Ухвала № 141390263 у справі № 760/27411/25 від 11.11.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 760/27411/25

провадження № 61-13591ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року справу № 760/27411/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним направлено за підсудністю до Берегівського районного суду Закарпатської області.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням йому десятиденного строку з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків та запропоновано надати оригінал документапро сплату судового збору в розмірі 605, 60 грн та відповідну кількість примірників апеляційної скарги із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінета у ОСОБА_1 .

Станом на 11 березня 2026 року вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року ОСОБА_1 не виконав.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про передачу на розгляд іншого суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним визнано неподаною та повернуто заявнику.

У травні 2026 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано заявнику подати нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн, надати докази такої сплати, та подати нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України.

18 травня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про продовження терміну на усунення недоліків. У клопотанні ОСОБА_1 виклав свої життєві обставини, що не стосуються вимог ухвали Київського апеляційного суду

від 06 травня2026 року, не зазначив, з яких підстав йому необхідно продовжити 10-ти денний строк для усунення недоліків, що саме йому завадило подати у відведений строк нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, подати нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, сплатити передбачений Законом України «Про судовий збір» судовий збір за оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю у розмірі 665,60 грн із наданням доказів такої сплати.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження терміну на усунення недоліків. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року.

01 червня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року визнано неподаною та повернуто заявнику (провадження

№ 61-7372ск26).

23 жовтня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким передати справу до суду першої інстанції для визначення підсудності.

Щодо оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року

Право касаційного оскарження передбачене статтею 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 17 ЦПК України встановлено, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Аналіз вказаних норм процесуального закону дає підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, лише після її апеляційного перегляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки в апеляційному порядку ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року по суті не переглядалась, у відкритті касаційного провадження у цій частині необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року

Касаційну скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року мотивовано тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, неправильно застосувавши пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України, що призвело до порушення права на доступ до суду, гарантованого Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Із оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Процесуальний закон визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, а також було наголошено на необхідності подати нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн. та надати докази такої сплати, подати нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України.

Із вказаною ухвалою ОСОБА_1 ознайомився 06 травня 2026 року під час ознайомлення із матеріалами справи.

18 травня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про продовження терміну на усунення недоліків.

У вказаному клопотанні ОСОБА_1 виклав свої життєві обставини, що не стосуються вимог ухвали Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року, якою апеляційну скаргу було залишено без руху, не зазначив, з яких підстав йому необхідно продовжити 10-ти денний строк для усунення недоліків, що саме йому завадило подати у відведений строк нову редакцію клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та із наданням відповідних доказів, нову редакцію апеляційної скарги, виклавши прохальну її частину відповідно до статті 374 ЦПК України та із виконанням вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України та сплатити передбачений ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за оскарження ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду за підсудністю у розмірі 665,60 грн із наданням доказів такої сплати.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував клопотання про продовження терміну на усунення недоліків, а тому станом на 20 травня 2026 року визначений судом строк на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 06 травня 2026 року закінчився.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Статті 127, 357, 358 ЦПК України не визначають конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Між тим, суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржила судове рішення, та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд повинен ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

По суті доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник