Постанова № 141391840 у справі № 910/12002/20 від 01.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/12002/20 (910/9051/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т. В.

представники учасників справи:

представник ТОВ "Ініціатор-Ріелті" - Гурай-Рацун О. В.,

представник ТОВ "Фінансова компанія "Інтегріті" - Раєнок В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026

у складі колегії суддів: Сотнікова С. В. - головуючого, Отрюха Б. В., Остапенка О. М.

та на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025

у складі судді Мандичева Д.В.

у справі № 910/12002/20 (910/9051/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інтегріті",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Істейт плюс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування реєстраційних дій,

в межах справи № 910/12002/20

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 29.11.2010 між Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" (далі - ТОВ "Ініціатор-Ріелті") укладено іпотечний договір №3020И/1110, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С. В. за реєстровим №11897, відповідно до пункту 1 якого є предметом іпотеки є нежилі приміщення (в літ. Б), загальною площею 498,60 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 29 , реєстраційний номер РПВН 30853332.

2. 07.02.2017 ухвалою Печерського районного суду міста Києва у кримінальній справі № 757/7123/17-к накладено арешт на нерухоме майно, яке на праві власності належить ТОВ "Ініціатор-Ріелті", а саме на:

- нежилі приміщення, літ. Б, які розташовані за адресою: місто Київ, вул.Володимирська, 29 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 30853332);

- нежилий будинок, літ. А, який розташований за адресою: місто Київ, вул.Кудрявська, 3/5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 168222180000);

- квартиру (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №22411769), із забороною службовим особам ТОВ "Ініціатор-Ріелті", особам, які будуть діяти за їх довіреністю (дорученням), чи будь-яким іншим особам відчужувати зазначене майно, передавати його у забезпечення за зобов`язанням перед юридичними та фізичними особами, починаючи з дня винесення ухвали слідчим суддею, з огляду на те, що метою такого арешту вказаного нерухомого майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також забезпечення спеціальної конфіскації.

3. За результатами відкритих торгів № UA-EA-2018-03-19-000105-а від 25.04.2018 між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегріті" (далі - ТОВ "ФК "Інтегріті") укладені Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т. М. за реєстровим № 15-274.

4. На підставі зазначених договорів ТОВ "ФК "Інтегріті" набуло від АТ "Банк "Фінанси та Кредит" права вимоги до боржників (позичальників, поручителів, іпотекодавців, заставодавців), у тому числі до ТОВ "Ініціатор-Ріелті" за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010, №1349-10 від 28.12.2010, договором застави акцій №3389А/1112 від 23.11.2012, договором іпотеки №3020И/1110 від 29.11.2010.

5. Пунктом 2.1 Договору про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018 передбачено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених Договором, Банк відступає Новому Іпотекодержателю/ Заставодержателю належні йому, а Новий Іпотекодержатель/Заставодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до іпотекодавців, заставодавця, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору.

6. 04.06.2018 між ТОВ "ФК "Інтегріті" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВ "Ріелті" (далі - ТОВ "ЗВ "Ріелті", новий кредитор) укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (оспорюваний правочин), за умовами якого: первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "боржники", включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, надалі за текстом - "права вимоги", за наступними договорами: кредитними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких зазначений у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "основні договори"; договорами застави та поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, перелік яких зазначений у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - "договори забезпечення". Новий кредитор сплатив первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та у порядку, визначеними умовами цього договору. Сторони домовились, що відступлення первісним кредитором новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки та застави, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами одночасно із укладання цього договору та підлягають нотаріальному посвідченню (пункт 2.1);

7. Відповідно до п. 4.1 договору за відступлення права вимоги за основними договорами та договорами забезпечення, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти у сумі 157 002 000 грн (далі за текстом - ціна договору). Ціна договору сплачена новим кредитором первісному кредитору у повному обсязі до моменту підписання та набуття чинності цим договором на підставі та у відповідності до умов попереднього договору про відступлення прав вимоги (Договір комісії), укладеного між первісним кредитором (виконавцем) та новим кредитором (замовником) 26.04.2018.

8. 04.06.2018 між ТОВ "ФК "Інтегріті" (первісний іпотекодержатель/ заставодержатель) та ТОВ "ЗВ "Ріелті" (новий іпотекодержатель/ заставодержатель) укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, за умовами пункту 1 якого первісний іпотекодержатель/заставодержатель відступає набувачу, а набувач набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного іпотекодержателя/заставодержателя до іпотекодавців, заставодавців зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців / заставодавців, спадкоємців іпотекодавців / заставодавців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки іпотекодавців / заставодавців або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавців / заставодавців, за іпотечними договорами, договором застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та іпотекодавців / заставодавців за такими договорами, до цього договору, який є додатком №1 та невід`ємною частиною цього договору (далі - договори іпотеки/застави).

9. 01.11.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1539/21 (910/7148/22), залишеним без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2024, визнано недійсними Договір про відступлення права (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.06.2018 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 04.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим № 15-278. Застосовано наслідки недійсності правочинів шляхом повернення сторін у первісні стан, зокрема, припинено речові права ТОВ "ЗВ Ріелті" та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Індексний номер рішення 41426984 від 04.06.2018 19:46:15, Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна, Перша київська державна нотаріальна контора, Київський міський нотаріальний округ, яким здійснена реєстрація відступлення прав іпотеки за Іпотечним договором №3020И/1110 від 29.11.2010, укладеним з Іпотекодавцем - ТОВ "Ініціатор-Ріелті".

10. ТОВ "ФК "Інтегріті" звернулося до позивача з вимогою-повідомленням № 26/02-24 від 29.01.2024, відповідно до якої станом на день подання цієї вимоги у ТОВ "Ініціатор+" існує безспірна заборгованість перед ТОВ "ФК "Інтегріті" за договором про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006 у розмірі 146 821 180,35 грн, що підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2025 у справі № 910/866/20, а у ТОВ "Ініціатор-Ріелті" існує безспірна заборгованість за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1332-10 від 28.10.2010 у розмірі 28 681 759,55 грн., що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12002/20.

11. У лютому 2025 року на адресу ТОВ "Ініціатор-Ріелті" від ТОВ "ФК "Інтегріті" надійшла вимога-повідомлення від 29.01.2025, в якій вказано, що ТОВ "ФК "Інтегріті" є належним кредитором за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006 та договором про відновлювальну кредитну лінію № 1332-10 від 28.09.2010, а також є належним іпотекодержателем за іпотечним договором № 3020И/1110 від 29.11.2010. У зв`язку з цим ТОВ "ФК "Інтегріті" вимагає від ТОВ "Ініціатор-Ріелті" погасити заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006 у розмірі 146 821 180,35 грн. та договором про відновлювальну кредитну лінію № 1332-10 від 28.09.2010 у розмірі 28 681 759,55 грн.

12. У відповідь на вказану вимогу ТОВ "Ініціатор-Ріелті" листом від 05.03.2025, вих. № 2, повідомило ТОВ "ФК "Інтегріті" про безпідставність такої вимоги у зв`язку з ненаданням ТОВ "ФК "Інтегріті" документів, що підтверджують його право вимоги за Іпотечним договором № 3020И/1110 від 29.11.2010; відсутністю доказів щодо розміру заборгованості, адже ТОВ "Ініціатор-Ріелті" не є боржником за основним зобов`язанням, а лише майновим поручителем.

13. 14.03.2025 між ТОВ "ФК "Інтегріті" в особі розпорядника майна, яка виконує повноваження керівника Потупало Наталії Ігорівни (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істейт Плюс" (далі - ТОВ "Істейт Плюс", покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В.

14. Відповідно до п. 1 договору продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку", продав, а покупець купив нежилі приміщення (в літ.Б) загальною площею 498,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 29.

15. Також, 14.03.2025 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за ТОВ "Істейт Плюс", індексний номер 77822104 від 14.03.2025 17:58:36, щодо нежилих приміщень (в літ.Б) загальною площею 498,6 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 29, на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2025, посвідченого ПН КМНО Тверська І.В.

16. 14.04.2025 між ТОВ "ФК "Інтегріті" в особі розпорядника майна, яка виконує повноваження керівника Потупало Наталії Ігорівни ТОВ "Істейт Плюс" укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу від 14.03.2025, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований у реєстрі за № 42.

17. Цим договором від 14.04.2025 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 14.03.2025 внесені зміни до п. 7 договору в частині строку оплати вартості нерухомого майна.

Стислий зміст позовний вимог

18. У липні 2025 року ТОВ "Ініціатор-Ріелті" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.03.2025, укладеного між ТОВ "ФК "Інтегріті" та ТОВ "Істейт плюс" та про застосування наслідків недійсності правочину шляхом скасування реєстраційних дій.

19. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ФК "Інтегріті" не набуло прав іпотекодержателя за іпотечним договором № 3020И/1110 від 29.11.2010, а тому не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу третій особі, у зв`язку з тим, що Додаток №1 до Договору відступлення прав вимоги від 01.06.2018 "Реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються та іпотекодавців/заставодавців за такими договорами" не містить посвідчувального напису нотаріуса. З огляду на таке, за доводом позивача, Договір відступлення прав вимоги від 01.06.2018 відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним. Позивач також вказував, що Договір відступлення прав вимоги від 01.06.2018 не мін бути укладений з огляду на чинність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 757/7123/17-к.

20. Крім того, позивач стверджував, що станом на дату пред`явлення вимоги про виконання кредитного зобов`язання та звернення стягнення на іпотечне майно шляхом укладання спірного договору купівлі-продажу, є чинною ухвала Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 у справі № 910/12002/20, якою визнано грошові вимоги ТОВ "ЗВ Ріелті" за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006 та Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1332-10 від 28.09.2010, які є забезпеченими згідно Іпотечного договору № 3020И/1110 від 29.11.2010. Тобто, за твердженням позивача, іпотекодержателем спірного нерухомого майна згідно з ухвалою суду також є ТОВ "ЗВ Ріелті".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

21. 22.10.2025 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12002/20(910/9051/25) у задоволенні позову відмовлено повністю.

22. 09.04.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 12.05.2026) апеляційну скаргу ТОВ "Ініціатор-Ріелті" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі №910/12002/20(910/9051/25) - залишено без змін.

23. Рішення судів мотивовані наявністю у ТОВ "ФК "Інтегріті" відповідних прав іпотекодержателя за Іпотечним договором № 3020И/1110 від 29.11.2010 та відсутністю підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.03.2025, укладеного в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

24. 01.06.2026 (через систему "Електронний суд") ТОВ "Ініціатор-Ріелті" подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 та у справі №910/12002/20(910/9051/25); передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує п. 1, 4 ч. 2 ст. 287, п. 3 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та доводить, що судами було застосовано положення 24 Закону України "Про іпотеку" без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20 щодо необхідності дотримання форми при укладенні договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором; положення статті 220 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019, постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц щодо необхідності підтвердження чи спростування судом нікчемності договору за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину.

26. Також скаржник вважає, що необґрунтовано були відхилені клопотання ТОВ "Ініціатор-Ріелті" про витребування доказів, внаслідок чого не було встановлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

27. Скаржник доводить, що договір купівлі-продажу укладений всупереч вимог чинного законодавства, за відсутності у ТОВ "ФК "Інтегріті" права іпотекодержателя, і відповідно, права звертати стягнення на предмет іпотеки, оскільки істотна умова вказаного Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави винесена в Додаток № 1 до Договору, який підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню, а заборона, накладена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2017 у кримінальній справі № 757/7123/17-к фактично унеможливлювала укладення договору про відступлення права вимоги та його нотаріальне посвідчення.

28. За доводом скаржника висновок суду апеляційної інстанції про те, що Додаток № 1 до Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 01.06.2018 був посвідчений нотаріально не ґрунтується на матеріалах справи.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

29. ТОВ "ФК "Інтегріті" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

30. Відповідач стверджує про безпідставність доводів скаржника про необхідність нотаріального посвідчення Додатку № 1.

31. Відповідач також посилається на суперечливу поведінку скаржника, зокрема, з огляду на те, що раніше скаржник повністю визнав грошові вимоги ТОВ "ЗВ Ріелті" до ТОВ "Ініціатор-Ріелті" у цій справі про банкрутство № 910/12002/20 та не оспорював договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 01.06.2018 з підстав його нікчемності у зв`язку з відсутністю на Додатку № 1 посвідчувального напису нотаріуса. Відповідач зазначає, що існують 5 остаточних судових рішень у різних справах: у cправі № 910/12002/20, у справі № 910/17999/23 (910/7696/25), у cправі № 910/17999/23 (910/7692/25), у cправі № 910/17999/23 (910/7695/25), у справі № 910/866/20, у відповідності до яких за ТОВ "ФК "Інтегріті" вже визнано факт наявності прав вимоги до боржників та їх іпотекодавців, в тому числі і до іпотекодавця ТОВ "Ініціатор-Ріелті", за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006 та за іпотечним договором № 3020И/1110 від 29.11.2010.

32. На думку відповідача, суд правомірно відмовив скаржнику у задоволенні безпідставної частини клопотань про витребування доказів, адже скаржник вимагав витребувати докази для підтвердження обставин, які не мають юридичного значення для справи. Посилання скаржника на ухвалу районного суду в кримінальному провадженні відповідач вважає безпідставним, оскільки, на його думку ТОВ "Ініціатор-Ріелті" безпідставно ототожнює заміну іпотекодержателя за вже переданим нерухомим майном в іпотеку, з передачею майна в іпотеку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

34. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким іпотекодержатель продав третій особі предмет іпотеки в порядку в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

35. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

36. Частинами першою, другою статті 7 КУзПБ передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує, зокрема, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.

37. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

38. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

39. На переконання позивача (скаржника) ТОВ "ФК "Інтергіті" не набуло прав іпотекодержателя, оскільки Додаток № 1 до Договору відступлення прав вимоги від 01.06.2018 не було посвідчено нотаріально.

40. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

41. Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

42. За змістом ч. 1 ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом.

43. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

44. Положення ч. 3 вказаної статті визначають, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

45. Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок визнання недійсними на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі № 910/1539/21 (910/7148/22) укладених між ТОВ "ФК "Інтегріті" та ТОВ "ЗВ Ріелті" договорів відступлення права вимоги від 04.06.2018 та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення сторін у первісний стан, відповідні права вимоги до боржника ТОВ "Ініціатор-Ріелті" за кредитними договорами №1332-10 від 28.09.2010, №1349-10 від 28.12.2010, договором іпотеки №3020И/1110 від 29.11.2010 належать ТОВ "ФК "Інтегріті" на підставі укладених із АТ "Банк "Фінанси та Кредит" договорів відступлення права вимоги від 01.06.2018.

47. В постанові від 31.08.2022 у справі № 711/3007/15-ц Верховний Суд з посиланням також на постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 234/466/20, від 14.01.2019 в справі № 464/8424/15-ц, відхиляючи доводи про те, що додаток № 1 з переліком договорів до договору відступлення прав вимоги мав бути оформлений або на нотаріальному бланку або містити відбиток засвідчувального штампу нотаріуса, який посвідчував договір, вказав, що нотаріальною дією є посвідчення договорів, а не посвідчення додатків до договорів.

48. Зважаючи на викладене, судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи позивача про необхідність нотаріального посвідчення Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги. Відтак, твердження скаржника про нікчемність Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 01.06.2018 та неправильне застосування судами ст. 220 ЦК України та ст. 24 Закону Україна "Про іпотеку" є безпідставними.

49. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в п. 48 постанови від 07.06.2022 у справі № 910/12002/20 колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеному пункті постанови, на який посилається скаржник процитовано положення ст. 24 Закону України "Про іпотеку", що не є висновком про застосування норм права.

50. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про не врахування судами висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 15.03.2018 у справі № 616/137/16-ц про те, що нікчемний правочин не створює будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю, оскільки скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду і не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду. Зазначені аргументи скаржника не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 220 ЦК України.

51. Крім того, виходячи з доводів позивача про не набуття ТОВ "ФК "Інтегріті" прав іпотекодержателя, у зв`язку з чинністю ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.02.2017 у кримінальній справі № 757/7123/17-к судами виснувано, що накладення арешту на нерухоме майно за вказаною ухвалою суду не змінює правовий статус майна та не свідчить про неможливість заміни сторони іпотекодержателя за іпотечним договором.

52. Твердження скаржника в касаційній скарзі, що заборона зазначеною ухвалою передавати майно в забезпечення унеможливлювала укладення договору про відступлення права вимоги та його нотаріальне посвідчення не спростовує вказані висновки судів. Наявність арешту в межах кримінального провадження скаржник пов`язує саме з неможливістю відступлення прав вимоги за іпотечним договором. При цьому, касаційна не містить доводу про порушення в цій частині чи неправильне застосування судами норми матеріального чи процесуального права.

53. В касаційній скарзі скаржник вказує, що ним разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування від Національного банку України, Державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т.М, арбітражної керуючої Потупало Наталії Ігорівни та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни копії договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та за іпотечним договором з додатками та змінами, витяг з Реєстру реєстрації нотаріальних дій, копії договорів про внесення змін до договору купівлі продажу.

54. В ухвалі суду першої інстанції від 14.08.2025 про відкриття провадження у цій справі, суд зазначив, що подане клопотання містить не коректні дані доказів, які витребовуються, а відтак, суд позбавлений можливості задовольнити таке клопотання. Подане позивачем повторно до суду першої інстанції 22.08.2025 було повторно заявлено клопотання про витребування доказів, як зазначає скаржник в касаційній скарзі, судом було задоволено частково.

55. Звертаючись із апеляційною скаргою ТОВ "Ініціатор-Ріелті" також було заявлено клопотання про витребування доказів, яке суд апеляційної інстанції в судовому засіданні відхилив.

56. Стверджуючи в касаційній скарзі про те, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання позивача, скаржник лише зазначає, що клопотання позивача є досить обґрунтованим щодо обставин, які можуть підтвердити витребовувані докази. Втім, скаржник в касаційній скарзі не наводить обґрунтування в цій частині яку норму процесуального права порушено судами попередніх інстанцій та в чому полягає таке порушення. Зазначені доводи скаржника зводяться до незгоди із рішеннями суду та не підтверджують порушення чи неправильного застосування норм права.

57. Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

58. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

59. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

60. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 910/644/22 (910/1687/22)).

61. Зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, що судами попередніх інстанцій було розглянуто позовні вимоги розпорядника майна в межах доводів позовної заяви, зокрема, підстав заявлених вимог та наданих на обґрунтування таких доводів доказів. Доводи касаційної скарги не спростували висновків судів попередніх інстанцій.

62. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника (постанова Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21).

63. Оскільки доводи касаційної скарги, наведені скаржником в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не підтвердилися, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення та постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

64. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити таке.

65. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц підкреслила, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

67. Концентрація спорів в межах справи про банкрутство, яка забезпечує реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм КУзПБ (постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 917/1500/18(917/1513/24).

68. Верховний Суд зазначає, що цей спір про визнання недійсним договору, на підставі якого належне ТОВ "Ініціатор-Ріелті" майно було продано іпотекодержателем (ТОВ "Фінансова компанія "Інтегріті") третій особі (ТОВ " Істейт Плюс" відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Тобто іпотекодержателем було звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.

69. Цей спір розглядався судами в межах справи про банкрутство іпотекодавця - ТОВ "Ініціатор-Ріелті".

70. В постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

71. У частині шостій статті 41 КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.

72. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 КУзПБ).

73. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

74. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв`язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

75. Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін, у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.

76. У межах дотримання наведеного принципу з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність боржника, з огляду на мету та цілі КУзПБ, такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, можна вважати лише ті дії обтяжувача щодо звернення стягнення на майно боржника, які були дозволені (санкціоновані) судовим рішенням (ухвалою суду) в межах справи про банкрутство.

77. Тобто правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (аналогічні висновки відображені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15).

78. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що через призму судового контролю у процедурах банкрутства господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство спір, в якому встановлено обставини звернення в позасудовому порядку стягнення на належне боржнику майно, яке є предметом іпотеки (забезпечення) мав би надати таким обставинам оцінку.

79. Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства тощо та пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності) (постанова Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 904/5635/19 (904/9817/21).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

81. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Ініціатор-Ріелті" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

82. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 у справі № 910/12002/20 (910/9051/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере