Рішення № 141391289 у справі № 916/341/25 від 11.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 916/341/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Головного управління ДПС в Одеській області

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус"

відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч"

про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції

за участі представників:

від позивача - Гриценко О., Статкевич Д.

Головне управління ДСП в Одеській області звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" з позовом, в якому просить Господарський суд Одеської області:

- визнати недійсними правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч", а саме - договір поставки № 3-23 від 20.12.2023, специфікація № 2 від 03.01.2024 до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023;

- застосувати принцип двосторонньої реституції до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023, специфікація № 2 від 03.01.2024 до договору поставки № 3-23 від 20.12.2023, та повернути сторони договору у первісний стан.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 позовну заяву Головного управління ДСП в Одеській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 31.03.2025.

27.03.2025 за вх. №9798/25 господарським судом одержано заяву, в якій позивач просить суд змінити підстави позову.

27.03.2025 за вх. №9904/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд долучити до справи додаткові докази.

28.03.2025 за вх.№10006/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи клопотання про збільшення позовних вимог із посиланням на те, що збільшення позовних вимог зумовлене тим, що після подання позову позивачем було виявлено наявність договору поставки № 1-24 від 03.01.2024 та специфікації № 2 від 11.01.2024 року до цього договору, укладеним між укладеного між ТОВ "АЗАРУС" та ТОВ "ГК "СВІТОЧ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 зупинено провадження справі №916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22.

01.07.2025 за вх.№20681/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд поновити провадження по справі № 916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРУС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2025 поновлено провадження у справі №916//341/25. Призначено підготовче засідання на 21.07.2025.

У підготовчому засіданні 21.07.2025 за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) залишено на розгляді заяву позивача про зміну підстав позовної заяви за вх.№9798/25 від 27.03.2025, клопотання за вх.№9904/25 від 27.03.2025 та заяву про збільшення позовних вимог за вх.№10006/25 від 28.03.2025; 2) задоволено усне клопотання представника позивача про надання додаткового часу для викладення правової позиції стосовно наданих позивачем клопотань та відкладено підготовче засідання на 04.08.2025.

31.07.2025 за вх.№24141/25 господарським судом одержано заперечення відповідача-1 на заяву про зміну підстав позову, в яких відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про зміну підстав позову.

31.07.2025 за вх.№24142 господарським судом одержано клопотання відповідача-1 про закриття провадження, в якому відповідач-1 просить суд закрити провадження у справі № 916/341/25 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "АЗАРУС", ТОВ "ГК "СВІТОЧ" про визнання правочину недійсним та застосування принципу двосторонньої реституції.

31.07.2025 за вх.№24142 господарським судом одержано заперечення відповідача-1 на клопотання про збільшення позовних вимог, в якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про збільшення позовних вимог.

01.08.2025 за вх.№24268/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд поновити строк на подання додаткових доказів та долучити до матеріалів справи №916/341/25 додаткові докази, що подаються разом із цим клопотанням.

04.08.2025 за вх.№24386/25 господарським судом одержано клопотання, в якому позивач просить суд змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими та у разі задоволення позовної заяви визнати недійсними договори постачання №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "АЗАРУС" (код ЄДРПОУ 43760689) та ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ" СВІТОЧ" (код ЄДРПОУ 38530617).

У підготовчому засіданні 04.08.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати заяву про зміну підстав позовної заяви за вх.№9798/25 від 27.03.2025; 2) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати клопотання за вх.№9904/25 від 27.03.2025; 3) задоволено усне клопотання представника позивача не розглядати заяву про збільшення позовних вимог за вх.№10006/25 від 28.03.2025; 4) задоволено клопотання позивача за вх.№24268/25 від 01.08.2025, поновлено строк на подання додаткових доказів та долучено останні до справи; 5) прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову за вх.№24336/25 від 04.08.2025; 6) встановлено відповідачам строк на подання до суду відзиву на позовну заяву, із врахуванням заяви позивача про зміну предмету позову за вх.№24336/25 від 04.08.2025 протягом 10-ти днів з дня підготовчого засідання (04.08.2025); 7) відмовлено відповідачу-1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за вх.№24142/25 від 31.07.2025; 8) відкладено підготовче засідання на 18.08.2025 о 14:30, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

З огляду на викладене, суд розглядає позовні вимоги про визнання недійсними договорів постачання №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "АЗАРУС" (код ЄДРПОУ 43760689) та ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ" СВІТОЧ" (код ЄДРПОУ 38530617).

08.08.2025 за вх.№24924/25 господарським судом одержано відзив відповідача-1 на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- У позовній заяві не доведено, що оспорювані договори самі по собі (а не їх наслідки у вигляді декларування податкового кредиту) порушує права держави, а отже - не обґрунтовано право на такий спосіб захисту. Якщо податковий орган вважає, що господарська операція є фіктивною або не має реального змісту, він має право донарахувати зобов`язання, відмовити у податковому кредиті та застосувати фінансові санкції, оскарження яких здійснюється в адміністративному порядку. Позов про визнання договорів недійсними не може бути інструментом фіскального контролю або замінником інструментів, передбачених Податковим кодексом України.

- Стаття 228 ЦК України передбачає, що правочин, який порушує публічний порядок, повинен бути спрямований на протиправну мету (знищення, пошкодження чи незаконне заволодіння майном тощо), а наявність умислу сторін має бути підтверджена вироком суду у кримінальній справі (п. 18 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009; постанова Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21). Матеріали справи не містять вироку, яким було б встановлено вину посадових осіб ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" чи ТОВ "АЗАРУС" у намірі укласти договори поставки всупереч інтересам держави та суспільства, отже позивач не довів жодної з передбачених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними, а наявні докази підтверджують його укладення та реальне виконання.

- У ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" під час поставки товару на адресу ТОВ "АЗАРУС" виник обов`язок з нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та його сплати, у відповідності до положень ПК України. За вказаними операціями було сплачено відповідні зобов`язання з податку на додану вартість. В подальшому ТОВ "АЗАРУС" здійснюючи реалізацію, з націнкою, отриманого від ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ", також здійснило нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та відповідну сплату до бюджету. На підставі вищевикладеного відповідач-1 вважає, що позивач не довів, яким чином укладення та виконання договорів між двома суб`єктами господарювання порушує інтереси держави. Навпаки, операції призвели до виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у постачальника та їх відображення в податковій звітності, а тому позивачем не доведено право на такий спосіб захисту та заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

- Позов податкового органу подано з метою запобігання порушенню податкового законодавства, а не з метою захисту цивільного чи господарського права податкового органу. Позов спрямований на встановлення факту нереальності господарських операцій та недійсності правочину не в контексті виконання чи припинення договірного зобов`язання, а у зв`язку з податковими наслідками - "штучним" формуванням податкового кредиту. Зміст та мета позову свідчать про реалізацію владних повноважень, що прямо виводить спір за межі юрисдикції господарських судів. Контролюючий орган не є стороною спірного договору, не має матеріального інтересу у виконанні або розірванні такого договору, не заявляє вимог про повернення майна чи грошей, не посилається на порушення власного майнового права. Отже, такий спір не є господарським у розумінні ст. 20 ГПК України, а є спором у сфері публічного адміністрування, і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

- Відсутність порушеного суб`єктивного права контролюючого органу виключає його статус позивача у господарському процесі. У даному випадку Головне управління ДПС в Одеській області не довело наявність або порушення його суб`єктивного права у спірних правовідносинах, оскільки не є стороною відповідних договорів, не постраждало у власних правах, а звернення до суду є реалізацією контролюючої функції, а не захистом власного порушеного права. Тому відсутнє юридично значуще право на звернення у господарський суд, і такі вимоги не можуть бути задоволені.

- Договори № 3-23 від 20.12.2023 та № 1-24 від 03.01.2024 містять усі істотні умови, передбачені ст. 638, 655, 712 ЦК України, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками. Передача товару здійснювалась на складі Постачальника, у зв`язку з цим товарно-транспортні накладні не оформлювались. Відповідно до п. 4.1. Договорів поставка і передача Товару у власність Покупця оформлюється видатковою накладною. Реальність господарських операцій підтверджується відповідними видатковими накладними. Отже, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару сторонами були складені видаткові накладні, підписані представниками відповідачів, скріплені їх печатками. Відповідно до вказаних первинних документів ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" здійснило поставку на адресу ТОВ "АЗАРУС" товару на загальну суму 27 128 550,00 грн. Податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, тобто пройшли автоматизовану перевірку на предмет ризиковості згідно з Порядком № 1165. Їх реєстрація підтверджує відсутність підстав для зупинення через відповідність господарських операцій податковому законодавству.

- В подальшому ТОВ "АЗАРУС" частину отриманого товару - соняшникового шроту у кількості 6600 тонн, реалізувало за кордон в режимі експорт, про що свідчить відповідна МД №24UA50[телефон приховано]U8 від 04.03.2024.

- Частину товару у кількості 10 500 тонн кукурудзи було реалізовано ТОВ "АЗАРУС" на адресу ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС", про що свідчать: договір поставки №8 від 17.06.2024 р., специфікація №1 від 17.06.2024 р., видаткові накладні №5 від 02.07.2024 р., №6 від 03.07.2024 р., №7 від 04.07.2025 р., №8 від 05.07.2024 р., №9 від 06.07.2024 р., №10 від 08.07.2024 р., №11 від 09.07.2024 р., №12 від 10.07.2024 р., №14 від 11.07.2024 р., №15 від 12.07.2024 р. ТОВ "АЗАРУС" подало на відповідну реєстрацію податкові накладні №2 від 02.07.2024 р., №3 від 03.07.2024 р., №4 від 04.07.2024 р., №5 від 05.07.2024 р., №6 від 06.07.2024 р., №7 від 08.07.2024 р., №8 від 09.07.2024 р., №9 від 10.07.2024 р., №10 від 11.07.2024 р., №11 від 12.07.2024 р. Крім того, соняшниковий шрот у кількості 3400 тонн також було реалізовано ТОВ "АЗАРУС" на адресу ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС", про що свідчать: договір поставки №13 від 24.06.2024 р., специфікація №1 від 24.06.2024 р., видаткова накладна №13 від 10.07.2024 р. ТОВ "АЗАРУС" подало на відповідну реєстрацію податкову накладну №1 від 10.07.2024 р.

- Реєстрація вищевказаних податкових накладних ТОВ "АЗАРУС" на адресу ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" була призупинена, оскільки рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 р. ТОВ "АЗАРУС" було визнано ризиковим платником податку. В подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 р.: - визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №14893 від 09.02.2024 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРУС" п. 8 критеріїв ризиковості платника податку.

- Посилання позивача на відсутність у постачальника основних фондів і трудових ресурсів, відсутність інформації про транспортування, нібито неможливість виконання договорів у задекларованих обсягах - є припущеннями, які не підтверджені належними доказами.

- Посилання позивача на те, що ТОВ "ГК "СВІТОЧ" не є імпортером та не здійснювало ввезення товару на територію України, жодним чином не підтверджує відсутності у нього товару. Господарська діяльність в Україні не обмежується виключно імпортом: придбання товару на внутрішньому ринку, у вітчизняних постачальників, є цілком законним і поширеним способом забезпечення поставок.

- Доводи про відсутність у підприємства земельних ділянок чи виробничих потужностей для вирощування ріпаку та соняшнику не мають значення для виконання договору поставки, оскільки за умовами господарського обороту постачальник може здійснювати перепродаж товару, придбаного у третіх осіб, без його власного виробництва. Це прямо відповідає положенням ст. 712 ЦК України та не вимагає від постачальника бути виробником продукції.

- Чинне законодавство України не містить вимоги, що постачальник повинен бути виробником товару або мати власні виробничі потужності та штатний персонал для виконання договорів поставки. Господарська діяльність може здійснюватися шляхом придбання товару у третіх осіб та подальшого його перепродажу, що відповідає загальним положенням ст. 655, 656, 712 ЦК України. Залучення сторонніх ресурсів (перевізників, експедиторів, складських операторів, посередників) є загальноприйнятою та законною практикою у сфері комерційного обігу. Наявність чи відсутність штатних працівників у штатному розписі не є визначальним доказом здійснення чи нездійснення господарської діяльності. Вимога щодо обов`язкового володіння транспортними засобами чи складськими приміщеннями відсутня у законодавстві. Перевезення, зберігання та інші логістичні процеси можуть здійснюватися сторонніми суб`єктами на підставі договорів, що є звичайною господарською практикою.

- Посилання на "відсутність за місцезнаходженням" не є доказом у розумінні процесуального закону. Інформація про неможливість вручення запиту та відсутність підприємства за юридичною адресою є лише технічною констатацією і не доводить відсутності фактичної господарської діяльності.

- Поняття "ризиковість" не є підставою для визнання договору недійсним Категорія "ризиковий платник" використовується виключно в процедурі податкового адміністрування ПДВ (п. 201.16 ПКУ) і не є правовою підставою для автоматичного заперечення дійсності господарських операцій чи договорів. Визнання договору недійсним можливе лише з підстав, визначених ЦК України, і жодна з таких підстав у позові не доведена належними та допустимими доказами.

- Відсутність відомостей по ланцюгу постачання у базах ДПС не є доказом нереальності операцій Інформація з ЄРПН чи внутрішніх інформаційних систем ДПС є похідною від податкової звітності та не замінює собою первинних документів. Встановлення "неможливості прослідкувати походження товару" за адміністративними даними не свідчить про відсутність самого товару чи його поставки, особливо за наявності належно оформлених первинних документів, які підтверджують виконання зобов`язань сторонами договору.

- Первинні документи мають пріоритет у підтвердженні господарських операцій. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ст. 44 ПКУ, саме первинні документи є належними доказами факту здійснення господарських операцій. Оцінка їх змісту та належності повинна здійснюватися в судовому порядку, а не на підставі припущень чи аналітичних довідок контролюючого органу.

- Аргумент позивача про відсутність складських приміщень та земельних ділянок у ТОВ "ГК "Світоч" ґрунтується виключно на перевірці інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власності на об`єкти. При цьому повністю ігнорується факт, що господарська діяльність може здійснюватися на підставі договорів оренди, суборенди, зберігання чи інших цивільно-правових відносин, які не завжди підлягають державній реєстрації. Відсутність відомостей у Реєстрі не є доказом відсутності законних підстав для користування приміщеннями.

- Закриття рахунку НОМЕР_1 в АТ "Банк Український Капітал" станом на 25.12.2023 саме по собі не є доказом відсутності у підприємства інших банківських рахунків або неможливості здійснювати розрахунки через інші банківські установи. Господарюючий суб`єкт вправі відкривати, змінювати та закривати рахунки у будь-який час, що є звичайною практикою ділового обороту та прямо передбачено законодавством. ДПС не надала доказів того, що після закриття зазначеного рахунку підприємство не мало інших діючих рахунків, або що розрахунки між сторонами договорів не здійснювалися іншим законним способом.

- Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором. Таким чином для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: - вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; - такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; - метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16). У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".). У цій справі позивач не надав жодних доказів наявності умислу сторін укласти договір без наміру його виконання, у зв`язку з чим у даному випадку позивачем не доведено наявність підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

15.08.2025 за вх.№25619/25 господарським судом одержано відповідь позивача на відзив, у якій він наполягає на задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 18.08.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) долучено до справи відзив на позовну заяву за вх.№249424/25 від 08.08.2025; 2) долучено до справи відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№25619/25 від 15.08.2025; 3) встановлено відповідачам строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив; 4) відкладено підготовче засідання на 15.09.2025 о 15:40, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

15.09.2025 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Смелянець Г.Є. на лікарняному та ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.09.2025 учасників справи в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про призначення підготовчого засідання на 13.10.2025 о 16:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 13.10.2025 за участю представників позивача та відповідача-1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 05.11.2025 о 10:30, із викликом учасників справи у судове засідання.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувалася перерва до 26.11.2025, 08.12.2025, 22.12.2025, 14.01.2026, про що у судових засіданнях 05.11.2025, 26.11.2025, 08.12.2025 та 22.12.2025 за участю представників позивача та відповідача-1 постановлені відповідні ухвали без оформлення окремого документа.

Рішенням від 14.01.2026, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026, в задоволенні позову відмовлено.

16.01.2026 відповідачем-1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення 30000грн витрат на правничу допомогу.

Позивач 19.01.2026 подав заперечення щодо витрат відповідача-1 на правничу допомогу.

Додатковим рішенням від 26.01.2026 суд частково задовольнив заяву відповідача-1 і стягнув з Головного управління ДСП в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азарус» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Однак, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" про ухвалення додаткового рішення б/н від 16.01.2026 (вх.№2-55/26 від 16.01.2026) повернуто без розгляду, оскільки відповідач-1 як юридична особа не виконав свого обов`язку і не зареєстрував електронний кабінет.

Постановою Верховного Суду від 28.07.2026 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 916/341/25. Справу № 916/341/25 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 18.08.2026 справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 16.09.2026.

Позивач та відповідач-1 отримали ухвалу в електронних кабінетах.

Ухвалою від 16.09.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 14.10.2026.

Ухвалою від 14.10.2026 оголошено перерву до 11.11.2026, про що повідомлено учасників справи ухвалою від 14.10.2026.

Відповідач-1 в засідання не прибув, додаткових пояснень з урахуванням постанови Верховного Суду не надав.

Відповідно до відповіді від 05.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване місцезнаходження відповідача - 2: м. Харків, вул. Максиміліанівська, 11 (т. 1 а.с. 37-38).

Матеріалами справи підтверджується, що суд надсилав ухвали на зазначену адресу відповідача-2, оскільки він не має електронного кабінету.

Так, зокрема, ухвали від 18.08.2026, від 16.09.2026, надіслані відповідачу-2 за адресою: м. Харків, вул. Максиміліанівська, 11, повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній».

Під час нового розгляду судом встановлено, що зареєстроване місцезнаходження відповідача - 2: м. Вишневе Бучанського району Київської області, вул. Лесі Українки, 62б, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.10.2026.

Суд надіслав ухвалу від 14.10.2026 на обидві адреси відповідача-2, але вони повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач-2 вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач-2 в засідання не прибув, відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

20.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" ("Постачальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус" ("Покупець") укладено договір поставки № 3-23 (далі - договір від 20.12.2023 № 3-23), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця та доставити у місце, визначене Покупцем, сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3 класу, українського походження врожаю 2023 року (далі - товар).

В силу пункту 3.1 договору від 20.12.2023 № 3-23 ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначаються у додаткових угодах до договору або у специфікаціях, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 20.12.2023 № 3-23 сума договору становить вартість поставленого товару протягом строку дії договору відповідно до додаткових угод до договору, специфікацій, видаткових накладних та/або актів приймання-передачі товару.

Положеннями пункту 4.1 договору від 20.12.2023 № 3-23 передбачено, що Постачальник зобов`язується у строк, визначений у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, передати у власність Покупця товар. Між сторонами погоджено, що поставка та передача товару у власність Покупця здійснюється на складі Покупця та оформлюється видатковою накладною. Адреса складу Покупця визначається у додаткових угодах до цього договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пунктів 4.2- 4.5 договору від 20.12.2023 № 3-23 у строки, які будуть визначені сторонами в окремих додаткових угодах та/або специфікаціях, Постачальник зобов`язується доставити та вивантажити товар на адресу, яка буде вказана Покупцем. Витрати на транспортування до місця доставки та вивантаження товару покладаються на Постачальника. Постачальник здійснює відповідальне зберігання товару на власному складі з моменту передачі Покупцю права власності на товар і до моменту доставки та вивантаження товару до адреси, яка буде вказана Покупцем. Плата за зберігання товару Покупцем окремо не здійснюється та входить до загальної вартості товару / окремих партій товару за цим договором. Вид транспорту зазначається у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємними частинами. Товар може поставлятися партіями в межах загального обсягу, зазначеного у додаткових угодах до договору та/або специфікаціях, які є його невід`ємною частиною.

У пункті 4.6 договору від 20.12.2023 № 3-23 вказано, що поставка товару підтверджується та супроводжується наступними документами: а) видатковою накладною; б) рахунком Постачальника із зазначенням кількості та ціни товару та номеру і дати договору або специфікації, згідно з якою здійснюється поставка товару; в) товарно-транспортними накладними, виписаними на кожний автомобіль/причеп автомобіля/залізничний вагон.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 та 5.5 договору від 20.12.2023 № 3-23 оплата за товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку Постачальника у наступному порядку: 100 % вартості товару сплачуються Покупцем протягом 30 банківських днів з дати доставки та вивантаження товару на адресу, зазначену у додатковій угоді до даного договору або специфікації. Оплата за товар вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця. Підставою для розрахунків є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування та ідентифікаційний код Постачальника, назва і номер документу (форми), дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і ПІБ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий оригінальний (не факсимільний та не сканований) підпис чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, завірені печаткою підприємства (у випадку наявності).

Покупець зобов`язується вчасно прийняти і оплатити товар відповідно до умов договору. Постачальник зобов`язується вчасно передати товар у власність Покупця, доставити та вивантажити товар і надати Покупцю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати доставки товару повний пакет оригіналів документів, які підтверджують та супроводжують поставку товару відповідно до розділу 4 договору (пункти 7.1, 7.2 договору від 20.12.2023 № 3-23).

Пунктом 10.2 договору від 20.12.2023 № 3-23 передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками (у випадку наявності) обох сторін і діє до 30.11.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, в тому числі грошових, згідно з додатковими угодами та специфікаціями до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

20.12.2023 між відповідачами підписано специфікацію № 1 до договору від 20.12.2023 № 3-23, в якій узгоджено наступні умови поставки:

- Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5500 т за ціною 1315 грн/т без ПДВ на загальну суму 8 245 050 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 8 245 050 грн, у тому числі ПДВ - 1 012 550 грн. Вартість товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни товару за погіршення його якості відповідно до цієї специфікації та зазначається у видаткових накладних (пункт 2);

- ціна набирає чинності з моменту підписання цієї специфікації. У разі зміни ринкової ціни товару Постачальник зобов`язаний відвантажити товар за ціною цієї специфікації у встановлений строк (пункт 3);

- місце доставки та розвантаження товару: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт 4);

- якість товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступних показників: вологість - 15 %, сміттєва домішка - 3 %, зернова домішка - 10 %, пошкодження, макс. - 5 %, вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг, зараженість шкідниками - не допускається, всі інші показники - згідно з ДСТУ 4525:2006 (пункт 5);

- доставка товару та розвантаження у повному обсязі здійснюється у строк до 29.02.2024 включно (пункт 6);

- вид транспорту: автотранспорт (пункт 7).

03.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 2 до договору від 20.12.2023 № 3-23, в якій відображено наступні умови поставки:

- Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудза 3 класу, українського походження, врожаю 2023 року у кількості 5000 т за ціною 1315 грн/т без ПДВ на загальну суму 7 495 500 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 7 495 500 грн, у тому числі ПДВ - 920 500 грн. Вартість товару може бути змінено з урахуванням алгоритму зменшення ціни товару за погіршення його якості відповідно до цієї специфікації та зазначається у видаткових накладних (пункт 2);

- ціна набирає чинності з моменту підписання цієї специфікації. У разі зміни ринкової ціни товару Постачальник зобов`язаний відвантажити товар за ціною цієї специфікації у встановлений строк (пункт 3);

- місце доставки та розвантаження товару: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, 1В (пункт 4);

- якість товару, що поставляється Постачальником, має не перевищувати наступних показників: вологість - 15 %, сміттєва домішка - 3 %, зернова домішка - 10 %, пошкодженні, макс - 5 %, вміст насіння амброзії, база - макс 10 шт/кг, зараженість шкідниками - не допускається, всі інші показники - згідно з ДСТУ 4525:2006 (пункт 5);

- доставка товару та розвантаження у повному обсязі здійснюється у строк до 31.03.2024 включно (пункт 6);

- вид транспорту: автотранспорт (пункт 7).

На підтвердження виконання договору від 20.12.2023 № 3-23 щодо постачання товару (кукурудзу) на загальну суму 1 5740 550 грн надано видаткові накладні, які підписані без зауважень та скріплені печатками відповідачів, та на підставі яких ТОВ "ГК "Світоч" подано на реєстрацію такі податкові накладні: від 17.01.2024 № 24, від 18.01.2024 № 25, від 19.01.2024 № 26, від 22.01.2024 № 27, від 23.01.2024 № 28, від 24.01.2024 № 296, від 25.01.2024 № 30, від 26.01.2024 № 31, від 29.01.2024 № 32, від 30.01.2024 № 33, від 16.01.2024 № 34, від 17.01.2024 № 35, від 19.01.2024 № 36, від 18.01.2024 № 37, від 23.01.2024 № 38, від 22.01.2024 № 39, від 24.01.2024 № 40, від 25.01.2024 № 41, від 26.01.2024 №4, які зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції про їх реєстрацію.

03.01.2024 між ТОВ "Азарус" ("Покупець") та ТОВ "ГК "Світоч" ("Постачальник") укладено договір поставки № 1-24 (далі - договір від 03.01.2024 № 1-24), за умовами пунктів 1.1- 1.3 якого Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а Покупець - прийняти та оплатити поставлений товар. Кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару, зазначені у специфікації, відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікації для поставки визначеної у специфікації кількості товару.

Товар - олія соняшникова нерафінована, першого ґатунку, українського походження та соняшниковий шрот, українського походження (пункт 2.1 договору від 03.01.2024 № 1-24).

Згідно з пунктами 3.1, 3.4 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник зобов`язується передати товар Покупцю або експедитору/перевізнику Покупця відповідно до інструкцій Покупця та відповідно до погодженого сторонами графіку. Приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) перевізника та (або) вантажоодержувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів.

В силу пункту 5.1 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник зобов`язується передати Покупцеві або експедитору Покупця разом із товаром товаросупровідні документи: рахунок-фактуру (підпункт 5.1.1); видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника (підпункт 5.1.2); якісне посвідчення із вказаними фактичними показниками якості товару (підпункт 5.1.3).

Відповідно до пункту 5.2 договору від 03.01.2024 № 1-24 Постачальник вважається таким, що виконав належним чином своє зобов`язання із поставки Товару, якщо одночасно виконані такі умови: Постачальник передав Покупцю товар у кількості, яка вказана у товаросупровідних документах та належної якості (підпункт 5.2.1); Постачальник передав Покупцю разом із товаром товаросупровідні документи у повному обсязі, які зобов`язаний був передати на момент поставки (підпункт 5.2.2); не було розбіжностей між кількісними (більш ніж на 0,5%) та/або якісними характеристиками поставленого товару із даними, які зазначені у товаросупровідних документах (підпункт 5.2.3).

Положеннями пунктів 6.1, 6.3 договору від 03.01.2024 № 1-24 передбачено, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію поставленого товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок Постачальника, вказаний у договорі. Умови оплати товару та ціна визначаються сторонами у специфікаціях. Протягом передбаченого строку оплати товар може оплачуватися частинами.

Цей договір набирає чинності з моменту досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов, що засвідчується підписами сторін під текстом договору та зазначенням дати набранням ним чинності. Договір вважається підписаний сторонами із дати складання його тексту. Цей договір діє до 31.12.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Пролонгація договору здійснюється за згодою сторін (пункти 10.1, 10.2 договору від 03.01.2024 № 1-24).

03.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 1 до договору від 03.01.2024 № 1-24, в якій узгоджено такі умови поставки:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар на умовах, визначених у цій специфікації: соняшниковий шрот, українського походження у кількості 7000 т за ціною 1000 грн/т без ПДВ на загальну суму 8 400 000 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 8 400 000 грн, у тому числі ПДВ - 1 400 000 грн (пункт 2);

- базисна умова постачання товару: передача товару Покупцю відбувається на складі Постачальника (пункт 3);

- Постачальник зобов`язаний передати товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме: вологість не більше ніж 10,5 %; протеїн на абсолютно суху речовину не менше ніж 38 %; протеїн на абсолютно сиру речовину не менше ніж 35 %; клітковина не більше ніж 21 % (пункт 4);

- оплата товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком: Покупець оплачує 100 % вартості кожної окремої партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних після розвантаження товару (пункт 5);

- Постачальник зобов`язується передати визначену кількість товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки: 7000 МТ (+/-10 %) протягом періоду з 03.01.2024 по 30.04.2024 (обидві дати включно) (пункт 6);

- Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткові накладні (пункт 7).

11.01.2024 між відповідачами підписано специфікацію № 2 до договору від 03.01.2024 № 1-24, в якій відображено наступні умови поставки:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених у цій специфікації: соняшниковий шрот, українського походження у кількості 3500 т за ціною 850 грн/т без ПДВ на загальну суму 3 570 000 грн з ПДВ (пункт 1);

- загальна вартість товару за цією специфікацією складає 3 570 000 грн, у тому числі ПДВ - 595 000 грн (пункт 2);

- базисна умова постачання товару: передача товару Покупцю відбувається на складі Постачальника (пункт 3);

- Постачальник зобов`язаний передати товар, що відповідає вимогам якості відповідно до ДСТУ 4638:2006, а саме: вологість, не більше ніж 10,5 %; протеїн на абсолютно суху речовину, не менше, ніж 35 %; протеїн на абсолютно сиру речовину, не менше, ніж 35 %; клітковина, не більше ніж 21% (пункт 4);

- оплата товару буде здійснюватися Покупцем згідно із наступним графіком: Покупець оплачує 100 % вартості кожної окремої партії товару на поточний рахунок Постачальника протягом 45 днів - за умови отримання Покупцем від Постачальника рахунку-фактури, видаткових накладних після розвантаження товару (пункт 5);

- Постачальник зобов`язується передати визначену кількість товару у власність Покупця згідно із наступним графіком поставки: 3500 МТ (+/- 10 %) протягом періоду з 11.01.2024 по 31.03.2024 (обидві дати включно) (пункт 6);

- Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткові накладні (пункт 7).

На підтвердження виконання договору від 03.01.2024 № 1-24 щодо постачання ТОВ "ГК "Світоч" Товариству з обмеженою відповідальністю "Азарус" товару (соняшниковий шрот) на загальну суму 11 388 000 грн надано підписані без зауважень та скріплені печатками відповідачів видаткові накладні, а саме: від 18.01.2024 № 190 на суму 2 640 000 грн, від 23.01.2024 № 192 на суму 2 640 000 грн, від 26.01.2024 № 193 на суму 2 640 000 грн, від 05.02.2024 № 44 на суму 3 468 000 грн.

На підставі вказаних видаткових накладних ТОВ "ГК "Світоч" подано на реєстрацію податкові накладні від 05.02.2024 № 8, від 18.01.2024 № 44, від 23.01.2024 № 45, від 26.01.2024 № 46, які зареєстровано податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції про їх реєстрацію.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів від 20.12.2023 № 3-23 та від 03.01.2024 № 1-24.

Згідно з ст. 228 ЦК України 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Положення частини другої статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У постанові від 14.02.2020 у справі № 640/18643/18 Верховний Суд вказав, що за буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. Однак в усіх випадках звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням.

Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України).

Отже, законодавством визначено та надано право контролюючому органу звертатися з подібними позовними вимогами до судів, навіть якщо державний орган не є безпосередньо стороною (учасником) оспорюваних правочинів (правочину). Проте роль такого органу полягає в доведенні тієї обставини, що такий правочин було укладено між учасниками господарських відносин з метою ухилення від сплати податків або з іншими цілями, які суперечать інтересам держави.

Частинами першою, другою статті 53 ГПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС в Одеській області як контролюючий орган відповідно до повноважень, наданих підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, оспорює дійсність укладених відповідачами договорів поставки з підстав недодержання вимоги щодо відповідності вказаного правочину інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Так, за приписами частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

У законодавстві відсутні визначення понять "інтерес" загалом та "інтерес держави і суспільства" зокрема. Законодавство України не містить ані орієнтовного переліку сфер, у яких існують державні інтереси, ані критеріїв чи способів їх визначення.

Натомість, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У постанові від 30.10.2025 у справі № 910/9522/24 Верховний Суд наголосив, що, встановлюючи правовий наслідок правочину, який вчинено без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, частина третя статті 228 ЦК України, так само як й інші правові норми, не визначає ознак такого правочину. До кола таких правочинів належать, зокрема, правочини, які вчинені з метою ухилення від оподаткування, отримання незаконної податкової вигоди.

Виходячи з наведеного, у спірних правовідносинах позивач як контролюючий орган наділений законним правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними укладених відповідачами договорів поставки, оскільки такі вимоги обґрунтовані виявленими обставинами щодо безпідставного формування ТОВ "Азарус" податкового кредиту з податку на додану вартість, що може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми такого податку, тому безумовно стосується прав та інтересів держави і суспільства в питаннях добросовісного ведення господарської діяльності та належної сплати податків, які, в свою чергу, є базою для існування усіх державних інституцій, соціального забезпечення, підтримання інфраструктури тощо.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24, ухваленої в аналогічних правовідносинах, висновки в якій враховуються під час розгляду цієї справи, виходячи із положень частини четвертої статті 300 ГПК України.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положенням пункту 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно із цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами даної справи підтверджується, що між відповідачами було укладено спірні договори поставки від 20.12.2023 та 03.01.2024 № 3-23 та № 1-24, відповідно, згідно з умовами яких постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Умовами договорів передбачено, що кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цих договорів. Специфікація є дійсною за умови підписання її сторонами. Якщо умови поставки товару, зазначені у специфікації, відрізняються від умов, які передбачені цим договором, повинні застосовуватися умови поставки, вказані у специфікації для поставки визначеної у специфікації кількості товару.

На підставі згаданих договорів сторони склали специфікації, якими було погоджено поставку товару; при цьому визначено ціни за одиницю товару, конкретні строки поставки та порядок розрахунків, згідно з яким покупець здійснює 100 % оплату вартості кожної партії шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 45 календарних днів після фактичної поставки (розвантаження) товару за умови отримання рахунку-фактури та видаткових накладних, які Постачальник зобов`язаний передати разом із товаром покупцю або визначеному ним перевізнику.

У матеріалах справи містяться видаткові накладні за обома договорами, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та прийняті Державною податковою службою України, що підтверджується відповідними квитанціями.

Водночас позивач посилається на те, що господарські операції з поставки товару між відповідачами, які оформлені наведеними вище документами, мають ознаки безтоварності та фактично ними не здійснювалися.

У справах № 927/833/18 та № 918/1026/20 Верховний Суд виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто судам під час розгляду справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставки товару). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару), а не первинні документи.

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі № 520/1284/19, від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі № 912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі № 918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

Отже, узагальнений зміст наведених правових позицій Верховного Суду свідчить про те, що коли існує спір щодо того, чи дійсно мала місце господарська операція, і одна із сторін спору заперечує обставини реального руху активів за операціями, які оформлені первинними документами, суд має перевірити відповідні обставини не обмежуючись лише змістом таких документів (див. також постанову Верховного Суду від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24).

Крім того, у постанові від 10.04.2020 у справі № 816/4409/15 Верховний Суд виснував, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних і у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, а також незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком із фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

З огляду на викладене, суду в даній справі необхідно дослідити наявність або відсутність реального руху товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність і повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями й ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд.

Однією із засад господарського судочинства є змагальність, яка згідно із положеннями частини третьої статті 13 ГПК України зобов`язує кожну сторону довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З поданих до матеріалів справи документів вбачається, що ТОВ "Азарус" частину отриманого товару (соняшниковий шрот у кількості 6600 т) реалізувало за кордон в режимі експорт, на підтвердження чого до суду першої інстанції подано копію відповідної митної декларації від 04.03.2024 № 24UA50[телефон приховано]U8.

Крім того, ТОВ "Азарус" поставило 10 500 т кукурудзи загальною вартістю 16 758 000 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" (далі - ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС") на підставі укладеного між ними договору поставки від 17.06.2024 № 8 з урахуванням специфікації від 17.06.2024 № 1 до нього. На виконання цього договору товар поставлено за видатковими накладними від 02.07.2024 № 5, від 03.07.2024 № 6, від 04.07.2025 № 7, від 05.07.2024 № 8, від 06.07.2024 № 9, від 08.07.2024 № 10, від 09.07.2024 № 11, від 10.07.2024 № 12, від 11.07.2024 № 14, від 12.07.2024 № 15, на підставі яких ТОВ "Азарус" було подано на реєстрацію податкові накладні від 02.07.2024 № 2, від 03.07.2024 № 3, від 04.07.2024 № 4, від 05.07.2024 № 5, від 06.07.2024 № 6, від 08.07.2024 № 7, від 09.07.2024 № 8, від 10.07.2024 № 9, від 11.07.2024 № 10, від 12.07.2024 № 11.

ТОВ "Азарус" також поставило ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" 3400 т соняшникового шроту загальною вартістю 14 639 100 грн на підставі укладеного між ними договору поставки від 24.06.2024 № 13 з урахуванням специфікації від 24.06.2024 № 1 до нього. На виконання цього договору товар поставлено за видатковою накладною від 10.07.2024 № 13, на підставі якої ТОВ "Азарус" було подано на реєстрацію податкову накладну від 10.07.2024 № 1.

Реєстрація поданих ТОВ "Азарус" податкових накладних за фактом господарських операцій з ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" була зупинена з посиланням на відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Із наявного у матеріалах справи рішення комісії ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.02.2024 № 14893 вбачається прийняття рішення про відповідність ТОВ "Азарус" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку із зазначенням операції, за якою встановлена відповідність платника податку Критеріям ризиковості платника податку, зокрема, придбання у період із 13.08.2023 по 09.02.2024 у ТОВ "ГК "Світоч" (податковий номер 38530617).

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, задовольнив адміністративний позов ТОВ "Азарус" до ГУ ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень; визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області від 09.02.2024 №14893 про відповідність ТОВ "Азарус" пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язав ГУ ДПС в Одеській області, виключити ТОВ "Азарус" з переліку ризикових платників податків; визнав протиправними та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області: від 06.08.2024 № 11588637/43760689, від 06.08.2024 № 11588630/43760689, від 06.08.2024 №11588626/43760689, від 06.08.2024 № 11588624/43760689, від 06.08.2024 № 11588627/43760689, від 06.08.2024 № 11588628/43760689, від 06.08.2024 № 11588632/43760689, від 06.08.2024, № 11588631/43760689, від 06.08.2024 № 11588629/43760689, від 06.08.2024 № 11588623/43760689, від 06.08.2024 № 11588625/43760689, від 06.08.2024; зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані ТОВ "Азарус": від 10.07.2024 № 1, від 02.07.2024 № 2, від 03.07.2024 № 3, від 04.07.2024 № 4, від 05.07.2024 № 5, від 06.07.2024 № 6, від 08.07.2024 № 7, від 09.07.2024 № 8, від 10.07.2024 № 9, від 11.07.2024 № 10, від 12.07.2024 № 11 датою їх фактичного подання на реєстрацію.

У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 420/25109/24 встановлені такі обставини: "… податкові накладні, які були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" по операціях із Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус", були зареєстровані податковим органом, тобто пройшли відповідну перевірку на предмет ризиковості платника податку та ризиковості господарських операцій.

Суд зауважує, що адміністративний суд у справі № 420/25109/24 не аналізував питання щодо дійсного руху товарів за первинними бухгалтерськими документами та не встановлював обставин, які можуть бути преюдицією в даній справі відповідно до ст. 75 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус" було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" кукурудзу та соняшниковий шрот відповідно до договорів поставки № 3-23 від 20.12.2023 та № 1-24 від 03.01.2024.

Відповідно до умов специфікацій до договорів постачання товару здійснюється силами та засобами постачальника, а місцем поставки є Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В.

За вказаною адресою Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" було здійснено постачання товару. Вказаний товар перебуває за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В відповідно до договору складського відповідального зберігання зерна № 9 від 01.11.2023, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус", як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОВЕО", як зберігачем.

Передача товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" до покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" відповідно до договорів поставки № 8 від 17.06.2024 та № 13 від 24.06.2024 і специфікацій здійснюється за адресою місця зберігання: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт Знаменівка, вул. Польова, буд. 1В. Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Азарус" не потребує транспортних засобів, так як товари будуть вивозитися Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗСЕРВІС ЛЮКС" самостійно.

В підтвердження передачі товару слугують оформлені видаткові накладні, які оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять у собі усі необхідні реквізити первинних документів.

Таким чином, на розгляд питання щодо реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних відповідачу були надані усі необхідні первинні документи, які у повній мірі відображали як весь процес руху товару, так і його продажу контрагенту".

Листом від 28.11.2024 № 44130/6/15-32-05-01-06 позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер" (далі - ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер") надати інформацію щодо передачі об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), буд. 31-А, м. Харків, Харківська обл., у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання із посиланням на те, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено, що зазначене товариство у своїй господарській діяльності з 2021 року використовує склад за цією адресою, який згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з 13.03.2019 по 12.02.2024 належав ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер".

За результатами опрацювання вказаного запиту ТОВ "Харківський завод "Полімерконтейнер" надало відповідь від 06.12.2024 № 612/1, в якій повідомило, що зазначені у запиті нежитлові приміщення за адресою: вул. Копиловська (вул. Першої Маївки), будинок 31-А, м. Харків, Харківська обл., даному підприємству не належать і жодна інформація про власників/користувачів нерухомого майна за цією адресою у товариства відсутня, між тим останнє є власником нежитлових приміщень на вулиці Копиловська (вул. Першої Маївки), будинок 31 у м. Харкові, які ні ТОВ "ГК "Світоч", ні іншим суб`єктам господарювання, зазначеним у запиті, не передавалися ні у власність, ні у користування, ні на підставі будь-якого іншого права розпорядження.

У листі від 28.11.2024 № 44129/6/15-32-05-01-06 позивач просив Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" надати інформацію та її документальне підтвердження щодо передачі вказаних у запиті об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, Печерський р-н, Набережно-Печерська дорога, будинок 11-Б, у власність, володіння чи на підставі іншого права розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" чи іншим суб`єктам господарювання, наголосивши на тому, що відповідно до фактичних обставин та моніторингу наданих до контролюючого органу документів встановлено, що ТОВ "ГК "Світоч" із 2022 року на підставі договору оренди використовує нежитлові будівлі та споруди (склад) за цією адресою, які згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна належать на праві власності Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк".

У відповідь на вказаний запит Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Київський інноваційний технологічний парк" листом від 20.12.2024 № 1/201224 повідомило, що наведені у запиті об`єкти нерухомого майна дійсно належать цьому товариству на праві власності, однак останнє не надавало (не передавало) у володіння, користування, розпорядження ТОВ "ГК "Світоч" об`єкти нерухомого майна і жодні договірні або інші відносини між зазначеними юридичними особами відсутні.

Зі змісту листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 04.12.2024 № 9783/8/20-40-05-05-06 вбачається, що відповідно до інформації, отриманої від структурних підрозділів управління, протягом 2021- 2024 років контролюючим органом стосовно ТОВ "ГК "Світоч" за несвоєчасне подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв за формою 1-ОА за грудень 2021 року було складено висновок від 25.01.2022 № 191/20-40-09-01-09 та прийнято рішення від 02.02.2022 № [номер приховано] про застосування до платника податків фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн.

Крім того, 01.02.2023 за адресою: вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків, фахівцями управління контролю за підакцизними товарами Головного управління Державної податкової служби встановлено неможливість проведення фактичної перевірки та відсутність за місцезнаходженням провадження діяльності ТОВ "ГК "Світоч", у зв`язку з чим складено акт про неможливість проведення перевірки від 02.02.2023 № 437/20-40-09-02-05/38530617.

З огляду на викладене, з наданих до матеріалів справи документів неможливо встановити фактичну адресу місцезнаходження складу ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «СВІТОЧ», де здійснювалось відвантаження товару.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азарус" не надав пояснень та не навів та документально не підтвердив належними доказами спосіб і місце отримання товару у постачальника, зокрема, яким чином здійснювалось його транспортування та за якою конкретною адресою відбувалась передача товару.

Також відповідач-2 не надав даних щодо придбання або імпорту відповідного товару, що ставить під сумнів формування у нього належного товару для подальшої реалізації.

Разом з тим, відповідач-2 не надав жодних пояснень щодо джерел походження відповідного товару.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували залучення третіх осіб, виробничих потужностей інших суб`єктів господарювання для здійснення виготовлення відповідного товару, який в подальшому був реалізований відповідачем-2 відповідачу-1.

Враховуючи вищезазначене, суд зауважує, що позивач на підставі наявних у нього даних та наданих доказів посилається на фактичну відсутність у відповідача-2 матеріально-технічної бази для організації зберігання значного обсягу товару, який мав би передаватися відповідачу-1 на виконання договорів поставки.

Отже, заперечуючи вказані обставини, саме відповідачі мали б надати докази, які б спростовували доводи контролюючого органу.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15.07.2026 у справі № 916/5780/24.

Однак, відповідачі не надали суду докази, які б спростовували посилання позивача на фактичну відсутність у відповідача-2 матеріально-технічної бази для організації зберігання значного обсягу товару, який мав би передаватися відповідачу-1 на виконання договорів поставки, тобто не надали належних та допустимих доказів володіння необхідними матеріальними ресурсами.

Листом від 11.11.2024 № 42226/615-32-05-07-06 позивач просив Публічне акціонерне товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" надати інформацію щодо руху коштів по банківському рахунку НОМЕР_2 за період із 02.07.2024 по 01.11.2024 із контрагентом ТОВ "Азарус" - ТОВ "БІЗСЕРВІС ЛЮКС".

У відповіді Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" №148/35931/2024 від 02.12.2024 зазначено, що вищенаведений запит Головного управління ДПС в Одеській області за своїм змістом не є запитом у випадках, визначених пунктом 4 частини першої статті 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", а також всупереч підпункту 3 пункту 6 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267, не містить передбачених підстав для отримання інформації, що становить банківську таємницю.

В адресованому Акціонерному товариству "Банк "Український Капітал" листі від 06.02.2025 № 4611/6/15-32-05-07-06 позивач просив надати відомості щодо дати відкриття та закриття банківського рахунку ТОВ "ГК "Світоч" UА36320371000000026[телефон приховано].

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства "Банк "Український Капітал" від 12.02.2025 № 10/1/08-143/БТ датою відкриття рахунку UА36320371000000026[телефон приховано] є 20.01.2022, про що свідчить отримане електронне повідомлення-відповідь щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 20.01.2022, а датою закриття цього рахунку є 25.12.2023, що підтверджується отриманим електронним повідомленням-відповіддю щодо взяття на облік/закриття рахунку платника податків у контролюючому органі 25.12.2023.

Один із спірних договорів, а саме - №1-24 від 03.01.2024 був укладений вже після закриття рахунку, який зазначений в реквізитах.

Щодо іншого договору № 3-23 від 20.12.2023, то з матеріалів справи вбачається, що видаткові накладні за ним оформлювались з 16.01.2024 по 30.01.2024, тобто всі розрахунки за вказаним договором мали б здійснюватись вже після закриття відповідного рахунку, що унеможливлює підтвердження належного порядку їх проведення. Жодних інших рахунків або альтернативних способів розрахунків за договором сторонами не визначено та під час розгляду справи не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів здійснення розрахунків відповідача-2 перед відповідачем-1 за поставлений товар, зокрема, відсутні платіжні доручення, банківські виписки, квитанції або інші фінансові документи, які б підтверджували факт оплати чи руху коштів між сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість заперечень відповідача та недоведеність реальності господарських операцій за спірними договорами поставки.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, наданими Відповідачами первинними документами достеменно не підтверджено настання відповідної події.

За визначенням пунктом 14.1.231 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Разом з тим, судом встановлено, що у спірних правовідносинах формальне укладення відповідачами спірних договорів не має розумної економічної причини (ділової мети). Відсутність у межах правочину у формі Договору розумної економічної причини (ділової мети) призводить до відсутності об`єкта справляння ПДВ.

На переконання суду, склавши первинні документи бухгалтерського обліку, які не підтверджують фактичного здійснення господарської операції, відповідачі діяли узгоджено, маючи умисел та переслідуючи мету: створення формальних підстав виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Податковий кредит з податку на додану вартість дає право платнику податків на бюджетне відшкодування сплаченої суми податку або ж зменшення податкового зобов`язання. Отже, правочини, які уклали відповідачі, суперечать інтересам держави і суспільства в питаннях ведення господарської діяльності й оподаткування.

Держава, як і суспільство, зацікавлена у веденні платниками податків господарської діяльності відповідно до вимог закону та сплаті податків, оскільки від цього залежить спроможність виконувати зобов`язання перед громадянами, заради і завдяки яким вона існує.

В даному випадку відповідачі діяли спільно і узгоджено, розуміючи, що їх дії завідомо суперечать інтересам держави й суспільства.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що у правовідносинах, які виникли за оспорюваними договорами поставки №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024, мають місце безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних бухгалтерських документів та з метою формування безпідставної податкової вигоди, що безумовно суперечить інтересам держави і суспільства в розумінні ч. 3 ст. 228 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідач-1 у відзиві посилається на те, що в справі відсутній вирок, яким би було встановлено вину посадових осіб відповідачів в намірі укласти спірні договори.

Суд відхиляє зазначені заперечення, з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд в постанові від 21.09.2026 у справі № 916/1480/25 досліджував питання, чи може господарський суд встановити умисел за ч. 3 ст. 228 ЦК на підставі сукупності доказів за відсутності обвинувального вироку.

Верховний Суд дійшов таких висновків:

« 75. Частина 3 ст.228 ЦК передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

76. Для застосування цієї норми суд має встановити не лише порушення правил господарського чи податкового обліку, а конкретну мету правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та умисел хоча б однієї сторони на досягнення цієї мети.

77. У постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19 Верховний Суд зазначив, що намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (п.31), а у постанові від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 - що для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін (п.5.11 з посиланням на постанову від 20.03.2019 у справі №922/1391/18).

78. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 конкретизувала підхід щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК, вказавши, що застосування цієї норми через конфіскаційний характер передбачених нею наслідків має бути винятковим, пропорційним і ґрунтуватися на доведенні того, що сам правочин за своєю суттю спрямований на досягнення завідомо протиправного результату.

79. Саме лише порушення норм, що регулюють господарську діяльність, або сумнів у реальності окремої операції не замінює доведення всіх елементів юридичного складу, передбаченого ч.3 ст.228 ЦК.

80. Водночас умисел і мета можуть встановлюватися на підставі сукупності непрямих доказів. Відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає господарському суду самостійно оцінити докази, а саме існування кримінального провадження не доводить протиправної мети правочину.

81. Суд міг встановити умисел сторін із доведеного факту укладення договорів без наміру їх виконувати та факту документального оформлення господарських операцій виключно для подальшого отримання податкової вигоди.

82. Проте передумовою такого висновку суду є належне ним встановлення безтоварності операцій і оцінка всіх доказів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальний рух товарів.

83. У постанові від 11.02.2026 у справі №905/329/25 Верховний Суд зазначив, що обов`язок довести спрямованість намірів сторін договору на отримання незаконної податкової вигоди покладається на контролюючий орган, який не є стороною договору та оспорює його дійсність (п.69).

84. Водночас за положеннями ч.2 ст.74 ГПК у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

85. Тобто ненадання доказів, які перебувають у сфері контролю сторони, може бути враховано судом без перекладення на неї загального обов`язку довести підстави позову».

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги.

Витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

16.01.2026 відповідачем-1 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення 30000грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві відповідач-1 зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 30000грн.

Суд враховує, що наразі у відповідача-1 є електронний кабінет.

Матеріалами справи підтверджується, що представником відповідача-1 був адвокат Волканов Є.В., на підтвердження повноважень якого надано ордер серії ВН № 1549018.

До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідача додав договір про надання правничої допомоги №1 від 09.03.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням "Практика" (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азарус" (Клієнт);

- додаткову угоду №1 від 24.07.2025 до договору про надання правничої допомоги №1 від 09.03.2023;

- акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.11.2025;

- рахунок №1 до договору про надання правничої допомоги №1 від 09.03.2023 та додаткової угоди №1 від 24.07.2025.

Згідно з п.1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за надання правничої (правової) допомоги, розмір якого передбачений Додатковою угодою, яка являється невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2 договору Адвокатське об`єднання відповідно та виключно до узгоджених з Клієнтом доручень:

1.2.1. надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів останнього перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах під час досудового слідства у кримінальних провадженнях, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні.

1.2.2. представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу та відповідачу (цивільному позивачу та відповідачу), потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, відмови від позову, визнання позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову у цивільному, господарському та у адміністративному судочинстві. Для цього Адвокатському об`єднанню надається право подання будь-яких процесуальних заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги тощо; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення, інші документи в усіх органах та установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, які стосуються діяльності, а також прав та обов`язків клієнта, тощо; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; отримувати будь- які інші документи в усіх органах та установах, підприємствах та організаціях незалежно від формі власності, які стосуються діяльності, а також прав та обов`язків клієнта, без надання додаткових доручень; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачених даним Договором.

Згідно з п.7.1 договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 09.03.2026.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 24.07.2025 дана додаткова угода визначає порядок оплати гонорару Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у спорі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "АЗАРУС", ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" про визнання недійсними договорів.

Згідно з п.2 додаткової угоди Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта в Господарському суді Одеської області.

Відповідно до п.3 додаткової угоди до правничої допомоги, яка надається Адвокатським об`єднанням, включаються: попереднє консультування; вивчення документів; опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини; формування правової позиції; консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) та їх отримання для справи: підготовка процесуальних документів (відзиву по позовну заяву, заперечень, заяви, клопотання, заперечення на клопотання, додаткових пояснень); підготовка та участь у судових засіданнях у разі необхідності.

Згідно з п.4 додаткової угоди вартість правничої допомоги встановлюється у фіксованому розмірі та становить 30 000,00 грн., незалежно від витраченого часу адвокатів об`єднання.

Відповідно до п.8 додаткової угоди правнича допомога вважаються наданою після підписання акта приймання-передачі наданих послуг, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Згідно з п.9 додаткової угоди Адвокатське об`єднання надає Клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається зміст наданої правничої допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатським об`єднанням понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

З наданого до матеріалів справи акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 26.11.2025 вбачається, що Виконавець надав правничу допомогу в межах справи № 916/341/25 у Господарському суді Одеської області по представництву інтересів ТОВ "АЗАРУС" у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ТОВ "АЗАРУС", ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ "СВІТОЧ" про визнання недійсними договорів.

Розрахунок витрат: обґрунтування фіксованої суми 30 000 грн.

Оплата послуг здійснювалася за фіксованою ставкою, узгодженою з клієнтом у додатковій угоді. Сума включає повний комплекс дій в межах конкретної справи, зокрема:

- правовий аналіз ситуації та вхідних матеріалів;

- кваліфікація спірних дій та визначення правових підстав позову;

- підбір релевантної судової практики;

- формування позовних вимог і розрахунок заявленої суми;

- підготовка процесуальних документів відповідно до процесуального кодексу;

Рівень фіксованого гонорару співвідноситься з ринковими ставками та не перевищує межі розумності, враховуючи складність справи, обсяг наданої допомоги та відповідні професійні орієнтири (включаючи рекомендації рад адвокатів регіонів).

Підтверджено договором, додаткової угодою та актом наданих послуг.

Замовник (Клієнт) прийняв вказані послуги по обсягу та якості і жодних претензій до Виконавця не має.

Згідно з рахунком №1 до договору про надання правничої допомоги №1 від 09.03.2023 та додаткової угоди №1 від 24.07.2025 вартість послуги - гонорар за надання послуг з професійної правничої допомоги у справі №916/341/25 становить 30 000 грн.

В свою чергу позивач у заяві за вх.№1984/26 від 19.01.2026 просить суд:

- відмовити в задоволення заяви представника ТОВ "АЗАРУС" про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

- зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу - у разі задоволення заяви представника ТОВ "АЗАРУС".

При цьому позивач посилається на те, що заявлена сума витрат є необґрунтованою та неспівмірною з фактичними діями представника ТОВ "АЗАРУС". Справу не можна віднести до категорії складних, оскільки вона не передбачала значного обсягу доказової бази, експертиз чи нестандартних процесуальних дій, час, зазначений у розрахунку адвоката, не підтверджений належними доказами, як цього вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України. З урахуванням викладених обставин, заявлена сума витрат є такою, що суперечить принципам співмірності, розумності та економії процесуальних витрат.

Розглянувши заяву відповідача-1 про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30000грн, суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, оскільки за результатами нового розгляду справи позовні вимоги задоволено, то відповідно витрати відповідача-1 на правничу допомогу покладаються на відповідача-1.

Таким чином, заява відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення від 16.01.2026 про стягнення з позивача 30000грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсними договори постачання №3-23 від 20.12.2023 та №1-24 від 03.01.2024 щодо постачання товарів/послуг, укладених між ТОВ "АЗАРУС" (код ЄДРПОУ 43760689) та ТОВ "ГРУПА КОМПАНІЙ" СВІТОЧ" (код ЄДРПОУ 38530617)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" (код 43760689, м.Одеса, вул. Грецька, 44) на користь Головного управління ДПС в Одеській області (код 44069166, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) 2422,40 грн судового збору

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Світоч" (код 38530617, м. Вишневе Бучанського району Київської області, вул. Лесі Українки, 62б) на користь Головного управління ДПС в Одеській області (код 44069166, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) 2422,40 грн судового збору.

5. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Азарус" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 30000грн (вх.№2-55/26 від 16.01.2026).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2026 р.

Суддя В.В. Литвинова