Ухвала № 141390237 у справі № 635/8079/26 від 11.11.2026

УХВАЛА

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 635/8079/26

провадження № 61-14272ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У 2026 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації визнано неподаною та повернуто заявниці разом з доданими до неї документами.

Роз`яснено заявниці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 14 вересня 2026 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2026 року витребувано справу № 635/8079/26.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року залишено без руху.

Надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Роз`яснено апелянту, що у разі неусунення вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області

від 07 вересня 2026 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, Харківський апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону та у наданий судом строк недоліки скарги не усунуто, а саме не сплачено судовий збір.

02 листопада 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року (надійшла до суду 09 листопада 2026 року), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані

у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Як вбачається, суд апеляційної інстанції не переглядав по суті ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , тому у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року слід відмовити.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

У відповідності до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною

і повертається позивачеві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто.

На ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка містила клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху, та роз`яснено, що в разі неусунення вказаних недоліків у встановлений строк, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з наданої довідки про доходи

від 06 травня 2026 року встановлено, що сума судового збору не перевищує 5 % розміру річного доходу скаржника. Це не позбавляє апелянта права повторно заявити клопотання про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору

з підстав, передбачених статтею 8 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року, надавши докази на підтвердження своїх доводів.

19 жовтня 2026 року, на виконання ухвали від 28 вересня 2026 року, ОСОБА_1 подала заяву та зазначила, що не має можливості сплатити судовий збір.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком Харківського апеляційного суду про те, що оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційну скаргу необхідно визнати неподаною і повернути заявнику.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої стаття 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

За своїм змістом перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

У статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду апеляційної та касаційної інстанції скарг на судові рішення.

Судовий збір сплачується за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір» на день його сплати.

Відповідно до статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір при подачі апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В ухвалі від 28 вересня 2026 року Харківський апеляційний суд дійшов правильного висновку, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 має сплатити судовий збір

у розмірі 665,60 грн. (3 328,00*0,2).

Відповідно до пункту 1, 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній

у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про судовий збір» при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Враховуючи те, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору, самі лише посилання на норми законодавства не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що розмір судового збору не перевищує 5 % розміру річного доходу за попередній календарний рік ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Харківський апеляційний суд вірно вказав, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, недоліки не усунуті, судовий збір

не сплачено.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява

№ 28249/95, § 53).

Верховний Суд зазначає, що ухвала про повернення апеляційної скарги в зв`язку

з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є обмеженням заявника у праві доступу до суду, оскільки апеляційний суд не позбавив заявника права подати нову апеляційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 185 ЦПК України, сплатити судовий збір у встановленому законом порядку відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норми права

є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року є необґрунтованою, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 3 частини першої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області

від 07 вересня 2026 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 23 жовтня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк