Постанова № 141391985 у справі № 915/746/24 від 03.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 915/746/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Пальонна О. О.,

відповідача - Руденко С. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Руденка Сергія Анатолійовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 06.07.2026 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Богатир К. В., Принцевська Н. М.) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026 (суддя Мавродієва М. В.) у справі

за позовом Заступника керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради

до Фізичної особи - підприємця Руденка Сергія Анатолійовича

про повернення земельної ділянки та стягнення коштів в сумі 1 088 426,35 грн за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У червні 2024 заступник керівника Первомайської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (далі - Мигіївська сільська рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця (ФОП) Руденка С. А. про:

- зобов`язання ФОП Руденка С. А. повернути Мигіївській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0399 площею 64,59 га, розташовану в межах території Мигіївської сільської ради (далі - спірна земельна ділянка);

- стягнення з ФОП Руденка С. А. на користь Мигіївської сільської ради 1 088 426,35 грн за користування спірною земельною ділянкою до місцевого бюджету сільської ради.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 33, 34 Закону України "Про оренду землі", статті 1212 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що договір оренди землі, укладений з відповідачем, закінчився 05.05.2020, а судовим рішенням у справі № 484/1101/21 відповідачу було відмовлено у поновленні строку дії цього договору.

Проте відповідач продовжував використовувати спірну земельну ділянку без належних правових підстав, внаслідок чого Мигіївська сільська рада як її власник, була позбавлена можливості реалізовувати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою і за період з 06.05.2020 по 30.04.2024 територіальна громада недоотримала доходи у вигляді орендної плати, розмір яких визначено виходячи із розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, встановленого рішеннями Мигіївської сільської ради від 25.06.2020 № 4 та від 14.07.2021 № 5.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 06.07.2026, позов задоволено повністю, зобов`язано ФОП Руденка С. А. повернути Мигіївській сільській раді спірну земельну ділянку та стягнуто з відповідача кошти у сумі 1 088 426,35 грн за користування земельною ділянкою.

2.2. Суди попередніх інстанцій установили обставини щодо припинення строку дії договору оренди землі 06.05.2020 та неповернення відповідачем земельної ділянки, дійшовши висновку про наявність у такому випадку підстав для стягнення з відповідача грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у зв`язку із використанням відповідачем земельної ділянки за відсутності правових підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 06.07.2026 та рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026, ФОП Руденко С. А. у касаційній скарзі просить їх скасувати та закрити провадження у справі відповідно до частин 1, 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, оскільки враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

3.1.1. Скаржник акцентує увагу на тому, що договір оренди землі було укладено між Первомайською районною державою адміністрацією Миколаївської області та громадянином Руденко С. А. , а тому цей договір є виключно цивільно-правовим, а не господарсько-правовим правочином і укладений саме громадянином, а не фізичною особою-підприємцем.

Тому цей спір повинен розглядатися судом загальної юрисдикції.

Заявник касаційної скарги зазначає, що власником спірної земельної ділянки стала Мигіївська об`єднана територіальна громада.

З підстав поновлення терміну дії договору громадянин Руденко С. А. звертався до Первомайського міськрайонного суду Миколаїївської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, однак рішенням судів у справі № 484/1101/21 Руденку С. А. було відмовлено у задоволенні позову.

Отже, сторони на момент розгляду в порядку цивільного судочинства у справі № 484/1101/21 були обізнані про наявність саме цивільно-правових відносин з приводу поновлення договору оренди землі. При цьому судами у вказаній цивільній справі була надана правова оцінка зібраним доказам та матеріально-правова складова укладеного цивільно-правового договору.

3.1.2. Скаржник також вказує на залишення судами попередніх інстанцій поза увагою доказів, наданих відповідачем, щодо неможливості використання спірної земельної ділянки через її неналежний агротехнічний стан, оскільки з часу укладення договору від 29.03.2010 відповідач не використовував за цільовим призначенням земельну ділянку та прийняв її згідно з актом обстеження від 04.11.2010 в непридатному для використання агротехнічному стані.

Проте суди попередніх інстанцій в порушення принципу змагальності та диспозитивності відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи для встановлення питання можливості чи неможливості використання відповідачем спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

3.1.3. Також заявник касаційної скарги звертає увагу на тому, що твердження судів попередніх інстанцій про розмір втраченого доходу Мигіївською сільською радою, який розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою рішеннями сільської ради від 25.06.2020 № 4 та від 17.07.2021 № 5, не відповідає дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки такий підхід та розрахунок проведено не на підставі вимог закону, а на підставі тверджень прокурора.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення у справі залишити без змін з підстав, наведених у відзиві, зазначаючи, що доводи касаційної скарги ФОП Руденка С. А. не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову прокурора.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 29.03.2010 між Первомайською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Руденком С. А. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, який 06.05.2010 зареєстровано у Книзі державної реєстрації договорів оренди землі по Софіївській сільській раді за № 041048300142, в якому сторони передбачили, зокрема, такі умови:

- відповідно до пункту 2.1 договору оренди землі орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 64,71 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0399, розташовану в межах території Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, з яких 62,59 га становлять багаторічні насадження (59,32 га сади, 3,27 га інші багаторічні насадження), а 2,12 га господарські шляхи та прогони. Цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- згідно з пунктом 3.1 договору його укладено строком на десять років з урахуванням ротації культур відповідно до проекту землеустрою, при цьому договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації;

- пунктом 3.2 договору визначено, що після закінчення строку його дії орендар, який належним чином виконував свої договірні зобов`язання, має переважне право на укладення договору на новий строк. Для реалізації такого права заінтересована сторона повинна не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору письмово повідомити іншу сторону про намір поновити договір;

- за змістом пункту 12.3 договору оренди землі за умови належного виконання договору орендар користується переважним правом на його поновлення. При цьому умови договору при його поновленні можуть бути змінені лише за взаємною згодою сторін. Також сторони погодили, що у разі продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах;

- підпунктом "м" пункту 9.4 договору передбачено обов`язок орендаря після закінчення строку дії договору протягом десяти днів привести земельну ділянку у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням, та передати її орендодавцю за актом приймання-передачі.

Суди попередніх інстанцій установили, що строк дії договору сплив 06.05.2020.

4.3. Також суди установили, що станом на дату закінчення строку дії договору спірна земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а повноваження щодо розпорядження нею відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

03.03.2020 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило відповідача про закінчення строку дії договору оренди 06.05.2020 та запропонувало звернутися з заявою про його поновлення разом із проєктом додаткової угоди, передбачивши зміну істотних умов договору, зокрема, збільшення розміру орендної плати до 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлення строку оренди 7 років.

12.03.2020 відповідач у листі запропонував укласти додаткову угоду на інших умовах, визначивши розмір орендної плати у 5% нормативної грошової оцінки землі.

Листами від 03.04.2020 та 04.06.2020 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повідомило про незгоду з такими умовами та заперечило проти поновлення договору.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.10.2023 у справі № 484/1101/21, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.12.2023, у задоволенні позову Руденка С. А. про визнання укладеною додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі від 09.03.2010 відмовлено.

4.4. Після набрання чинності 27.05.2021 Законом України № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", з огляду на відсутність державної реєстрації права державної власності на спірну земельну ділянку, спірна земельна ділянка в силу пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України перейшла до земель комунальної власності Мигіївської сільської ради. Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано 30.05.2024.

4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 9.4 договору на орендаря покладено обов`язок після закінчення строку дії договору протягом десяти днів привести земельну ділянку у стан, придатний для подальшого використання за цільовим призначенням, та передати її орендодавцю за актом приймання-передачі.

4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Мигіївської сільської ради про зобов`язання ФОП Руденка С. А. повернути Мигіївській сільській раді спірну земельну ділянку та стягнення з відповідача 1 088 426,35 грн за користування спірною земельною ділянкою.

4.7. Суди попередніх інстанцій зі встановлених обставин справи дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

4.8. Як свідчить зміст касаційної скарги, ФОП Руденко С. А., оскаржуючи судові рішення про задоволення позовних вимог, просив їх скасувати та закрити провадження у справі відповідно до частин 1, 2 статті 313 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, оскільки враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, вказуючи на те, що договір оренди було укладено з громадянином Руденко С. А., а не фізичною особою-підприємцем, а тому цей договір є виключно цивільно-правовим, а не господарсько-правовим правочином і укладений саме громадянином, а не фізичною особою-підприємцем.

4.9. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України вказаний Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 вказаного Кодексу).

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.

Суди попередніх інстанцій установили, що Руденко С. А. зареєстрований як фізична особа-підприємець з 19.05.2004, у той час як договір укладено 29.03.2010, а державну реєстрацію проведено 06.05.2010.

Також суди установили, що за умовами договору земельну ділянку загальною площею 64,71 га надано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і договір безпосередньо пов`язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності.

Крім того, у кадастровому плані земельної ділянки та акті про встановлення меж земельної ділянки в натурі і передачу межових знаків під охорону та зберігання, які є невід`ємними додатками до договору оренди землі, відповідач зазначений саме як суб`єкт підприємницької діяльності.

Також матеріалами справи підтверджується, що з заявою від 12.03.2020 про поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди відповідач звертався до орендодавця саме як фізична особа-підприємець.

Суди зазначили, що про використання відповідачем спірної земельної ділянки у межах здійснення підприємницької діяльності також свідчить лист Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 29.01.2024 № 940/5/14-29-24-02-02, відповідно до якого за 2020-2023 роки ФОП Руденко С. А. подавав податкові декларації з плати за землю, в яких самостійно визначав податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку за договором оренди від 29.03.2010 (реєстрація 06.05.2010) № 041048300142. До зазначеного листа долучено відповідні податкові декларації.

Отже, суди попередніх інстанцій установили, що спір у цій справі виник із господарських правовідносин, а тому підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України і такі висновки відповідачем не спростовані.

4.10. Оскаржуючи судові рішення у справі, ФОП Руденко С. А. також вказувало на те, що суд апеляційної інстанцій поза увагою залишив доводи скаржника про неможливість використання спірної земельної ділянки за призначенням через її неналежний агротехнічний стан, однак в порушення принципу змагальності та диспозитивності суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи для встановлення питання можливості чи неможливості використання відповідачем спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

За приписами частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза призначається з метою дослідження матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду, якщо встановлення таких обставин потребує спеціальних знань.

Суд апеляційної інстанції розглянувши клопотання представника ФОП Руденко С. А. про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи установив, що предметом розгляду у цій справі є наявність або відсутність у відповідача правових підстав для користування спірною земельною ділянкою після припинення дії договору оренди, обов`язок її повернення власнику та наявність підстав для стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Натомість, питання, які відповідач просив поставити на вирішення експерта щодо придатності земельної ділянки для використання за її цільовим призначенням не входять до предмета доказування у цій справі та не мають значення для правильного вирішення спору.

4.11. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ФОП Руденко С. А. не наведено підстав та обґрунтувань оскарження судових рішень в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку після закінчення строку договору оренди земельної ділянки.

При цьому скаржник, не погоджуючись із судовими рішеннями, вказував на тому, що твердження судів попередніх інстанцій про розмір втраченого доходу Мигіївською сільською радою, який розраховано як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю та нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою рішеннями сільської ради від 25.06.2020 № 4 та від 17.07.2021 № 5, не відповідає дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки такий підхід та розрахунок проведено не на підставі вимог закону, а на підставі тверджень прокурора.

4.12. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на тому, що за змістом статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 зазначено, що аналіз частини 1 статті 759 та частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 (пункти 137-139), від якої колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді даної справи.

Проте, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги прокурора в частині стягнення з ФОП Руденка С. А. грошових коштів у сумі 1 088 426,35 грн за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, заявлених на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, не з`ясували правової природи вказаної суми та не надали оцінки доводам відповідача у справі щодо правомірності визначення розміру заявленої до стягнення суми, а отже дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.2. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі слід скасувати в частині задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача грошових коштів, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишити без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Руденка Сергія Анатолійовича задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 06.07.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026 у справі № 915/746/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Руденка Сергія Анатолійовича на користь Мигіївської сільської ради коштів у сумі 1 088 426,35 грн за користування земельною ділянкою і в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

У решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду 06.07.2026 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.03.2026 у справі № 915/746/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак