Постанова № 141390256 у справі № 214/6525/25 від 11.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 214/6525/25

провадження № 61-6544 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

третя особа - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Железна Олена Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича, на постанову Дніпровського апеляційного суду від28 квітня 2026 року

у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі), третя особа - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Железна О. В, про зняття арешту зі спадкового майна.

Позовна заява мотивована тим, що її чоловік - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був власником 1/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

23 квітня 2016 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Железною О. В. була заведена спадкова справа після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що 20 квітня 2025 року вона звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Железної О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану 1/4 частку квартири, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину було те, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, виявлений наявний запис про арешт нерухомого майна, а саме на квартиру, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Позивач указувала, що Саксаганським ВДВС у м. Кривому Розі їй повідомлено, що документи щодо підстав накладення арешту вже знищені зі сплином терміну зберігання відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та Правил ведення діловодства та архіву в органах виконавчої служби та приватними виконавцями.

Зазначала, що будь-якої інформації та матеріалів щодо правових підстав для подальшого існування арешту нерухомого майна, що належить померлому ОСОБА_2 на праві власності, відсутні, наявність такого арешту майна протягом тривалого часу порушує її право на спадкування власності.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просила суд зняти (скасувати) арешт (заборону на відчуження) нерухомого майна, а саме квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , 1/4 частина якої належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладено постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ №108830, 23 жовтня 2009 року, обтяжувач Саксаганський ВДВС Криворізького МУЮ, ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження 9188105, зареєстровано 27 жовтня 2009 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року у складі судді Попова В. В. позов ОСОБА_1 задоволено. Знято (скасовано) арешт (заборону на відчуження) нерухомого майна - квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 1/4 частина, якої належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладено постановою про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ №108830, 23 жовтня 2009 року, обтягувач Саксаганський ВДВС Криворізького МУЮ, ОСОБА_3 , реєстраційний номер обтяження 9188105, зареєстровано 27 жовтня 2009 року.

Рішення районного суду мотивовано тим, що виконавче провадження, урамках якого було накладено арешт на спірне нерухоме майно, на виконанні не перебуває, стягувач або його правонаступники тривалий час не звертались до відділу ДВС з метою повторного пред`явлення до виконання виконавчого документа.При цьому наявність арешту позбавляє позивача права вільно розпоряджатись нерухомим майном, належним на праві власності у порядку спадкування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року апеляційну скаргу Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі задоволено. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

від 10 грудня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні, у рамках якого Саксаганським ВДВС у місті Кривому Розі накладено арешт на спірну квартиру, а тому належним захистом є звернення до суду з позовом про зняття з нього арешту.

При цьому, Саксаганський ВДВС у місті Кривому Розі може залучатися судом до участі у справі про зняття арешту з нерухомого майна, як третя особа, а належним відповідачем має бути особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з інформації, яка міститься в ЄДРСР рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2008 року у справі №2-1353/08, з

ОСОБА_2 на користь Криворізького міського центру зайнятості стягнуто 1 343,24 грн. Указаного стягувача до участі у справі не залучено, а тому позов пред`явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Морозов В. Ю., шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 28 квітня 2026 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2025 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 травня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Морозова В. Ю., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 рокузалишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк представник ОСОБА_1 - адвокат Морозов В. Ю., звернувся до Верховного Суду із заявою на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 21 травня 2026 року й надав до суду відповідні документи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали справи № 214/6525/25 із Саксаганського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Морозова В. Ю., мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права й без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду щодо належного відповідача у справах про зняття арешту з майна.

Вказує, що апеляційний суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19), застосував її висновки вибірково та неповно. Пункт 49 цієї постанови містить пряму вказівку: пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Апеляційний суд самостійно встановив особу стягувача - Криворізький міський центр зайнятості (з посиланням на рішення у справі № 2-1353/08), однак не залучив його до участі у справі, не запропонував позивачу замінити відповідача та не розглянув позов по суті щодо встановленої ним особи.

Також зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував частину п`яту

статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме зняття арешту в судовому порядку є належним способом захисту незалежно від складу сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі

№ 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) прямо вказала, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього,

є різновидом негаторного позову та можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. Суд першої інстанції діяв у суворій відповідності до цього правового висновку.

Крім того, вказує, що апеляційний суд порушив статті 321, 391 ЦК України, а саме непорушність права власності та право на усунення перешкод у його здійсненні, так як ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 (спадкова справа № 13/2016 від 23 квітня 2016 року). Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України з моменту відкриття спадщини вона є власником 1/4 частки квартири. Арешт, накладений на майно боржника ( ОСОБА_2 , який помер у 2015 році), у рамках виконавчого провадження, якого вже не існує, є протиправним обмеженням права власності спадкоємця.

У справі № 214/6525/25 особу стягувача не встановлено в ході провадження в суді першої інстанції, тому суд першої інстанції обґрунтовано розглянув спір з органом ДВС як відповідачем, що є єдиним суб`єктом, пов`язаним із реєстрацією обтяження. Апеляційний суд встановив стягувача самостійно лише на стадії апеляційного розгляду і це є підставою не для відмови в позові, а для процесуального залучення стягувача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2026 року Саксаганський ВДВС у м. Кривому Розі звернувся до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу, в якому зазначає, що наведені доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень процесуального права. Крім того, вказує, що позов подано до неналежного відповідача, так як відділ ДВС виступає виключно як орган, що виконує рішення, а не як особа, в інтересах якої такий арешт було накладено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 433480757 від 30 червня 2025 року, з розділу про відомості реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АМ № 108830 від 23 жовтня 2009 року, виданої Саксаганським ВДВС, на все нерухоме майно, належне ОСОБА_2 накладено арешт.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 12 жовтня 1979 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 ».

Згідно до свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності на житло від 16 вересня 2008 року, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної часткової власності по 1/4 частці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 червня 2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Железною О. В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з накладенням арешту на вищевказану нерухомість, яка належала померлому

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі № 28.11-34/125770

від 06 травня 2025 року, наданої на заяву ОСОБА_1 , до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відомості стосовно арешту нерухомого майна, а саме: Реєстраційний номер обтяження: 9188105; зареєстровано: 27 жовтня 2009 року, о 16 годині 44 хвилин за № 9188105, реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 49005, Дніпропетровська обл.,

м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 32, 056- 713-81-41, 713-81-33, 713-81-36; підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ № 108830, 23 жовтня 2009 року, Саксаганський ВДВС Криворізького МУЮ, ОСОБА_3 ; Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_2 , Код: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 Обтяжувач: Саксаганський ВДВС Криворізького МУЮ, Код: 34545897, 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 22 Партз`їзду, 41, тел. [телефон приховано], 409-33-46 Заявник: Саксаганський ВДВС Криворізького МУЮ, Код: 34545897, 50065, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 22 Партз`їзду, 41. Повідомлено, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» інформація не сторонами виконавчого провадження може бути отримана виключно за відповідною ухвалою суду. Надати більш детальну інформацію не передбачається можливим у зв`язку з тим, що всі завершені виконавчі провадження, які зберігалися в архіві відділу (завершені до 2020 року) знищено зі сплином терміну зберігання відповідно до Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби та Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Морозова В. Ю., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй,

а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями)майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року в справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 3 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі

№ 905/386/18(провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція тривалий час у практиці судів касаційної інстанції є сталою й незмінною, яка не могла не бути відомою професійному представнику - адвокату позивачки. Орган виконавчої служби лише виконував судове рішення у силу вимог закону і не є учасником матеріальних спірних правовідносин.

Більше того, у касаційній скарзі також зазначається, що стягувач мав бути залучений до участі у справі і вказується, що це міг зробити суд на стадії апеляційного перегляду справи. Проте таких повноважень суд апеляційної інстанції у силу вимог статі 367 ЦПК України немає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є боржником у виконавчому провадженні, у рамках якого відповідачем Саксаганським ВДВС у місті Кривому Розі накладено арешт на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 , а тому належним захистом є звернення до суду з позовом про зняття з нього арешту.

При цьому, Саксаганський ВДВС у місті Кривому Розі може залучатися судом до участі у справі про зняття арешту з нерухомого майна, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а належним відповідачем має бути особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі

№ 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2008 року у справі № 2-1353/08 з ОСОБА_2 на користь Криворізького міського центру зайнятості стягнуто 1 343,24 грн.

Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Суд апеляційної інстанції вирішив справу у чіткій відповідності до сталої практики Верховного Суду, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду щодо належного відповідача у справах про зняття арешту з майна,

є безпідставними, так як судом апеляційної інстанції були застосовані вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, і вони повністю узгоджуються із практикою застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд уважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції- без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк