 03 березня 2026 року.

Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. І. Грушицький

А. Ю. Зайцев

В. І. Крат Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська